Модифікація конкурентно-ринкового механізму

ТЕМА 15 ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА КОНКУРЕНТНОГО ТИПУ ТА ЇЇ ЕВОЛЮЦІЯ

Радикальні зміни у технологічному способі виробництва.

Еволюція приватної власності. Економічна система 90~х років і тенденції її дальшого розвитку

; Найбільш зрілих і розвинутих форм економічна систе- і ма конкурентного типу набуває за умов існування капіта­лістичного способу виробництва. Останній з притаманними йому основними рисами (відокремленість безпосередніх виробників від засобів виробництва, застосування найманої праці, відносини капіталістичної експлуатації та ін.) починає розвиватися в окремих країнах ще на початку XVI ст. Майже за п'ять століть еволюції у межах його (тобто у розвиткові продуктивних сил і виробничих відно­син, або відносин власності, господарському механізмі тощо) відбулись як істотні революційні зміни, що торкну­лися переважно системи продуктивних сил, так і якісні перетворення у системі приватнокапіталістичної власності. Останні здійснились у результаті розвитку продуктивних сил (їх закономірностей та суперечностей), поглиблення суспільного характеру виробництва, діалектичного запере­чення більш розвинутими формами менш розвинутих форм приватної власност і. Це зумовлює головну метутеми — з'ясувати основні економічні риси капіталізму, ко­ротко розкрити найважливіші істотні та якісні перетворен­ня, яких зазнала економічна система капіталізму протягом майже п'яти століть свого існування» зокрема з середини 50-х років XX ст., та показати тенденції її дальшого розвитку.

§ 1. РАДИКАЛЬНІ ЗМІНИ У ТЕХНОЛОГІЧНОМУ СПОСОБІ ВИРОБНИЦТВА

Основні риси технологічного способу виробництва та їх модифікація. Зміни у змісті праці сучасного робітника за умов НТР

Суспільний спосіб виробництва, як уже зазначалося, є діалектичною єдністю двох основних суперечливих сто­рін: продуктивних сил і виробничих відносин, або відносин власності, які відповідно є його змістом і формою.

Якщо розглядати більш докладно структуру суспільно­го способу виробництва, то в його складі з погляду змісту слід також виділити технологічний спосіб виробництва як органічну єдність продуктивних сил і техніко-економічних відносин, тобто відносин спеціалізації, кооперування, ком­бінування виробництва, його концентрації, обміну діяльніс­тю тощо. Ці відносини займають проміжне місце між продуктивними силами та виробничими відносинами, або відносинами власності. Поєднання техніко-економічних та виробничих відносин формує систему економічних відно­син.

У структурі суспільної форми виділяють відносини між людьми у сфері безпосереднього виробництва, обміну, роз­поділу та споживання. Якщо розглядати структуру суспільної форми з боку об'єктів відносин власності, то її складовими елементами є власність на засоби виробництва (у якісному аспекті це відносини між людьми з приводу привласнення засобів виробництва), власність на робочу силу (відповідно відносини між людьми з приводу привлас­нення робочої сили), предмети споживання, послуги та ін.

Така структура способу виробництва властива не всім формаціям. Наприклад, відносини між людьми з приводу привласнення робочої сили не можуть існувати у тому суспільстві, де робітник не є юридичне вільним і має власні засоби виробництвамкласу в управлінні виробництвом. Це зумовлено поглиблен­ням суспільного поділу праці, становленням і розвитком робітника нового тішу, зростання ролі особистого фактора у процесі виробництва та іншими причинами. Процес поглиблення спеціалізації за умов автомати­зації виробництва включає безпосередніх виробни­ків в управління технологічними процесами» вимагає координації дій між зростаючими трудовими колективами, знання інформації про весь виробничий цикл. Традиційна структура управління за нових умов перетворюється на гальмо НТР. Дія цієї об'єктивної тенденції посилюється зростанням ролі суб'єктивного фактора, вимогами трудя­щих щодо участі в управлінні не лише безпосереднім виробництвом, а й іншими суспільними процесами у всіх сферах відтворення, зокрема, розподілом прибутку, політи­кою цін. Щоб послабити напругу таких виступів, викорис­тати індивідуальні та колективні організаційні здібності трудящих, їх залучають до управління, ио-перше, у межах відносин а начальник-підлеглий», по-друге, до прийняття рішень груп робітників та їх організацій. Представники робітників, профспілок разом з акціонерами, включаються до складу керівних рад. Залучення робітників до управлін­ня виробництвом, але під контролем капіталу, здійснюєть­ся переважно для розв'язання питань про резерви дальшо­го зростання продуктивності ираці, підвищення ефектив­ності праці тощо. Розв'язання кардинальних питань роз­витку підприємства (наприклад, політика інвестицій, цін та ін.), як раніше, залишається прерогативою капіталістів-власників та вищих менеджерів, що свідчить про автори­тарність управління. Залучаючи трудящих до управління, еліта західного суспільства намагається духовно інтегру­вати Їх у панівну систему, послабити напругу виступів трудящих, не допустити того, щоб розв'язання принципо­вих питань розвитку підприємств, галузей, всієї економіки перейшло до рук безпосередніх виробників.

На зміст праці за сучасних умов значно впливає дія закону зміни праці. «Природа великої промисловості,— за­значав К. Маркс,— зумовлює зміну праці, рух функцій, всебічну рухливість робітника» (94). З іншого боку, за умов суспільного поділу праці, що постійно поглиблюється, зростання спеціалізації виробництва окремий індивідуум закріплюється за виконанням певних функцій су

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать