Менеджер в соціально-економічній системі

Менеджер як професія. Роль менеджерів.
Характеристика класифікаційних груп менеджерів.
Модель сучасного менеджера.
Критерії ефективної діяльності менеджерів.
Менеджер як професія. Роль менеджерів
Менеджер – центральна фігура в офісі. Звісно, для успіху в бізнесі дуже важливі і якість продукції, і капітал, і кваліфікація працівників та ін. Але якщо у фірмі поганий менеджер, її не врятують ні гроші, ні люди – вона може втратити все.
Менеджер – це людина, яка займає постійну управлінську посаду і наділений правом приймати рішення по певним видам діяльності організації.
Менеджер - це керівник, що як правило має спеціальну управлінську освіту і відповідає за розробку і прийняття рішень з організаційних питань менеджменту.
Оскільки організація – це група людей, які працюють разом і об’єднані спільною метою, то функція узгодження, координації дій працівників організації об’єктивно обумовлена. Цю функцію керівництва працею інших людей реалізує менеджер. Специфіка його праці в тому, що задачі будь-якого плану – виробничі, економічні, технічні, соціальні – він вирішує в основному в організаційному порядку, впливу на людей, які повинні безпосередньо вирішувати ці задачі.
Праця менеджера заключається в наступному: ставити ці, будувати план дій, організувати роботу, зацікавити людей в її результатах, перевірити, чи все так як потрібно, передбачити наслідки своїх дій.
Враховуючи це, можна визначити працю менеджера коротко – менеджер забезпечує виконання роботи. І одна з головних задач менеджера заключається в ефективній організації роботи його підлеглих.
Праця менеджера не тільки об’єктивно обумовлена, але й носить творчий, ініціативний характер. До 80% проблем, що виникають перед менеджером, пов’язані з людським фактором.
Із розвитком ринкової економіки крім терміну «менеджер» почали широко використовувати термін «бізнесмен» і «підприємець», між якими є суттєві відмінності. Менеджер обіймає якусь постійну посаду і в його підлеглості знаходиться та чи інша кількість виконавців. Бізнесмен, як правило, не займає ніякої постійної посади, у нього нема підлеглих. Це, насамперед, ділова людина, що займається підприємницькою діяльністю, спрямованою на одержання прибутку, бере на себе ризик і несе при цьому відповідальність власним капіталом. Бізнесмен – це той, хто володіє капіталом, що знаходиться в обороті, приносить прибуток. Ним може бути ділова людина, у якої нема підлеглих, вона не займає ніякої постійної посади в організації, але є володарем її акцій і може бути членом її правління.
Менеджери здійснюють функції планування, організації, контролю і координації, стимулювання діяльності підлеглих. Їм належить вирішальна роль у прийнятті управлінських рішень, правильному використанні наявних ресурсів, забезпеченнні життєдіяльності підприємства і досягненні поставлених цілей.
Менеджери виконують широке коло робіт і їх роль в управлінському процесі характеризується великою різноманітністю функцій. Американський вчений Г.Мінцберг виділив 10 ролей, які в залежності від рівнів управління приймають на себе керівники. Ці ролі розбиті на 3 групи:міжособові ролі, інформаційні ролі і заключні (ролі по прийняттю рішень). Вони взаємозалежні , взаємодіють для створення єдиного цілого. Вони, взяті разом, визначають об’єм і зміст роботи менеджера в будь-якій організації.
Міжособові ролі: 1) головний керівник – символічний голова в обов’язки якого входить виконання звичних обов’язків правового чи соціального характеру; 2) лідер – відповідальний за мотивацію і активізацію підлеглих, відповідальний з а набір, підготовку працівників і пов’язані з цим обов’язки; 3) посередник – забезпечує роботу саморозвиваючої ланки зовнішніх контрактів і джерел інформації, які надають і здійснюють послуги.
Інформаційні ролі: 1) той хто приймає інформацію – знаходить і отримує різноманітну інформацію спеціалізованого характеру, яку успішно використовує в інтересах своєї справи; виступає як центр зовнішньої і внутрішньої інформації, яка надходить в організацію; 2) розпоширювач інформації – передає інформацію, отриману із зовнішніх джерел чи від інших підлеглих; частину цієї інформації носить чисто фактичний характер, інша вимагає аналізу окремих фактів для формування поглядів організації; 3) представник – передає інформацію для зовнішніх контактів організації відносно планів, політики, дій, результатів роботи організації, діє як експерт по питаннях даної галузі.
Заключні ролі: 1) підприємець – шукає можливості всередині самої організації і за її межами, розробляє і здійснює проекти по удосконаленню діяльності, контролює розробку певних проектів; 2) ліквідатор порушень – відповідає за корегування дій, коли організація опиняється перед необхідністю прийняти важливі рішення; 3) розпорядник ресурсів – відповідальний за розподіл можливих ресурсів організації, що фактично зводиться до прийняття чи погодження всіх значних рішень в організації; 4) укладач угод – відповідальний за представництво організації на всіх значних і важливих переговорах.
Характеристика класифікаційних груп менеджерів
У великій, складній організації вся управлінська робота розділена по горизонталі і вертикалі. По горизонталі відбувається розстановка конкретних керівників на чолі окремих підрозділів (менеджери відділів). Вертикальний розподіл управлінської праці утворює рівні управління. В апараті управління вищестоячі керівники координують роботу нищестоячих керівників, ті в свою чергу координують роботу стоячих нище них і так далі, поки не опустяться до рівня керівників, що координують роботу безпосередньо виробників (неуправлінського персоналу).
Працівників, зайнятих у сфері управління, класифікують за різними ознаками:
видом діяльності – працівники розумової праці( «білі комірці») та працівники фізичної праці («сині комірці»);
за категоріями – керівники, спеціалісти, службовці, молодший обслуговуючий персонал;
за рівнем системи управління: вища, середня, нища ланки;
галуззю діяльності – промисловість, сільське господарство, будівництво, торгівля та ін.;
за посадою – директор, начальник цеху, економіст, бухгалтер, маркетолог та ін.;
за кваліфікаційними характеристиками спеціалістів – спеціаліст 1,2 та 3-ї категорії і без категорій.
Незалежно від кількості рівнів управління керівники діляться на три категорії: керівники нищої ланки, керівники середньої ланки і керівники вищої ланки.
Керівники нищої ланки – молодші начальники. Цей рівень знаходиться обезпосередньо над неуправлінським персоналом підприємства. Вони контролюють виконання виробничих задач, відповідають за використання виділених їм ресурсів. Типовою посадою на цьому рівні є майстер, начальний участку.
Керівники середньої ланки - координують і контролюють роботу керівників нищої ланки. Ці керівники пов’язують роботу керівників вищої і нищої ланки. Типові посади на даному рівні: начальник цеху, директор філіалу. Вони готують інформацію для рішень, що приймаються на вищому рівні управління, і передають ці рішення у вигляді конкретних завдань керівникам нищої ланки.
Керівники вищого рівня – приймають найважливіші для організації рішення і впливають на всю організацію. Це президенти, віце-президенти, генеральні директора. Вони виконують великий обсяг роботи, яка є обмеженою складовою частиною їх життя, оскільки робочий день цих людей ніколи не закінчується. До 70% їх часу зайнято запланованими засіданнями і різноманітними зустрічами, близь 22% приходиться на роботу з бумагами, 6% займають телефонні розмови і 3% - поїздки і огляди.
Соціологи виділяють три рівні управління: технічний, управлінський і інституціональний. На технічному рівні в основному люди зайняті щоденними операціями і діями. На управлінському – узгодженням зусиль різних підрозділів організації. Керівники на інституціональному рівні виробляіють цілі організації, розробляють довгострокові плані.
В середині груп персонал поділяють на посади, кожна з яких передбачає межі компетенції працівників, тобто коло його обов’язків, прав та відповідальності.
Посадові обов’язки провідних спеціалістів встановлюються на основі характеристик їх відповідних посад. Крім того на них покладаються функції керівника і відповідального виконавця робіт по одному з напрямів діяльності підприємства або обов’язки по координації і методичному керівництві групи виконавців.
Модель сучасного менеджера
Для того щоб реалізувати свої професійні функції, менеджер повинен:
володіти певними знаннями й вміннями;
мати відповідні особисті якості;
керуватись етичними нормами;
мати навики і здатність ефективно управляти;
здолати обмеження спморозвитку.
Це складові моделі менеджера. Розглянемо кожну з них.
Знаня і вміння менеджера. Сучасний менеджер сприймається як ефективний, інноваційний керівник. Для цього він повинен знати закономірності функціонування ринкової економіки, теорію і практику сучасного менеджменту, форми і методи мотивації людей, теорію організації і методи моделювання організаційних структур господарювання, методи комплексного аналізу результатів діяльності організації. Менеджер повинен знати діюче законодавство і основи правового регулювання менеджменту в різних галузях та сферах.
Менеджер повинен нестандартно мислити, знаходити необхідні рішення в умовах високої міри ризику; здійснювати бізнес-проектування, розробляти, корегувати і реалізовувати бізнес-план; здійснювати маркетингові дослідження, прогнозувати розвиток організації з врахуванням потреб ринку; вміти володіти собою.
Особисті якості менеджера:
широкий кругозір;
професіоналізм і творчий підхід до роботи4
ініціативність, винахідливість;
впевненість в собі, ціленаправленість;
комунікабельність, прагнення працювати в колективі і з колективом;
стресостійкість;
психологічна здатність впливати на людей;
відповідальність, моральна надійність;
внутрішня потреба до саморозвитку;
віра в свої можливості і успіх.
Етичні норми менеджера. На етичній норми менеджера здійснюють вплив два роди факторів: фактори пов’язані з корпорацією, і фактори, пов’язані з суспільством.
Менеджер в своїй діяльності керується загальноприйнятими нормами і правилами:
дотримуватись методів чесної конкуренції;
не використовувати «грязних грошей»;
виконувати дані обіцянки і дотримуватись сказаного слова;
не маніпулювати людьми;
бути вимогливим, але не принижувати достоінства;
проявляти вихованість і хороші манери.
Навики і здатність ефективно керувати. На ефективність управління впливають:
здатність управляти собою;
натиск на постійний особистий ріст;
здатність приймати непопулярні, але виправдані по ситуації рішення;
навики і упорство у вирішенні проблеми;
здатність впливати на оточуючих;
здатністьнавчати і розвивати навики підлеглих.
Обмеження саморозвитку менеджера. Серед таких недоліків відмітимо наступні:
невміння управляти собою;
нечіткі особисті цілі і цінності;
недостатність навиків у вирішенні проблеми;
недостаток творчого потенціалу;
невміння впливати на людей, навчати їх;
нерозуміння особливостей і процесів управліня.
Критерії ефективної діяльності менеджерів
Ринкова економіка, що грунтується головним чином на конкуренції і свободі підприємців, а не на ієрархічній підлеглості соціально-економічних процесів волі центру.ю вимагає якісно вищого рівня діяльності менеджерів.
Ще не так давно від керівнка будь-якого рівня вимагалось вміло виконувати рішення, що приймалися «зверху», не несучи при цьому економічної відповідальності за наслідки такого виконання, то тепер керівник цілком самостійно приймає рішення в межах своїх повноважень та існуючих законодавчих обмежень і повністю відповідає за результати своєї діяльності.
Діяльність сучасного керівника залежить від впливу ряду політичних, соціальних, економічних та психологічних факторів, які формують комплекс факторів дестимулюючого і стимулюючого напрямів.
До дестимулюючих факторів відносять: стрес, тиск і невизначеність як у суспільстві, так і в межах окремих організацій; неефективніст шкіл і методів управління, створених тоталітарною системою.
Стимулюючими творчу діяльність керівника факторами є: широке поле вибору і прояву ініціативи, зростання конкуренції, можливість оволодіння сучасним менеджментом та ін.
Для забезпечення ефективного управління необхідно оволодівати найновішими знаннями, розвивати у кожного менеджера навички ефективної діяльності в сфері управління, критично вивчаючи кращий вітчизняний і зарубіжний досвід, способи і методи прийняття оптимальних господарських рішень.
Сучасному менеджеру мусить бути притаманна широка гама ділових якостей: висока ерудиція і професійна компетентність, схильність до лідерства в колективі, підприєминцтва і здатність ефективно діяти в умовах економічного ризику, практичний розум і здоровий глузд, комунікабельність, заповзятливість, вимогливість і дисциплінарність, висока працездатність.
Умови успішної керівної діяльності включають:
створення ефективної системи і механізму управління;
правильне визначення цілей і пріоритетів в роботі;
формування ефективного колективу, досягнення взаємодії між працівниками і координація їх діяльності.
вміла організація роботи людей, створення спонукальних мотивів, забезпечення розвитку людей, зміцнення їх єдності, підтримка ентузіазму.
постійне удосконалення способіб, методів і прийомів виконання управлінських операцій.
Управління – це насамперед робота з людьми. Тому особливо відповідальні завдання стоять перед менеджерами у питаннях формування справжніх трудових колективів. Кожна група працівників в залежності від взаємовідносин може діяти як коаліція або як співдружність. Коаліція – це група людей із загальними інтересами, члени якої мають індивідуальні, не зовсім співпадаючі інтереси. Співдружність – групи з повністю співпадаючими інтересами, члени яких будують свої відносини за принципами співдружності. Для цього повинен розвиватися дух колективізму, виконання взаємних зобов’язань, відповідальності, справедливого стимулювання і точного врахування індивідуального вкладу кожного працівника.
Тому у керівника мусить бути розвинуті організаційні здібності, вміння згуртувати колектив, мобілізувати його на виконання прийнятих рішень, досягнення поставлених цілей. Менеджер повинен вміти організувати загальнокультурне, естетичне і фізичне виховання молодих працівників, здійснювати навчання підлеглих, чітко і логічо формулювати розпорядження, аргументувати свої погляди.
Причини низької, недостатньої ефективності роботи управлінського персоналу мають різноманітний характер:
відсутні чіткі цілі;
слабка регламентація роботи персоналу, нечіткий розподіл обов’язків, прав і відовідальності працівників;
мало уваги приділяється плануванню і координації роботи керівників та спеціалістів, підтриманню трудової і виконавчої дисципліни;
надмрне втручання безпосереднього керівника в роботу підлеглих або ж його слабкий контроль за роботою підлеглих;
недостатність необхідної інформації, відсутність зворотнього зв’язку, коли працівник не знає результатів своєї праці;
надмірна сухість і неувага керівника до запитів підлеглих.
Сучасний менеджер не терпить кабінетного стилю роботи, завжди знаходиться серед людей, на місцях виробництва, обговорює і вирішує більшість невідкладних питань.
На практиці ефективність управлінської діяльності залежить з одного боку, від досвіду і якості менеджера, а з другого – від його здібностей. Здібності являють собою індивідуально-психологічні особливості індивіда, його потенціал, що є умовою успішного виконання конкретного виду діяльності.
Тому ефективний менеджер повинен вміти:
мислити маштабно, вирішувати стратегічні проблеми;
діягнозувати організаційну систему, робити правильні висновки;
оперативно приймати і реалізувати нестандартні рішення;
спрацьовуватись з людьми і мотивувати їх до високопродуктивної праці, вести за собою очолюваний колектив;
раціонально організувати свою працю і працю підлеглих;
об’єктивно підбирати, оцінювати і розставляти кадри;
створювати сприятливий психологічний мікроклімат;
встановлювати ділові відносини з іншими керівниками;
володіти собою в будь-якій ситуації;
вести переговори, бути красномовним, аргументованим, бути переконливим.
Отже, для ефективного управління менеджер повинен володіти знаннями сучасного менеджменту і мати здібності до керування людьми.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать