Концепції ситуаційного менеджменту

Поняття ситуаційного керування вперше було введено в науко-вий оборот американським вченим Р.Моклером. Як відзначає Л.І.Євенко, найбільш значними результатами розробок в галузі ситу-аційного менеджменту в США є висновки про те, що форми, методи, системи, стилі керування повинні істотно варіюватися в залежності від об'єктивних умов діяльності підприємства [20].
У рамках ситуаційних теорій — і це відповідає реальності, такі організації розглядаються в якості відкритих, активно взаємодіючих із зовнішнім середовищем систем.
Дослідження в цьому напрямку в США ведуться понад 30 років. Приблизно в той же час працювали і наші вчені (60-70-тіроки): Д.Д. Поспелов, Д.І. Гвішіані, Г.Х. Попов й ін.
Одне з завдань ситуаційного підходу — зрозуміти, як ор-ганізація реагує на мінливі умови і специфічні обставини і яким чи-ном можна формувати типи організацій, системи і процеси керуван-ня, що найбільше відповідають специфічним ситуаціям.
Необхідно відзначити, що до сьогоднішнього часу багато ас-пектів ситуаційного менеджменту не розроблені, немає методів і прикладів ситуаційного керування, відсутня класифікація ситуацій, а більшість робіт авторів зводяться до емпірики ситуацій, тобто до практичного розбору заздалегідь складених виробничих ситуацій чи, як їх зараз називають, — «Case study».
На основі розроблених і уривчастих матеріалів з ситуаційного менеджменту необхідно спробувати відповісти на ряд запитань, що дозволяють мати хоча б загальне уявлення про цю дуже важливу ча-стину загальної системи менеджменту.
Які ж основні положення можна відзначити в ситуаційному ке-руванні?Напевно, насамперед, необхідно представити ті економічні кате-горії, що є основними складовими, компонентами досліджуваної проблеми. Розглянемо їх і дамо короткі судження з кожної категорії з погляду автора і на основі наявного матеріалу, розробленого раніше різними дослідженнями.
Наявність і прояв системного взаємозв'язку елементів ор-ганізації (як відкритої системи) з її зовнішнім середовищем одно-значно приводить до висновку про закономірність виникнення при-чинно-наслідкового зв'язку у виникненні ситуацій. Отже, існує, в принципі, можливість якісного виявлення цих взаємозв'язків, що дозволить хоча б приблизно виконати класифікацію виникаючих си-туацій, що виявляються в просторі й часі.
Аналіз упорядкованих ситуацій і масштабу їхнього розвитку дозволить: по-перше — вгадати, передбачати появу тієї чи іншої си-туації; по-друге — якісно і кількісно її оцінити; а по-третє, вчасно її розв'язати з найменшими втратами для організації.
Один з таких шляхів розв'язку проблемних ситуацій фрагмен-тарно окреслений автором за допомогою рис. 2.2 даної глави.
Базовими елементами концепції ситуаційного менеджменту є на-ступні компоненти, що підлягають вивченню, обліку і застосуванню:
1. Основні ситуаційні фактори:*
стан зовнішнього середовища;*
стан внутрішнього середовища в організації (якісно-кількіс-ний склад персоналу, взаємини, клімат у колективі, стилі керування, культура, якість функцій керування і їхньої реалізації, ресурси і їх погодженість і т.п.).
2. Ситуаційний підхід до розробки управлінського рішення, що орієнтований на вивчення впливу кожної конкретної ситуації на сис-тему виробництва. При цьому імовірність появи стандартних однако-вих ситуацій (через практично незліченну безліч варіантів поєднан-ня ситуаційних фактів) вкрай мала. Ситуації, при яких фактичний хід виробництва роботи значно відрізняється від запланованого (переви-щує визначені межі, встановлені плани), на даний момент часу.
3. Існуюча в організації технологія прийняття і реалізації рішен-ня. Можливість створення ситуаційної підсистеми керування.
4. Роль особистості, індивідуальності стилю керівництва соціотехнічної системи. Людський фактор.
5. Аналіз ситуацій — вивчення параметрів керованого об'єкта, зовнішніх умов і конкретних обставин (умов, ситуацій) його функціонування при розробці і реалізації рішення.Оскільки ситуація може мінятися, керівництво повинне вирішу-вати, як необхідно відповідно поміняти організаційну структуру, щоб зберегти ефективність роботи підприємства.
Ситуаційний підхід намагається пов'язати конкретні прийоми і концепції з певними конкретними ситуаціями для того, щоб досягти цілей організації більш ефективно.
Ситуаційний підхід концентрується на ситуаційних розходжен-нях між організаціями й усередині самих організацій. Він нама-гається визначити, які важливі зміни ситуації і як вони впливають на ефективність організації. Методологію ситуаційного підходу можна пояснити як чотирьохступеневий процес [8].*
Керівник повинен бути знайомий із засобами професійного керу-вання, що довели свою ефективність. Мається на увазі розуміння процесу керування, індивідуальної і групової поведінки, система-тичного аналізу, методів планування та контролю і якісних методів ухвалення рішення.*
Кожна з управлінських концепцій і методик має свої сильні і слабкі сторони чи порівняльні характеристики у випадку, коли во-ни застосовуються до конкретної ситуації. Керівник повинен уміти передбачати імовірні наслідки, як позитивні, так і негативні, від застосування даної методики чи концепції. Наприклад, пропо-зиція збільшити зарплату всім службовцям у відповідь на додатко-ву роботу, імовірно, викликає значне підвищення їхніх мотивацій на якийсь час. Але якщо порівняти приріст витрат з отриманими вигодами, стане очевидним, що такий шлях може призвести до руйнування організації.*
Керівник повинен уміти правильно інтерпретувати ситуацію. Не-обхідно правильно визначити, які фактори є найбільш важливими в даній ситуації і який імовірний ефект може викликати зміну однієї чи декількох перемінних.*
Керівник повинен уміти погоджувати конкретні прийоми, що вик-ликали б негативний найменший ефект і таїли б найменше не-доліків з конкретними ситуаціями, тим самим забезпечуючи досяг-нення цілей організації найефективнішим шляхом в умовах існую-чих обставин.
Ситуаційні теорії управління дають рекомендації щодо того, як потрібно управляти в конкретних ситуаціях. При цьому виділяються чотири обов'язкових кроки, які повинні бути здійснені менеджером для того, щоб домогтися управління в кожній конкретній ситуації [12]:по-перше, управління повинне передбачати здійснення аналізу ситуації з погляду того, які вимоги до організації висуває ситуація і що для неї характерно;
по-друге, повинен бути обраний відповідний підхід до здійснення управління, який би найкраще відповідав вимогам, висунутим до організації з боку ситуації;
по-третє, управління повинне створювати потенціал в організації і необхідну гнучкість для того, щоб можна було перейти до нового управлінського стилю, який відповідає ситуації;
по-четверте, управління повинне зробити відповідні зміни, які дозволяють підлаштовуватися до ситуації.
На основі викладеного концепція розв'язання ситуаційних за-вдань менеджменту полягає в наступному: кожному типу конкретної ситуації, що виникає в організації, повинна відповідати своя послідовність процедури керування з її інформаційним забезпеченням, специфічні форми взаємодії елементів організації, свої критерії і мето-ди прийняття рішень, а також свої об'єкти реалізації управлінських взаємодій. Цим забезпечується можливість адаптації структури керу-вання до динамічно мінливих умов функціонування підприємства, зовнішнього середовища і його елементів.
Таким чином, концепція полягає в розробці комплексу методів і засобів, спрямованих на виявлення і вирішення проблем, що виника-ють на всіх етапах функціонування виробничої системи.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать