Теоретично-методичні засади курсу політ. маркетингу

Основні цілі і завдання курсу. політ. макркет.
Основні функції курсу. політ. макркет.
Основні методологічні засоби курсу.
Понятійно-категоріальний апарат курсу політ. макркет.
Політичний маркетинг – це сукупність форм, методів, технологій дослідження, проектування, регулювання та впровадження в суспільно політичну практику тих чи інших настанов суспільної свідомості з метою завоювання та утримання контролю за ринком влади.
Дослідження суспільно-політичної структури політ. соціологічної і правової культури сусупільства інформаційного банку ???? проводиться з метою виокремлення, описування, класифікації та аналізу політ. соціал. псих., настанов електорату політичної та правлячої еліти суспільства.
Ґрунтуючись на базових характеристиках ринку (дем-го, тот-го) виокремлюють п.м. демократичного тоталітарного суспільства.
Функції п.м.
1. Формування інформаційного банку, про склад з даних статистики, різних форм урядової і неурядової звітності резул. дослідж. у галузі економ. і пол-ки псих. демократії.
2. Розроблення методів аналізу та обробки даних інформаційного банку, виокремлення ключових показників, що найповніше характеризують об’єкт та суб’єкт політики.
3. Оцінювання й аналізування умов політичного ринку, маркетингового середовища (мікро і макро).
4. Аналізування ринкових можливостей ПП, суспільних інституцій, ідей, особистостей.
Розроблення оцінних і прогнозних моделей політичного попиту, життєвого циклу об’єктів і суб’єктів політики. (ПП, програм, ідей, лідерів) і політичної поведінки останніх.
Аналіз ефективності ПМ коригування обраних форм і методів політичної діяльності.
Виходячи з типології політичних об’єктів і суб’єктів виокремлюються ПМ політичних держав та інших інституцій окремих організацій, політичних лідерів, ідей, програм, концепцій, доктрин.
Складові ПМ
Дослідження політичного ринку (через вивчення громадської думки).
Виборча інженерія і політичне рекламування, які є важливими інструментами пол. боротьби за будь-які умов і політичних режимів.
Політичний ринок та його основні складові елементи.
Сутність політичного ринку.
Характеристика основних складових елементів цивілізованого політичного ринку.
Дослідження політичного ринку України 90 – х рр. ХХ ст.
Порівняльний аналіз результатів президентських та парламентських виборів в Україні та Росії.
Вивчення громадської думки.
Найважливішою складовою ПМ є вивчення особливостей функціонування ринку влади в певному суспільстві (демократія, тоталітаризм).
Різниця в боротьбі за владу полягає в рівні цивілізованості змагань та наявності певних правил гри загальноприйнятих у цьому суспільстві.
Дослідження ринку влади передбачає вивчення та аналізу ПК суспільства, рівня розвитку партійно-політичної структури, політичних лідерів, політичної та управлінської еліти, суспільної свідомості. Всі чинники досліджуються методом політичного аналізу, тільки стереотип суспільної свідомості можна вивчити тільки дослідження і вивчення громадської думки.
Опосередковані канали висловлення громадської думки.
ЗМІ;
документи засідань органів влади, суспільно-політичних організацій;
матеріали державних органів управління статистики, спецслужб, органів внутрішніх справ, армії.
Прямі канали висловлювання громадської думки.
особисті контакти працівників органів правління з населенням на мітингах, зборах, митув.
Спеціалізовані канали висловлення громадської думки є найнадійнішими оскільки одержують інформацію за допомогою соціологічних досліджень адекватну інформацію широкого кола питань.
Формування громадської думки: минуле і сучасне (на прикладі України)
Перші документи в яких зафіксована громадська думка це “Повчання дітям” В.Мономаха.
національно визвольні змагання Б.Хмельницького;
дипломатична служба Б.Хмельницького;
Козаччина;
Участь народу у суспільно-політичному житті.
Вплив громадської думки на обрання перших керівників.
Конституція П.Орлика;
Києво-Могилянська І Острозька академії.
Конституція П.Орлика мала значення для формування громадської думки про наміри, напрямки діяльності в між народ. пол. про структуру побудови суспільних відносин в державі Україна, про народ України.
національно визвольні змагання 1917-19?0 р.р. український народ знову заявляє про свою державність і демонструє свої можливості у побудові незалежної держави: утворення УР., 4 уневерсали, 18.10.1918 р. оголошення ЗУНР, Левицький, президент ЗУНР.
Західна і Східна Україна на початку ХХ ст. Демонструє свою готовність створити Українську державу з політичними інститутами, системою народовладдя, з миролюбною зовнішньою політикою. Готовність до територіальної цілісності (Акт злуки).
Чи необхідно враховувати громадську думку при формуванні політики;
Чи спроможні рядові члени суспільства сприймати політичні реалії і кваліфіковано висловлювати свою думку відносно ???? політичних процесів;
Наскільки повно слід використовувати громадську думку органами державного правління?
Громадська думка є одним із найдавніших суспільних феноменів. Ще з античних часів можна простежити 2-і тенденції. Від ототожнення думки та істини софістами (як кому здається так і є насправді) і до повного ігнорування правителями думки пересічних громадян одні кажуть голос народу – голос Бога, інші – недосвідчений простолюдин береться за все і говорить більше за все про те, про що він найменше знає?
У всі часи суспільством можна було правити спираючись на громадську думку. Американський мислитель Сміт Адамс присвятив себе справі організації мас. для встановлення контролю над державною владою, категорично протиставляє думці, що не слід брати до уваги судження людей з вулиці.
Лінкольн вважає, що всьому, що підтримує громадська думка гарантований успіх. О.Гамельтон – народ, це лише ????? “величезний звір” – скептично ставився до громадської думки.
Джон Адасм (6 президент США) будучи відвертим противником демократії в будь-яких її проявах підкреслював, що народні маси не можуть ні судити ні діяти ні висловлювати свою волю як політичне ціле.
Одна із перших стадій впливу громадської думки на державу рішення ?????? “Громадська думка” була опублікована в Лондоні 1886 р. де розглядався російсько-турецький конфлікт кінця 10 ст., що виникнення на грунті суперечок щодо захисту громадян і людських прав християн на Балканах.
Інший приклад розбіжностей між громадською думкою і політичною владою наводить Кейс у книзі “Французька думка про війну і дипломатію у часи ІІ імперії” 1954 р.


Предмет:
Тема: Ідеологія і роль політичної ідеології в суспільстві.
Виникнення і суть поняття політичної ідеології.
Структура і класифікація політичної ідеології.
Функції політичної ідеології.
Вплив політичної ідеології на суспільство.
1. Поняття “ідеологія” стосується перш за все політичного життя. Сам термін походить від гр.. ідеї (форма, вид, уява) та логос (слово).
По різному ставляться до цього поняття: “+”, “-” нейтр. Але в реальному життя ідеології, як такої не існує. В суспільстві функціонують багато від’ємних п.і. саме ці ідеології формують або деформують соціально реальність через вплив політичної влади. Тому б-я зміни в державі потреб3. ідеолог обгрунтов. Взагалі ж.і в суч. Пол. викор. в політиці.
І порад. епоха Просвіт., бо саме в цей період відбув. перех. від реліг.-міф мислень раціон. до соціального. Нове розуміння суспільства було викл. у праці Монтеск’є “Про дух законів”. Друга прич.- зародж. світської науки (XVI-XVIII).
Дальше бурж. ФР. і Ам. револ. Саме п.і. виник. після Фр. револ. 1796 р. вперше п.і. викор. у своїй праці Антуан Дестю де Тресті “Елементи і”. На його думку найб внесок зробили Локк, Гельвецій, Гольбах. За ним і. – наука наук, яка була повинна з’сув. походж всіх нау. Ідеологія має служити суспільству, бо носить ідеї справедливості і рівності. Ідеологія – наука про ідеї, завдяки яким аналізуючи дух. діяльність люд і сутність понять, ідеологи повинні були виробити правила для існув насел. Ці конц. він втілив у реф освіти у Фр.
Вперше негат поставився до і Наполеон, бо вони не вірили нагальним проблемам.
На поч. ХІХ ст. і. на засіб легітимації вл Б-я поч. Режим, який прагне стаб має легітимізувати себе за доп. б-я І.І ств. фі-фи.
Ще прич. виник і. – складний розв. суспільства. Суспільство – наслідок діяльності людини, а що керуються і.
Амосов і – певна словесна модель, які оцінюють дії гр.-на і держави. На його думку і в суспільстві має розділ лю. і визнач. взаємовід між ними.
Оксфордський словник: і . – б-я докладна і внутр послідовна форма ідеї за доп яких соц. групи пояснюють світ. лю сприйм навк. серед. за доп і, бо вона і утв. лю. свідомість.
Маркс і Енгельс: і. – фальшива свідомість, прирівнювали і до рел., тому на поч.. ХХ ст. з’являється пон. пролетарської і.
Ленін і. полід на 2 групи: громадянську і соціалістичну, вказ. на класовий характер і. за соціалізму І. називали систему поглядів і ідей, в яких оцінюються віднос лю до діяльності. У класов. суспільстві І. є завжди класовою.
На поч. ХХ ст. був і ін погляд на і.
Представники Франкфурт. школи Маркізе, Фромм і ін. негат. ставидися до і. але критик її вони за розг взаєм і. і суспільство, а тот. – усього класу.
У 1958 р. Бел висунув конц. кінця епохи і., яка поляг в тому, що і. вже не відігр. вел. ролі, бо немає клас. бо-би і утв. загальнонап. партії. Але ця конц. утопічна, бо у 70-х рр.. відбувся розквіт І.
На думку суч. вч. і. – різновид корпорант свідом., яка виправдовує зазіхання окр. групи осіб на вл. і прагне відповідно підкорити гром. думку власним цілям.
Різні груп вчених.
І. заг процес виробл. ідей, цінностей у реал. житті.
І. – ідей і перекон., які ха-ють певні групи, що
І. – ідеї, що допом легітимізув. існуючу пол. вл.
І. – за без. і легітимізм. інтер. різних соц. гурп з різнми ітер.
І. – ілюзорна свідомість, яка пов’яз. не з інтер. пануючого класу, а з матер. переконаннями.
Риси ідеології:
об’єднує лю
спрям. на певну дія-ть
є активною
легітимізує
універсальна
обмежує бачення світу, бо тракт. дійсність з т. з. певних соц. верств на-ня.
динамічна, бо пост розв і прагне забезпеч найоптим розв су-ва
комплементарна, бо доповн. одна одну, протистав і впливають
кожна з і. нав’язує су-ву своє бачення світу.
В науці є 2 підж. Щодо бач. І.:
партикуляриський: є розбіжності між І., вони завжди протистоять і борються між собою за перемогу, завжди діють в одному просторі, але не зближ. ха-ний для практичної пол.
холістичний: І. є цілісністю, мають більше спільного, ніж відмінного.
Це філос. т.з. на і.
І. поєднюється з псих. утв. свідомості і. належить до теорем. свідомості. Але на відміну від науки, І. поєднує знання і вірування і залежно від типу І. переваж. або 1 або 2. якщо наукове >, то вона раціоналістична, якщо на забоб., міф. – то іррац.
Ідеологія – теор. узагальнена си-ма поглядів і переконань стос. Су-ва в якій теор. і емпір. знання перепліт. з вірув. І ціннісними орієнтаціями. Є конц., які поясн. коли і чому виник. І., яка їх роль:
І. І. форма віровчення, яка служ. інструментом захисту панівних суп. інтер. За нею І. свідомо прихов. істинний стан справ у су-ві.
ІІ. Конц. напруження, яка пов’яз. виникн. і. з крит. моментами розв. су-ва, якщо в су-ві нагромадж нерозв’яз. пробл. і виник. потреба в альтерн. способах розв’яз. проблем, тоді винвик. І.
ІІІ. Функціон. конц. і. – інструмент соц. інтеграції, за доп. певних ідей об’єдн. лю. у вел. спільноти.
IV. І. – інструмент обгрунт. групов. інтер. і об’єдн лю. на їх захист. І. – теор. опрацьоване відображу. специ. поглядів цінностей і інтер. класів, націй, конфес., які поч. вход. у пол. процес.
Перша конц. Вебер, Менгейм, Дюркгейм, Маркс. І – державні конц. На осн. цих поглядів у 50-х рр. ХХ ст. зародж. конц. де ідеології за якою зх. су-ва вважались деідеологізованими. Але вони перейшли до реідеологізації, бо саме і. підтрим. існуючий політ. режим.
Ін. конц. форм у криз. етапи розв. сус-ва, коли накопич. нерозв’яз. пробл. Тоді І. відіграє інтегруючу роль.
IV. тлумачить І. як теорем. узагал. поглядів на суп. розв. через інтер. певних груп на-ня.
І. творять лю., які творять еліту нації і намаг. виступ. від імені всього нар. це інтелектуали, які в процесі утв. І. спир. на теор. спадок попер. поколінь.
Процес формування І. відбув. споч. виник. пол. ідея – своєрідний ідеал. образ соц. дійсності, або план Пол. ді-сті. н-д, для лібер. пол. ідея – непорушність пр. і св. особи, для націон. – націон. ідея дух самоствердж. Нар., для соціал. – соц. ідея захист матер. інтер. трудових класів. Розвиваючись ПІ в теорію, а потім в іпотезу дає змогу висловити передбач. про внутр. зв’яз. пол. явищ з фактичними даними. В міру накоп. знань гіпот. у пол. конц. – це форма знання, в якій вираж. Цілісне розум.. об’єкта пізнання. Дальше пол. теорія, яка вивч. не окр. властивості пол. процесів, а си-му пізнання всіх явищ сформована теорія переходить на рівень пол. доктрини певного народу чи сивіл. Дальше пол. докт. втіл. у певні пол. ін-ти. Колишні комун. Ін-ти будув. за ідеол. схемою, але і найдемокр. – втілення ідей лібер.
Рівні функціон.
теор- концептуал. на якому форм осн. полож., суп-кол. цінності і цілі певного класу нації, де-ви.
програмно-пол. Ідеї, принц. переводяться у програми, гасла, вимог ????. самі ці вимоги форм. управл. ріш. і. викор. партіями і гром. об’єднаннями для мобілізації мас.
актуалізований практичне засвоєння на-ням певної І.
І. завжди намаг об’єдн. лю. на основі певної ідеї, здатність об’єдн. насел. зележить наскільки ідеї близькі до реал. ж.і. невід’єм. частина ж. су-ва, компон пол. си-ми. Неідеол. пол. беззброй на пол., бо здобуття вл. і провед. певних пол. курсів відбув. за допомоги І.
П.І. є підвидом І. і визнач. як набір ідей і перекон., які ха-ють ставлення лю. до пол. ін-тів...
Роз’яснює су-ву те, що є для них цінним, а з чим боротися і що змінити, пов’яз. з пол. повед. і ді-стю.
Розгляд осн. Пробл.
місце і значення гр.-на в су-вом;
нац. інтерес;
віднош між гр.-ном і су-вом;
ха-є пол. вл.;
дає оцінку суб. пол;
ха-є суть де-ви і її ф-ції;
розгул. функт. ек.си-ми.
Тому п.І. – це певні цілі, яких мають домагатись пол. суб., прагнучи зберегти чи змінити існуючий стан речей.
П.І. завжди, втіл. у відпов. суп-пол. доктр., які визнач. як ідейні основи платформ пол. п. і рухів. В суп-пол. доктр. відображу. інтер. пар. рухів і їхнє бачення держ. устрою.
Метою їх є ідеал в ін струм. пол.
Вони захищ. діяльн. певних п., визнач. пол. курс су-ва і його розв. Саме пол. докт. вплив на повед. виборців і оцінюють їх інтер. Від якості їх залеж. рівень пол. в де-ві. в рамках однієї І. може бути декілька доктрин, які накреслюють свої методи досягн. цілей.
П.І. скл. З Челем:
заг. переконання, які окреслюють сприйнятливі в межах певної І. ціннос., які є гол. при оцінці суп-пол. явищ.
заг. уявл. про світ, закони і принц., що діють у ньому. такі заг. уявл. лягають в осн. суб’єкт. пол.
сукуп. суджень, які окресл. умови реал. прийнятих пол. цінностей.
конкр. програми пол. діяльн. і пол. гасел. Вони прис. у > І., хоча в деяких може бути відсутній один з елем. П.І. зверт. до таких цінностей, як своб., рівність і справедл. Якби вони були узгодж. у су-ві то існ. б лише 1 ідеал, але це неможливо, бо інтер. лю. різні.
Типи Пол. І.
Залежно від си-ми ц., яка панує в су-ві виділ. такі типи пол. І.
консервативні – зах і вдоскон. існуючі ек., пол., соц, дух. си-му су-ва їх назив. ще захищаючі.
революційні (радикальні) - і. запер. існ. ек., соц., дух., пол. си-му і вимог їх радик. зміни.
реформіські і. мають озн. двох попер н-у: комуніст і. розцінює напередодні жр була радик. револ. а вже 30-х р. перетвор. на консервативну. в ін. кр. комун. і. боролися з існ. режимом і була револ.
Засобами для досягнення мети викор.
переконання
револц. (примус)
реформ. (ф-ція)
Якщо ПІ ставить за мету модернізацію су-во, то вона буде викор. засіб ф-ції, щоб ств. відпов. пол. ін-ти. переконання викор. також при модер. су-ва у формі пропаганди, якщо І. пропагує корінні зміни в су-ві і хоче змінити існ. лад – викор. форму примусу.
Б-и п.І. викор. ці 3 засоби завжди Револ. Ідеології викор. примус такі як комун., нац-соц., фаш.
Ліберальна І. утрим. від застос. примусу. Примус Л. викор. у випадках передбач з.
Класиф. І. залежно від особи си-ми цінностей, які спов. Їх прих:
лібералізм
консерватизм
соц.
анархізм
націоналізм
расизм
соц.-дем.
комунізм
анархо-синдекалізм
корпоративізм
сталінізм
фашизм
нац.-соц.
євро комунізм
голізм
маоїзм.
Всі ці І. для спрощення поділ. На праві і ліві.
Оск. пол. І. обгрунт. претензії своєї групи осіб на вл. І служить підкор. сусп думки меті виділяють І. за двома критеріями.
за пропонованою моделлю трансофор. Су-ва:
ліві
праві
центриські
за ставл. До прогресу суп.
Радикальні (глибокі перетворення)
Консервативня (збереж існ. пол. ладу)
Праві І. вбачають можлив. прогресу в су-ві на осн. конкур. в ринк. відн. І прив. власн., такі І. належ. до правих.
Ліві І. – за радик. перетв. су-ва в ім’я досяг. рівності, справ, ств. сприяти. соц. умов для індив.
Бувають Л. ультраправі – ліві між якими знах. центристи.
За змістом і спрямованістю гол. Ідей і цін. І. бувають:
прогресивні
реакційні
демократичні
тоталітарні
релігійні
світські
За методом їх обгрунт:
раціональні
ірраціональні
За об’єктом впливу та межами ????:
універсальні
партикулярні (часткові)
Універ І. є христ., гуманізм, партикул. – расизм, комунізм (зверт. до пролетаріату).
Кожна з І. може бути наз: прогрес., дем., раціонал., універ.
І. фашизму є реакц., тотал., іррац. Партикулярною.
Іст. І. які поєд. В собі взаємо протилежні ха-ри Ідею гуманізму свекор. для демагогії. Якщо І. спир. На зм. І відпов. Жит. Реалізм, то вона може відігр. конструкт., перетвор. Роль Б-я одержавлення І., є антидерж. і антидемокр.
Функції ідеології.
спонукання суб. пол. ж. та ді-сті
інтеграція
легітимності
виправдовування існ. ладу або його критика
критицизм
сприяння суп. змінам, або стаб. режиму.
спілкування
емоційне відстоювання групових інтересів
охолод. суп. свід.
заволав. суп. думки з приводу пол. розв.
впровадж. в свід. власт. оцінок минулого, сьогодення, майбутнього.
П.І. яка відстоює си-му ц. і окресл.завд. спонукає пол.суб. до узгодж. діяльності, це стосується цілих націй, іноді представляє певних пол.т., громадськ.орг-цій, сусп круп індив.
І. в такому випадку має на меті перегл. існуючий політичний лад і спрямов. лю. на виріш конкр проблем.
Інтеграція – вик всі пол.І. – об’єдн своїх прих, цін., устрій су-ва.
Саме прийняття групою людей певних ц.об’єдн їх в пол.п., громадські організації.
Відбувається ідентифікація людей з певною суспільною групою. Тому в суспільстві відбув. плюрал. гром. ор-ції. Ефект. цієї ор. поляг. в тому, який характер носить певна держава. за умови двопарт. конкур. прагнуть перемогти шляхом долучення до своїх електорату прих. конкур. п. За умови баг.парт. конкур.п. домаг. перемоги на виборах через жорстку індефік. за пол.і. Тому за умови заг.парт. – відбув. роз’єдн. виборців.
Легітимність – відбув. роз’єдн. виборців пол. ді-сті (група. лю., п.п.) мають вл. якщо І. яку він сповідує має ф. легітимності. Система пол. ц. які власт. пол.І. правлячого суб. вв. універсальною і пошир. на все су-во. Владний суб. на підставі цінностей які сповідує, вироб. пол. норми, що вход. до к. Ідеологічно домін. пол.ц. скл. основу пропаганди, для того, щоб на-ня підтрим пануючу І. Ф.л. притаман для су-в де не існ. плюралізму пол.І., а домін. одна п.І.
Виправдовування ця ф. в конкр. умовах викор. для поясн. вл. своїх дій для форм. у власн. прих. позит. ставл. до себе.
Сусп. зміни стаб р. – завжди сприяють змінам в су-ві і ними керують. В межах певної системи в певні періоди і за певними обставинами можуть поставити під сумнів існ.лад, т.ч. зародж. контрідеологія, яка вист. із змінами в су-ві. П.І. зах. зміни, а не існ. порядок, критикк. пол. реальність, окресл. програму, плани змін.
І. сприяє до утв. в су-ві анти рухів і Антиох-цій, метою яких є отрим. влади.
Саме тоді І. поч. спонукати гр.-н до певних дій, надає мотивацію.
Критицизм більшість пол.І. займ. соц. критицизмом, критик сусп і пол. перекон, т.ч. сприяють ств. нових І. Врез критики монархії рабства, вони були змінені ін. І. У баг. випадках к. може доходити до фантазії, окресл. нездійсн. мірї. Н-д.: І. комунізму. Нездійсн. є рівності всіх людей, добробуту, відмова від насильства, воєн.
П.І. які ставлять перед собю незд. мріїі наз. – утопією. Різниця між утопією і І. розгл. у тв. М. Мангейма.
Спілкування Т.І. завдяки тому, що вона об’єдн. групу лю. суттєво спрощує і сприяє спілкув. між цими лю. Формою такого спілкув є спрощення і насич певними поняттями. Н-д.: червоні, москалі. Ці слова є тими індикаторами за до. яких можна відріз. лю. які належ до певної І.
Відстоювання г. інтер. в марк. І. для визн. І. її ф. наголош. на відстоюв. кожного І. певних класових інтер. Ліб. І. – це І. багатих і заможних лю. Соціалізм. І. робітників, бідного на-ня Іс. досвід свідчить, що такий підхід є спрощеним. Кін. ХІХ поч. ХХст. П.І завжди офрєнт на конкретні суспільні групи. Напр.. ХХст. всі І. стають заг. народними, поч. орієнт на значну кі-сть сусп. груп. Навіть класово чиста комун. І. була проголош. І. всіх трудящих планети. В суч. умовах за умови багпарт. можна говорити про певну соц. групову орієнт. п.І. коли партії пов. шукати своїх виборців. Н-д.: с-д. зверт. увагу на соц. програму держави, відстоюючи інтереси незах. верст на-ня.
Емоційна – п.І. здатні викликати певні емоції доводячи на-ня до масового психозу. Н.-д: шовінізм реліг. фанатизм, суч. іслам. фундаменталізм.
Соціалізація і маніпуляція виконуються в кожному су-ві. Осн. агентом пол. С. є сім’я, держ. і недерж. ін-ти, всі ці гр.. лю. скл. предс. різних ідеологій. Кожне нове покоління прийм нову си-му ц., яка полч. сповід. І. і підтвердж. існ. полі. режму, так відбув соціалізація гр.-н.
Т.І. повєяз з мані пул., м. певними ідеями поляг. у свід. і навмисному форм. положень, які спонук. лю. до дій, мету, яких занють ті, хто керує цими процесами.
Пол. лідери займ. м., обіц. мир, готуючись розв’яз. війну. Викон ф. м. тільки в кризових си-ціях.
П.І. викон. дескретивну ф. – відображ. і опис. реал. спец. мовою І.
Ціннісна ф. – І. обгрунт. значущість, певних си-м ц., форм. норм.цін. основ су-ва.
Мобілізуюча – І. виправ. певний тип поведінки лю.
4. Вплив п. і. в різних іст. сит. і у передбач. вияв. ідеол. чин., які сприяли перемозі п. на виборах. Яка п. набере найб. голосів на парл. виб. так І. яку пропагує дана п. вплив. найб. на су-во.
К. Боундінг: наз. 2 чин. впливу–
інтенсивність І.–
привабливість
Інтенсивність рівень відданості, який вияв. на виборах під час прийн пол. рішень і рівнем викон. чл.. партії своїх дручень.
Привабливість здатність І. пояснити сус-пол. явища і ви-вити акт. пробл. су-ва.
Існ. законом. чин. вищою є інтенс. тим. нижче приваббл. її в су-ві. Маркідіс визнач. такі чинники впливу:
логічність
випробув. часу
поширеність
інтенсивність
аналіз самої стр-ри І. чи зданта вона визнач. шл. вхиоду су-во з певн. крит. си-цій.
озн. протягом якого періоду якого часу І. була вплив. в су-ві. Деякі І. можуть існ. коротко, деякі І. можуть відновл.
Скільки лю. поділ певну І. визнач. на виборах
так само як і за Боу
Й. Блюнчлі: в ХІХст. вплив п. І. на су-во залежить від ха-ру конкретної особи, від її схильності сприйм. чи не сприйм. І.
Ідеолог., ідентифікація говорить про те, що:
снаг віники – прогресивні п.
флегматики – консер.
холерики – Радик
меланх – реліг
Пост. прих. до певної і. вплив на все на-ня кр.
Гоанті: назив. 4 причини чому лю. прийм певну І.
наявн. переконань в тому, що програм. положення певна І. є справедл. і корисними.
емоц. ставл. лю. до сусп. гр.., яка спов. певні І., а негат. ставл. до певної І. є прич. аби лю. сприйн. конкуруючу І.
традиц. визначеність, лю. сприйм ту І., яку спов. її батьки, оточення
корислива мотивація – правл. І. здатні надав. своїм прих. певних привілеїв (в авторит кр.) В дем. кр. існ. к.м. – гр.-ни вступ. в п. коли вони отрим. певну користь
раціональність – кожна І. включ. в себе прагн. конкр. гр.. су-ва, які відображу реальність з Р.І. полгя. в тому, що вона поєдн. в собі конретні пробл. су-ва і акт пол. вимоги
переконливість – кожна І. поясн. минулі і тракт суч. подіїі, лю. може побачити як ідеологія ставиться до проблем су-ва, як вона може їхі вирішити
Х. Арен: ідеолог. постулати завжди носять тотал. ха-р. Оск. І. завжди має тенд. поясн. те, що є насправді, а те, що народж. зникає. Більшість І. світу мають здатність спир на емоц і іррац. стосрони ха-ру лю., т.ч. залуч прих на короткий період. часу. Такий емоц. вплив мали І. – форм. най.-соц., комун, які заснов. на іррац. вірі непомил. своїх дій.
Поразка даних І. сталася не через абсурдність, а через їх військ. поразку.
Існ. межі за якими І. зазначє краху. Це стається тоді, коли факти реал. ж. запереч. постулати певної ідеол. Прих поч.. сумнів і І. занає краху. до зникт І. може призвести вікове старіння її прих. І. існ. тому, що їх сприйм. лю. і керуються в своїму житті. І. не можл. зобор або запров. якщо цього нероб. г-ни. Для п. І. характ. якщо якась одна зник. І. то з’яв. інша. Н-д.: замість комун з’яв анти комун, релігійна.
Вплив І. на су-во можна поясн. їх пошир. Н-д.: коли І. довний час панув. і є актуал. в Сх..Євр. і в деяких регіон Світу.
С-д. найуспіш розв. в Зх. і Пв.Єв. консерви. ха-ний для ВР Кан. Ав. Найб. прих. ліб. є в США. Пол. доктрина ісламу ха-на для Азії і Аф.
Одні І. виник. дуже давно, а інші мають декілька десятиліть Зх.Єв. комун виник ще в давнину, а найб. розквіту – ХІХст. Ліб – перех. су-во від феод, до кап., і має вел. вплив на кр. Зх.Єв.
Релігійні І. поч.. існ. разом із зародж. самих релігій. В суч. су-ві тільки поч.. зародж. європ і фашизм і аф. націоналізм.
П.і. за своїм вплив на су-во поділ на 2 групи:–
І. – орієнт на певні прам. су-во (ліб, фаш, комун)
немають клас. озн (іслам, католицизм)


Тема: Класичні буржуазні ідейно-політичні доктрини.
Сутність та еволюція Л.
Консвер. як І. і пол. позиція
Реферати: Знач. І. Ліберал. для розв. суч. трансфор. су-в. Минул. і суч. існу. І. кнсер.
Лі-ра:
Гарбузов. Консер. пон // Полис. 1995.№4
Кнсерв. как теч об. // Полис 1995 №4
Ліб і демокр. // Поліс 1994 №3
Попович. Укр. ліберали // Сучасність 1993. №1
Чаликова В. Ліб., ліберальне // Суч. 1993. №11
Заболоцький Л.: І., ідеал / 2001. Д.
Антологія Л.
Голобуцький консер. І. порядку, стаб. порядку. – К.1995.
1. Самі ці І. підтрим. у демокр.
Лібералізм – це ідейно-пол. доктрина, яка об’єдн. прих. парлам ладу, вільного підприєм, демокр. свобод і обмеж. сфери ді-сті де-ви. В розвитку Л. виділ 3 етапи:
І класичний поч. ХVІІІ – поч.. ХІХ.;
ІІ модерніз. нео. ХІХ поч. ХХ
ІІІ
І.Л. грунт на 2 осн полож:–
первинність і прир прав. лю. і її інтер. Це визн. необх. нормат. верг. цих прав. Л. зародж. в кін XVII на поч. XVIII в Ан. з розв. кап. відносин і способу ви-ра.
Прич. зарод. Л. – занепад феодалізму. Обгрунт. Л.: Локк, Монтеск’є, Кант, Сміт, Констант, Є. Бентом, Дж.Ст. Міль. Засновиком Л. вв. Локка обгрунт ідею сусп договору.
В. ек. віднос. передбач. – усунення цехового ви-ва і повну і св.. під-ва яка баз. на прив. вл. і вільній конкур. Де-ва в ек. відно.-мала керув.прин.: дозвольте діяти або робити що хочеш (Сміт). Де-ва непов. втруч. в ек., а бути сторожем. Т.Ч. розділив пон. Г.С і де-ви. Осн. ідеї клас. Л. були сформ. у фр. Деклар. про пр. лю. і гр. і у Деклар. США. Заснов. США вв. і засн. Л. Пон. Л. входить до пол. лексикону на поч.. ХІХст. В 1872р. в Ісп. лібер. поч.. назив. гр.. лю. у кортесах (зак.ор.) які виступ проти існ. вл. згодом це перенес. до Анг.
У ХІХст. поч. вин 1 пол. п., які займ провідні позиції в Зх.Єв. і Пв. Ам.кр.
В цих кр. К. прогол і закріп. пр. лю. на св.. на прив вл. і вільну ек. ді-сть. Саме ці постулати привели до встнов. прав. де-ви, парламент. і де-тії, в цьому осн. залога Л. Л. – зах. за своїм пон. і пох. світобачення, продукт анг.ек.
Щодо ф. Л. поділ на 2 етичні течії:
ф. Канта
Міля, розв. ідею анг. утилітаризму, св.. і справ. є цінними наст наск. вони приносить щасті лю. В пол. Л. невід. від пон демокр. і прав. де-ви. В пол. Л. вияв. такі риси: гнучність, універ, відкритість, толеран., плюралізм думок, поміркованість. В пол. Л. виступ. за зах. прав. меншин, бориться проти смерт. кари і сприяє різним рухам су-ва.
В між пол. Л. має 2 конц.–
Манчестерська шк.. – розроб. в ХІХст. Вільна торгівля між де-ви призведе до миру.–
конц Канта вічний мир між де-ви встан тоді коли встан респуб. форми прав.
Ідеї К. підтрим ам. през В. Вільсон, який поклав ц. конц. між місії США, яка на поч. ХХст. мають встанов. дем в ін. кр. встан. мир у світі. В тотал. кр. в ХХст. не було грунту для розв. Л., до нього став. негат. Лепін. – гнила ідеологія в царській Рос. Олек. І. був прих деяких ліб ідей і дозв перекл. рос. мовою тв. В Бентама
Баг. теор. тогочасн. Л. були вихідці з Укр..: Петражицький, Драгом., Кістяківський.
Український ліб. звертав увагу на гарант гр.-м прир. і гром. прав відст. повагу один до одн. При без справ. лю. в кр. процвіт амін. свавілля і насильство. Побудув. п.д. в У. за к. можливо якщо обмеж. ді-сть вл. і встанов. гр.. с-во. Л. з’яв. тільки тоді. коли з’ґіл. чисельна верства лю. інтер. якої є особиста св.., правова рівність, і зах. Інд., від де-ви. Така гр.. лю. вже має матер. зах і культ. ідентич. тому л. – це лю. економічні., багаті лю. які викор. дану І. щоб зах. свій статус в су-ві. Тому л. схильні під крес. форм. пр. св.. і рівності.
клас Л. сприяв станов. ринк. ек. ліб. дем. режиму і прав. де-ви. Л. має і негат. зн. в тому, що прит. йому форм. щодо прав. і св.. лю. призвели до утрв. І. як со-зм і комунізму. в 19ст.
Клас принц. Л. були вплив. до сер. ХІХст. і мали такі ріше.:
прив. вл.
вільне під-во
пр. і св.. лю.
упередж. ставл. до де-ви
індивідуалізм лю.
Л. перех. в етап неоліт.
Це проміжний етап між клас. Л. і суч Л. Неал. – це суч. пол. течія, різновид ліб. і. який сформ. як відображу. транс. бурж. су-ва від вільного під-ва до держ. рег.ек., це статський різновид л. На початку ХХст. наступ. етап монопол. розв капіталізму.
Вел. кап. об’єд поч. витісняти дрібні і сер. під-ва, т.ч. поч.. банк тур. ці під-ва, зарост. без роб. і загостр. класова бо-ба між роб. і власн. моноп. під-в. Тому ідеологи клас. Л. поч.. переглядати свої ідеї і виступ. за здійсн. реформ для полегшення становища роб. Т.ч. сформ. нові ідеї, які і об’єдн. в пон. суч л. або неол. А саме неол були: форм. власні. Н. пропов. втілення соц. ідей, право на працю, відпоч, освіту, ох, зд. Для того, щоб прибор. свавілля монопол., Л. пропон. втруч. де-ви в ек. і соц. відносини. Найважл. теоретиком Н.вв. Дж. Кейнса – си-ма ек. поглядів, яка передбач посил. ек. і соц. ролі. де-ви. К. на поч.. ХХст. виступ з т. регул. капітал. згідно з якою де-ва пов. відмов від ролі. сторожа і поч. втруч в ек. і соц. сферу. Пов. вт сан. пр. конкур. на ринку, обмеж. монопол. ви-ва, підтримувати дрібні і сер. під-ва, допом. найбідн. верствам на-ня. Насе за доп. ідей лібер. К. США змогли подолати в 30-х рр.. велику кризу.
Де-ва пов зменш. соц. нерівність шл перерозподіл. доходів за без. зайн на-ня, розв. си-му охорони зд., освіти. В 2 пол. ХХст. після Д.с.в. поч.. розв. новий етап – суч соц. Л., який служив для обгрунт пол. держ. заг добробуту. Теор. соц. Л.: К. Попер, Дж Роуз, Л. Туров, Дж. Гелбрейт, Л. Шлезінгер, Суч. Л. не є однор. пол. вченням. Суч. Л. поділяється на такі різновиди:–
лібертаризм (з фр. – свобода) – крайній вияв ідеології лю. Для нього є ха-ним прихильність до вільного ринку.
У США Л. така наз ід. монетарзиму, тому що в центрі Л. ідея вільного ринку Дж. Кейнса. В США прдест: М. Фрідмен, Ф. Гоєк. Вони вв., що саме грошовий обіг і його закони і є осн. осн.
Л. Наз ек. консерватизмом, який повтор ідеї клас. л. у крайніх виявах–
соц. л. – займ проміжне становище між к. і с-д. Соц. Л. грунт на таких цін. як св.., вл., втруч. де-ви в ек. і соц. відносини, говорить про за без. соц. пр. лю. Сильною рисою суч. Л. є те, що він легко трансф., модер. і пристос. до наук-тех прогресу
інформац. су-во розроблена То флером, Бжожин, які розгл. су-во, як зміну стадій і зверт увагу на перевагу інфор. сектора в ек.
2. Консерватизм (зберігати, охороняти) таке пол. ід., яка оірєнт. на збер. і підтрим. існ. форм соц. стр-ри, трад. цін. і мор-прав. засад. К. – бурж і, яка вин. в епоху Просв в рез. ВФР. Якщо Л. це і. бурж, капіт. то К. – ід. феод. су-ва. Це пон. виник після зарод. самої і після вперше вжито у фр. Ф. Шатобріаном, наз. цим сл. свій журнал, в якому виступ. з ідеями консер. романтизму і оспівує арист. су-во. В пол. Ш. виступ. за реставр. монархії, тому пон. К. на поч.. озн. феод. реакцію – на фр. ре-цію. К. виник як критика ліб ідей. У пол. думці Фр. ідейї К. розв. Ж. Деметр, Л. Бональт. У США з К. вист Гамільтон, Адамс. В Анг. теор. К. був Е. Берк. Його відома пр. "Роздуми про загрози розв. ек. призв. до агресії, саме в таких випадках виник ід. екстремізму
Пол. рухи, які апелюють до цін. праці, запереч. експлуатацію і прагнуть до соц. рівності назив. правими. Це ід. роб. класу.
Рухи які адресуються вл. засобів ви-ва і орієнт. на прив. вл. і соц. нерівність назив. правими. Різновидами лівих рухів є анархізм, трацкізм. Різновидом пр. ек. є фашизм.
Фашизм – озн. вербові гілки, обгорнені навколо лікторської сокирки, яка вв. символом вищої вл. в Ст. Римі. Ф. – право-екс. пол. рух. який виник в кр. Зх. Євр. після П.с.в. і після жовт. рев. в Росії.
У ХІХст. цей термін поч. активно викор авндекалістами, для того щоб ідрізн св.. об’єдн. від ін. пол. п. того часу. В Іт. виник пол. рух, який об’єдн. в організацію під назвою "Союз бо-би" 1919р. 1921р. цей союз націон гр.. Іт. організ. в нац. фаш.п. (Мусоліні). Назва ф. викор для познач і цієї партії. Найб. впливу на пол. ід. Ф. справив Нам. ф. – такий пол. режим, який об’єдн пол. рухи і орг-ції панівного порядку. Найб. розквіту ця і набув в Іт. 1022-43 і Нім 1935-1945р. Під час Д.с.в. ця і. була попул. в Румунії, Словаччині, Угорщ, Хорватії.
Як і б-я і. ф. виник завдяки св.. теоретикам: Дж. Джонтіле, Б. Мусоліні, А. Рокк.
Дж. Джантіле 1875-1944 іст. філ, держ діяч, який св.. ід. виклав у працях "Си-ма лайи як теорії пізнання", "Ґенеза, та стр-ра су-ва, "Вступ до ф-ії". В. що в 20ст. найвищою і найкращою і є ф. В осн. якої має бути відновлення реліг. почуттів у населення.
Де-ва має бути корпорант. поєдн. в свобі синдикати. Фаш. де-ва має провод. реліг. по-ку з0асн. на само вряд. виробників, а не індивідів, фаш. де-ва пов. вихов. гр.-н, її повнов. не можна обмежув. Особа пов. була діяти не як індивід, а як предст. певного колективу, вона не пов. бути парламентською, а має орієнт. на авторитет лідера, необх. повер. до монархії. Заперечував ді-сть законів в де-ві і виправ. насильство режиму Мусоліні, воно було необх для станов. сильної де-ви в якій гр.-ни пов. бути фанатиками св.. правителя на чолі де-ви вождь. Описав осн. риси італ. фашиста:
ідеаліст
працелюбна і віруюча лю. віддана певному ідеалу, має відчув приналежн. до св.. нації.
Б. Мусоліні (1885-1945) "Доктрина фашизму" Ф. виник не на осн. якоїсь певної ід., виник для потреби в ді-сті, це певна дія а не партія. Осн за ф. – є бо-ба. Прирівнював ф. до Н. і футуризму. Важл. є роль де-ви. В. де-ві пов. одна часто існ. респуб і монарх форма правл. Фаш. де-ва пов. бути свідомою і вольовою, вихов. св.. гр.-н пов. бути релігійною, панув. катол. віри. Така де-ва пов. вплив на ек. і на всіх індивідів у індивідів потрібно забрати част. св.. бо вони є шкідливими. Новий іт. пов. бути фанатичним, дисциплінованим, героїчним і гіпернац.
А. Рокко (1875-1935) – іт. держ діяч Ф. для Рокко – це підтвердж. автор де-ви, реаліз. нац ф. має грунт за Р. на пр. ієрарх і дисципл. Прихід ф. до вл. є справжн. рев., бо вона змінила режим і менталітет на-ня, запереч. ліб ідеї демокр., парламентаризм. Ф. – це не партія, а спосіб існ. нації.
На поч.. св.. розв. Ф. проголош. соціаліст. гасла і викор невдовол. сусп масовим без роб.
Першими прих. ф. – дрібна міська берж., селянство, роб. Зміцнив ф. монополіст розвиток, який прагнув придушити повт. роб. і допоміг прийти фаш. до вл. В. осн. ф. лежать ідеї соц. дарвінізму про бо-бу видів і рас. Нація – найв ц. засн. на спільності крові, завд. ф. збереж. чистоти крові і раси. У світі вищі раси пов. панув. над нищими. У міжн. пол. ф. задові. інтер.вел. імперій.
Ф. – відстоював утв. сильної арміїі. в де-ві, яка може знищити противника, пол. фірмою фаш. де-ви є тоталітаризм. Фаш. де-ва пов. покласти край посяганню на єдність нації. Має бути сильна вл. засн. на автор. єдиній п., яка в св.. чергу засн. на культі вождя.
Запереч класову бо-бу говорить про об’єдн. кл. у корпорант. співтов. Забор. рухи. п. стайки, знищив всі дем ін-ти. Контроль за су-вом – армія. Під час Д. с.в. для тотального панув. ф. викор концтабори, геноцид, масові злочини проти лю-ва, знищенням цієї ідеології була поразка у Д. с.в. Проте ф. у деяких кр. поч.. відродж. як неоф., пропов. тіж пол. ід. і пол. погляди, що і ф. Неоф. притаман для США, ВБ, Фр., Нім. Осн. різновидами ф. були:
іт. етатиський ф. з культом де-ви
нім, гітлерівський нац.соц., який возвеличував нім націю і спирався на расизм.
Ці дві течії мають такі спільні риси:
сильна держ. вл.
відстоювали ідею вищості держ інтер, над інтересами особи
вождізм
нетерпимість до інакодумців
велич нації, де-ви, народу як найв мета
силові методи досягн цілей
здійсн про вокативних акцій.
Суч. різновидами неоф:
неонацизм, грунт. на ідеях гітл. нац. – с.
нац.-лібер., який тепимо ставиться до індивідуалізму.
Неофаш., який висуває ідеї патріотизму расової де-ви висув ідеї досягн. рівн. і справед. через насил. знищення де. – її на підставі авторитету провідних наці.
Реліг. фундамент – ґрунтується на вірі в буквальний зміст священних текстів Біблії, Корану, Талмуду і необх. впов. їх в життя. Після Іранської ре-ції вплив стає іслам фунадментлізм, пропов., що іслам це не тільки реліг, це пол. си-ма, яка відзнач. фанатизмом, войовн. силою нав’яз свою віру ін. народам.
Ісламізм і суч. ф. мають спільні риси:
антикому
нетерпимість і пол. тероризм
перевага колект. над індик, поєдн реліг. фундамент з нац.
запереч. св.. лю. і Лібер
диктатор методи правл.
фанатизм, агресивність.
2. Анархія з гр.. безвладдя ідейно-пол. течія проголош. св.. метою знищення де-ви і заміну б-я форм примусової вл. вільною добров. асоціацією гр.-н. Найважл. цін. для су-ва є своб. кожної лю., рівність. Вв. що лю. від. св.. прир. є вільною і рівною, втратила св.. свободу через осіб, які організ. і утв. де-ву. Запереч. всі ін-ти де-ви, і навіть її культ. осв. установи. Для того аби встанов. А. в де-ві пропов. такі методи самовдосконалення лю. жорст. терор щодо держ діяч. і утв. ор-ції. Союзу егоїстів, поч.. а ідеї містилися в пр. ант. мислителів, а як пол. течія а. виник у 40-70рр. 19ст. в Зх. Євр.
А. близький до ідей комунізму.
За методами досягн. св.. цілей розріз. 3 напрями а.:
анархо-індив
а.-комунізм
а.-синдекалізм
рев-цію у Фр. У цій пр. Берк засуджує Фр. рев., говорить, що лю. пов. жити згідно прир. плином іст. і нічого не змінюв. Су-во це живий орг., який сформ. протягом віків, тому його не можна змінюв на догоду пол. діячам. Потрібно шанув. трад., не поруш. к., бо вона є гарант. св.. гр.. Су-во нее можна будув. без певного фунд., не можна все райнув. існуючі в су-ві ін-ти і ц. Критик. партію якобінців, через їхню револ. п., яка засн. на жорстокості і безжальності долю. Потрібно проводити реф., але як такі, що не поруш. трад. і попер. рев. Справжній дерр. діяч. має відчув. відпов. перед народом. і вище за все має ставити мор. традиції. Держ. діяч пов. дотрим. при.: схильність до збереж і здатний до поліпшення.
Деместер Л. Бональ вв., що поверн. до револ. часів неможливо. ВФР – була своєр. карою арист., яка морально розклалася. Шл. до спасіння лю-ва лежить у посиленні раолі реліг. де-ви. Запереч. республіку, зразок – феод. су-ві що порібно спир. на авторитет, зміни завжди прив до смутку. К. на поч.. свого існ. зах. інтер. феодалів, згодом цю І. поч.. викор буржуазія, для зах. св.. інтер. Це чітко прояв. в пол. О. Бісмарка і при ВБ засн консер. п. Б. Діраєлі. Б. совю пол. вбачав в тому, аби спир. на такі соц. верстви, як селяни, ремісники, торговці, вел. землевласн. вв. їх союзниками в бо-бі проти буржуазії.
Дізраелі висунув ідеї панув 1-ї нації в де-ві, яка в об’єдн предст. усіх сусп. класів і які б утворили в державі констит. п. Державі потрібні реформи.
На поч.. заснув. дял К. осн. рисою було взин. соц. і прир. нерівності лю., яка б була б запорукою їхньої сободи.
На думку К. це поліцейський, який зах. інтер. капіталістів, нав’яз. свою волю трудящим в разі необх. жорст. засобів. К. прогол. жорстоку пол. де-ви. і ця ідея запоз. фаш. Після поразки фаш. К. ід. була підірвана, К.вв., що лю. є злою і діє тільки за інстинктами, тому лю. має бути підпор. порядку встанов. Богом у вигляді де-ви на чолі з монархом. Де-ва і су-во даровані лю. від Бога лю. отрим цінності у спадщину від минулого, тому де-ва є вічною, а лю. має їй коритися. Найкр. Фомою прав. є монархія. У сфері моралі К. прог. вірність, дотрим. заповідей, порядок, принцип заслуг, реліг, віру, прог. патріарх. родину, і шинув. владики.
В. ек. К. запереч. конкур. проголош. ієрархію, трад, порядок, обмеж. діяль. де-ви в. ек., всіляке скорочення соц. витрат. де-вою. В умовах ек. кризи за к. соц. витрати мають бути перек. на ви-во і держ бюджет. Саме така пол. буде ефект. сприятиме екон. зрост., тому що кошти вклад. у ви-во, а не в соц. сферу. Така пол. може породити бідність і соц невдовол. Після Д.с.в. К. ідеї зосередж. у США, центром К. ідеї стають США, К. ід. зближ з Л.
Про попул. К. напри. 20ст. свідчить 2-х разове обрання Рейгана, ко-ри переваж у порл. ФРН, Іт, Фр.
Для ід. К. характ. є: 1) уявлення про су-во як живий організм, який функт сам по собі 2) переконання, що справжній зміст лю. ж. надає не пол. а христ смиренність і покора. В. осн. К. лажела і., що лю. у своїх діях пов. керув. не власн. бажаннями, а звичаями су-ва. Су-во дане від Бога баз на мор, реліг. доктринах, вище від де-ви, пол. пов. коритися моралі. В су-ві осн. є з. звички і емоції. Права лю. підпор її обов.
К. запереч. де-тію, тому що маси завжди є іррац. і пов. коритися еліті, яка має павити на основі трад. В. 20ст. К. трансформ і поч.. визнавати ліб. дем. форму. прав., проте запереч вл. народу, відстоює ієрах і винятковість еліти К. завжди обережно ставл. до змін, поч.. зах. те, що запер. вільний ринок, особ.св., приватну Влас. Виступ проти розподілу доходів серед незаможних верств на-ня. Осн. К. цін. сім’я, релігія, мораль. трад. В. б-я. су-ві повинен станов. універ. мор. порядок. За цивілізз повед. лю. ховається гріховність не досконалість, нерозумність. Щодо фіз.. інтелект. розв. лю. є нерівними, тому вони мають бути поділені на класи. Прив. вл. пов. за без. лю. св.. і гром. порядок, ууправ. де-вою мають арист. К. запереч. прогрес, а важл. вв. забобони, ритуали, трад. і встан. в су-ві ін-ти. Суч. К. поділ. на різновиди: Неок., традиціоналізм.
Неок – це суч. пол. течія, яка пристос. трад. ц. К. до релій пост. індустр. су-ва. Визнає пол. курс. багатьох кр. світу. Неок є такі т. як тетчеризм, рейганоміка. НЕок наголош., що су-во це скл. цілісніст, а зміна одн. част. підірве (цілісність) стаб. всього су-ва. Ост. в пол. є досвід. Су-во має вдосконалюватися лише через самовдоскон лю.
Неок є прих елітарної де-тії. Виступ проти багато парт. і пол. бо-рби оск це призводить до непослуху гр.-н. Вистп за централ. де-в, зародж. в США, заснов. стають комун. ліберали, які зневірились у можлив. соц. пол. ур. заснов у США вв. – Белл, Крістов, Дарендорф. Неок зах соц. пол. і ек. нерівність лю. і ті мех., які забпез це прив. власн., соц. розшару., провідна роль аристократії.
Традиціоналізм – спри. на фунд. цінності К. як повага до автор., суспі ієрархія, мораль, дисцип, обов. Інд перед су-вом і врівноваж пр. лю. Т. спир. на сім’ю, релігію, громаду.
Лібертаризм – своєрідна вимога поверн до вільного ринку та св.. розпор. своєю вол. до невтрч в ек. де-ви. Л. наз. ек. К., оск. він викор ек. ідеї клас. лібер. в консер. ф-ції. Різновидом К. на сьогодні є христ. – дем. ідеологія, розпов. в Зх. Євр. і ЛА, ця ід. пов’язує дем. розв. із діяльністю вільних і рівноправних гр.., які керуються законами релігії. І відстоює цінність існ. лю., зміцнення де-ви, св.. гр.-н, благополуччя кожної лю. залежть від проц. де-ви.
На думку су. К. має бути ієрарх, але допуск рівність лю. перед пр. Предст К. Липинський, Кучабськи, Томашіівський.
Су. К. партії: УРП, УКРП.


Тема: Ідейно-політична доктрина робітничого руху
Маркс. конц. со-му
С-д конц. соціалізму.
Л-ра:
Даниленко. Сталінізму в Укр..
Звєрєв. Істоки Сталінізма
Бердяєв. Стоки и смысл рус. комун
До логіки теор. становл. суч. соц-му // Поліс. 1996 №4
Якушик. Соц.-реформізм в совр. миру.
Ловрем. С-д. Словар / под. ред.. Галки
1. Соціалізм (з лат. су-ний) – пол. вч. і теорії, які утвердж. ідеал. сусп. устрою засн. на сусп. вл. на відсутн. експлуат., справед. розподілі матер. благ, дух цін. залежно від затраченої праці. На осн. соц. забпез. св.. і особ.
Гол. ідеєю су. рівності "рівності лю." за її станов. в су-ві. С-найп. ід. в 19-20ст. сформ і пош. у 19 ст. як реакція на ідеї Л., який ігнорував зрост соц нерівність та проблеми незаможних верств на-ня. С. виник тому що зрост. кі-сть бідних верств на-ня.
С.-ти під крес. необх. виріш. важл. соц. пит, а саме зах. прав труд. на-ня, С. у 19 ст. поділ на багато течій, найважл: револ. марксизм, с-д Марксизм – найрадик. течією Євр. С., який зливається з комунізмом, що був мало вплив течією роб. руху. М. Вбирає ідеали утопічного К. і рев. фанатизму.
В пол. теорії такі ід. наз рев-ми, поділ на такі види:
1) ід. які витупають за крданальні зміни в су-ві, але в межах пр., різновиди Л.
2) передбач шв. радик. зміни в су-ві, не викл. застос. насильства: с-д
3) пропагують насилл. дії зруйнув старого ладу і встанов нового: більшовизм, ленінізм.
Теорію револ. ід. розробив Ф. Лассаль, анг фабіанським товаристом, а комун ід. започаткував Ф. Бабеф, К. Маркс, Енгельс спиралися на вч анг. пол. економ. і клас. нім. філос.
Ідеї приблизно до соц-му і комун, а саме ід. про сусп лад, за якими всі лю. дудуть рівними трудівниками і власниками сусп. багатства розробл ще в докап. період. Виник с. пов’яз з епохю зародж. капіталізму із нагромадж. капіталу.
В цей час дрібні під-ва об’єдн у великі і прикладом була Англія, де перше виник капіт відносини, тому в Анг. вперше виник с. ід. 16-17ст. Ці ідеї наз утопічним соц., теоретиками були Т. Мор, Т. Кампанелла)
Т. Мор. "Утопія"
висунуїі домарк соц. ідеї.
відносять Г. Маблі, морелі, Месьє, Уінстен. Наступним етапом розв. був критичний утопічний соц-зм, предст. які критик капіталізм, нележали Сен Сімон, Фур’є, Оуен. Вони усвідомлювали інтереси робітників, але не виділяли їх в окр. клас. Соціал-утопісти заперечував б-я свою партійність і говор., що виступ. від імені всього людства.
Саме в період критичного ут. С. з’яв. сам термін "С", вперше був вжитий у 1827р. в ам. журналі "Кооператив Мегезін", цим словом назвали вч. Р. Оуена. Поч.. С. засн. на колективіз. і товар. засадах, які були реакцією на білер. індивідуалізм. НА відміну від утопістів М. і Е. займ. чітку позицію зах.роб. класу, ств. сам ост. теорію С. і К. і назв. науковим соц-ліб або нац. К. Конц. "наук" к. розробл в. "маніфесті пошмун п" в цьому докум викладені найважл ідей К. Про роль роб. класу, що повалить кап. і побудує комун, ідеї про соц. револ., диктатуру пролетаріату, про утв. комун. п. Важл. зн. мали пр. Маркса "Критика Готської програми 1875р" в які був виклад прокт засн Нім роб. п., саме в цій пр. виділено 2 фази комун. су-ва, С. і К. Ці положення розроблені Енгельсом "Антидюринг", "Розв. с. від утопі до
За ним к. – це безкласове су-во, засн. на ід. колективізму, з лат. К. – спільник на сусп. власн. на засоби ви-во на плановій ек, на розподілі матер. благ за потребами – в цьому різниця ід К. Де-ва має зберіг. за С. за соц. вона зникне.
Ідеї продовжив Ульянов, саме на цих ідеях Ленін керував і заснував роб рос. п., осн. завд. якої
праці М. і Е. "Про дві фази комунізму" накреслена теор. схема провед. рев-ції, проте очолювана Л. більш п. немали конкретних уяви про шл. і методи побудови С. Про ідеї індутсралізації келктивіз, кул. револ. приписаної Л. не йшлося ні в 1-му його творі, крім заг. част. Жовтнева ре-ція була своєрідним експериментом в побудові с.
Після перемоги Ж.р. наступ. етапом побудови с. було здійсн. пол. воєнного комунізму. Суть поляг в тому, що за допом. продрозверстки в селян примус відбир залишки, ця політику поясн. наслідками гром. війни і ек. розрухи. Більшовики вв., що за доп. адм. ком. раходів можна виріш. пробл. Де-ва має втруч. в розви. ви-ва і розподіл. блага, всі під-ва поч. поч належати де-ві забор прив торгівля, на-ня перевед на карткову си-му, всі зрівняні в сплаті в рез. цієї пол. сокр обсяги ви-ва, обсяги с/г закрилися заводи, фабрики, на-ня голодує. Л. вчасно зрозумів помилку і на 10 з’їзді 1821р. замінив продрозверстку продовольчим податком, дозволив розв. кап. під-ств. оплата праці – грошовою, така нова ек. пол. поч. призводити до відродж кап. і дала позит екон результат. Після смерті Л. така пол. була згорнена Сталіним.
Внесок Л. в розв. С. був такий:
Л. підкреслив, що в центрі марксизму лежить клас. бо-ба
саме Л першим назвав С. і К. ід. а не наукою
сформ кнц. соц. рев-ції в окремо взятій кр.
Розв. ре-ції оеписав в пр. "Дит. хвороба лівизни в комунізму". Саме Л. сформ. конц. утв. п.п., яка би зах інтер. роб. класу. до авангарду такої п. відніс профес. революціонерів, Л. говорив про з’єдн пролетірату іселянства
утв. де-ви диктатури пролетаріату. Де-ва – рев. демокр., а класи існ. доти, доки не зникнуть ек. основи іст. класів. Всі вибрані особи в де-ві мали змін. і мали мати таку ж зарплату як роб.
розробив конц. класу, дав найкр. визн. цьому пон. в пр. "Всі почин", говорив про соц.-класову стру-ру су-ва
розробив пон. "де-тія" яка можлива при капітал. за умов його сприятливого розв. Проте побудув Д. може дикт пролетар, а це суперечило пон. Д.
Приділяв увагу нац. пит. Потрібно встановити пролетар інтернаціоналізм, в пролетар де-ві.
важливе зн. є те, що Л. оформив конц. утв. п.п. і її знач. для розв. де-ви, розробляв стратегію і тактику закор. пол. рад. де-ви.
Й. Сталін перетворив вч. М. і С., Л. у догму, а диктатуру пролетаріату, вивів у обов’язковість для кр., які готують К. Осн. метою соці.-го ви-ва є перевиховання мас, тому з розв. соц-му за С. буде загостр. клас. бо-ба, в рез. якої мають зникнути класи. Сталін у своїй пол. знизив матер. інтерес. роб., ввів командно-адм. в керівн. де-вою. Пол. знаряддям С. має бути парт. апарат, пролетаріат терор. соц. рівність перетв. в лік від. св.. лю. Щодо побудови С. назив. і позитивні сторони:–
ек. відстала аграрна Росія в короткі строки перетвор в індустр де-ву, ліквідовано без роб. і неграмотність, введено безоплатну освіту, держ за без. житлом, ох.зд.
Коли ід. вел. знач. набула в період ВВВ, після чого в кр. Жвр. і Азії були в баг. кр. Євр. і Азії встанов. комун. режими, утв. світова соц. си-ма. Провідну роль в цій си-мі відігравали КПРС, які рівнялися ін. п. світу. З 1919-1943р. діяла ком. інтернаціонал. якка об’єдн всі комун п. св.. 1951р. на між нар. нараді комун. роб.п. прийн. р. Декларація, щодо уз. досвіду побудови К. і пазвали осн. ідеї ком. су-ва. У 1961р. КПРС прйн. 3-тю програму побудови ком. су-во: до 1980р. буде встановлений комунізм, нереальність такої програми була зрозум у 70-хрр. Осн. ідея соц. рівність вияв. утопічною, а ідея комун., ї крах, зумовили пол. кризу ідеології розпаду.
На поч. 80-х рр.. в усіх кр. діяло приблизно 100 комун. п. у 15 кр. були правлячі, вони об’єдн. приблизно 100 млн. чол.
На сьогодні жодна КП, яка діє не висуває ідеї побудови комунізму, більшість перейшли на с-д. позиції, які вияв. більш стійкими.
Тема: націоналізм та його форми
Походж. та риси Н.
Теорії виникн. Н.
Типологізація Н.
Доктринальні різновиди Н.
1. Перше понятт загд. в 15 ст. в Лейпцер у-ті. Цей термін. вперше з’яв. на реліг. диспуті в Празі між проф. чеської наики ті її опонентами. Пон. Н. на той час ототожн. з пон. "нація" під якою розум універ. спільноту ств. для зах. вл. інтересів. Націями у 15 ст. наз студен. об’єд. 2землянства".
У 17 ст. цей термін взагалі не з’яв. в наук обігку серед освітч. лю. № 18ст. в Нім під Н. розумілося певне піднесення і захоп. вл. ку-рою. Саме в в Нім. виник негат. зна. певного терміну, тому, що нації поч. вогоувати між собою і ненавидіти одна одн. Позит зн. Н. набув. тоді коли нації поч. виріш. пробл самотужки. В 19ст. Н. стає непопул. ідеологією і тільки на поч. 20 ст. Н. отож із становл. нац. де-в. Тому Н. в Нім – це певні відносини між націями. У Фр. в 19 ст. Н. озн. шовінізм і ступінь єдності певної нації В Анг. Н. з’яв. в 17 ст. і озн. доктрину згідно з якою нації є божвтсв і це пон. вжив як синонім патріотизму.
у 19ст. Європ. мовами Н. озн. бо-бу нації за свої права.
Виникн максизму в Євр. загостр міжнац конф., бо-ба між передовими де-ми за вплив у св.. призвели до негатив. трактув Н.
Взагалі визн. Н. є стільки, скільки в вч. Вебстерів між словни. дає кілька визн. Н.
Н, - це нац. хар. "почуття" це ха-на риса певної нації.
Н. – це нац. незал. Н. – самовідданість вл. нації, патріотизм. Н. – фаза в розв. соціалізму (націоналіз. промисл.)
Е. Сміт: Н. – процес форм. і утвердж. нації і де-ви. Н. – усвідомл. приналежності до певної нації. Н. – певна ідеологія, яка наз. націю культ. спільнотою. Н. – сусп. –пол. рух завд. якого є досягн. нацією своєї мети.
Деякі досл. вв. Н. – пол. рухом діяльн. пол.п., процесом істор змін, в рез.ч ого виник. д-ва.
К. Тонгейз – Н. має такі компоненти: процес перетвор. етн. і культ спільнот на пол. спільноти. Це почуття само усвідом. нації, це ід., це пол. рух.
Ганс Кот доводить, що Н. колектив св.. в осн. якої лежить почуття відданості певній спільноті. Н. пох. це з Стар. Гр.. був відновл. в часи Ренесансу і Реформації. Най актив. Н. був в часи бурж. револ.
Е. Гелнер: Н. – це явище ха-не для перехідного стану від трад. аграр. до модерн. індуст. су-ва.
Л. Вірт: Н. – це рух нації спрямов, на досягн. певного становища в світі
Л. Снайдер: Н. стан. свідомості, почуття гр.. лю., які живуть на чітко окресленій тер, мають спільну лі-ру, мову, релігію.
Б. Шейфер наз 10 ознак присутність яких говорить про Н.:–
наявність тер, яку певний народ вв. своєю
наяв. народу зі спільною ку-рою, комунік, звичаями і назвою
наявн. панівних сусп і ек. ін-тів, які відобр. спільні інтер
незал. супевр. де-ви
колектив. уявл. про спільну іст., спільне іст. походж.
позитив ставл. до предст своєї нації
почуття гордості за досягн в мин і в су.
почуття ворожості до ін. націй, які загрожують вл. безпеці
почуття відданості спільності, яка має спільну тер., ку-ру, інти
надія на те, що нація матиме щасливе безпечне майб.
Всі ці озн. не обо. мають бети присутніми одночасно.
Осн. рисою Н. є почуття приналежності до певної спільноти. З цих озн. можна вивести 3 функціон озн. Н.
це почуття
ідеологія
пол. рух
Л. Грінфхлд наз іст. етапи найінтенсивнішого розв. Н.
І. 16 ст. Анг – виник клас. Н. з народж. анг нації
ІІ. 1715-1789 Н. в Фр.
ІІІ. 2 пол. 18 ст. – Росія
ІV. кін. 18 поч. 19 ст. – Німеччина
V. кін. 18 І пол. 19ст. – США
VІ. кін. 1980 – поч. 1990р. – Україна
Виділила 3 фази формув. Н.
1. Структурна – в сер. якоїсь сусп. гр.. відбув структурні зміни, які призводять до кризи її ідентичності і пошуків новхи форм самореаліз
2. культурницька – носії вже імпортованої нації пристос. до реалій конкр іст. си-ції до ін. трад, ку-ри, мови.
3 психологічна – оформ. конкретної нац. іде і відпов. рівень само усвідом. призводять до дискомформу, який наступає врез. порівн.. вл. нації з ін. націями більш розв.
Саме таке є головним стимулом віднов. вл. трад., яке наз. нац. відорожденнями.
Е. Сміт назив. осн. складові пол. доктрини Н.:–
поділ лю-ва на нації є приодні
кожна нація має свій спец ха-р
джерелом б-я пол. вл. є нація
якщо лю. хоче бути вільною і самореалізув., вона повинна ототожн. себе з певною нацією.
н. можуть самореаліз. у вл. де-ві
відданість нац. де-ві понад усе
всесвітня св.. – це зміцнення нац де-в. Щодо ек. Н. – доктрина яка одночасно прагне організувати масштаб держ контроль за ек. ді-стю і заохочує різні форми прив. ек. діяльн. Саме це гарантує працевлаштув. освічених верств на-ня в сфері держ уп. і дає можлив. здійсн. контроль за тим, щоб переваги у працевлашт мали предст вл. ж: На поч. ст.
Матер. прибуток має розподіл на користь сер. класів, це є умовою стаб. су-ва.
Згідно Н. у малорозв. кр. перевага у процевлашт. сер. класу пов. надав. у сфері бюрок. обслугов. де-ви. У розв. кр. сер. кл. має прцевлашт. у сфері освіти, ох. зд. менедж, юриспруденції.
Найрозв. кр. пов працевлшт сер. кл. у сферах вищої освіти і науки. Осн. зн. в ек. Н. надає утв. сер. кл., який сформ за рах ресурсів більшості.
2. Основні теорії–
модернізацій на (Е, Гелнер) Н. – цивілізац. феномен пов’яз. з глоб. зрошеннями в житті лю-ва. Н. – сукупність таки полн як ку-ра, ек., де-ва.Н. – необхд феномен, який руйнує старі суспі стр-ри і форм нові з високою ку-рою і вищим рівнем розв де-ви. Н. виник. об’єкт. і незалл від волі тих, хто бере уч. у переході до модерного су-ва.
марксистка (К. Каутський, Багер, Ленін) Н. і нац. де-ва з’яв як наслідок конф. бурж з феод аристокр, як наслідок бо-би бурж за вл.. Виник. Н. є наслідком егоїст класових інтер. бурж. М. вв. що Н. – це перехідний ступінь в еволюції лю-ва до ко-му.
консервативний (І. Кедорі) Н. – ств. що Н. – це штучне явище, яке вигадали мислителі 18ст. Це дострукт. сила спрямов. на дестабліз усталеного пол. устрою. Н. породж екстремістку пол. конф., підсилює напруженість в су-ві, запереч. мир, св.., процвітання де-в. Н. суперечить реальності, бо не існ. жодної де-ви з озн. Н., саме з одн. мовою, релігією, єдиними пол. традиціями. одн. расою, тому Н. – це абсурд, негат штучне явище
психологічна (ам. соц-ги у-ту Берклі) які в 1950-50рр. поводили опитування серед студентів і в рез. описали образ Н. Н. – вияв патолог схильностей це риси лю. нутрни. Н. – це етноцентрична та авторитарна особа, яка критично ставиться до інозем. до їх звичаїв, вірувань. Н. – прих. сили, для досягн незал вл. нації. Н. – впевнений, що ін. де-ви, потрібно контр. за доп. військ могутності, де-вою мають керів. автор. лідери
нацистко-фаш. екстреміськими формами Н. є іт. фаш і нім. нацизм.
Між 3 пон. є такі риси
для них нація – головна спільність
апеляція до емотивної сфери
однакова символіка і міфологія одержавлення
Відмінності
для Н. нація – це етн. спільноста, з вл. іст, мовою, чл.. якої мають однакові пр. і обов.
для фаш Н. – це засіб, знаряддя щодо ін. націй
для нациста лю-во поділ на раси, які перебув в стані війни одна з одн і раз таш за ієрарх. крові і вл.
для на-стів насильство і війна є засобом досягн незал, самості
для нацизму, війна – самеореаліз лю., прир. вияв її інстинкту
расистська в сер. 19 ст. в Анг. гарй. Артур Бобіно опуб. Ессе про нерівність лю. рас" де обгрунт особи права біолої раси як вищої . Чорна раса- нездатна утвор цивіліз. су-во бо має обмежені розумові здібності. Біла раса є обдарованою і інтелект. Расова чистота є передумовою віності народу, змішув. рас призведе до смерті народу. Ци-ція існ. доти доки в св.. панув. арійська раса. Одночасно з Г. пропагув. Р. Нокс, в ам. Нот і Гід ден, в Нім прих Вагнер. У 19 ст. расизм і Н. існ окремо, тільки на погч 20ст. расизм чоч. викор дял нац. рухів. Анг і США, Нім викор верх своїх рас для пол. легітимізації пр. відпов. націй. Вищі нації, раси, розгул як нації прогресу.
На поч. 20 ст. виник ідея, що пошир. серед нищих рас має вищі нації (США). Н. на певному ст. св.. розв. адаптував расові теорії дял св.. потреб.
3. Класифікація
Клас. типологія. Н. (Гейс) у 18 ст. Н. пройшов декілька етапів св.. розв
гуманістичний (належ. націоналіс. доктр. епохи Просв.)
якобінський револ. тип Н., який проповідував заст.. сили в досяг. св.. мети
традиційний Н. європ. арист., яка 1789р. виступила проти револ. за збереження гуманізму
ліберальний Н. (Е. Бентом, Мадзіні) кожна нація має пр. на вл. назал де-ву а пр. пов. ставити на 1 місце св..лю. Лібер Н. визнавав пр. народу на нац. визвол.
інтегральний проповідував принцип повного підкор інтер особист інтересам де-ви. Це фанатична відданість власній нації. Запереч. ліб ідеї з’яв на поч 20 ст. у Фр. Найвищою цінністю нації – нацсова вищість.
за Лія Грінфела "Н. 5 шляхів до модерності" 1905р. виділила типи Н. за таким озн.:
за співвідн Н. з Д.індивідуаліст ліберальної ідей якої збіг. з Д.
за способом визн. пр. суверен народу
за приналежністю до нац. спільности: гром і етн–
історична типологія Л. Снайдера:
1815-1871рр. фаза інетгарційного Н. в Центр Євр., коли де-ви перейшли від феод. поділу до держ об’єдн.
1871-1890р. підривний Н., занепад давніх імп.
1900-1939р. Н. – агресивний Н. – нацизм
1945р. і суч. час – суч. Н., Н. перетв. у всесв. феномен, який перешкодж інтегр. процесам
соціологічна ти-гія Вірта
Гегемонський – об’єдн. роз’єднані однонац. спільности в єдине ціле. Це нім т. 19 ст. і іст. т. який, проповід. об’єдн. Іт.
партикуляриський – вимоги нац. авт і сепаратизму (нац.визв. рухи в А-У і в Росії в кін. 19 поч. 20ст.)
маргінальний виник у прикорд. регіонах сусідніх де-в у тих народів, яким притам змішаний тип ку-ри.
н. меншини спрям на визн того, що меншими існ. і вони мають самобутню ку-ру
Н. більшостей предст пол. партіями і де-вами і вист. як чинник м. в
н. нешостей –я кі виборюють пр. на культ і пол. самобутн. саме такий н. є націонал. рухом Н. рухи у совю чергу поділ на рухи меншин, які боряться за незал і визв. рухи, які досяг. цієї незал.
Класиф. С. Сміта виділ. типи Н.
етноцентричний дж. вл. і культ цін. є культ спільнота обрана Богом для особливої місії (н-д Рос. панславізм, антиколоніальні рухи і національно-визвольні рухи ЛА ХХст.)
поліцентричний Н. припускає іст. ін. кул., спільнот, окрім власн. Інші нації мають вл. ін-ти і ідеї, які можна запозичити, а окрема нація пов. увійти на товариства націй, не претендуючи на якусь винятковість.
політогол. типол. Гайдмана:
н. пригноблених народів (євреїв ірланд, нац. поляків, які прожив в Рос.у 19ст.
іореденський народи, які прагнуть відокрем з під вл. ім. та іноз завойовників (н. румунів, сербів у 19ст.)
запобіжний н. притаман для модер. нац. де-в. які конкур. між собою. Такий тип н. попон узгодж. екон. інтер. з славетного минулого і виянтковіть нації порівнянь з ін. націями.
психологи поділяють на свідомий:
спільноти назив себе нац. і змаг за престиж своєї нації
підсвідомий
Дж. Андерсен (географ) виділ Н. за:
коли нац. тер. демілітовано, тоді на ній виник Н. автохтонів, євр. переселенців, фашистські
позаєвропейський реформаторський поли потрібна територ реорганізація іст. сепаратиський, унівфікаційний, постколоніальні сепаратиські старі держ сепарат.
4. Ідеологія Н. загалом обгрунт пріорітиетність нац інтер і перетв. націю на суб. пол. процесу. Н. виник в період стан вол. лібер де-в, і це своєрідна форма продовж. лібер. ідей, яеі перенос. на нац. сферу. Н. – це прагн. лю., які мають спільну мову, звич., інтер. бути назел. де-вою. Це прагн. лю. налже. до 1-єї нації і утв. і., яка б сприяла і задовол інтер лю. Лібералізм критик н. як таку і яка зверт. до мин. і наз. цю ід. племінним інстинктом, забобоном, пргн звільн від індивід, який замінює колективізм. Суч. н. часто назив нетерпимим і такими, що призводить до нац. конф.
Розрізняють 2 доктринальні
демокр
нац. екстремізм, який включ шовінізм. Дем. Н. – і., яка переважає в більш дем де-в, зах кр. лю, її нац ідентич. її культ. розв, важл. в нац. держ будів вв. становл. і форм. нації Дем Н. грунт на моральності і апелює до розуму нації, найважл в де-ві – віріш. нац. пит. Нац. демократи вв. своїм завд. залучити свою націю до заг. цив. процесу і до Д. Засн. укр.. демокр. вв. М. Грушев. вв., що І. повинна співпрацювати мирно з ін. національностями. Суч. нац. дем. зах. ідеї ринку, правової де-ви і гарант. пр. нац. меншин. Нац. дем. притаман. для країн з конят. ладом. Іншим різновидом нац. є право Радик. Н., який включ шовінізм і нац. екстремізм. Право Радик н. осн. пробл. вв. самосів тільки своєї нації, гіперболізує знач своєї Н., непримиренний щодо ін. Н., викор насил. методи бо-би, пропов. такі цінності:
викор збройн сили
пошук ворога (мета виправдовує засоби)
Різновидами пр. Радик нац. є нац. екстремізм і шовінізм, які протилежн. за своїми завд. і однакові за метод. о-би. Екстремізм за-ний для нації, що тільки самоствердж.
Шовінізм – які прагнуть панув над ін., грунт на расизмі, тобто біолог. вищості св.. нації
Нац. екстремізм – різновид пол. е. який апелює до нац. ідеї, прояв не примиренністю і схильний до викор насил.методів бо-би, перебільш зн своєї нації, виник тоді, коли нація перебув в екстра умовах, бориться за св.. становл.
Шовінізм – це н. панів. св. панув над ін. на практиці св.. панув. над ін. народами в силу св.. вищості. шовінізм виник тоді, коли н. довго перебув в імпер. статусі, або коли ущимл. їх інтереси. Суч. різновидом прав.-радик і є інтегральний Н. Риси:
т. як найв цінність
солідарність всіх члн.н., яка грунт. на біолог озн.
апеляція до емоцій
наявн. сильного лідера, який об’єдн. націонал. в єдину партію
прих. до насил. м. бо-би для вижив нації
пост викор. гасел, закликів


Тема: Ідеології політичної екстремізму
Пох. ідеології, риси, різновиди фашизму
Анархізм та його типи
І.М. Троцьокго
1. Екстремізм – складне соціально-пол.явище Е. з’яв. в середов. тих лю. знач ек. і пол. ф-цій, яких у су-ві спадає і вони відчув загрозу св.. соц. статусу, роз. капітал. призвів до знищення дрібно товарного ви-ва і зробив не стійким станов дрібних підприємців. НТР поставив у загрозливе станов. працю робіт. і ремісників. Зрост. чисел. інтеліг. призвело до позбавл. стан. в су-ві.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать