Творча спадщина Софії Русової Періоду еміграції

Курсова робота

З педагогіки на тему:

“Творча спадщина Софії Русової.

Періоду еміграції”

І. Зміст педагогічної діяльності і науково-публіцистичної творчості Софії Русової 1922-1940 рр.

1.1. Педагогічні пріоритети теоретичного доробку С.Руслової еміграційної доби.

1.1.1. Джерела і проблематика педагогічних творів.

1.2. Вихований потенціал праць, жіночої тематики.

ІІ. Внесок Софії Русової у розвиток української педагогічної думки 20-х – 30-х рр. ХХ ст.

2.1. С.Русова про теоретичні основи педагогіки.

2.2. Ідея нової української школи і національного виховання в еміграційному педагогічному доробку С.Русової.

І. Зміст педагогічної діяльності і науково-публіцистичної творчості

1.1. Педагогічні пріоритети теоретичного доробку С.Русової

еміграційної доби

1.1.1. Джерела і проблематика педагогічних творів

Як уже зазначалося, теоретичні надбання Софії Русової періоду еміграції представлені трьома основними групами праць. Чільне місце в них (за обсягом і кількістю) посідають твори педагогічної тематики, у яких вчена "сягнула творчого "акме" -найвищого рівня зрілості" [43, 2].

Така увага до педагогіки витікала передусім із національно-громадянських поглядів С.Русової на освіту як на головний обов'язок кожного свідомого українця, пояснювалася накопи­ченими у процесі освітньої діяльності на рідній землі величезним практичним досвідом і теоретичними відомостями та при­таманним їй прагненням постійно вдосконалювати педагогічні знання, переносити українську ідею з політичної площини в освітянську, в наукові теоретичні концепції та в практичні апробації.

Бібліографія педагогічних творів С.Русової 1920-х-1930-х pp. включає монографії та наукові розвідки, науково-популярні статті й рецензії, конспекти лекцій для студентів і дитячу "лек­туру", підручники і програми навчально-виховних курсів, вис­тупи на міжнародних педагогічних конгресах і з'їздах тощо. У них відображені погляди вченої практично на всі сторони освіти, школи і виховання з урахуванням новітніх педагогічних ідей, нових умов суспільного буття і тих уроків, яких українська гро­мадськість набула в 1917-1920 pp. - у час організаційної роботи в царині розбудови національного культурно-освітнього життя.

Аналіз джерельної бази дає змогу констатувати, що фе­номен С.Русової як одного з творців національної педагогічної концепції постав на ґрунті тісного поєднання народнопеда-гогічного досвіду і наукової педагогічної теорії. Так, із глибокої обізнаності вченої з народними традиціями духовно-морального, трудового, культурно-естетичного характеру виросли і знайш­ли відображення у працях ідеї гуманного ставлення до дітей ("Весна і діти", "Діточі малюнки", "1 листопада в українській гімназії в Ржевниці", "Теорія і практика дошкільного вихо­вання"), визначальної ролі рідної мови у навчанні та вихованні("Дещо зо сучасної педагогіки. (Про психологічні і педагогічні заперечення двомовносте)"), особливої навчально-виховної місії фольклору ("Дещо про український моральний тип: Де шукати його зразків?", "Казки Божени Нємцової", "Нові методи дош­кільного виховання", "Роля жінки в дошкільному вихованні").

Важливим джерелом педагогічної спадщини Софії Русової міжвоєнної доби виступає теоретичний доробок її попередників - вітчизняних освітніх діячів і зарубіжних педагогів минулого. Завдяки осмисленню основних положень творчості М.Драго-манова, Г.Сковороди, Т.Шевченка; Я.А.Коменського, Й.Г.Песталоцці, Ж.Ж.Руссо, Ф.Фребеля ще на рідних теренах з'явилися такі стрижневі ідеї її праць, як гуманізм, демократизм, природовідповідність виховання, які водночас є основоположними принципами народної педагогіки. Вони так чи інакше відображені практично в усіх наукових і науково-популярних працях вченої.

Чимало ідей творчої спадщини С.Русової стали вислідом її величезної власної педагогічної практики. Дитячі садки, недільні школи, київські комерційне училище та Фребелівський інститут, Українська науково-педагогічна академія, Кам'янець-Поділь-ський державний український університет - ось неповний перелік навчально-виховних закладів, у яких вона відточувала свою педагогічну майстерність в Україні. Значний вплив на появу нових педагогічних думок мислительки мала її активна участь у відродженні національної системи шкільництва та українізації освіти 1917-1920 pp. Згадуючи свою роботу у відділах дошкільного виховання й позашкільної освіти Генерального секретаріату (згодом Міністерства) освіти УНР, С.Русова писала: "... якою великою й щасливою здавалась тоді вся Україна! Мені довелось об'їхати її від білих крейдяних гір Вороніжчини до шумливих порогів Дніпра в Катеринославі. В тому самому Катеринославі, де я тринадцять місяців сиділа в тюрмі за якусь українську книжку, тепер я вільно з доручення державної влади читала по українськи заклик до українських шкіл - "згори до низу". Чудодійний переворот!" [44, 3].

Саме цей досвід став основою для написання творів "Єдина діяльна (трудова) школа", "Нова школа соціального вихован­ня", "Педагогічні основи нової школи", у яких розкриті теоре­тичні засади, принципи побудови і зміст навчально-виховної роботи школи в незалежній Україні.

Еміграційна педагогічна діяльність