Формальні мови та їх завдання

1. Формальна мова та задача належності

Алфавітом називається скінченна множина символів. Позначатимемо його X. Словом (фразою, або ланцюжком) у алфавіті X називається послідовність символів із X. Множина всіх скінченних слів у алфавіті X позначається X*. Зауважимо, що вона нескінченна. Вона містить порожнє слово – послідовність довжиною 0, позначену буквою  . Множину X*\{ } позначимо X+, а слово вигляду ww w, де слово w із X+ записано n разів – wn. Вважатимемо, що w0 =  .

Довільна підмножина множини X* називається формальною мовою. Далі в цьому розділі вона буде називатися просто мовою.

Приклади

1. Множина всіх слів у алфавіті {a} позначається {a}* = { , a, aa, aaa, … } = { an | n  0 }. {an|n–непарне} позначає множину, або мову слів непарної довжини в алфавіті {a}; обидві мови нескінченні.

2. Ідентифікатор є послідовністю букв і цифр, що починається буквою. Множина всіх ідентифікаторів у алфавіті X={a, b, 1} нескінченна. Якщо записати їх за зростанням довжини, то початок буде таким: { a, b, a1, aa, ab, b1, ba, bb,  }.

Задача перевірки, чи належить слово w мові L, називається задачею належності, або проблемою слів. Як правило, множина L задається певним скінченним описанням, що визначає не тільки її саму, а й структуру її елементів.

Задача належності розв'язується найчастіше шляхом перевірки, чи має слово відповідну структуру, тобто шляхом синтаксичного аналізу, або розпізнавання. Наприклад, структура всіх можливих синтаксично правильних Паскаль-програм визначається скінченною та відносно невеликою сукупністю БНФ. Саме на її основі будуються синтаксичні аналізатори в трансляторах, тобто програми аналізу синтаксичної правильності вхідних програм.

Формальні мови розглядатимуться далі як мови, задані саме скінченним описом. Отже, головним у вивченні формальних мов стає засіб їх задання. У розділі 10 ми вже познайомилися з одним із них – це були БНФ та їх сукупності. Розглянемо ще деякі.

2. Регулярні операції, вирази та мови

Означимо регулярні операції над мовами: об'єднання, катенацію та ітерацію. Нехай L1 , L2 , L позначають довільні мови в алфавіті X.

Вираз L1 L2 позначає об'єднання L1 і L2 – мову {w|w L1 або w L2}. Наприклад, {a, ab} {a, b, ba}={a, b, ab, ba}.

Катенацією слів v і w називається дописування w після v: vw. Вираз L1L2 позначає катенацію мов – мову {vw|v L1, w L2}. Так, за L1={a, bc}, L2={x, y} катенація L1L2={ax, bcx, ay, bcy}, за L1={a, ab}, L2={ , b} катенація L1L2={a, ab, abb}.

Від катенації походить піднесення до степеня: L0={ }, Li=Li-1L за i>0. Так, вираз { , a, aa}2 задає мову { , a, aa, aaa, aaaa}.

Вираз L* позначає ітерацію мови L – мову {wi|w L за i 0}, тобто { } L L2  . Зазначимо, що ітерація не подається жодним скінченним виразом з операціями катенації та  і тому не є похідною від них. Якщо в мові L є непорожнє слово, то мова L* нескінченна. Наприклад, вираз {ab}* задає мову { ,ab,abab,ababab, }, {a,b}{a,b,1}* – множину ідентифікаторів у алфавіті {a, b, 1}.

Регулярні вирази й задані ними регулярні мови означимо індуктивно. Вирази  ,  та a при a X є регулярними в алфавіті X і задають відповідно регулярні мови  , { }, {a}. Якщо r1 і r2 – регулярні вирази, що задають регулярні мови L1 і L2 , то вирази (r1), r1+r2, r1r2, r1* є регулярними й задають відповідно регулярні мови L1, L1 L2, L1L2, L1*.

Очевидно, що кожна скінченна мова є регулярною, оскільки задається регулярним виразом як скінченне об'єднання одноелементних регулярних мов.

Множина регулярних мов, заданих усіма можливими регулярними виразами в алфавіті X, називається класом регулярних мов над X.

Регулярні операції застосовні до будь-яких мов, а не тільки до регулярних. За означенням, застосування їх до регулярних мов породжує регулярні мови.

Не всі мови є регулярними. Наприклад, "мова вкладених дужок", задана БНФ

::= ( ) | ( ),

є множиною {(n)n|n>0}, яка не задається жодним скінченним регулярним виразом (доведення можна знайти в [АУ]). Отже, розглянемо інші, потужніші засоби задання мов.

3. Граматики Хомського

Граматикою Хомського називається четвірка G = (X, N, P, S). Тут

X – алфавіт означуваної мови, або множина термінальних символів (терміналів).

N – множина позначень понять мови, тобто нетермінальних символів (нетерміналів).

P – множина правил виведення (продукцій) вигляду v w, де

v  ( X  N )* N ( X  N )* , w  ( X  N )*

тобто правий ланцюжок є довільною послідовністю терміналів і нетерміналів, а лівий містить принаймні один нетермінал.

S – початковий нетермінал із множини N, або позначення головного поняття, яким позначаються слова мови.Нетермінали записуються словами в дужках або великими латинськими буквами. Термінали за необхідності часом беруться в апострофи. Як і в мові БНФ, замість продукцій вигляду v w1ww2 і v w1w2 записується продукція v w1[w]w2, а замість продукцій v w1u1w2 і v w1u2w2 – продукція v1 w1(u1|u2)w2 .

Приклад 3. Множину продукцій граматики

G1 =({ a, 1, 2 },

{ A, B, C, D },

{ A  BC, A  BD, A  B, B  a, C  1, D  2 },

A )

можна переписати у вигляді

{ A  B [ C | D ], B  a, C  1, D  2 }.

Як бачимо, продукції граматики дуже схожі на БНФ як за формою, так і за змістом – лише замість знака "::=" вживається " ". Проте в лівій частині їх продукцій може бути не поодинокий нетермінал, а цілий ланцюжок, у якому обов'язково є нетермінал. За рахунок такого узагальнення граматики виявляються більш потужним засобом задання мов, ніж системи БНФ, тобто існують мови, які задаються граматиками, але не задаються БНФ. Тепер опишемо спосіб, у який граматика G = (X, N, P, S) задає мову.

1. На множині слів об'єднаного алфавіту (X N)* означається відношення безпосередньої виводимості, позначене знаком  G (або  , коли відомо, якою саме є G):

v  G w, якщо v = x1 u x2 , w = x1 y x2 , u  y  P.

При цьому кажуть, що w безпосередньо виводиться з v застосуванням продукції u y. Наприклад, у граматиці G1 із прикладу 21.3 BC aC застосуванням продукції B a, aC a1застосуванням C 1.

2. На множині (X N)* означається відношення виводимості, позначене  *G (або  *, коли відомо, якою саме є G): v *w, якщо v=w або існує послідовність w1, w2, … , wn слів, де n 1, така, що v w1, w1 w2, … , wn-1 wn, wn=w. Так, у граматиці G1 BC *a1, оскільки BC aC, aC a1. Послідовність v w1 w2 … wn називається виведенням wn із v, а n – довжиною виведення. Інколи довжину записують замість '*' таким чином: v nw, наприклад, BC  2a1.

3. Якщо S G*w, то послідовність S … w називається виведенням слова w у граматиці G, а слово w – вивідним. Так, слова A, BC, aC, a1 вивідні в граматиці G1.

4. Вивідні слова в алфавіті X називаються породжуваними, а множина їх усіх – мовою, що задається (породжується) граматикою G: L(G) = {w | w X* та S  * w }.

Приклади

4. Граматика G1 із прикладу 21.3 задає мову { a, a1, a2 }.

5. Граматика

G2 = ( { a, …, z, 0, …, 9 }, { I, L, D },

{ I  L | IL | ID, L  a | … | z, D  0 | ... | 9 },

I )

породжує множину ідентифікаторів.

6. Граматика G3 = ( { (, ) }, { S }, { S   | ( S ) }, S ) задає множину "вкладених дужок" { (n)n | n  0 }.

7. Граматика

G4 = ( { a, b, c }, { S, A, B, C},

{ S  aSBC | abC, CB  BC, bB  bb, bC  bc, cC  cc },

S )

визначає мову { anbncn | n  1 }.

Граматики називаються еквівалентними, якщо задають ту саму мову. Наприклад, граматика

( { a, 1, 2 }, { A }, { A  a [ 1 | 2 ] }, A )

еквівалентна граматиці G1, граматика

( {a, …, z, 0, …, 9}, {I, C}, {I  (a|…|z)C, C   |C(a |…|z|0|…|9)}, I )

– граматиці G2.

Є два види граматик з продукціями обмеженого вигляду, якими задаються регулярні мови, – це праволінійні та ліволінійні граматики. Праволінійною (ліволінійною) називається граматика, всі продукції якої мають вигляд A w або A wB (відповідно, A w або A Bw), де A, B – нетермінали, w X*. Усі можливі праволінійні та ліволінійні граматики з термінальним алфавітом X породжують в точності клас регулярних мов над X. Це доводиться, наприклад, в [АУ].

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать