Націократичні концепції

§1. Микола Міхновський — романтик української iдеї

Першим, хто вiдкрито заявив про колонiальний статус України у складi Росiйської iмперiї та право її народу на самовизначення, був харкiвський адвокат Микола Iванович Мiхновський. 1900 року в i н виголосив промову «Самост i йна Україна», яка того ж року була видана у Львов i окремою брошурою. Проблеми взаємовідносин України та Рос i ї вперше в нов i тн i й i стор i ї розглядалися в н i й з позиц i й державност i . «Українська мр i я» у вигляді питання про зв i льнення нац i ї з’явилася св i тов i . I хоча публ i кац i я м i стила в соб i б i льше запитань, н i ж в i дпов i дей щодо того, якими шляхами мусить іти Україна до незалежност i , сама постановка проблеми висунула її автора на одне з ч i льних м i сць на українському пол i тичному небосхил i

М i хновський в емоц i йн i й форм i характеризує утиски українського народу в царськ i й Рос i ї. «Яким правом,— пише в i н, — рос i йське царське правительство поводиться з нами на наш i й власн i й територ i ї, наче з своїми рабами?.. На п i дстав i якого права на вс i х урядах нашої країни урядовцями призначено виключно рос i ян (москал i в) або змоскал i зованих ренеґат i в? На ґрунт i якого права з наших д i тей готують по школах заклятих ворог i в i ненависник i в нашому народов i ? Через що нав i ть у церкв i панує мова наших гнобител i в? Яким правом правительство рос i йське здерт i з нас грош i витрачає на користь рос i йської нац i ї, плекаючи i п i дтримуючи її науку, л i тературу, промислов i сть i т.д.? I , нарешт i , найголовн i ше, чи має право царське правительство взагал i видавати для нас закони, ун i версали та адм i н i стративн i засади?» 1.

Вiдповiдаючи на цi запитання, автор доводить, що Росiя порушує майже всi статтi Переяславської угоди 1654 року, зводячи нанiвець українську автономiю. З цього робиться лог i чний висновок про те, що невиконання договору одн i єю стороною позбавляє i ншу юридичного обов’язку дотримуватися його положень. А отже, «единая неделимая Россия» для України не i снує.

Окреслюючи першочергов i завдання нової української i нтел i ґенц i ї, яку М.М i хновський вважав руш i йною силою нац i ональної революц i ї, в i н констатував: «Часи вишиваних сорочок, свити та гор i лки минули i н i коли вже не вернуться... Українська i нтел i ґенц i я стає до боротьби за св i й народ, до боротьби кривавої i безпощадної. Вона в i рить у сили свої i нац i ональн i , i вона виповнить св i й обов’язок...» 2.

Звичайно, в даному разі М i хновський багато в чому видавав бажане за д i йсне. Ан i український народ, який не пройшов пер i оду станової стратиф i кац i ї i мав досить туманне уявлення про власн i i нтереси, ан i i нтел i ґенц i я, що перебувала в основному в полон i соціал i стичних i дей і звикла обслуговувати i мперський режим, вважаючи себе частиною загальнорос i йської демократ i ї, — всі вони на той час не були готов i до пол i тичної боротьби за нац i ональн i права. До того ж радикал i зм автора «Самост i йної України», що подекуди межував з шов i н i змом, стояв на перешкод i популярност i його думок. Заяви типу: «Усяк, хто на ц i л i й Україн i не за нас, той проти нас. Україна для українц i в,