Вільнодумство Стародавнього світу

Нетрадиційна релігійність та Україна.

Нині в Україні набули поширення так звані нові культи або релігії "нового" віку. Ці новоутворення у духовному житті суспільства у 60-і роки виникли й поширилися у СІЛА, а згодом у Західній Європі. Дана нетрадицій­на релігійність небезпідставно може розглядатись як симптоматичний прояв глибоких кризових процесів у масовій свідомості Заходу, як несподівані метаморфо­зи, що їх переживає релігія в сучасному світі. Певним чином ці культи можна розглядати як єдину ідейно-політичну течію, як продукти саме сучасного етапу розвитку суспільства, що породжені спільними при­чинами і мають спільні характерні ознаки й особли­вості.

Тому є потреба в роз'ясненні широкому загалу особливостей подібних культів, їхньої суті й про­явів.

Дивні випадки, пов'язані з вірою в Бога, дедалі частіше почали з'являтися на сторінках преси, зокре­ма американської. Поліцейський з міста Арлінгтона зупиняє машину і вимагає у водія пред'явити доку­менти, але той заявляє, що документів у нього нема, оскільки він з Церкви Армагедона, в якій не визнаю­ться офіційні імена, а дату і місце свого народження вони вказати не можуть, бо вважають себе "вічними створіннями".

Театральний постановник з Нью-Йорка оголошує себе Христом і знаходить багато послідовників. Коли один з них помирає, псевдо-месія протягом трьох мі­сяців молиться над трупом для його воскресіння.

Поліція примушує поховати небіжчика. На знак протесту "Христос" викидається з вікна хмарочоса.

Групи молоді чекають у безлюдних місцях прихо­ду спасителя з космосу, інші практикують колективне бичування з метою вигнання диявола, треті вперто відмовляються від будь-якої медичної допомоги, на­віть від носіння окулярів.

І все частіше такі факти почали втрачати характер винятковості, невинних дивацтв. Як з'ясувалося, за останні 20—30 років у СІЛА утворилось близько 1000 таких організацій, нерідко з найнесподіванішими і екстравагантнішими способами поведінки і діяльнос­ті. Певна подібність між ними дає змогу розглядати їх як конкретні форми єдиного руху, викликаного гли­бокими зрушеннями в світосприйманні населення країни.

У чому ж полягають характерні спільні риси но­вих культів, які дозволяють твердити про невідпо­відність їх традиційним релігійним течіям?

Однією з таких рис є ігнорування "респектабель­них" церков, гучне викриття їх як прислужників "ду­ховного Вавилона". Апеляція до окремих сюжетів та епізодів священних книг використовується скоріше як вихідний матеріал для побудови власних фантасти­чних доктрин, пройнятих нестримним самозвеличен­ням. Іншими словами, культи майже або зовсім не пов'язані з уже існуючими в країні релігійними течія­ми. Другою властивістю є специфічний соціальний склад. Раніше до "месій" і "пророків" головним чи­ном тягнулися люди з найменш забезпечених і осві­чених верств, особливо літні. Останнім часом в куль­тах більшість становлять юнаки і дівчата з білого се­реднього класу, причому, як правило, ті, що мають хорошу освіту.

Серед культів значне місце посідають "східні" групи та їхні різновиди, які нерідко користуються у своїх побудовах "східною" (буддійською, індуїстсь­кою) містикою.

Для цих релігійних утворень є характерним уяв­лення про лідера культу як про особливого, неповторного спасителя, небесного обранця. Так, лідер Цер­кви уніфікації Сан Мен Мун твердить, що він "роз­мовляв з учителями, включаючи Христа, і в мудрості перевершив їх".

Засновник "Сім'ї любові" сповістив своїх послі­довників, що мав спіритичні контакти з Распутіним (1872-1916 рр.), Жанною д'Арк (бл. 1412-1431 рр.) і навіть ухитрився десь в небесах "переспати" з однією духовною істотою жіночого роду, яку він атестував як "богиню". Не відстають від них й інші самозвані "пророки".

Особливістю культів є також прагнення духовно і фізично ізолювати членів общини від зовнішнього світу, відвернути їх від колишніх цінностей і уподо­бань, паралізувати особисту свідомість, що досягаєть­ся різноманітними засобами психічного впливу. Ха­рактерним для культів є й типовий спонукальний мо­тив у кар'єрі "месії", він вкрай тривіальний: це — гроші. Так, "Місцева церква" тільки за обов'язкові для новообернених платні курси щорічно одержує понад 400 тис. доларів. "Церква живого слова" воло­діє маєтком в 20 млн доларів. Стільки ж одержує "Рух Харе Крішна" від продажу своєї літератури. При цьому керівники культів не гребують навіть експлуа­тацією праці своїх послідовників, позбавляючи їх найнеобхіднішого.

Значне поширення нетрадиційної релігійності має вагомі об'єктивні причини. Становище загострюється також екологічними проблемами. У міжнародному житті є теж безліч проблем, що вимагають роз­в'язання. Проповіді лідерів культів зводяться в кінце­вому підсумку до пророкування кінця світу. Кріш-наїти вважають сучасну епоху "залізним віком". Мун твердить, що космічна боротьба із Сатаною, яка пе­редує наступу "доби завершення Нового Завіту", вже розпочалася. "Божі діти" призначили кінець світу на 1993 р. Сьогодні вчені і політики розмірковують про можливість загибелі людства. Ймовірно, саме тому найбільш екстравагантні й фантастичні заяви подіб­ного роду знаходять відгук у багатьох американців.

Такі настрої передаються і м