Торговельно-економічне співробітництво України з ФРН

ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ
СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ З ФРН:

пошукова робота

Офіційно визначене на державному рівні завдання економізації зовнішньополітичних відносин України передбачає необхідність здійснення комплексного підходу до всієї сукупності торговельно-економічних та інвестиційних відносин з іноземними партнерами. При цьому головний пріоритет зовнішньоекономічної політики нашої держави – повноцінна інтеграція у міжнародні фінансово-економічні структури, досягнення ефективного рівня участі у міжнародній кооперації та міжнародному поділі праці. Стратегічним завданням залишається входження на рівноправних засадах до Європейського Співтовариства.

Економічне підґрунтя для створення необхідних передумов щодо набуття Україною статусу члена ЄС вбачають в активному пошуку шляхів ефективної співпраці з європейськими партнерами, поступовій реалізації пропозицій щодо адаптації українського законодавства до європейських стандартів, поліпшенні інвестиційного клімату та вдосконаленні умов щодо підвищення зацікавленості іноземних інвесторів в ефективному розміщенні коштів в Україні.

З огляду на це Україна розраховує на спільні дії і підтримку своїх зусиль з боку країн Європейського Співтовариства. В такому аспекті у сфері зовнішньоекономічних відносин України українсько-німецьке співробітництво можна вважати пріоритетним. По-перше, Федеративна Республіка Німеччини (далі ФРН, Німеччина) – найпотужніша в економічному відношенні держава Європи. По-друге, вона посідає друге місце (після США) серед країн світу за обсягами зовнішньоторговельного обороту: у 2000 p. у світових обсягах експорту на США припадало 12,3%, ФРН – 8,7%, Японію – 7,5%, а в імпорті частка США становила 18,9%, Німеччини – 7,5%, Японії – 5,7%^[1] . Ці ж тенденції збереглись і протягом 2001–2002 рр. По-третє, ФРН – один з найбільших торговельних партнерів України, вагомий також її внесок як іноземного інвестора.

Про потенціал Німеччини як зовнішньоекономічного партнера свідчить динаміка її зовнішньоторговельного обороту, що в 2000 p. становив 2 221,5 млрд. нім. марок, а в 2001 p. – 2 322,8 млрд. марок^[2] . При цьому позитивне зовнішньоторговельне сальдо становило 115,7 млрд. марок (5,21% від обсягу зовнішньоторговельного обороту) в 2000 p. і 170,3 млрд. марок (7,33%) у 2001 p. Структуру експортно-імпортних операцій ФРН відповідно до частин світу та країн характеризують дані табл. 1.

Таблиця 1

Структура зовнішньоторговельного обороту
Федеративної Республіки Німеччини по країнах
та частинах світу^[3] , в %

Як видно з наведених у табл. 1 даних, Україна на цьому етапі посідає доволі скромне місце в зовнішньоторговельному обороті Німеччини. За даними Федеральної служби статистики ФРН, серед 160 країн світу – торгових партнерів Німеччини, Україна займає в обсягах німецького експорту 45 місце, а в обсягах німецького імпорту – 51 місце.

У той же час частка ФРН у зовнішньоторговельному обороті України значно вища. Так, за даними Державної митної служби України, частка Німеччини в загальних обсягах українського експорту становила у 1999 p. 4,9%, у 2000 p. – 5,1%, у 2001 p. – 4,3%, за січень–лютий 2002 p. – 4,5%, а в загальних обсягах українського імпорту на ФРН припадало у 1999 p. 7,9%, у 2000 p. – 7,4%, у 2001 p. – 8,9%, за січень–лютий 2002 p. – 9,0%. Протяго