Служба дільничних інспеторів міліції

План

1. Виникнення і розвиток служби дільничних інспекторів міліції.................... 2

2. Організація служби дільничних інспекторів міліції. Основні завдання дільничних інспекторів міліції....................................................................... 4

3. Права дільничних інспекторів міліції............................................................ 8

4. Організація роботи на дільниці................................................................... 11

5. Організація роботи позаштатних дільничних інспекторів міліції.............. 14

Висновок............................................................................................................ 19

Використані джерела........................................................................................ 20

1. Виникнення і розвиток служби дільничних інспекторів міліції

Необхідність посилення зв'язку міліції з трудящими вже в перші роки Радянської влади спонукала до створення в міліції нових служб, однієюз яких стала служба дільничних інспекторів. Особливістю її створення стало те, що вона виникла як результат пошуку нових організаційних форм діяльності міліції. Початокпроцесу створення цієї служби був розпочатий в Криму, коли «у всіх містах Криму були встановлені дільничні наглядачі міліції, а райони в округах розбиті на дільницізі старшими дільничними міліціонерами».

Наказом по міліції Кримської Радянської Соціалістичної Республіки № 108 від 26 квітня 1922 р. були введені в дію Положення і Інструкція про старших дільничних міліціонерів РКМ Кр. РСР. В п. 4 частині 1 Інструкції вказувалося, що з усіма громадянами, що звертаються до службі, старший дільничний міліціонер повинен бути ввічливий, уважно вислухувати їх прохання, особливо з пролетаріатом і найбіднішим селянством. Незважаючи на ряд декларативних положень, що містяться в даних актах, в них досить чітко визначався правовий статус дільничних міліціонерів. У пункті 3 Інструкції головними обов'язками старшого дільничного міліціонера визначалися охорона порядку і громадянської безпеки і захист всіх і кожних від всяких насильств, а також охорона інтересів державного майна і приватної власності.[1]

Обумовлені в цих документах і інші положення. Так, призверненністаршого дільничного міліціонера до громадян з вимогами про виконання закону, декрету або обов'язкового поселення він повинен пред'являти вимогу спокійно і ввічливо, але настирливо і твердо. Якщопри виконанні службових обов'язків йому була нанесена образа словами, то, не допускаючи особистої розправи з винними, він повинендоповісти про те начальству для притягнення образників до суворої законної відповідальності. При образі дією дільничний повинен керуватися положенням про застосування зброї.

У підпорядкуванні дільничного міліціонера були молодші міліціонери, якщо такі дані йому, дотримуючи всі його розпорядження, а в містах, крім того, двірники або особи, що виконують їх обов'язки. У прямому підпорядкуванні старшого дільничного міліціонера знаходилися уповноважені сільської міліції сіл та сіл, що знаходяться в межах його дільниці. При виконанні службових обов'язків міліціонер повинен бути завжди при зброї і одягнутий за встановленою формою. При звільненні зі служби обмундирування і взагалі все казенне майно повинне бути здано в цілості і справності.

Цікаво вирішене питання і про правову захищеність дільничного. Пункт 9 Інструкції передбачає, що як службовець міліції він не може бути підданий арешту або затриманню без відома свого прямого начальника.

Старшому дільничному міліціонеру заборонялося: «1) приймати під час виконання службових обов'язків які-небудь приватні доручення, що не відносяться до прямих його обов'язків; 2) займатися клопотанням у справах приватних осіб і брати на поруки підсудних; 3) займатися яким-небудь приватним промислом».

Відповідно до вказаних документів старший дільничний міліціонер мав свою канцелярію, яка знаходилася в центрі його дільниці, де повинні бути відповідна вивіска з вказівкою номера дільниці і відділення. Він повинен був обходити не менше за раз в день і вночі всю свою дільницю, знати розташування і назву вулиць, перехресть, номера квартир, стан дворів, кількість мешканців, стежити за притонами і підозрілими місцями, де міг ховатися явно злочинний елемент; перевіряти будинкові книги не менше за один раз в місяць з метою встановлення правильності запису прибуваючих та від'їжджаючих; знати кількість постів міліції в своєму районі, а також особливості несення служби на кожному посту; мати письмові відомості про кількість озброєних сторожів, несучих охорону складів і установ на його дільниці; перевіряти у торговців право на торгівлю, а також стежити за продажем недоброякісних продуктів; щоб торгівля проводилася на вказаних місцях, а також щоб накази і розпорядження, обов'язкові постанови, що віддаються місцевою владою і що опубліковані, точно і своєчасно виконувалися населенням, та ін.

Старший дільничний міліціонер складав протоколи і проводив попереднє дізнання за завданнях начальника відділення і за своєю ініціативою і направляв їх начальнику відділення.

17 листопада 1923 р. наказом Центрального адмінуправлінняНКВСРРФСР була введена в дію Інструкція дільничному наглядачеві. В ній передбачалося, що зоною діяльності дільничних наглядачів єпідрайони в містах з числом жителів 4-5 тис. чоловік.

Дільничним наглядачам були надані права на