Охорона літосфери

ОХОРОНА ЛІТОСФЕРИ

ОХОРОНА ГРУНТІВ

Одним з головних питань охорони довкілля, є охорона літосфери — зовнішньої твердої оболонки Землі, яка Має такі життєво важливі ресурси, як землі, грунти й збагачені різними копалинами та мінеральною сировиною надра.

За довгий період існування (понад 4,5 млрд років) земна поверхня зазнала дуже великих змін. Геологам відомо, що за цей час неодноразово під впливом, внутрішніх і зов­нішніх геологічних і космічних сил змінювався не лише рельєф земної поверхні в межах окремих континентів, коли гори ставали глибокими морями й навпаки, а й сама фор­ма континентів, їх розміри, розташування. За цей довгий період на земній поверхні відбувалися багаторазові локальні, регіональні 'й глобальні екологічні катастрофи, які різко змінювали клімат і склад атмосфери, чисельні й по­тужні землетруси, виверження вулканів, під час яких роз­печена лава,, вирвавшись з земних глибин, вкривала смертельною вогняною ковдрою тисячі квадратних кілометрів. Періоди катастроф змінювалися періодами спокою, коли протягом мільйонів років знову відтворювалося й розви­валося життя, відбувалися процеси вивітрювання порід, денудації, виположення, пенепленізації.

Одночасно з формуванням земної поверхні формували­ся також грунти (на межі розділу літосфери, й атмосфери) та корисні копалини (на поверхні та в надрах, на глибинах від кількох метрів до кількох десятків кілометрів).

Грунти—це природні утворення, які характеризуються родючістю — здатністю забезпечувати рослини речовинами, необхідними для їх життєдіяльності, а також накопичени­ми водою й повітрям. Грунти — це органо-мінеральні утво­рення, що виникли в результаті тривалої взаємодії живих організмів і субстрату (певного типу гірських порід—гра­нітів, вапняків, базальтів, глин, пісків чи сланців тощо), розкладу живих організмів, впливу природних вод і атмо­сферного повітря.

Найродючіші та найпотужніші грунти — чорноземи – формувалися протягом тисячоліть у зонах лугових степів, де був сприятливий клімат (тепле літо, кількість опадів— 500—600 мм на рік) і оптимальні умови для розвитку ба­гатої трав'яної рослинності. Північніше, де вологи біль­ше, але не досить тепло, в лісовій зоні, утворилися темно-сірі, сірі й світло-сірі грунти (підзолисті, дерново-підзолис­ті, болотні) та торфовища. Південніше, де тепла більше, ніж у степовій зоні, але значно менше вологи, рослинність бідна, ґрунтоутворення відбувалося слабше. Тут, у сухих степах, напівпустелях і пустелях переважають бурі, сіро-бурі й каштанові грунти, сіроземи, солонці та солончаки. В Україні нараховується близько 650 видів різних грунтів.

Дуже важливим компонентом грунту є перегній — орга­нічна речовина, яка утворюється з решток померлих рос­лин під впливом діяльності мікроорганізмів, які живляться вуглеводнями, білками, жирами, лігніном, пектином, цук­ром й іншими речовинами, що містяться в рослинах, пере­робляють їх, розкладають, перетворюють на глюкозу, амі­нокислоти, гліцерин, хінони та поліфеноли. Мікроби за допомогою ферментів синтезують гумус, ґрунтовий пере­гній, вуглекислий газ і воду, аміак, окиси азоту та інші речовини. Ґрунтоутворення є важливою частиною біологіч­ного кругообігу речовин і енергії. Грунт забезпечує рос­линний світ калієм і вуглецем, а також азотом і фосфором, які входять до складу білка. Родючість залежить від кіль­кості азоту в перегної, перегною в грунті та потужності грунту. Кращі чорноземи містять до 10—15 % гумусу (пе­регною).

Грунти мають для нас величезне значення не лише тому, що є головним джерелом одержання продуктів хар­чування, вони відіграють активну роль в очищенні природ­них і стічних вод, які через них фільтруються. Грунтово-рослинний покрив планети є регулятором водного балансу суші, оскільки він поглинає, утримує й перерозподіляє величезну кількість атмосферної вологи. Це — універсальний фільтр і нейтралізатор багатьох видів антропогенних за-бруднень. Тому користуватися землею, грунтом слід розум­но й обережно.

Грунт, який не є продуктом праці людини й створював­ся природою протягом тисячоліть, нині в результаті хижа­цького користування, нерозумної аграрної політики та роз­базарювання під різні види будівництва, кар'єри, полігони знаходиться в стані виснаження, вичерпання. Внаслідок того, що в гонитві за врожаєм грунти почали орати дедалі глибше та частіше, завозити на поля величезні кількості мінеральних добрив та пестицидів для боротьби з шкідни­ками, на величезних площах землі в степових і посушливих районах грунти втратили здатність вбирати й пропускати воду, їх структура деградувала, вони перенасичені шкідли­вими хімічними речовинами. Повсюдно врожайність грун­тів катастрофічне зменшується. Потрібні термінові заходи для відтворення структури й родючості грунтів — нейтра­лізація, розсолення, збагачення гумусом тощо.

Як сказано в одній з останніх доповідей 00Н про стан земельних ресурсів світу, подальше існування нашої циві­лізації поставлене під загрозу через широкомасштабну за­гибель родючих земель, що збільшується.

Нині охорона й раціональне використання земельних ресурсів (орні землі, пасовиська, сінокоси, рекреаційні зо­ни) — одна з найактуальніших проблем.

Загальна площа орних земель суші становить близько 1,5 млрд га (10—11 % площі суші), пасовиськ і сінокосів— близько 3 млрд га (тобто близько 20 % площі суші). Ре­зерви сільськогосподарських угідь на сьогодні, згідно з да­ними 00Н, по