Основи економічної теорії Былети і відповді

Білет 1

1. Національна економіка – це економіка, за якою держава здійснює хоча б мінімальний контроль, хоча б (і в першу чергу) статистичний. Феномен національної економіки з’явився саме тоді, коли загальний нагляд за економікою став прямим завданням держави. Історично: початок XX століття (перехід капіталізму в стадію імперіалізму передбачав зв’язок економіки з державою; пізніше, внаслідок депресії 1929 – 1933, з’явилася необхідність державними важелями регулювати окремі сторони економічного життя). Однією з причин світової кризи 1929 – 1933 вважають відсутність контролю за динамікою змін основних макроекономічних показників, тобто державна статистика економічної діяльності не велася.

Отже:

1. Національна економіка з’явилася тоді, коли держава почала вести статистику економічного життя (підрахування і порівняння з попередніми роками ВВП).

2.Держава веде нагляд за національною економікою на основі системи національних рахунків (основним показником є ВВП).

Історичний розвиток національної економіки:

1. Економіка існує “неконтрольовано” (не обчислюється статистично) – до кінця 19 століття.

2. Економіка зливається з державою шляхом появи олігархії при владі, хоча й існує за класичними законами саморегульованості – кінець 19 століття (імперіалізм).

3. “Неконтрольована” економіка терпить крах (1929 – 19330, доводячи хибність неконтрольованості. Наслідок: початок активного втручання держави в економічне життя + поява системи національних рахунків (баланс народного господарства – в країнах соціалізму) = оформлення поняття національної економіки.

Можливі проблеми національної економіки:

1. Втрата суверенітету (як українська національна економіка в часи СРСР входила до складу “єдиного народно-господарського комплексу” СРСР).

2. Тінізація економіки. Наслідок: неможливість об’єктивного обчислення і контролю.

3. Структурна невідповідність економіки національним інтересам (як Україна в часи СРСР).

2.Загальнодержавні податки у податковій системі

Переважну частину доходів державного бюджету ста­новлятьподатки, які являють собою обов'язкові платежі юридичних і фізичних осіб. За економічним змістом подат­ки виражають фінансові відносини між державою й плат­никами з метою створення централізованого фонду грошо­вих коштів, необхідних для виконання державою своїх функцій. Податки означають відрахування частини вало­вого національного продукту (ВНП) на загальнодержавні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство існува­ти не може.

Кожна система оподаткування призначена вирішувати певні взаємозв'язані завдання. Тому розмір податків має бути достатнім, по-перше, для успішного виконання покла­дених на державу функцій, по-друге, для сприяння роз­витку, розширенню й структурній перебудові виробництва;по-третє, для задоволення відповідних соціально-економіч­них інтересів виробників та населення.У податковій системі визначені конкретні елементи по­датків. До них належать:

суб'єкт податку — особа, на яку законом покладено обо­в'язок сплачувати податок;

об'єкт податку — доход або майно, з якого нарахову­ється податок: прибуток, заробітна плата, цінні папери, нерухоме майно тощо;

джерело податку — доход, за рахунок якого сплачу­ється податок;

ставка податку — розмір податкових нарахувань на одиницю оподаткування: грошова одиниця доходів, одини­ця земельної площі, одиниця виміру товару та ін.Практика оподаткування громадян і юридичних осіб виробила різні форми й методи оподаткування. Кожному виду податків властиві свої специфічні риси та функціо­нальне призначення. Тому роль того чи іншого податку ха­рактеризується його належністю до певної групи відповід­но до існуючої класифікації податків, яка здійснюється за такими ознаками: за формою оподаткування, економічним змістом об'єкта оподаткування, залежно від рівня держав­них структур, що їх установлюють, та способом стягнення.

За формою оподаткування всі податки поділяються на прямі йнепрямі .Прямі податки сплачуються суб'єктами податку безпо­середньо (прибутковий податок з юридичних і фізичних осіб, податок на нерухоме майно, податок на операції з цін­ними паперами тощо) й прямо пропорційно платоспро­можності. Непрямі податки — це податки на певні товари й послуги, що стягуються через надбавку до ціни (наприк­лад, акцизи).У процесі історичного розвитку системи оподаткування відбулося поступове розмивання відмінностей між прями­ми й непрямими податками.

За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяються на три групи:

податки на доходи — стягуються із доходів фізичних та юридичних осіб (об'єктами оподаткування є заробітна пла­та та інші доходи громадян);

податки на споживання — сплачуються не при отриман­ні доходів, а при їх використанні (вони стягуються у формі непрямих податків);

податки на майно — встановлюються щодо рухомого й нерухомого майна.

Залежно від рівня державних структур, які встановлю­ють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади та управління.

Загальнодержавні податки встановлюють вищі органи влади (іноді вищі органи управління),їх стягнення є обо­в'язковим на всій території країни, незалежно від того, до якого

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать