Короткий релігієзнавчий словник

АБАТ — титул настоятеля монастиря в католицькій релігії, який посідає місце за єпископом. Інколи А. доби­ваються незалежності від єпископів і підкоряються безпо­середньо папі. У деяких випадках А. — загальна назва свя­щеників і вищого духовенства в католицькій церкві. Рим­ський папа вбачає в численній армії абатів свою вірну опо­ру серед католиків.

АВАТАРА — у індуїзмі втілення божества в образ іншого божества^ людини або тварини. Найвідомішими є А. бога Вішну; з них найшанованіші — Рама і Крішна.

АЛШУЙЯ — хвалебний приспів у християнському бо­гослужінні, звернений до всіх іпостасей Трійці. Запозиче­ний у євреїв.

АЛЛАХ (від араб, "ілах" — божество) — ім'я бога в му­сульманській релігії. Культ А. поряд з культом інших бо­жеств був відомий у доісламській Мецці. В ісламі прийня­тий догмат стосовно того, що А. — єдиний бог, визнання якого є першою вимогою мусульманського віровчення.

АМВОН — місце в церкві навпроти престолу (перед так званими царськими вратами), з якого читаються євангелія, виголошуються проповіді та єктенії,

АМІНЬ — слово, що використовується при закінченні

МОЛИТВИ. УВІЙШЛО у ХРИСТИЯНСТВО 3 боГОСЛуЖІННЯ СТарОт;!

давніх євреїв і за походженням має характер чаклунського і заклинання.

АНАЛОЙ — спеціальний високий столик з похилою верхньою дошкою, на який у православній церкві кладуться богослужбові книги при їх читанні, а також ікони та хрест під час богослужіння.

АНАФЕМА — прокляття від імені Бога, відлучення від церкви, виключення з громади віруючих, вища церковна кара в Християнстві. А. застосовується церквою в боротьбі з

атеїзмом, науковою і суспільною думкою, громадськими рухами, які різко суперечать релігії.

АНГЕЛИ — в іудаїзмі, християнстві, ісламі — небесні служителі Бога, надприродні безплотні істоти, посередники між Богом та людьми. Культ А. є асимільованим та присто­сованим до монотеїзму культом добрих і злих "духів", який був значно поширений у первісних релігіях.

АНТИХРИСТ — у християнському віровченні — супро­тивник Христа, посланець сатани, який нібито прийде не­задовго до другого пришестя Христа і вестиме боротьбу з християнською церквою, але кінець кінцем буде переможе­ний Христом. Уявлення про А. — це релігійна персоні­фікація зла, в протилежність Бога як добра. Християнські церкви протягом усієї своєї історії використовували цей образ у своїх політичних та ідеологічних інтересах, часто називаючи А. своїх противників.

АПОКРИФИ — твори іудейської та ранньохристи­янської літератури, сюжетно пов'язані з творами канонічної літератури, які, однак, давали тлумачення подій, відмінне від офіційного церковного віровчення. А. відображали бо­ротьбу різних течій у християнстві до виникнення церкви.

АРХІЄРЕЙ — загальна назва вищих сановників (єпис­копів, архієпископів, митрополитів, патріарха) у право­славній церкві (докл. див. єпископ).

АРХІМАНДРИТ — вищий (до єпископа) чернечий чин у православній церкві.

БЕАТИФІКАЦШ — зарахування до "лику блаженних" у католицькій церкві.

БОГОРОДИЦЯ — у християнстві — Богиня-мати, діва Марія, мати 1. X., яка народила його від непорочного за­чаття. З поширенням християнства культ Б. зливається з місцевими віруваннями і залежно від соціальних умов набу­ває різного характеру: у Західній Європі за часів феодалізму він перетворився у культ Мадонни, на Русі злився з язи­чеським культом богині землі й родючості, поступово його витіснивши. У багатьох релігіях це божа мати, богиня, яка народжує бога чи богів. До числа богородиць належали ва­вилонська Іштар, фінікійська Астарта і малоазійська Ибела. Близька до них і грецька Деметра. Культ Б. тісно пов'язаний з основним заняттям населення — землеробст­вом. Б. шанувалась як богиня родючості.

БОГОСЛУЖБОВІ КНИГИ — книги, які містять прави­ло та опис порядку богослужінь, а також тексти для них. У православ'ї для треб (хрещення, вінчання, похоронної

309

відправи тощо) використовується "требник", для прове­дення літургії та інших церковних служб використову­ється "служебник", "часослов", "чиновник", "триодь" та інші Б. к.

БОГОСЛУЖІННЯ — відправлення певних релігійних обрядів. Б. поділяються на так звані суспільні, чи власне Б., і приватні (треби) — на замовлення окремих віруючих. Справляє певний естетичний та психологічний вплив на віруючих за допомогою спеціально організованих інсце­нувань, співу, проповідей тощо.

БОГОХУЛЬСТВО — образа імені Бога, діви Марії, свя­тих, предметів культу, що карається церквою і світськими властями тих держав, де та чи інша церква є державною. Покарання за Б. були одним із засобів боротьби проти вільнодумства, свободи совісті. Згідно з законами царської Росії, за Б. була передбачена кара від 6 до 15 років каторги. Нерідко людей карали за атеїстичні погляди, хоча в них елементів власне Б. не було. У такому випадку Б. оголошу­вався сам факт невіри в Бога.

БРАХМА — вищий Бог у пантеоні індуїзму. Виникнен­ня уявлення про Б. як творця й охоронця загального по­рядку припадає на пізньоведичний період (перша половина І тис. до н. е.), коли виникло класове суспільство, виділилися й набули величезного впливу жреці-брахмани (див. брахман). Брахмани висунули і розвивали ідею про божественну трійцю — "тримурті", в якій Б. виступав як творче начало. Проте в очах віруючих Б. був надто абст­рактним образом, і набуло значного пош