Природа злочину його визначення Поняття про склад злочину його структура

КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ:

„Природа злочину, його визначення.

Поняття про склад злочину, його структура”.

ВСТУП

Сучасне суспільство надало людині широкі права і можливості.

Використання яких необхідні підходити відповідально "Це зумовлюється тим, що можливості людини в сучасному суспільстві набагато вросли в порівнянні із світі де кожний залежить від усіх а усі від кожного.

У цих умовах безвідповідальна поведінка і злочинні діяння є соціальний злом яке породжує протиправність і значну суспільну небезпеку

Кримінальне право яке окрема галузь права покликане вести ефективну боротьбу із злочинами (протиправними суспільно небезпечними діяннями)" Саме із злочинністюце не юридична а політична справа не юристів а політиків Це пояснюється тин що як кількісно так і якісно злочинність не залежить від роботи окремих юристів слідчих суддів прокурорів та ін. Тобто причини злочинності економічні політичні культурні та інші суспільні умови життя людей вирішення даних проблем не залежить від окремих юристів. Внаслідок чого перед кримінальним правом потрібно ставити такі завдання які воно може виконати чи за допомогою якого ці проблеми можуть бути виконанні

Ефективність боротьби із злочинністю з їх окремими видами залежить головним чином від стану та досконалості кримінального законодавства від "життєвості" кримінальних законів; від досконалості науково-теоретичної бази основних інститутів кримінального права (поняття злочину складу злочину покарання і ін.

Отже в боротьбі із злочинами чільне місце займає вчення про злочин-викриття злочину, розшук злочинців, збирання доказів вчиненого злочину і ін. визначається саме ознаками злочину, який встановлений кримінальник законом. Не можна шукати те, назнаючи що, не можна викрити злочинця, якщо не знати вчинила дане особа злочин чи ні. Все це розкриває і досліджує наука кримінального права.

РОЗДІЛ І

Поняття та значення складу злочину.

Масштабом, мірою злочину наука кримінального права розробила і використовує склад злочину, яким є вся сукупність встановлених кримінальним законом ознак певного злочину. Відомо, що кожен злочин має свій, притаманний лише йому склад. Склад злочину відіграє в кримінальному праві особливу роль. Для кримінальної відповідальності склад злочину є підставою, фундаментом і підґрунтям. Окрім того, ознаки складу злочину є також і предметом доказу вини. Особу можна притягнути до кримінальної відповідальності лише в тому разі, коли вона винна у вчиненому злочинні, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння. Тобто, коли вчинене нею діяння містить всі (без винятку) ознаки певного складу злочину, передбачено конкретного статтею кримінального кодексу. Звинуватити особу можна лише тоді, коли будуть викриті в її діях всі ознаки злочину. Звинувачувати у вчинені злочину і притягати до кримінальної відповідальності не можна взагалі, за щось невизначене, яке не містить складу злочину. Адже кримінальна відповідальність це відповідальність дуже конкретна, занадто визначеналише за передбачене кримінальним законом конкретне діяння, що містить склад певного злочину.

Виходячи їх зазначених положень можна зробити висновок, що кримінальний закон не можна застосовувати лише тоді і там, де і коли повністю[1] встановлено 99% ознак складу даного злочину. Склад злочину це тільки 100% встановлення законом ознак, тільки при такій їх кількості можна стверджувати що дії особи містять встановлений кримінальним законом склад злочину. Неповність чи відсутність хоча б однієї із ознак, встановлених чи передбачених законом для цього певного злочину стверджує відсутність цього злочину, тобто такого злочину немає" не існує"!

В науці кримінального права України вчення про склад злочину належить до однієї з центральних проблем, бо наука кримінального права і цілому повинна служити теоретичною основою розвитку і вдосконалення кримінального законодавства, вивчити і узагальнювати практику його застосування, викривати помилки виховувати глибоку повагу до закону, то без перебільшення можна стверджувати, що загальне вчення про склад злочину є теоретичним фундаментом правильної побудови інститутів і норм кримінального права і практики їх застосування, теоретичною основою законності в здійсненні правосуддя в кримінальних справах.

Але не завжди вченню про склад злочину надавалося таке значення. В історичному процесі склад злочину зазнав деяких істотних змін.

Поняття складу злочину з'являється приблизно в шістнадцятому сімнадцятому столітті. Склад злочину (з лат. corpusdelicti) прийшов в криміналістику^” як термін і означав наслідки злочину (труп, сліди крові знаряддя злочину і т.п.)[2]

До кримінального права цей термін починає входити наприкінці сімнадцятого століття. Першими в його теперішньому значенні, почали використовувати юристи А.Фейербах і Штюбель.

Щодо розвитку поняття складу злочину в роки радянської влади то розробка даного питання почалася з 20-х років. Так в 1925р. в підручнику з Кримінального права професор А.Н.Трайнін сформулював .чітку думку про те, що питання про підстави кримінальної відповідальності необхідно розгляді; і дати в тісному зв'язку з конкретними складом злочину:

"Непоколебимым остается основное начало: уголовно наказуемым может быть лишь то деяние, которое соответствует одному из соста