Особливості інтелектуальної праці

Реалії розвитку України вимагають нового осмислення економічних процесів, що відбуваються, і прийняттю необхідних відповідних мір. В епоху постіндустріального розвитку, орієнтації на його інформаційну складову й визначенню місця України у світовому розвитку, загострюються різні проблеми, що наближають суспільство до формування неоекономіки. Однієї з таких актуальних проблем є реалізація інтелектуальної власності як відносин, що визначають основу відтворення науково-технічного потенціалу України.
Перш, ніж говорити про інтелектуальну власність, про подолання її негативних явищ, зупинимося на характері інтелектуальної праці. Саме визначення особливостей інтелектуальної праці є метою даної роботи.
Слід відзначити, що інтерес до інтелектуальної праці виявляли не тільки зарубіжні вчені (С. Глазьєв, Д. Белл, Й. Шумпетер), а й вітчизняні вчені - І. Каленюк, В. Прощак, А. Гальчинський та ін.[1, с. 24-26].
Необхідно підкреслити роль інтелектуальної праці, яка проявляється в тому, що саме через неї реалізується ступінь загальної праці й ефективність функціонування суспільної праці. Інтелектуальна праця завжди затрачається в конкретній, певній формі й у цій своїй якості віна є корисною або конкретною працею, що створює споживчу вартість.
Аналіз робіт провідних економістів показав, що праця може бути загальною, суспільною, індивідуальною, але інтелектуальна праця має певні особливості, які проявляються в наступному:
- загальна праця відбиває те, що результати інтелектуальної праці є продовженням досягнень людського розуму, всіх попередніх поколінь, збережених досягнень. Цей вид праці говорить про те, що жодне досягнення в науковій області не виникає на порожнім місці й раптом, їм передує праця багатьох поколінь;
- суспільна праця взагалі - це сукупна маса праці, якою на даний момент володіє суспільство, що виражається в кількості науковців, у можливості витрат праці без шкоди працездатності працівника. При цьому частина суспільної праці повинна бути витрачена на утворення, розвиток інтелекту працівників. Особливий характер наукової праці проявляється в тім, що, будучи частиною суспільної праці, інтелектуальна праця зізнається необхідним суспільству. Так, якщо купують результат інтелектуальної праці, то суспільно зізнається його значимість;
- індивідуальна наукова праця виражається в тім, що який би не був загальний обсяг роботи незалежно від мети розробки, скільки б не було притягнуто фахівців, яке б не було технічне оснащення, в остаточному підсумку кожний етап виконується індивідуумом, конкретним виконавцем [2, с. 106].
Інтелектуальна праця пов'язана з такими характеристиками як інтенсивність і продуктивність, які в працівників розрізняються залежно від здатностей. У зв'язку з тим, що суспільна інтелектуальна праця затрачається тільки в різноманітних конкретних видах, зовні можна бачити тільки конкретну працю, а об'єктивно сформована суспільна праця на поверхні явища не видна, її можна лише представити в абстракції. Тому її можна назвати абстрактною працею. Але це не просто вигадана праця, вона реально існує й характеризується тим, що абстрактна праця наукова праця не просто інтелектуальна праця у фізіологічному змісті, а історично певна форма вираження суспільної праці, властивому товарному виробництву. Виходячи із цього, констатуємо, що інтелектуальна праця є конкретною і абстрактною. Абстрактна праця залежно від її результативності й здатностей науковців може бути:
- середня - припускає витрати праці науковців середніх здатностей;
- прогресивна - витрати праці науковців, що мають талановиті й геніальні здатності.
Таким чином, ми бачимо, що праця носить двоїстий характер, у якому проявляються особливості інтелектуальної праці. Крім відзначених вище, вкажемо наступні специфічні риси інтелектуальної праці:
1. Інтелектуальну працю відрізняє імовірнісний характер, тому що не завжди досягнутий результат може бути позитивним з погляду одержання конкретного ефекту від застосування тієї або іншої розробки.
2. Інтелектуальна праця виділяється творчим характером і вимагає використання в основному інтелектуальних здатностей працівників серед інших зусиль людського організму.
3. Інтелектуальна праця займає значний проміжок часу між результатами, які виражаються в підвищенні ефективності виробництва, і витратами, яких потребували дослідження [3, с.98].
Таким чином, перераховані вище особливості дають нам можливість дійти висновку, що інтелектуальна праця на відміну від суспільної праці є більше складною в оцінці, у визначенні ефекту.
Крім того, спостерігається неоднорідність усередині інтелектуальної праці. Мається на увазі те, що праця теоретика, практика, працівника якої-небудь іншої категорії інтелектуальної праці відрізняється своєю метою, характером виконуваних операцій, предметом, засобами, визначенням ролі фактора часу.


Література:
1. Сидорук В. Інноваційний шлях розвитку економіки України очима практика // Інтелектуальна власність. - 2007. - №9. - с. 24.
2. Зазимко А.З. Політична економія. - К.: КНЕУ, 2006. - 358 с.
3. Бородин В.А. Менеджмент в инновационной сфере экономики. - Барнаул, 1996. - 129 с.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать