Схоластика 2

1. "СХОЛАСТИКА"Специфіка

середньовічної схоластики

Середньовічна філософія ввійшла в історію думки під ім'ям схоластики, що уже віддавна вживається в загальному змісті як символ відірваного від реальності, порожнього сперечання. І для цього, безсумнівно, маються підстави.

Головна відмінна риса схоластики полягає в тому, що вона свідомо розглядає себе як науку, поставлену на службу теології, як «служницю теології».

Починаючи приблизно з XI століття в середньовічних університетах зростає інтерес до проблем логіки, що у ту епоху звалася діалектики і предмет якої складала робота над поняттями. Великий вплив на філософів XI-XIV століть зробили логічні твори Боеция, що коментував «Категорії»Аристотеля і який створив систему тонких різниць і визначень понять, за допомогою яких теологи намагалися осмислити «істини віри». Прагнення до раціоналістичного обґрунтування християнської догматики привело до того, що діалектика перетворилася в одну з головних філософських дисциплін, а розчленовування і найтонше розрізнення понять, установлення визначень і дефініцій, що займало багато розумів, часом вироджувалося у великовагові багатотомні виданння. Захоплення таким чином зрозумілою діалектикою знайшло своє вираження в характерних для середньовічних університетів диспутах, що інш раз тривала по 10-годин з невеликою перервою на обід. Ці словотворення і хитросплетення схоластичної вченості породжували до себе опозицію. Схоластичній діалектиці противостоялв різні містичні плини, а в XV-XVI століттях ця опиозиция одержує оформлення у виді гуманістичної світської культури, з одного боку, і меоллатонической натурфілософії, з іншої.

1.1. "Школи" і "схоластика"

Термін "схоластика" має на увазі не стільки доктрииальньїй блок ідей, с<ільки філософію і теологію, преподавані в середньовічних школах, особливо, з "терюду їхньої реорганізації Карлом Великим. Закриття на початку VI століття останніх язичеських шкіл Юстиніан було не тільки політичною акцією, але і симптомом заходу язичеської культури. Відкриття нових шкіл, церковних форм

навчання, означало болісне народження з надр язичества нової <ультури.

Аж до XIII століття, коли починається формування університетів, школи були: монастирськими (при абатствах), єпископальними (при кафедральних соборах), і придворними ("палациум"). Школи при монастирях і абатствах були в період варварських навал чимось начебто притулків і сховищ пам'ятників <ласичної культури, місць виготовлення списків; єпископальні школи були місцем переважно початкового навчання. Однак найбільше пожвавлення в <ультур»^ життя вносила придворна школа. Директором однієї з таких шкіл був Алкуин Йо'І^ский (730—804), радник короля з питань культури й утворення. Було організовано триступінчасте навчання: 1) читання, лист, елементарні тоняття простонародної латині, загальне представлення про Біблію і литургических текстах; 2) вивчення семи вільних мистецтв (спочатку тріо

-раматики, риторики і діалектики, потім квартет арифметики, геометрії, астрономії, музики); 3) поглиблене вивчання священного писання. Дух своїх

•овацій Алкуин сформулював змело: "Так зростуть на

землі франків нові Афіни, ще більш блискучі, чим у стародавності, тому що наші Афіни запліднені Христовим навчанням, а тому перевершать у мудрості Академію". Чи здатний він був реалізувати свою програму чи цілком ні, але його заслуга написання і підготовки підручників по кожному із семи вільних мистецтв поза всякими сумнівами.

Лише Худоба Зриугена відновив діалектику і філософію в другому поколінні у своїх правах через включення вільних мистецтв у контекст теології. З форм ерудиції вони перетворилися в інструмент дослідження, збагнення і розробки християнських істин у цілому. У цьому змісті допустимо термін "перша схоластика", що окреслює період від Худоби Зриугеньї до Ансельма, від філософів Шартрской і Сен-Викторской школи до Абеляра.

1.2. Університет

Починаючи з XIII століття школа виступає вже як університет Universitas — типовий продукт середньовіччя. Якщо моделлю шкіл були античні аналоги, яким середньовічні школи наслідували й у чомусь їх обновляли, то університет не мав свого прототипу. Такого роду корпоративних формацій і вільних асоціацій учнів і наставників з їхніми привілеями, установленими програмами, дипломами, званнями, — не відала античність ні на заході, ні на сході.

Сам термін "університет" спочатку не вказував на центр навчання, скоріше, на корпоративну асоціацію, чи, говорячи сучасною мовою, це був деякий "синдикат", що охороняє інтереси визначеної категорії обличчя Болонья і Париж —дві моделі організації, на які, більш-менш, орієнтувалися інші університети. Болонья —"университассколарум" (universitas scholarum), тобто студентська корпорація, що одержала від Фрідріха І Барбаросси особливі привілеї У Парижеві переважав "университас магистрорум зт сколарум", об'єднана корпорація магістрів і студентів. Особливою перевагою в XII столітті відзначена Кафедральна школа Нотр-Дам, що збирала під свій покров студентів із усіх кінців Європи, і яка стала незабаром об'єктом уваги римської курії. Автономізація йшла під прямою опікою короля, єпископа і його канцлера. Факт, гідний згадування, полягає втому, що прагнення до волі викладання в противагу тиску місц