Автоматизація управлінських процесів на сучасних підприємствах

Під автоматизованим робочим місцем розуміють професійно-орієнтовну систему технічних, програмних, інформаційних, методичних і технологічних засобів, які забезпечують роботу користувачів інформації на ЕОМ у реа-лізації їхніх функцій. АРМ менеджера - людино-машинна система, яка повинна задовольняти такі вимоги:
безпосередній доступ менеджера до машинних засобів обробки інформації;
наявність засобів автоматичного збирання, реєстрації, контролю та зберігання даних;
ефективний доступ до інформації, її оперативна обробка та відображення;
забезпеченість роботи в інтерактивному режимі в про-цесі вдосконалення та розвитку АРМ повинна задовольняти оперативний доступ користувача до бази даних інших ЕОМ;
досить висока продуктивність обчислювальної системи, що забезпечує прийнятий час реакції на дію користувача.
АРМ менеджера розробляють для аналізу, характеристик попиту населення на товари з метою визначення ефективних шляхів його прогнозування, складання обґрунтованих замовлень і заявок торгівлі на постачання товарів промисловістю.
Згідно з рівнем об'єкта управління в ієрархічній струк-турі управління народним господарством, можна виділити такі типи АРМ для працівників:
центральний орган управління;
органи управління галузями народного господарства й АРМ працівників підприємств.
Підрозділи АРМ працівників центральних органів управління згідно з функціональною ознакою дають змогу виділити АРМ для працівників окремих міністерств, відомств, вищих органів управління.
Галузеві АРМ розрізняють за сферою застосування: промислова, непромислова, наукова та ін.
У промисловій сфері закладений галузевий принцип управління, у непромисловій - використовують АРМ праців-ників торгівлі, споживчої кооперації, транспорту, будівництва.
У науковій сфері створюються АРМ працівників науково-дослідних, проектно-пошукових та дослідно-конструкторських організацій.
Найбільш широко впроваджують АРМ працівників підприємств, оскільки підприємства є основною ланкою народного господарства. Розрізняють АРМ працівників оптових і роздрібних торговельних, промислових, сільськогосподарських, заготівельних підприємств, підприємств громадського харчування та ін.
Згідно з функціями управління, АРМ поділяють на такі типи:
перші керівники (особи, які приймають рішення (ОПР);
функціональні працівники апарату управління; референти;
проектувальники (конструктори, програмісти, технологи та ін.);
навчальні.
АРМ перших керівників забезпечують автоматизацію управлінської праці. Програмне забезпечення має бути націлене на реалізацію таких функцій:
накопичення та зберігання агрегованої інформації, яка характеризує стан торговельно-господарської діяльності об'єкта управління;
оперативний облік, контроль і аналіз даних торговельно-господарської діяльності підприємств і організацій, підпорядкованих управлінню торгівлі і споживчій спілці;
формування варіантів рішень для функціонування розвитку підприємств і організацій, підпорядкованих управлінню торгівлі та споживспілці;
інформаційне обслуговування керівників управління торгівлі й споживчої спілки при прийнятті оперативних рішень та проведенні нарад.
АРМ функціональних працівників апарату управління орієнтовані на специфіку роботи відділів і управлінь, також споживчої спілки й реалізують функції створення і ведення баз даних, розв'язання функціональних завдань підрозділів при підготовці та прийнятті рішень. У цій групі доцільно виділити такі АРМ: бухгалтера, економіста (плано-вика), менеджера, бухгалтера з ревізії і контролю.
У зв'язку з різноманітністю функцій, які використовують спеціалісти однієї професії, кожне з таких АРМ поділяють на підгрупи спеціалізованих АРМ. Наприклад, АРМ бухгалтера з обліку товарів і тари, із заробітної плати, з розрахунків та ін.; референта, орієнтоване на збирання й підготовку інформації для прийняття рішень та управління процесами реалізації рішень.
АРМ проектувальників АСУ розраховані на створення і ведення баз даних розв'язування задач, проектних рішень та впровадження їх; навчальні АРМ - на автоматизоване і про-ектне навчання працівників торгівлі на АРМ спеціалістів.
Згідно з технологією розв'язання однорідних задач, розрізняють індивідуальні і колективні АРМ. Індивідуальні призначені для автоматизації специфічних функцій конкрет-ного спеціаліста з тим, щоб можна було працювати незалежно від інших спеціалістів. АРМ перших керівників в основному індивідуальні.
Колективні АРМ розраховані для групи спеціалістів, об'єднаних функціонально, організаційно й територіальне. Раціональні розміри таких груп - 4-6 осіб активних користувачів із запиту інформації. АРМ функціональних працівників апарату управління повинні бути колектив-ними, оскільки ці спеціалісти працюють з єдиною інфор-маційною базою торговельно-господарської діяльності підприємства.
За характером оснащення технічними і програмні; ,ш засобами виділяють АРМ загального призначення (оснащені ПЕОМ у стандартних конфігураціях) і спеціалізовані (оснащені ПЕОМ із специфічними зовнішніми пристроями). До АРМ загального призначення можна віднести, наприклад, АРМ бухгалтера, до спеціалізованих - АРМ касира, фасувальника.
АРМ касира складається з касового терміналу, підклю-ченого до центральної ЕОМ. АРМ фасувальника має ПЕОМ, до якої підключені електронні ваги, пристрої друкування етикеток, ярликів, штрихових кодів.
Слід зауважити, що подана класифікація умовна й озна-ки окремих її видів можна знайти в автоматизованих системах різних типів.
ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ СТВОРЕННЯ АРМ
Розробка і впровадження АРМ - складний, динамічний процес. Теоретичні дослідження і практика виробили низ-ку основних методологічних принципів побудови АСУ і АРМ. Основні принципи побудови АСУ (системний підхід, типізація проектних рішень та ін.) вперше сформульовані В. М. Глушковим, необхідно враховувати при створенні АРМ, оскільки вони розраховані на автоматизацію обсягу інформацій, які використовуються кожним працівником апарату управління, а також функціональних підрозділів організацій або підприємств. Основного економічного ефекту від впровадження АРМ досягають завдяки повноті, своєчасності й оптимальності ухвалення рішень.
При функціонуванні об'єкта мають місце втрати організаційного характеру, які повинні бути ліквідовані спроектованими АРМ спеціалістів.
Методологія створення АРМ спеціалістів торгівлі, як означає А. Н. Жигарьов, повинна будуватися за такими принципами: системність, неперервність, стійкість, ефективність.
Основним є принцип системного підходу. Суть його полягає в тому, що АРМ розглядається як система, у якій усі її складові елементи й процеси, що відбуваються, взаємопов'язані з урахуванням як внутрішніх, так і зовнішніх чинників. Згідно з системним підходом, об'єкт розглядається к єдине ціле, а не як сукупність складових його частин, запроваджуючи і далі цей принцип, специфічні властивості об'єкта можна оцінити тільки з позицій усієї системи.
Це означає, що спочатку треба обумовити цілі й критерії системи, а потім структуризувати систему для виявлення комплексу технічних, економічних та організаційних питань, розв'язання яких необхідне для того, щоб проектовані системи відповідали визначеним цілям і критеріям. Без комплексного і всебічного вирішення цих питань ефект від впровадження АРМ значно знижується.
Принцип системного підходу є не тільки основополож-ним при створенні АРМ, а й значною мірою впливає на інші принципи, визначаючи їх успішну реалізацію.
Неперервність розвитку АРМ передбачає постійне вдосконалення всіх видів його забезпечення (технічного, програмного, інформаційного та ін.). Це зумовлено тим, що з роз-витком торговельних підприємств і організацій виникають нові завдання управління, удосконалюються та змінюються старі. Тому АРМ мають швидко реагувати на ці зміни. Із цією метою необхідно передбачити можливість заміни застарілих ПЕОМ новими, більш продуктивними для поліпшення інфор-маційного, математичного й програмного забезпечення, удосконалення технологічного процесу обробки даних. На принцип неперервного розвитку впливає принцип гнучкості, який зумовлює пристосованість системи до можливих перебудов, що забезпечується модульністю побудови всіх підсистем і стандартністю їх взаємозв'язку.
Принцип стійкості побудований на тому, що ЛРМ виконує основні функції незалежно від впливу на неї внутрішніх і зовнішніх збурюючих чинників. Це означає, що неполадки в окремих його частинах повинні легко усуватися зі швидким відновленням працездатності системи. Стійкість перед впливом зовнішніх збурень (перебої в інфраструктурах, зміна завдань, дефіцит ресурсів) забезпечується з допомогою функціональної та структурної надмірності технічних засобів.
Ефективність АРМ слід розглядати як інтеграль-ний показник у рівні досягнень поданих вище принципів, віднесений до витрат на його створення та експлуатацію.
Водночас слід зауважити, що, з одного боку, реалізація цих принципів потребує збільшення витрат при створенні АРМ, а з іншого - різко зменшує витрати при його експлуатації.
Крім зазначених принципів створення АРМ можна назвати такі: надійність - у непередбачених або аварійних ситуаціях система не повинна остаточно виходити з ладу й давати неправильні результати; забезпечення надійності системи досягається використанням колективних АРМ;
еволюційність - це можливість подальшого розвитку й змінювання системи та її окремих частин через розширення й модифікацію програмних, інформаційних і технічних засобів;
адаптованість - здатність АРМ пристосовуватися до частково зміненого внутрішнього фактора об'єкта управління. Цей принцип забезпечує життєздатність системи.


Базові інформаційні технології забезпечення управлінської діяльності
Основи мережі Iнтернет
1. Виникнення глобальної мережі Iнтернет.
Комп'ютерною мережею називають сукупність обчислювальних машин, з'єднаних між собою каналами передачі даних і призначених для розподілу та колективного використання апаратних, обчислювальних, програмних засобів та інформаційних ресурсів. За територіальним розміщенням мережі поділяють на глобальні (охоплюють території окремих країн, континетнів), регіональні (розташовані в межах певного регіону: області, району, міста), локальні (працюють в межах однієї організації, лабораторії, а іноді в межах міста). Всесвітньо відомою глобальною мережею, яка дозволяє здійснювати комп'ютерний зв'язок між усіма континентами світу, є Iнтернет.
Прообраз мережі Iнтернет було створено в кінці шістдесятих років на замовлення Міністерства оборони США. На той час існувало дуже мало потужних комп'ютерів, і для проведення наукових досліджень виникла потреба забезпечити доступ багатьох вчених до цих машин. При цьому міністерство оборони поставило умову, щоб мережа продовжувала працювати навіть після знищення її частини, тому підвищена надійність Iнтернета була закладена вже при його створенні. Днем народженння Iнтернета можна назвати 2 січня 1969 року. В цей день Агенство перспективних досліджень (ARPA - Advanced Research Projects Agency), що є одним з підрозділів Міністерства оборони США, почало роботу над проектом зв'язку комп'ютерів оборонних організацій. В результаті наукових пошуків була створена мережа ARPANET, в основу функціонування якої покладено принципи, на яких пізніше буде побудовано Iнтернет.
Наступним кроком в розвитку Iнтернета стало створення мережі Національного наукового фонду США (NFS). Мережа, названа NFSNET, об'єднала наукові центри Сполучених Штатів. При цьому основою мережі стали 5 суперкомп'ютерів, з'єднаних між собою високошвидкісними лініями зв'язку. Всі решта користувачів під'єднувалися до мережі і могли використовувати можливості, надані цими комп'ютерами.
Мережа NFSNET швидко зайняла місце ARPANET, і останню ліквідували в 1990 році. Розвиток мережі потребував її реорганізації, тому в 1987 році було створено NFSNET Backbon - базову частину, або хребет мережі. Хребет складався із 13 центрів, з'єднаних один з одним високошвидкісними каналами зв'язку. Центри розміщувалися в різних частинах США. Таким чином з'явилася мережа Iнтернет в США.
Одночасно були створені національні мережі в інших країнах. Комп'ютерні мережі різних країн почали об'єднуватися, і в дев'яностих роках з'явився Iнтернет в його сьогоднiшньому вигляді. Зараз Iнтернет об'єднує тисячі різних мереж, розміщених по всьому світу. До нього мають доступ десятки мільйонів користувачів. Ріст і розвиток Iнтернета продовжується, спостерігається збільшення його ролі у всіх інформаційних технологіях.
2. Основні сервіси Iнтернета.
Широковідомою послугою Iнтернета є всесвітня система розсилання і отримування електронної пошти, яку називають e-mail. По суті, електронна пошта є головною частиною потоку інформації в Iнтернеті, і багато людей користуються лише цією послугою, оскільки дешевизна електронної пошти та оперативність, з якою повідомлення можна відправляти багатьом адресатам по всьому світу, роблять її популярною формою зв'язку.
В Iнтернеті також популярні групи новин . Їх ще називають телеконференціями або електронними дошками оголошень, оскільки вони дозволяють обмінюватися інформацією деякій кількості зацікавлених осіб. Для цього на комп'ютерах-серверах, які обслуговують телеконференцію, виділяється спеціальна ділянка пам'яті. існують тисячі груп новин, і, коли користувач отримав доступ до Usenet, він може підключитися до них безкоштовно.
Частина Iнтернета, яка називається , дозволяє авторам по-новому використати стару систему приміток. Зокрема, коли автор звичайної журнальної статті чи книжки вводить символ примітки, ми дивимося униз сторінки і знаходимо посилання на іншу сторінку або книжку. Автори комп'ютерних документів Iнтернета, по суті, роблять те саме, використовуючи технічний прийом, за допомогою якого в документі підкреслюється чи виділяється слово, фраза, малюнок. Виділений об'єкт говорить читачеві, що в Iнтернеті є додатковий ресурс (часто це інший документ). Цей документ з Iнтернета можна викликати, і він відразу відкриється на екрані. Web також дає можливість зберігати і відтворювати графічні зображення, відеофільми, звукові записи тощо. Використовуючи так звані програми-броузери, можна легко і швидко переглядати інформацію, яку зберігають комп'ютери у різних країнах.
В Iнтернеті зберігається велика кількість файлів. Використовуючи сервіс , можна одержувати і передавати файли. Цей сервіс залишається одним із основних способів розповсюдження безплатних програм, різних доповнень і поправок до комерційних програм.
Ще однією популярною послугою Iнтернета є (трансляція балачок на Iнтернеті) або Chat(балачка). Chat дозволяє групі людей швидко надсилати одне одному повідомлення. Створюються так звані Chat-канали або Chat-кімнати, в яких обговорюється якась конкретна тема. Ця система чимось схожа на групи новин, але обмін повідомленнями в ній здійснюється без затримок. Під'єднавшись до групи, що обговорює ту чи іншу проблему, ви набираєте своє повідомлення на клавіатурі, і воно миттєво стає доступним іншим учасникам розмови. Аналогічно можна спостерігати на екрані комп'ютера повідомлення інших співрозмовників зразу після того, як вони їх набрали на клавіатурі свого комп'ютера.
Сервіс дозволяє знайти файл в Iнтернеті за його іменем. Останнім часом цей сервіс став менш популярним, бо з'явилися аналогічні системи у Всесвітній павутині(WWW) і пошук файлів став простішим.
3. Структура та принципи роботи Iнтернета.
Як і будь-яка інша комп'ютерна мережа, Iнтернет складається з багатьох комп'ютерів, з'єднаних між собою лініями зв'язку(каналами), і встановлених на цих комп'ютерах програм. Є декілька способів доступу до мережі Iнтернет, які визначаються вибраним каналом.
Найпоширенішим варіантом каналу серед приватних користувачів є так звана комутована лінія, або, інакше кажучи, виділена звичайна телефонна лінія, по якій дані можуть передаватися за допомогою модема. Перевагою такого каналу є дешевизна: при наявності у користувача вдома телефонного зв'язку канал готовий до експлуатації. Недоліками тут є невисока швидкість і якість зв'язку, адже якість зв'язку залежить від того, сучасною чи застарілою є телефонна станція, до якої під'єднано комп'ютер. Бажано теж, щоб комп'ютер користувача був під'єднаний до тієї ж станції, що і сервер провайдера (організація, що надає послуги по під'єднанню до комп'ютерної мережі Iнтернет). Швидкість передачі інформації обмежується меншою з двох наступних величин: максимальною швидкістю, яку "витримує" телефонна лінія (у нас це реально 28.8 Кбіт, в окремих випадках 33.6 Кбіт) і швидкістю модема.
Виділена (або некомутована, тобто персональна) лінія є найпоширенішим каналом, яким з'єднані комп'ютери, що працюють в мережі на постійній основі. Негативною стороною такого каналу є, в першу чергу, висока ціна прокладання і трохи вища вартість мережевих послуг. Позитивною - практично бездоганна якість і значно вища швидкість. Для виділеної лінії може використовуватися як звичайний кабель(Ethernet), так і телефонна пара. Дуже перспективним є використання оптоволоконних кабелів.
Якщо "протягнути дріт" проблематично через природні або політичні перешкоди, тоді використовують супутниковий канал.
Як зазначено вище, користувачі Iнтернета під'єднуються до мережі через комп'ютери спеціальних організацій, які називаються провайдерами (provider - постачальник) послуг Iнтернета. До мережі можуть бути під'єднані як окремий комп'ютер, так і локальна мережа. В останньому випадку вважають, що до Iнтернета під'єднані всі комп'ютери даної локальної мережі, хоча лінією зв'язку з Iнтернетом з'єднаний лише один комп'ютер. З'єднання може бути постійним або тимчасовим. Всі організації, з'єднані між собою найшвидшими лініями зв'язку, утворюють базову частину мережі, або хребет Iнтернета.
Насправді відмінність між користувачами і провайдерами досить умовна. Кожен користувач, який під'єднав свій комп'ютер або локальну мережу до Iнтернета і встановив необхідне програмне забезпечення, може надавати послуги під'єднання до мережі інших користувачів, тобто стати провайдером.
В загальному випадку Iнтернет здійснює обмін інформацією між двома довільними комп'ютерами, під'єднаними до мережі. Комп'ютери, під'єднані до Iнтернета, часто називають вузлами Iнтернета, або сайтами. Сайти (вузли), встановлені у провайдерів, забезпечують доступ користувачів до Iнтернета. існують також вузли, що спеціалізуються тільки в наданні інформації.
Особливістю Iнтернета є його висока надійність. При виході з ладу частини комп'ютерів і ліній зв'язку мережа продовжує функціонувати. Така надійність забезпечується тим, що в Iнтернеті немає єдиного центру управління. Якщо виходять з ладу деякі лінії зв'язку або комп'ютери, то повідомлення можуть бути передані іншими лініями зв'язку, оскільки завжди існує декілька шляхів передачі інформації.
Таким чином, Iнтернет - це умовна назва системи взаємопов'язаних мереж, до складу якої входить велика і непостійна кількість комп'ютерів з усього світу, які характеризуються спільними ознаками. По-перше, всі вони з'єднані між собою певними каналами і мають свої унікальні адреси і, по-друге, вміють обмінюватися інформацією згідно із спеціально розробленими правилами - протоколами. Тому зупинимося дещо детальніше на описі таких двох основних понять, як адреса і протокол.
4. Адресація в Iнтернеті.
Кожен комп'ютер, під'єднаний до Iнтернета, має свою унікальну адресу навіть при тимчасовому під'єднанні. В будь-який момент часу всі комп'ютери, під'єднанні до Iнтернета, мають різні адреси. Адреса в Iнтернеті однозначно задає місцезнаходження комп'ютера в мережі. Для цього використовується спеціальна система адресів, що носять назву . Адреса в Iнтернеті - це сукупність чотирьох цілих чисел, кожне з інтервалу [0;255], розділених крапками, наприклад: 194.44.90.33. Перших два числа адреси визначають частину Iнтернета, до якої під'єднано комп'ютер, а останні два - адресу комп'ютера в цій частині мережі. Уявімо людину, яка користується мережею і регулярно відвідує не один, а декілька десятків чи навіть сотень Iнтернетівських комп'ютерів. Такому користувачеві потрібно запам'ятати велику кількість наборів цифр, тому йому на допомогу розроблено спеціальну літерну адресацію - DNS(Domain Name System). Згідно з DNS-адресацією, всі комп'ютери мають імена адрес, які складаються із сукупності літер, також розділених крапками. Наприклад, www.if.ua. По-перше, літери запам'ятати легше, по-друге, за детальнішим розглядом, структура DNS-адреси має чітку логіку. Отже, комп'ютери передають інформацію за допомогою цифрових адрес, а користувачі при роботі з Iнтернетом використовують в основному імена адрес. існують організації, що займаються перевіркою і видачею адрес. Тому не можна самостійно присвоювати собі довільну адресу. Розглянемо дещо детальніше структуру імені адреси.
У мережі Iнтернет використовується доменний спосіб адресації, коли весь простір адрес абонентів поділяється на області, які називаються доменами. Така адреса читається справа наліво, на крайній правій позиції є домен першого рівня, який надає нам найбільш загальну інформацію. Він може бути двох видів: вказувати або на тип організації, що є власником комп'ютера, або на географію, тобто країну, в якій комп'ютер знаходиться. існує сім варіантів доменів, що вказують на тип організації:
com - найпоширеніший домен, вказує на те, що комп'ютер належить комерційній організації;
org - власник - некомерційна організація;
edu - власник - університет або інший навчальний заклад;
mil - комп'ютер належить державній військовій організації в США;
gov - власник - державна невійськова організація;
int - власник - деяка міжнародна організація;
net - організації, що ведуть певні роботи, пов'язані з мережами.
Домен, що вказує на країну, складається з двох літер, які, як правило, повторюють міжнародний код держави: ua-Україна, ru-Росія, us-США, uk-Великобританія, fr-Франція.
В імені допускається будь-яка кількість доменів, але найчастіше використовуються імена з кількістю доменів від трьох до п'яти. Кожен власник, що має домен, може створювати і змінювати адреси, що знаходяться під його контролем. Наприклад, якщо у фірмі з адресою firm.ua буде створено новий підрозділ аналітичних досліджень, то за-для його найменування фірма не зобов'язана одержувати жодного дозволу; достатньо лише додати нове ім'я до опису адрес свого домена, наприклад, store. В результаті кожен користувач Iнтернета може звертатися до цієї групи за адресою store.firm.ua.
Досить часто крайня ліва частина імені в адресі пояснює тип інформації, на яку вказує дана адреса. Наприклад, адреса www.toyota.com вказує на сторінку у World Wide Web, а адреса ftp.toyota.com вказує на ftp-сервер, де зберігаються файли. Таке правило адресації не є обов'язковим, а лише використовується для полегшення пошуку інформації.
При роботі в Iнтернеті найчастіше використовуються не просто доменні адреси, а універсальні вказівники ресурсів, що носять назву URL(Universal Resource Locator). URL - це адреса будь-якого ресурсу в Iнтернеті разом з вказівкою, за яким протоколом слід до нього звертатися. URL має такий загальний вигляд : ://///. Перелічимо типи основних інформаційних просторів :
http | WWW-простір | news | Usenet-простір
ftp | FTP-простір | mail | простір адрес e-mail
gopher | Gоpher-простір | file | простір файлів
Hаприклад, http://www.toyota.com, ftp://www.toyota.com означає, що при зверненні до www.toyota.com необхідно використати протоколи http i ftp відповідно.
5. Протоколи передачі даних.
Взагалі кажучи, протокол - це правила взаємодії. Наприклад, дипломатичний протокол описує, як поводитися при зустрічі іноземних гостей. Аналогічно мережевий протокол задає правила роботи комп'ютерам, які під'єднані до мережі. Стандартні протоколи дозволяють різним комп'ютерам спілкуватися "однією мовою". Таким чином здійснюється під'єднання до Iнтернета різнотипних комп'ютерів, що працюють під управлінням різних операційних систем. Зрозуміло, що описати в одному протоколі всі правила взаємодії неможливо. Тому мережеві протоколи працюють за багаторівневим принципом. Наприклад, на нижньому рівні описуються правила передачі невеликих порцій інформації з одного комп'ютера на інший, оскільки відслідковувати правильність передачі невеликих частин інформації значно простіше. Якщо якусь частину інформації було спотворена під час передачі, то на цьому рівні відбувається повторення передачі лише спотвореної частини. Протокол наступного рівня описує, яким чином великі масиви даних розбити на невеликі частини і зібрати знову. При цьому невеликі частини пересилаються за допомогою протоколу нижнього рівня. На наступному, ще вищому рівні, описується передача файлу. При цьому використовуються протоколи нижчих рівнів. Таким чином, в Iнтернеті для реалізації нового протокола вищого рівня не обов'язково знати особливості функціонування мережі, а потрібно уміти користуватися протоколами нижчих рівнів. Аналогією багаторівневих протоколів в житті є, наприклад, передача тексту документа під час розмови по телефону. При цьому зовсім необов'язково знати, як працює телефонна мережа. Нам достатньо лише набрати номер і чекати, доки інша людина зніме трубку.
Отже, в Iнтернеті використовуються кілька рівнів протоколів, які взаємодіють один з одним. На нижньому рівні використовуються два основні протоколи: IP (Internet Protocol) - протокол Iнтернета і TCP (Transmission Control Protocol) - протокол управління передачею. Оскільки ці два протоколи тісно пов'язані, то часто їх об'єднують і кажуть, що в Iнтернеті базовим протоколом є TCP/IP. Всі інші протоколи формуються на основі саме протоколів TCP/IP. Розглянемо дещо детальніше роботу TCP/IP протоколів.
Припустимо, що необхідно передати інформацію з одного комп'ютера, під'єднаного до Iнтернета, на інший. Протокол TCP розбиває інформацію на порції і нумерує їх, щоб при одержанні можна було правильно зібрати інформацію. Далі за допомогою протокола іР всі частини передаються одержувачу, а протокол ТСР перевіряє, чи всі частини одержано. Оскільки окремі частини можуть подорожувати Iнтернетом найрізноманітнішими шляхами, то порядок прибуття частин може бути порушено. Після отримання всіх частин інформації ТСР розміщує їх в необхідному порядку і збирає в єдине ціле. Як було зауважено, для протоколу ТСР не має значення, якими шляхами інформація переміщується Iнтернетом. Цим займається протокол іР. До кожної одержаної порції інформації протокол іР додає службову інформацію, з якої можна дізнатися адресу відправника і одержувача інформації. Далі протокол іР забезпечує доставку всіх пакетів одержувачу. При цьому швидкість і шляхи проходження різних "конвертів" можуть бути різними. Таким чином, протокол ТСР відповідає за те, як документи розбиваються на пакети і як потім збираються докупи, а протокол іР відповідає за те, як пакети досягають адресата.
Так працюють протоколи ТСР/IP. Вони забезпечують передачу інформації між двома комп'ютерами, а всі інші протоколи з їх допомогою реалізують різноманітні послуги Iнтернета.
6. Поняття про програму-сервер, програму-клієнт, порти.
На завершення короткого огляду основ мережі Iнтернет зупинимося на таких поняттях, як програма-сервер та програма-клієнт. Для забезпечення користувачів можливостями Iнтернета використовуються спеціальні програми, що функціонують на комп'ютерах мережі. При цьому для забезпечення будь-якого сервісу, наприклад, WWW, FTP чи інших, завжди необхідні дві програми. Одна - програма-сервер - займається одержанням, опрацюванням, збереженням і передачею інформації на запит інших комп'ютерів, інша - програма-клієнт - встановлюється на комп'ютері користувача (робочій станції) і призначена для відправлення запитів на сервер, одержання і відображення інформації на комп'ютері користувача.
Наприклад, WWW-сервер зберігає Web-сторінки і підтримує спеціальний для подорожей Всесвітньою павутиною. Клієнтом для WWW-сервера є програма перегляду Web-сторінок. Відмітимо, що сервером також називається комп'ютер, на якому працюють програми, що забезпечують доступ до мережевих ресурсів. Сервери, як правило, мають великі ресурси (апаратні, програмні, інформаційні), які можуть бути виділені для користування в мережі, і знаходяться в постійно робочому стані, забезпечуючи передачу даних.
Для того, щоб програма-клієнт знала, з якою програмою-сервером вона працює, використовуються так звані порти. Порт в Iнтернеті - це число, яке зв'язує програми в мережі. При роботі в Iнтернеті робоча станція відсилає на вузол мережі(сайт) номер порта, який вказує на те, яку програму-сервер слід запустити. Не плутайте номер порта з портом комп'ютера, який є пристроєм вводу-виводу інформації! В більшості випадків номер порта задано в програмі-клієнті і користувачеві не обов'язково його знати.
7. Конфіденційність обміну інформацією в Iнтернеті.
Вибір паролів та наслідки при їх втраті чи розголошенні. При роботі в Iнтернеті важливим є питання конфіденційності. Скажімо, ви посилаєте електронною поштою повідомлення, яке призначене лише адресатові, але, поки воно в дорозі, - зловмисники можуть перехопити і контролювати вашу кореспонденцію. Щоб захистити свої повідомлення, деякі користувачі, перш ніж відправити листа, використовують програми, які дозволяють зашифровувати зміст секретних листів. Адресатові також потрібні подібні програми, щоб розшифрувати повідомлення. Практично всі програми-шифратори/дешифратори здійснюють шифрування/дешифрування текстів за допомою ключа(пароля). У такий спосіб, забезпечується конфеденційність передачі інформації в Iнтернеті.
Часто при доступі до ресурсів певної обчислювальної системи також використовуються паролі, оскільки саме пароль забезпечує персональний вхід у систему. З точки зору програмного забезпечення, людина, що ініціює входження в систему, використовуючи ваш пароль, - це ви, тому вона отримує повноваження здійснювати довільні маніпуляції з вашими даними. Перелічимо ті неприємності, які можуть статися у випадку, коли хтось несанкціоновано скористався паролем користувача.
Користувачеві доведеться оплачувати час, яким він не користувався.
Зловмисник змінить пароль, і користувач не зможе увійти в систему.
Зловмисник може змінити файли користувача.
Зловмисник відішле від імені користувача провокаційний лист або зможе контролювати приватне листування користувача.
Можна змінити підпис користувача.
Хакер може здійснити ворожі дії щодо системи від імені користувача.
Щоб запобігти цим неприємностям, необхідно час від часу змінювати пароль. Довжина пароля не повинна бути дуже малою, адже тоді його можна підібрати за допомогою комп'ютера шляхом утворення деяких можливих комбінацій. Не варто використовувати в якості пароля слова, які можна вгадати, знаючи ваші уподобання, наприклад, назву улюбленої рок-групи, рік вашого народження, і, найголовніше, слід вибрати такий пароль, щоб ви потім не забули його. Якщо до комп'ютера, за яким ви працюєте, має доступ ще хтось, не залишайте з'єднання відкритим; закривайте його перед тим, як покинути робоче місце. Особливо це стосується місць публічного доступу.
Мережеві технології для АРМ.
Нині в економіці значного поширення набули ПЕОМ, використання яких сприяло децентралізації технологій обробки даних, а в перспективі дасть змогу створити розподілену систему обробки даних (РСОД). Ця система поєднує різноманітні ЕОМ, об'єднані через канали передавання даних або через провідні зв'язки з використанням спеціального обладнання (модемів, інтерфейсів тощо). Вона забезпечує численним користувачам доступ до обчислювальних інформаційних ресурсів цих ЕОМ, на базі яких організовують функціонально пов'язані системи АРМ. За допомогою АРМ спеціалісти торговельних підприємств і організацій можуть автоматично обробляти тексти, посилати і приймати повідомлення, які зберігаються в пам'яті ЕОМ, брати участь у теленарадах, організовувати й вести особисті архіви документів на машинних носіях, проводити імітаційне моделювання для вивчення поведінки системи, виконувати розрахунки й отримувати готові результати в табличній або графічній формі.
У системах АРМ інформаційна база (ІБ) організована у вигляді файлів або бази даних. Файл створюється, як правило, для вирішення одного або кількох інформаційних взаємопов'язаних завдань; бази даних — для багатьох завдань при реалізації функцій управління (планування, прогнозування, облік, аналіз, оперативне управління та ін.).
АРМ може функціонувати в різних типах локальних обчислювальних мереж: ієрархічній, локальній, зіркоподібній, радіально-кільцевій і комбінованій.
В ієрархічній мережі АРМ розрізняють за рівнем ієрархії та статусу. На кожному рівні обробляють повідомлення (транзакції) і в разі потреби передають вищим АРМ (рис. 3).
Рис. 3. Ієрархічна конфігурація системи АРМ
Наприклад, на оптовій базі на найнижчому рівні АРМ орієнтовані на вирішення спеціальних завдань (АРМ комірника, АРМ завідувача складу) і на використання найпростіших ПЕОМ.
Середнього рівня АРМ менеджера, АРМ товарознавця-реалізатора, АРМ бухгалтера, АРМ плановика та ін., верхньо-го - АРМ адміністративних працівників. В ієрархічній системі відмова в роботі АРМ верхнього рівня часто призводить до суттєвих порушень усієї системи, а нижніх - тільки до зниження її працездатності.
В ієрархічній РСОД дані в АРМ розподіляються згідно з функціями і системами.
У локальній обчислювальній мережі з кільцевою конфігурацією АРМ об'єднані між собою через загальну шину (рис. 4).
Рис. 4. Кільцева конфігурація системи АРМ
Між АРМ з допомогою спеціального алгоритму відбу-вається обмін транзакціями із зазначенням адреси одержувача даних та іншої інформації. Кожна ПЕОМ локальної обчислю-вальної мережі АРМ має свою адресу. На основі передавання транзакцій між АРМ кільцевої обчислювальної мережі з кіль-цевою конфігурацією здійснюється обмін фрагментами баз даних і результативною інформацією. Відмова будь-якого АРМ не впливає на роботу системи. Кільцеву конфігурацію РСОД АРМ використовують при невеликих інформаційних обмінах.
При зіркоподібній конфігурації мережі одне з АРМ створює центр зірки - центральний АРМ (ЦАРМ), який зв'язаний з рештою АРМ, підпорядкованих йому (рис. 5).
Рис. 5. Зіркоподібна конфігурація системи АРМ
ЦАРМ локальної обчислювальної мережі забезпечує введення центральної бази даних, а також відключення решти АРМ. Наприклад, на робочих місцях менеджерів, економістів, бухгалтерів здійснюється створення й первинна обробка даних з подальшим передаванням їх по каналах зв'язку в ЦАРМ для зберігання торговельно-економічної інформації та розв'язування функціональних завдань.
При виконанні запиту на виведення певного документа ЦАРМ вибирає необхідний фрагмент бази даних і передає його, відповідно до АРМ, для подальшої обробки. Після закінчення формування машинограми результати обробки передають від АРМ менеджера, економіста, бухгалтера в ЦАРМ для коригування стану бази даних.
Зіркоподібна локальна мережа може бути фрагментом ієрархічної мережі обробки даних. При цьому центральне АРМ і АРМ-сателіти розглядають як окремі рівні ієрархії.
Так, наприклад, підключення центрального АРМ зіркоподібної мережі АРМ до обчислювальної машини типу ЄС або СМ дає змогу організувати ієрархічну систему обробки даних трьох рівнів. ПЕОМ сателітів можуть бути встановлені безпосередньо на складі, у торговельному відділі, бухгалтерії або бути віддалені від центрального АРМ.
Мережі радіально-кільцевої конфігурації об'єднують у собі всі переваги розглянутих вище структур (рис. 6).
Рис. 6. Радіально-кільцева конфігурація системи АРМ
Слід зауважити, що запропоновані мережі є найбільш дорогими з огляду на складність апаратури, яка забезпечує можливості обміну даними. Проте в перспективі вони окупаються завдяки зростанню ефективності функціонування органів управління.
У багатьох випадках при обробці великого обсягу інформації можлива організація комбінованої локальної обчис-лювальної мережі, коли функціональні АРМ можуть входити в систему з певною структурною організацією. Приклад комбі-нованої конфігурації системи АРМ з елементами кільцевої та ієрархічної структур подано на рис. 7.
Рис. 7. Комбінована конфігурація системи АРМ
Для РСОД властиве розміщення технічних засобів за місцем виконання і використання інформації та розподілення всього процесу обробки й управління на низку неточно зв”язаних функцій, а також розподіл їх між окремими ПЕОМ. На думку Карагодової Є. А., Антонова В. Н., Маслова В. Ф. за організацією РСОД на АРМ можна поділити на горизонтальні і вертикальні.
У вертикальних РСОД АРМ нижчого рівня є системи, які обробляють власні транзакції і за необхідності передають їх або набори даних ієрархічно вищестоящим АРМ. АРМ різних рівнів можуть бути несумісними, однак необхідно передбачити можливість взаємодії між АРМ нижчих рівнів. До вертикальних РСОД відносяться ієрархічна і зіркоподібна конфігурація системи АРМ, у яких у загальному випадку розподіл інформації здійснюється за функціями і системами. АРМ у вертикальних системах РОД розбивається за рангом і статусом, тобто можуть утворювати систему "нерівноправних" АРМ у горизонтальних РСОД, а до них відносяться кільцева, радіально-кільцева та комбінована конфігурації системи АРМ, які мають однаковий статус.
Системи АРМ з розподілом за функціями дозволяють здійснити:
психологічно ефективний діалог за рахунок персональної інтерактивності, локальної пам'яті в терміналі й високої швидкості взаємодії;
зниження затрат на організацію зв'язку за рахунок скорочення числа обмінних повідомлень, зменшення їх розмірів, зниження числа звернень до ліній передавання великих обсягів даних (накопичення, зберігання, а потім передавання через комутовані лінії), ущільнення даних, маршрутизація за мінімумом вартості, керованості доступу до мережі;
підвищення надійності за рахунок локальної автоном-ності, автоматичного резервування і з'єднання, автоматичної альтернативної маршрутизації, можливості введення керуючих процедур, автоматичного регулювання навантажень;
скорочення навантажень на головну ЕОМ (головний АРМ) за рахунок розпаралелення роботи великої кількості периферійних АРМ;
зменшення часу реакції за рахунок організації діало-гового управління процесами в реальному масштабі часу;
розподілений збір даних з урахуванням застосування АРМ для введення даних і локального контролю помилок, управління вимірювальними процесами і механізмами;
більш зручне виведення, у тому числі локального реда-гування;
вирішення проблеми пікових навантажень:.
забезпечення надійної секретності інформації:
простоту підключення до мережі:
використання віртуальних терміналів і АРМ.
При РСОД периферійні АРМ зберігають власні дані й можуть працювати як автономно, так і в режимі взаємодії АРМ більш високого рівня. Це здійснюється у випадках, коли необхідна потужність великої машини або вимагаються дані, які зберігаються нецентралізовано. Якщо ні один із цих випадків не має місця, транзакція обробляється локально.
Передумовою становлення РСОД є, насамперед, про-цеси децентралізації управління підприємствами й органі-заціями торгівлі, високі темпи їх приватизації, а також широке розповсюдження міні- і ПЕОМ, які характеризуються низькою вартістю та малими габаритними розмірами, підвищеною надійністю, простотою в обслуговуванні й експлуатації. Ці технічні характеристики ПЕОМ дозволили приблизити їх до місця виникнення й використання інформації, розподілити за окремими функціональними сферами діяльності.
РСОД створюють принципово нові можливості для високоефективної автоматизації процесів управління, зокрема таких, як автоматизація документообігу, первинна обчис-лювальна обробка вхідних даних; забезпечують торговельним підприємствам можливість схвалення оптимальних рішень оперативного управління торговельно-господарськими проце-сами; збільшують гнучкість і підвищують живучість системи (вихід із ладу одного персонального комп'ютера не призводить до відмови всієї системи).
Функціонування РСОД дає змогу диференційовано розділити периферійні пристрої ЕОМ та програмні засоби, внаслідок чого скорочуються витрати на обробку інформації. Правильна організація АРМ дає можливість раціоналізувати потоки інформації і зменшити витрати на апаратні і програмні засоби обробки інформації.
Лекція 3. АРМ керівників функціональних підрозділів. АРМ технологічними процесами.
СТРУКТУРА АРМ МЕНЕДЖЕРА
АРМ менеджера - система, яка є сукупністю взаємо-пов'язаних елементів, призначених для аналізу і прогно-зування попиту населення на товари, а також для управління товарорухом. Для АРМ як системи характерні властивості й певна структура. Під структурою розуміють сукупність елементів системи і зв'язків між ними, які відображають їх взаємодію.
Наявність тієї чи іншої структури системи впливає на її властивості, а також на виявлення в часі функцій системи. Структура АРМ повинна автоматизувати функції менеджера при заданих критеріях якості управління. Функція управлін-ня - це сукупність взаємопов'язаних операцій збирання, реєстрації, обробки, передавання інформації та прийняття рішень. Для оцінки складу окремих частин системи, тобто підсистем і відносин між ними, визначають основні її частини. Вивчення системи щодо АРМ дає змогу виділити функціональну та забезпечуючу частини.
Функціональна частина АРМ є складовим компонентом його структури. Вона визначає основні функції менеджера а також процес функціонування АРМ у часі, як процес взаємодії елементів, які забезпечують безперебійну роботу менеджера. Функціональна частина АРМ містить опис сукупності взаємопов'язаних завдань, які враховують усі види формалізованої діяльності менеджера. Завдання - це частина функції управління, під якою розуміють алгоритм або сукупність алгоритмів - формування вихідних документів, які мають певне функціональне призначення в управлінні конкретним об'єктом. Завдання, залежно від мети дослідження, групують у комплекси, а комплекси завдань у підсистеми, наявність яких характерна для АСУ. У тому випадку, коли АРМ є елементами АСУ, їхня функціональна частина визначає зміст не тільки конкретних АРМ, а й усієї АСУ.
В основу функціонального забезпечення покладено вимоги користувачів до АРМ і функціональну специфікацію АРМ, яка включає опис таких компонентів автоматизованих функцій користувача: вхідної і вихідної інформації, засобів і методів підвищення достовірності та якості інформації застосовуваних носіїв інформації, технічних засобів, необхідних для реалізації функцій, інтерфейсів. Інколи функціональні специфікації включають також опис засобів захисту від несанкціонованого доступу, відновлення системи в разі збою управління системою в нестандартних умовах.
Функціональні специфікації АРМ менеджера з вивчення попиту мають свої особливості й закладено в декомпозиції його функцій, яка передбачає:
складання програм вивчення для контрольно-асортиментних пунктів (КАП) і контроль за їх виконанням;
збирання, узагальнення й аналіз інформації, яка надхо-дить від КАП; прогнозування обсягу й асортиментної структури попиту для обґрунтування заявок і замовлень;
складання заявок і замовлень;
розроблення окремих інформаційних матеріалів, згідно з кон'юнктурою ринку, складання огляду кон'юнктури;
участь в оперативному коригуванні замовлень з ураху-ванням змін попиту й виробничих можливостей місцевих промислових підприємств у поточному році;
участь у роботі нарад з торговельними організаціями щодо закупівлі товарів, відповідно до видів, моделей, оздоб-лення, розмірів;
участь у ярмарках із закупівлі товарів; розроблення рекламних заходів щодо популяризації нових видів товарів і товарів достатнього асортименту.
Однією з основних і специфічних функцій менеджера є прогнозування на підставі вирішених об'єктивних тенденцій розвитку попиту. Воно є, власне частиною планування показ-ників торговельно-господарської діяльності. У зв'язку з цим прогнозування має охопити весь комплекс чинників, якими можна управляти і які впливати на розвиток попиту. Прогно-зування попиту повинно враховувати реальні можливості розвитку товарообміну, що забезпечує утвердження обґрун-тованих рішень. Менеджер, покладаючись на використання математичних функцій, може визначити тенденції розвитку попиту й розрахувати обсяги структуру попиту в плановій перспективі.
Проте методи прогнозування спираються на стаціо-нарність економічного процесу, що не завжди має місце. У зв'язку з цим при складанні прогнозу виникає потреба у використанні інших методів нормативного, експертних оцінок, аналогій.
Декомпозицію функціональної частини АРМ доцільно здійснювати з урахуванням особливостей комерційних рішень, характеру і специфічних особливостей функцій менеджера. Отже, у функціональній частині можна виділити такі завдання: облік реалізованого попиту; облік незадоволеного попиту; протезування попиту; складання заявок і замовлень на постачання товарів.
Водночас функціональна частина АРМ не може функціонувати без забезпечуючої частини.
Забезпечуюча частина АРМ - це сукупність технічного, інформаційного, програмного, організаційно-економічного за-безпечення.
Технічне забезпечення АРМ менеджера - це комплекс технічних засобів, побудований на основі персональної ЕОМ типу ІВМ.
Інформаційне, забезпечення являє собою сукупність засобів і методів побудови інформаційної бази й поділяється на позамашинне та внутрішньомашинне.
Позамашинне інформаційне забезпечення включає систему класифікації та кодування інформації; нормативно-довідкову інформацію; оперативну документацію; систему організації ведення, зберігання, внесення змін у нормативну документацію.
Внутрішньомашинне інформаційне забезпечення АРМ будується на основі системи управління базами даних типу dBASE II, dBASE III, MS AcCESS, FoxPro і містить комплекс програм організації та ведення баз даних, масиви даних на гнучких магнітних дисках.
Програмне забезпечення (ПЗ) АРМ складається з сис-темного (СПЗ), прикладного (ППЗ) і математичного (МПЗ). Склад ПЗ АРМ подано на рис. 1, де МЗП - умовні засоби програмування; СА - структурні асемблери; МОМ - машинно-орієнтовані мови; СОМ - системно-орієнтовані мови; пакети прикладних програм (ППП): КЗ - орієнтовані на виконання конкретного завдання або операцій; ЗІЗ - загальні інстру-ментальні засоби; О - оптимізаційні; СП - статистики та прогнозування; СПУ - сітьового планування та управління; ЗМ - загальної математики; ІМ - імітаційного моделювання. Методи побудови і структура СПЗ ПЕОМ трохи відріз-няються від універсальної великої ЕОМ, що зумовлено конструктивними особливостями й галуззю застосування комп'ютерної техніки.
Операційна система (ОС) ПЗ АРМ — це програма або група взаємопов'язаних програм, які відіграють роль посередника між запитними засобами й користувачем ПЕОМ і виконують повністю або частково такі функції: управління процесором, пам'яттю, периферичними пристроями, файлами, плануваннями завдань і управління обчислювальним процесом, обслуговування користувачів. Сюди можна включити допоміжні функції, які забезпечують організацію мереж, використання службових програм і мов високого рівня. Доцільність включення в ОС тієї чи іншої функції визначається періодичністю використання її в прикладних програмах.
В універсальних великих ЕОМ ОС орієнтована на оптимізацію використання ресурсів центрального процесо-ра - найбільш дорогого системного ресурсу - підтримування режиму колективного доступу користувачів. ОС ПЕОМ націлені в основному на обслуговування індивідуальних користувачів, тому високий коефіцієнт використання центрального процесора тут не є домінуючим.
Розрізняють такі види ОС: виконавчі (ВОС), технологічні (ТОС), загальнофункціональні (ЗФОС).
Перші виконують готові програми, забезпечують мультипрограмний режим ПЕОМ з динамічним розподілом її ресурсів між кількома програмами, управляють операціями обміну між оперативною пам'яттю ЕОМ і зовнішніми пристроями. ВОС поділяють на два класи: резидентний і дисковий. Резидентний ВОС повністю знаходиться в ЗЗП, забезпечує мінімальний час реакції ПЕОМ на зовнішні сигнали (RМХ/80, RХІІ.S, RМХ/861, МRDS-68К, VRТХ). Дискові ВОС знаходяться на магнітних дисках і в міру потреби окремі її компоненти викликаються в зовнішній запам'ятовуючий пристрій (ЗЗП). Найширше застосовуються ТRS-DOS, Арр1е-DOS, МS-DOS.
ТОС використовуються для реалізації засобів автома-тизації програмування й побудовані за принципом відкритих систем, які допускають розширення користувачем ПЗ. Особ-ливість побудови ТОС зумовлена насамперед тим, що вико-ристовуються змінні потоки програм, які надходять від зовнішнього джерела.
У зв'язку з обмеженням ресурсів ПЕОМ більшість ТОС розраховують на одного користувача, наприклад, СР/М, тоді як СР/М-86 передбачає роботу шістнадцяти і більше користувачів.
ЗФОП забезпечують одночасне виконання готових і розробку нових програм.
Мовні засоби програмування використовуються для написання прикладних програм. Нині відомо близько 20 найбільш поширених мов програмування високого рівня. Це структурні асемблери PLS-АSМ, машинно-орієнтовані мови PL/360, Small/80, Pl/М, системно-орієнтовані ВАSІС, Pascal, CI, АDА та ін.
Довго поширення ПЕОМ серед непрограмуючих професіоналів стримувалося відсутністю непроцедурних мов, які давали б змогу користувачу формувати завдання в термінах функцій і необхідних результатів, не даючи при цьому точного алгоритму обчислень. Нині для непрограмуючих професіоналів створено дві нові непроцедурні мови QBE-Query-Ey-Exemple (опитування на прикладі) і Smalltslk (мала діалогова).
Одним із нових напрямів у програмуванні, який дає змогу значно зменшити витрати на складання програм і підвищити продуктивність праці програміста мікропроцесорних систем, є функціональне програмування, Однак воно потребує відходу фон-нейманівської архітектури в напрямі багатопроцесорності ЕОМ і паралельності телень. При функціональному програмуванні застосовують комбінування програм, а не об'єктів, як у разі традиційного програмування, тобто функціональну програму складають використанням існуючих програм на підставі програмно-формуючих операцій.
Додаткові засоби (ДЗ) СПЗ характеризуються широким спектром застосування і масовим виробництвом.
Популярність і поширеність ліній пакетів залежить від низки чинників: рівня пакету, уподобань користувачів, традицій проблемної області, особливостей регіону та ін. Наприклад, юристи всього світу серед усіх текстових процесорів надають перевагу пакетам лінії WordPerfect, однак, в Україні та Росії вони користуються пакетами лінії MS Word.
Наведемо деякі поширені лінії пакетів з економічних проблемних областей.
Інтегровані пакети: МS Office, Lotus Works, Borland Office, MS Works, Майстер, серед яких більш поширеним і досконалим виділяється пакет МS Office 2000/XP, призначений спеціально для середовища Windows 98/XP.
Текстові процесори: MS Word, Word Perfect, РС Write, MS Write, Word Pad, Лексікон, "Слово і діло" та багато інших.
Системи електронних таблиць: МS Excel, Lotus 1-2-3, SuperCalc, Quattro Pro та інші, серед них слід відзначити пакет МS Excel 2000/XP для Windows 98/XP.
Системи керування базами даних: dBase, FoxPro, Сlіррег, Рагаdoх, RВаsе, ІпtеrBаsе, Оrасlе, МS Access, SуВаsе та багато інших. Серед них, як спеціально побудований для Windows 98/XP, вирізняється пакет МS Access 2000/XP та сумісний із ним знизу вгору пакет МS Access 2.0 (він служить програмною основою АРМ).
Бухгалтерські системи: Quicken FinPack, МS Моnеу, "Фінанси без проблем", 1С-бухгалтерія, Букет, Парус, Quick Рау, Quick Моnеу, fat Hans та інші. Серед них слід відзначити, як лідера, 1 С-бухгалтерію проф. 7.7, МS Моnеу 4.0, які призначені спеціально для ^іпс!о\уз'95.
Пакети статистичного аналізу та обробки: Статан, StatLab, Statistica, SigmaPlot, SPSS та ін., серед них відзначимо пакет Statistica для Windows 98/XP.
Пакети математичного моделювання: MatLab, Matematika, Eureka, Maple, LР88 та ін., серед них можна виділити призначений для Windows 98/XP пакет Марle 7.
Програмне забезпечення АРМ менеджера складається із загальносистемного і прикладного (рис. 2).
Рис. 2. Склад програмного забезпечення АРМ менеджера
Організаційно-економічне забезпечення — це сукупність методичних матеріалів, довідників, інструкцій, що регламентують порядок роботи менеджера з вивчення попиту.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать