Проблеми створення та функціонування СЕЗ та ТПР в Україні

Міністерство освіти та науки України

Черкаський інженерно-технологічний інститут

Кафедра фінансів

Курсова робота на тему:

“Проблеми створення та функціонування

СЕЗ та ТПР в Україні”

Керівник: Коваленко Ганна Миколаївна
	Виконала: студентка І V курсу групи Ф–71, ФЕФ Федоренко Ольга Володимирівна

Черкаси 2001 р.

ПЛАН

Вступ

1. Поняття, класифікація, правові аспекти створення та основні риси СЕЗ в Україні.

2. Задачі та вихідні умови створення СЕЗ.

3. Ефективність функціонування та проблеми розвитку СЕЗ та ТПР в Україні.

4. Світовий досвід створення СЕЗ.

Висновок

ВСТУП

Очікувана стабілізація економіки України у зв’язку з лібералізацією соціально-економічних відносин і впровадженням ринкових принципів досі не відбулася. За роки реформування сталося погіршення загального економічного середовища регіонів та життєвого рівня населення. Негативні наслідки функціонування продуктивних сил, зумовлені розбалансованістю фінансової системи, падінням виробництва та зростанням чисельності безробітних, наклалися на такі недоліки, як спотворена виробнича структура з переважанням важких галузей економіки, однобічна спеціалізація окремих регіонів, екологічні проблеми.

Для виходу з кризи та подальшого розвитку національна економіка конче потребує інвестиційних ресурсів і питання пошуку нових джерел інвестування залишаються одними з найактуальніших. Багато країн світу досить ефективно використовували і використовують нові форми інтеграції виробництва для одержання значних інвестицій, серед яких особливого поширення набули територіальні формування у вигляді СЕЗ. Зважаючи на успішність функціонування СЕЗ як напряму трансформування перехідних економік чи прискорення динаміки економік країн, що розвиваються, та промислово розвинених країн, Україна також вирішила спробувати використати їх для розв’язання існуючих проблем.

В українських реформах цей напрям донедавна практично не застосовувався. Відсутність на протязі тривалого часу в Україні практичних кроків в апробації світового досвіду створення СЕЗ пояснюється побоюванням економічної регіоналізації, посилення зв’язків прикордонних областей з державами-сусідами з наступною дезінтеграцією національної економіки і загрозою для цілісності держави. Хоча в багатьох випадках модель регіонально-секторального “відкривання” економіки аж ніяк не суперечить керованому державою, посиленню внутрішньодержавної інтеграції господарських комплексів окремих регіонів. Орієнтація цієї моделі на активізацію інвестиційної діяльності саме вітчизняних суб’єктів господарювання з урахуванням концентрації вітчизняного капіталу в окремих регіонах (Донецька, Луганська, Дніпропетровська та ін. Області) та інвестиційної привабливості окремих галузей, територій інших регіонів, зокрема, туристично-рекреаційної, транспортно-експедиторської, науково-технологічної (Харківська, Львівська, Закарпатська області, мм. Київ, Харків, Одеса, АРК) дозволить активізувати міжрегіональні зв’язки у частині “переливу” вільних фінансових ресурсів та їх іммобілізації в Україні, а не за її межами.

Однією з головних причин тривалого ігнорування СЕЗ як механізму залучення капіталу є недосконалість законодавчої і нормативно-методичної бази створення СЕЗ та відсутність досвіду техніко-економічних досліджень доцільності масштабних територіально-галузевих проектів в умовах недосконалої конкуренції перехідної економіки. Особливо негативно вплинула неможливість вивчення та узагальнення досвіду функціонування господарських суб’єктів, органів управління СЕЗ, їх взаємодії з поза зональною економікою, органами державної влади при відсутності предмету вивчення – реального досвіду втілення проектів у господарське життя.

Слід зауважити, що ідея вільних економічних зон не є для нашої країни новою. Зокрема, наприкінці 80-х початку 90-х рр. деякі радянські вчені визнали, що рівень техніки та технології в більшості галузей народного господарства є досить низьким і як один із шляхів виходу із ситуації пропонували створення анклавних територій. За ініціативою керівництва СРСР була розроблена так звана єдина державна концепція вільних зон. Вільні зони розглядалися як елемент державної зовнішньоекономічної політики і засіб стимулювання міждержавних відносин СРСР із зарубіжними партнерами. За формою вони повинні були стати зонами спільного підприємництва, точніше, компактними територіями з високою концентрацією підприємств з іноземною участю. Передбачалося, що такі зони будуть створюватися в регіонах з розвинутим науково-технічним потенціалом з метою виробництва наукомісткої продукції на базі поєднання радянських технологій і іноземного капіталу. Господарсько-правові пільги на території зон передбачалися лише по відношенню до підприємств з іноземною участю і в межах, визначених діючих в СРСР норм регулювання іноземних інвестицій.

1. ПОНЯТТЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ, ПРАВОВІ АСПЕКТИ

СТВОРЕННЯ ТА ОСНОВНІ РИСИ СЕЗ В УКРАЇНІ

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать