Конкуренція як один із факторів ціноутворення

План
1. Конкуренція як один із факторів ціноутворення
2. Вплив держави на ціноутворення
3. Вплив витрат на встановлення цін
Конкуренція — невід'ємний атрибут ринкового механізму. Саме через конкурентну боротьбу ринок постійно впливає на економічні суб'єкти, спонукуючи їх до ефективного використання усіх факторів виробництва, зниження витрат, використання досягнень НТП. Конкуренція стимулює і підтримує життєздатність самого ринкового механізму. Характер і ступінь впливу конкуренції на процес ціноутворення залежить від типу ринкового середовища, де функціонує фірма.
Типи конкурентного середовища:
1) Середовище, що контролюється ринком, — високий ступінь конкуренції, подібність товарів і послуг (чиста конкуренція або олігополія). Зміна ціни для однієї фірми не має значення (чиста конкуренція) або може привести до цінової війни (олігополія).
2) Середовище, що контролюється фірмою, — обмежена конкуренція, що диференційовані товари і послуги (чиста монополія, монополістична конкуренція). Диференціація в ціні базується на торговельній марці (монополістична конкуренція) або становищі фірми на ринку (монополія).
3) Середовище, що контролюється урядом, — виникає на ринках громадських товарів (комунальні послуги, суспільний транспорт) або на товари природних монополій (електроенергія, водопостачання).
де Р — ціна товару; МС — граничні витрати.
Треба мати на увазі, що тип конкурентного середовища може змінюватися, у результаті фірма повинна пристосовуватися до нових умов ціноутворення. Якщо еластичність попиту для товару, що випускається підприємством, висока, то підприємство має невелику монопольну владу. Якщо еластичність попиту низька, то підприємство буде мати велику монопольну владу. Способом визначення монопольної влади є величина, на яку ціна, що макси- мізує прибуток, перевищує граничні витрати, відповідно до коефіцієнта Лернера:
Для чистої конкуренції Р = МС, а L = 0. Чим більше L, тим більша монопольна влада.
Під час аналізу конкурентного середовища часто використовуються кількісні методи оцінки рівня концентрації ринку. Концентрація продавців відображає відносну величину і кількість підприємств, що діють у галузі. Чим менше підприємств у галузі, тим вища концентрація й обмеженіша конкуренція. Водночас, чим сильніше відрізняються підприємства за розміром, тим також вищий рівень концентрації і нижча конкуренція. Показником, що визначає розмір підприємства, може служити частка продажу у загальному обсязі реалізації на ринку, або частка зайнятих на підприємстві в загальній кількості зайнятих у галузі, або частка вартості активів даного підприємства і т.п. У цьому разі, для характеристики концентрації на ринку може служити показник розміру найбільших підприємств, який назвається граничною часткою ринку. Монопольне положення підприємства дає йому можливість самостійно або з іншими підприємствами обмежувати конкуренцію на ринку даного товару. Підприємство, що має на ринку граничну частку, яка перевищує 35 %, може бути визнане монополістом, якщо антимонопольні органи доведуть, що воно займає домінуюче становище на ринку і зловживає ним. Рішенням антимонопольного комітету може бути визнане монопольне становище підприємства і з меншою граничною часткою. Одним із зловживань монопольним становищем вважається встановлення монопольних і дискримінаційних цін, що приводять до обмеження конкуренції і порушення прав споживачів. У деяких країнах гранична частка ринку встановлюється не лише для продавців, але й для покупців. Існують і інші показники, що характеризують рівень концентрації ринку і характер конкурентного середовища підприємства.
Числове значення коефіцієнта Лернера завжди знаходиться в межах:
Індекс концентрації (concentration ratio — CR) характеризує частку декількох (трьох, п'яти, десяти і т.ін.) найбільших підприємств у загальному обсязі ринку у відсотках:
де Kj — частка г'-й фірми у відсотках; n — кількість фірм, включених для розрахунку.
Якщо CR наближається до 100 %, то ринок характеризується високим ступенем монополізації, якщо ж CR трохи більше нуля, те його можна розглядати як конкурентний. Цей показник прийнятний як грубий індикатор, що характеризує наявність у галузі невеликого числа домінуючих фірм.
Індекс Лінде застосовується в країнах ЄС і розраховується лише для декількох найбільших фірм; характеризує взаємини цих фірм на ринку.
Для двох найбільших фірм:
де К1 і К2 частка першої і другої фірми в загальному обсязі ринку.
Даний показник може бути (IL > 100 %) більше 100 %. Для трьох найбільших фірм:
Для чотирьох найбільших фірм:
Індекс Херфіндаля-Хіршмана (HHI) характеризує розподіл ринкової влади між усіма суб'єктами даного ринку.
де К: — частка I-ої фірми в галузі в %; n — кількість фірм у галузі, найчастіше беруть n = 50.
Значення ННІ=10000 відповідає ситуації, коли ринок цілком монополізований однією фірмою. Якщо число фірм більше одиниці (n > 1), то ННІ може набувати різних значень залежно від розподілу ринкових часток. У США з 1982 р. цей показник використовується при проведенні антимонопольної політики і є орієнтиром для визначення можливості злиття фірм. Якщо ННІ менше 1000, то ринок конкурентний і злиття фірм допускається. Якщо ННІ більше 1000 і менше 1800 — ринок помірно конкурентний, а якщо ННІ більше 1800 — ринок висококонцентрований і мало- конкурентний.
Індекс Херфіндаля-Хіршмана пов'язаний із показником монопольної влади Лернера. Для окремої фірми індекс Лернера:
де К: — ринкова частка I-ої фірми, Е — показник еластичності ринкового попиту.
Індекс Лернера середній по галузі:
Існує також залежність індексу Лернера від рівня консультації з урахуванням погодженості цінової політики фірм: для фірми:
для галузі:
де: b — показник погодженості цінової політики (ступінь змови). Ступінь змови може набувати значення від 0 до 1:0 < b 1).
Пропозиція нееластична, якщо приріст пропозиції нижчий від розміру зміни ціни (Кел < 1).
Будь-яка зміна ціни не викликає ніякої зміни пропозиції, значить еластичність нульова (Кел = 0) — тверда пропозиція.
Література
1. Артемова Т. Ціннісні концепції: від джерел до сучасності // Бізнес інформ, — 1999. — № 1.
2. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Л. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. — К.: Либідь, 1998 p.
3. Безкоровайна С.В. Методологія формування цінової політики підприємства //Актуальні проблеми економіки. — 2002.— № 6.— С. 31—34.
4. Бугулов В.М. Ціноутворення в умовах ринку: Навч. посібник. — К.: МАУП, 1996. — 50 с.
5. Гальчинский А. Теорія грошей. Навчально-методичний посібник. — К., 1996.
6. Гладких Д. Державне регулювання економіки за допомогою ціноутворення // Економіка України. — 2001р. — № 1. — С. 47—51.
7. Герасименко В.В. Цінова політика фірми. — М.: Фінстатінформ, 1995.—187с.
8. Ільницький Д. Практика ЗЕД: пошук інформації про ціни // Бухгалтерія, 2001.— №35/2. — С. 35-37.
9. Еврухимович И.Л. Ціноутворення: Навчально-методичний посібник. — К.: МАУП, 1998 — 104с.
10. Економіка зарубіжних країн / Під ред. А.С. Філіпченка.— Київ: Либідь, 1998 р.
11. Економічний словник-довідник / За ред. док. екон. наук, проф. С.Б. Мочерного. — К.: Феміна, 1995.— 368 с.
12. Єсипов В.Е. Ціноутворення на фінансовому ринку: Навч. посібник. — Спб, 2000.— 176 с.
13. Завада О. Про ціни, монопольні правила та об'єктивні економічні закони // Урядовий кур'єр. — 1999 р. — 11 серпня.
14. Закон України "Про антимонопольний комітет" від 02.12.1993р. // Закони України. Т.6. — ДО, 1996 р.
15. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 № 959-ХІІ // Відомості Верховної Ради України.— 1991.— № 14. — С. 354—360.
16. Закон України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)" від 11.07.1996 р.
17. Закон України "Про підприємництво" // Відомості Верховної Ради України. —1991.— № 14.— С. 354—360.
18. Закон України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" // Відомості Верховної Ради України.— 2001.— №11. С. 52.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать