Суть і завдання психологи керування

Складність керування соціальними системами зумовлена тим, що об'єктом менеджменту є люди. Поведінка особистості в кон-кретній ситуації залежить від цілого ряду її факторів (інтереси, ха-рактер, темперамент, емоції і т.п.), що передбачають потребу особли-востей особистості.
Крім того, особи в трудовому колективі взаємодіють між собою і між ними виникають симпатії й антипатії, формуються групові цінності й інтереси, психологічний клімат у колективі.
Для здійснення ефективного управління керівнику необхідно добре знати психологію людей, індивідуальні і групові цінності, ак-тивно впливати на формування сприятливого психологічного кліма-ту в колективі, що є дуже важливим у кризових ситуаціях.
Основними завданнями психології керування є:
1. Вивчення мотивів поведінки особистості в процесі трудової діяльності і вибір оптимальних методів впливу на неї.
Це завдання передбачає проведення психологічного аналізу осо-бистості працівника і виявлення його характеру, темпераменту, здібностей, сили волі й інших рис.
2. Розробка методів професійного добору кадрів з урахуванням особистих якостей кандидатів.
Результати психологічного аналізу особистості широко викори-стовують у процесі добору і розміщення кадрів, в першу чергу, в си-стемі ситуаційного керування.
Це дає можливість більш виважено і 'рунтовно підходити до до-бору найкращого кандидата на вакантну посаду, враховувати вимоги до конкретної посади, психологічну сумісність з майбутніми колега-ми, керівниками і підлеглими.
3. Процес формування і розвитку малих груп.
Трудовий колектив формується під керівництвом організатора трудового процесу, а також на основі міжособистісних взаємин.Останні, як відомо, можуть бути формальними і неформальними. Усі колективи, навіть дуже великі, складаються з малих формальних і не-формальних груп.
Керівник повинен впливати на процес формування і розвитку малих груп, оскільки ступінь згуртованості їх, в свою чергу, впливає на ефективність і якість виконуваної роботи.
Цей процес повинен бути під контролем, щоб передбачати фор-мування груп і угруповань, ціннісні якості яких і мета суперечили б цілям підприємства.
4. Дослідження особистісних відносин у колективі. Міжособистісні відносини багато в чому характеризують
ступінь згуртованості колективу. Якщо основою відносин між працівниками є взаємодопомога і взаємопідтримка, якщо спілкуван-ня не обмежується підприємством і виробничими питаннями, то та-кий колектив згуртований і може вирішувати найскладніші завдання, включаючи кризові.
Тому керівнику вкрай важливо активно впливати на процес ста-новлення міжособистісних відносин у колективі і підтримувати добрі стосунки між людьми, попереджати й оперативно вирішувати можливі міжособистісні конфлікти і ворожість.
5. Формування психологічного клімату в колективі — найваж-ливіший елементу психології керування, він являє собою суму групо-вих цінностей, ступінь якісного розвитку колективу, характеризує йо-го зрілість і можливості.
Ще Е.Мейо говорив про наявність тісного зв'язку між психо-логічним кліматом і ефективністю праці в колективі. Несприятливий психологічний клімат свідчить про негармонійність людських взаємин: люди легко конфліктують між собою, часто замкнуті. У та-кому колективі працівники не одержують задоволення від спільної діяльності.
Відсутність спільності і соціальної мотивації негативно вияв-ляється на результатах праці. Тому керівник повинен сприяти форму-ванню сприятливого психологічного клімату в колективі для того, щоб працівники мали задоволення від спілкування з колегами.
Керівник зобов'язаний враховувати психологічні якості працівників, знати їх, використовувати індивідуальний підхід до працівника й ефективно керувати працівником у складних, особливо проблемних ситуаціях.
Відомо, що у ситуаційному менеджменті реалізуються три групи людських факторів: індивідуальні особливості особи,поведінка людей у групах, вплив лідера у ролі менеджера на поведінку людей і груп.
Індивідуальні відмінності, закладені природою — це особливості особи, з якими необхідно рахуватися у професійній діяльності менеджера, розстановці персоналу, формуванні робочих груп, мотивації, вирішенні конфліктних ситуацій.
Відмінності у рухливості нервовоі системи, працездатність людини залежить від динамічних особливостей психіки. Ще з часів Гіпократа вчені за темпераментом поділяли людей на чотири типи: холеріків, сангвініків, флегматиків, меланхоліків.
Ця класифікація заснована на таких ознаках, як сила — слабкість нервової системи, врівноваженність — неврівно-важенність, рухомість — інертність (рис. 3.1). Наведені природні характеристики виявляються у мисленні, професіональній сфері, а також у повединці людини.
У холерика — сильна нервова система, збудження переважає над гальмуванням, він легко переключається з однієі справи на іншу, але неурівнрваженність нервової системи знижує сумісність.
У сангвініка сильна нервова система, хороша працездатність, він легко переходить до інших видів діяльності, комунікабельний, але недостатньо чутливий до зовнішніх змін.
У флегматиків сильна нервова система, але вони важко переклю-чаються на іншу роботу, дуже хворобливо реагують на критику, вони краще ніж інші справляються з точною, монотонною роботою.
Меланхолік має слабкий тип нервовоі діяльності. Він легко переключається з однієї справи на іншу, має підвищену чутливість до всього, що відбувастьчя навколо. Чуйність до інших робить меланхоліка універсально сумісним з іншими людьми.
При комплектуванні кадрів слід враховувати, що на інтенсивних процессах доцільно включати в робочі групи сангвініків, флегматиків, на монотонних роботах краще зарекомендували себе меланхолики. Холеріків краще призначати до роботи, яка вимагає негайного виконання, а також на чолі робочіх груп, котрі виконують нові надзвичайно важливі завдання.
Слід також враховувати, що у різний час, в різних ситуаціях, у людей можуть виявлятися особливості інтро- або екстраверту. Виявлення екстра-інтроверсії, а також типів темпераменту особи може здійснюватися на основі адаптованого варіанта схеми Айзенка (див. рис. 3.1).
За допомогою тест-опитувальника Г.Айзенка визначаються дві основні характеристики особистості "екстраверсія — інтроверсія" і "емоційна нестійкість — стабільність". Перша характеристика поділяє всіх співробітників на екстравертів ("звернених назовні") і інтровертів ("звернених у себе").
Екстраверти потребують постійної стимуляції від навколишнього середовища. Вони товариські, прагнуть до нових вражень, люблять зміни, готові до швидких реакцій. Для них характерна розкутість поведінки, схильність до ризику, оптимістичність, веселість, запальність і агресивність, поверховість у сприйнятті людей і явищ.
Інтроверти, навпаки, живуть своїм багатим внутрішнім світом, черпають зсередини стимули своєї життєвої активності. Вони замкнуті, нетовариські, повільні, серйозні, стримані, люблять порядок і схильні до самоспоглядання. Інтроверти дружать віддано, але з деякими людьми, уникають шумних компаній.У реальному житті рідко зустрічаються "чисті" екстраверти або інтроверти, звичайно люди займають позицію між цими двома крайніми полюсами.
Друга характеристика, обумовлена за допомогою даного тесту, -"емоційна нестійкість — стабільність". Відповідно до неї всі люди поділяються на тривожних (нестабільних) і емоційно стійких (стабільних) особистостей.
Емоційну нестабільність характеризує емоційна постійна напруга, переживання особистої загрози, підвищена чутливість до невдач і помилок, схильність до самозвинувачень, прагнення до самовдосконалення.
Емоційна стабільність характеризується протилежними властивостями — урівноваженістю, перешкодостійкістю, холод-ністю, негнучкістю, нездатністю співчувати іншим людям. Крайні значення цієї властивості в людини зустрічаються рідко, звичайно вони представлені в тій або іншій пропорції.
Екстраверсія. Це може бути корисно в ситуаціях, де потрібна здатність брати ситуацію у свої руки. Наприклад, робота комерсанта, брокера, торгового працівника, журналіста. Людям такого складу властиві товариськість, ініціативність, гнучкість поведінки, уміння знайти своє місце в суспільстві і пристосуватися до його вимог. Вони в більшій мірі схильні діяти під впливом раптового спонукання, ніж по наміченій програмі. їх, подібно магнітові, притягають об'єкти зовнішнього світу.
Інтроверсія. Ці риси можуть допомогти в тих ситуаціях, де потрібна зосередженість і виконання кропіткої роботи. Такій категорії людей у більшій мірі властиві такі якості, як: схильність до самоаналізу, сором'язливість, соціальна пасивність. їм нелегко включатися в процес групового вирішення завдань, і вони віддають перевагу індивідуальній роботі. їхні інтереси спрямовані на внутрішній світ людини, який вони вважають більш значимим, ніж світ предметів і зовнішніх обставин, що змушують рахуватися з їх існуванням.
Емоційна нестабільність (нейротизм). З великою часткою імовірності можна сказати, що такі люди не задоволені своєю здатністю розв'язувати життєві проблеми і досягати бажаних результатів. їм властива підвищена тривожність із приводу дрібних життєвих проблем. Можлива тривожність і з приводу свого здоров'я, що часто не має реальних підстав. Людям цієї групи властиві висока чутливість і підвищена чутливість до небезпеки, тому вони схильніспиратися на думку більшості. їх відрізняють розвинуте почуття відповідальності, обов'язковість, постійні переживання за долю близьких. Почуття жалю і співпереживання може коливатися в залежності від предмета прихильності. Вони схильні до сумніву, перевірці навіть добре зробленої роботи. Самооцінка, швидше за все, занижена і не збігається з завищеним ідеальним образом "бажаного Я", якому, на їхню думку, необхідно відповідати. І в той же час у людей такого складу немає достатніх внутрішніх спонукань для того, щоб дійсно захотіти досягти цього.
Треба пом'ятати, що кожна особливість динамічна, постійно змінюється, адаптується та піддасться впливу зовнішніх факторів.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать