Процедури та функції в Turbo Pascal

1. Загальні відомості про процедури та функції
Автономна частка програми (яка реалізує визначений алгоритм і припускає звертання до неї із різних часток загальної програми) називається підпрограмою .
Розміщення підпрограм у програмі схоже з ієрархічним принципом побудови файлової системи (рис.1).
Рис. 1.
Позитивні сторони використання підпрограм:
1) реалізується метод структурного програмування (блочна, модульна побудова);
2) економія пам’яті (яка виділяється для зберігання змінних підпрограми тільки під час роботи підпрограми);
3) імена змінних в основній програмі і підпрограмах незалежні (потр. змінна А програми і підпрограми можуть мати різні фізичні значення);
4) самостійний характер підпрограм дозволяє їх створення різними користувачами, що прискорює процес програмування.
В мові Паскаль виділяють два види підпрограм:
- процедура (PROCEDURE );
- функція (FUNCTION ).
Принципи побудови Паскаль-програми, процедури і функції ідентичні і відрізняються тільки заголовками.
Форма заголовків:
Program (список параметрів)
Procedure (список параметрів)
Function (список параметрів)
Блоки можуть бути незалежними або вкладеними один в одного. Відповідно вони носять назву зовнішнього або внутрішнього (рис.1).
Рис. 2. Принцип блочної побудови програми
Змінні і константи можна описувати у зовнішніх або внутрішніх блоках. Тому виникає два поняття змінних і констант: локальні і глобальні .
Локальні – існують у рамках того блока, де вони описані. Тобто за межами даного блока їх використовувати не можливо.
Глобальні – описані у зовнішньому блоці але використовують у внутрішньому блоці.
Правила локалізації змінних:
1) змінна (константа) існує в рамках того блока де вона описана;
2) кожна змінна в межах блока повинна бути описана тільки один раз;
3) якщо у внутрішньому блоці використовується змінна, яка описана у зовнішніх блоках, то діє тільки опис самого внутрішнього блоку (найближчого);
4) якщо змінна описана як у внутрішньому так і у зовнішньому блоках, то при переході до внутрішнього блока опис зовнішнього блока не використовується, тобто діє опис внутрішнього блоку. При переході до зовнішнього блока знову починається дія опису зовнішнього блока.
2. Процедури з параметрами та без параметрів
Процедури з параметрами (методика розробки)
· процедура складається із заголовка і блока. Блок будується стандартно і не відрізняється від блока програми за винятком того, що наприкінці процедури ставиться крапка з комою.
· Ім’я вибирають довільно. Параметри, які містяться у списку параметрів, носять назву формальних – тобто вони не приймають ніяких значень, а тільки позначають місця, на які далі будуть поставлені так звані фактичні параметри . Параметри позначають початкові дані (аргументи) і результати виконання процедури.
· Список параметрів складається із окремих секцій, які відокремлюють крапкою з комою ( ; ). В секції вказується перелік (список) параметрів і через двокрапку їх тип.
Наприклад:
Procedure R( x, y : real; k : integer; var s : real);
Тут параметри x і y вказують першу секцію, k – другу, s – третю. В даному прикладі x, y, k – параметри-значення; s – оператор-змінна, перед яким повинно стояти службове слово var . Параметри-значення – аргументи функції, а параметри-змінні – результати виконання процедури.
Приклад 2.1.1 розробки процедури:
Procedure Sum (a, b : real; var y, z : real);
const n=10;
var i : integer;
begin
for i := 1 to n do
begin
y := a + b * i;
z := 4 * y – i;
end;
end
Тут a і b – вхідні параметри, їх значення передаються із основної програми в цю процедуру. Результати процедури (вихідні параметри)є обчислені значення y і z , які передаються із процедури в основну програму і там можуть бути використані.
Методика використання процедури у зовнішньому блоці
Для використання процедур існує так званий оператор процедури:
(список фактичних параметрів)
Ім’я повинноспівпадати з іменем записаної процедури. Параметри у дужках носять назву фактичних . Вони відповідають реальним змінним, над якими виконують операції. Фактичні і формальні параметри повинні відповідати одне одному за містом їх розміщення і типом. Список фактичних параметрів не містить типів даних, бо вони вже вказані у списку формальних параметрів.
Program PR;
procedure P(x, y : real; var z : real );
end;
begin
P(a, b, c);{виклик процедури}
end
Приклад 2.2.1
в програмі визначити довжину кола C і площі круга S , обмеженого цим колом; відстань L центра кола від початку координат О . Координати центра кола – x, y , радіус кола – R .
Program KOLO (input, output);
var R: real; {радіус}
x, y: real;{координати центра}
C: real;{довжина кола}
S: real;{площа круга}
L: real;{відстань від центру}
Procedure KRUG (R, x, y : real; var C, S, L : real);
const pi = 3.14;
begin
C:= 2 * pi * R;
S:= pi* sqr ( R );
L:= sqrt ( sqr(x) + sqr(y));
end;
begin
writeln (‘ ввести R, x , y :‘);
read (x, y , R);
KRUG (R, x ,y, C, S, L);
writeln (‘довжина кола = ’, C : 6 : 2);
writeln (‘площа кола = ’, S : 6 : 2);
writeln (‘відстань = ’, L : 6 : 2);
end.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать полную версию