Екологічний менеджмент

Тема даної роботи – „Екологічний менеджмент”.
Існуюча екологічна ситуація і тенденції її зміни багато в чому визначаються промисловим виробництвом і господарською діяльністю в цілому. Незважаючи на окремі успіхи і досягнення, загальна картина тут продовжує погіршуватися, що веде до подальшого розвитку екологічної кризи у світі. Основна причина подібного положення полягає в низькій ефективності використовуваних механізмів екологічного контролю і управління на промисловому виробництві, переважно заснованих на твердих адміністративних методах і примусі.
Усе більш очевидною стає необхідність пошуку нових шляхів і підходів до вирішення екологічних проблем промислового виробництва. Основним з таких шляхів у світі загальновизнаним є екологічний менеджмент. На Порядку денному на XXI століття, прийнятому в Ріо-де-Жанейро в 1992р., підкреслюється, що "екологічний менеджмент варто віднести до ключової домінанти стійкого розвитку й одночасно до вищих пріоритетів промислової діяльності і підприємництва" (Earth Summit'92. The United Nations Conference on Environment and Development).
У самому загальному виді й екологічне управління й екологічний менеджмент можна визначити як комплексну різнобічну діяльність, спрямовану на реалізацію екологічних цілей проектів і програм.


1. Стандарти і міжнародні рекомендації в області систем екологічного менеджменту
1.1 Британський стандарт в області систем екологічного менеджменту BS 7750
У рамках розробки підходів до створення і зміцнення Єдиного Європейського Ринку Європейське Співтовариство прагне створити тверду систему екологічного законодавства і контролю виконання його вимог. Одним з лідерів апробації нових ринкових інструментів екологічного менеджменту є Великобританія, де в 1990 році був прийнятий новий "Екологічний Акт" (Environmental Act), за яким у 1992 році вийшов Стандарт в області систем екологічного менеджменту BS 7750 (Specification for Environmental Management Systems), підготовлений і випущений Британським Інститутом Стандартизації відповідно до запиту Британської Конфедерації Промисловості. Стандарт BS 7750 цілком вписується у вимоги стандарту якості BS 5750 (і ISO 9000). Стандарт не пропонує і не визначає вимог до природоохоронної діяльності підприємства, але містить рекомендації, корисні для створення ефективної системи екологічного менеджменту, для розвитку ініціативного екологічного аудирування, що повинно позначитися на поліпшенні екологічних характеристик діяльності організації в цілому. На початковому етапі передбачалося, що британські підприємства на добровільній основі будуть приводити характеристики своєї діяльності у відповідність із принципами BS 7750. Пізніше до Великобританії приєдналися й інші держави, а сам стандарт, детально розроблений і супроводжений об'ємистими навчальними посібниками, послужив основою для підготовки міжнародних документів.
Стандарт BS 7750 припускає наступні стадії розробки і впровадження системи екологічного менеджменту:
Попередній огляд ситуації. Необхідно визначити всі екологічні нормативні вимоги потрібно застосовувати до діяльності підприємства, і установити, які елементи екологічного менеджменту вже практично використовуються на даному об'єкті.
Розробка заяви про екологічну політику, яка б охоплювала всі аспекти діяльності і продукцію підприємства і була роз'яснена і прийнята до виконання всіма уповноваженими сторонами (підрозділами, особами).
Визначення структури розподілу обов'язків і відповідальності в системі екологічного менеджменту.
Оцінка ступеня впливу підприємства на навколишнє середовище. Необхідно скласти перелік встановлених нормативів, характеристик викидів в атмосферу, у воду, розміщення відходів, а також опис аспектів впливу на навколишнє середовище підприємств-постачальників.
Розробка екологічних цілей і задач підприємства.
Визначення тих стадій виробництва, процесів і видів діяльності, реалізованих на підприємстві, що можуть вплинути на навколишнє середовище, і розробка системи контролю їхнього функціонування.
Розробка програми екологічного менеджменту, призначення відповідального за її виконання старшого менеджера. Програма повинна бути складена таким чином, щоб враховувалися не тільки нинішні, але і всі минулі види діяльності підприємства, а також ймовірний вплив на навколишнє середовище життєвого циклу нових видів продукції.
Розробка і випуск детального керівництва, що дозволяло б аудиторові системи екологічного менеджменту визначити, що система функціонує, і враховує всі значимі аспекти впливу підприємства на навколишнє середовище.
Встановлення системи реєстрації всіх екологічно значимих подій, видів діяльності і т.п., наприклад, записів випадків порушення вимог екологічної політики, описів розпочатих мір для поліпшення ситуації, звітів про підсумки інспекції і поточного контролю.
Аудит BS 7750 включає опис процедури аудирування і деталізує вимоги до аудиторського плану. Поза залежністю від цього, акредитуюча організація може розпочати зовнішню перевірку підсумків внутрішнього аудирування (у BS 7750 під аудируванням розуміється систематична оцінка, що проводиться для того, щоб визначити, чи погодиться функціонування системи екологічного менеджменту з запланованими цілями, задачами, структурою і т.п., чи є впроваджена система екологічного менеджменту ефективною і чи відповідає вона вимогам екологічної політики підприємства.
BS 7750 був прийнятий Фінляндією, Нідерландами і Швецією. Франція, Ірландія й Іспанія розробили свої стандарти. Австрія зволіла чекати опублікування міжнародних вимог до систем екологічного менеджменту.
1.2 Схема екологічного менеджменту й аудиту EMAS
У березні 1992 року в Європейському Співтоваристві були випущені "Вимоги до еко-аудирування". Ціль цього документа - створити стимули використання прийомів екологічного аудирування для оцінки діяльності підприємств. Причому оцінки, що включає не тільки перевірку виконання вимог природоохоронного законодавства, але і перевірку задач власної екологічної політики підприємства. Цікаво, що вимоги були підготовлені відповідно до п'ятої програми екологічних дій ЄЕС, заснованої на висновках і рекомендаціях доповіді Гру Брундтланд "Наше загальне майбутнє" (1987 рік) і на "Хартії бізнесу для цілей стійкого розвитку" (Міжнародна торгово-промислова палата, 1991 рік) які надають перевагу превентивним мірам і принципам розподілу відповідальності в охороні навколишнього середовища.
В 1993 році були остаточно погоджені й опубліковані вимоги до створення Схеми екологічного менеджменту й аудирування (Eco-management and audit scheme or EMAS); підприємства одержали можливість бути сертифікованими відповідно до EMAS з 1995 року.
Система екологічного менеджменту являє собою modus operandi для промисловості, необхідний для досягнення цілей екологічної політики і поетапного вирішення конкретних задач. Існує чітка паралель між вимогами до організації системи "всеосяжного менеджменту якості" TQM (Total Quality Management) і системи екологічного менеджменту EMS. Відзначимо, що ядром філософії менеджменту в розвинутих країнах вважається всеосяжна система якості (ТQМ), що націлена на ефективне одержанні якісної продукції і послуг (через весь життєвий цикл - від сировини через виробництво до життя самої продукції й остаточного розміщення відходів).
Ціль розробки EMAS полягала в оцінці і поліпшенні екологічних характеристик діяльності промислових підприємств і в створенні умов для надання населенню екологічної інформації. Передбачалося, що впровадження систем екологічного менеджменту буде сприяти постійному поліпшенню екологічних характеристик діяльності підприємств шляхом:
розробки і реалізації екологічної політики й екологічних програм;
періодичної об'єктивної і систематизованої оцінки параметрів діяльності всіх підрозділів підприємства;
надання населенню екологічної інформації про підприємство.
Реєстрація (сертифікація) організацій відповідно до вимог є добровільною; система створена винятково для промислових підприємств. На думку експертів Центра природоохоронних технологій (Великобританія) вигоди від впровадження системи екологічного менеджменту (а відповідно, і стимули) полягають у тому, що:
менеджмент націлюється на ключові види діяльності - усе починається з оцінки впливу, приоритезації проблем;
полегшується вирішення проблем, досягається велика відповідальність, чіткий розподіл обов'язків, системний підхід;
виникає потенційна можливість зменшення витрат шляхом раціоналізації споживання води, енергії, сировини, зменшення утворення відходів;
гарантується відповідність мінливим вимогам природоохоронного законодавства;
мінімізується ризик залучення до судової відповідальності;
враховуються інтереси всіх сторін (здійснюється інформування і розподіл обов'язків між співробітниками і зовнішніми учасниками - громадськістю);
поліпшується позиція підприємства на ринку за рахунок кращих екологічних показників;
досягається реальне поліпшення екологічних показників, тобто відбувається зменшення впливу реалізованих процесів, послуг і продукції на стан навколишнього середовища.
Цикл системи екологічного менеджменту відповідно до вимог EMAS включає п'ять основних компонентів:
розробку екологічної політики і випуск документа (заяви), що описує прагнення організації до досягнення конкретних екологічно значимих цілей шляхом вирішення визначених задач;
оцінку існуючої ситуації, тобто встановлення початкових характеристик діяльності, стосовно яких буде оцінюватися ефективність функціонування системи екологічного менеджменту;
формулювання конкретних задач (тобто встановлення тих характеристик діяльності, що підлягають поліпшенню), що відповідають цілям екологічної політики підприємства;
розробка екологічної програми, що деталізує шляхи і стадії вирішення поставлених задач;
проведення екологічного аудирування для того, щоб періодично перевіряти, чи вирішуються поставлені організацією задачі і чи призводить функціонування системи екологічного менеджменту до поліпшення екологічних показників діяльності підприємства.
Як видно, багато з вимог описаних стандартів досить близькі. Вважається, що британський стандарт BS 7750 послужив моделлю для розробки європейського рекомендаційного документа EMAS. На сьогодні існують серйозні підручники і посібники, що детально описують кожен крок розробки і впровадження систем екологічного менеджменту й аудирування відповідно до вимог EMAS.
1.3 Серія міжнародних стандартів систем екологічного менеджменту
Появу ISO 14000 - серії міжнародних стандартів систем екологічного менеджменту на підприємствах і в компаніях - називають однією з найбільш значних міжнародних природоохоронних ініціатив. Система стандартів ISO 14000 орієнтована не на кількісні параметри (обсяг викидів, концентрації речовин і т.п.) і не на технології (вимога використовувати або не використовувати визначені технології, вимога використовувати "найкращу доступну технологію"). Основним предметом ISO 14000 є система екологічного менеджменту. Типові положення цих стандартів полягають у тому, що в організації повинні бути введені і повинні дотримуватися визначені процедури, повинні бути підготовлені визначені документи, повинні бути призначені відповідальні за визначені напрямки екологічно значимої діяльності. Основний документ серії - ISO 14001 - не містить ніяких "абсолютних" вимог до впливу організації на навколишнє середовище, за винятком того, що організація в спеціальному документі повинна оголосити про своє прагнення відповідати національним стандартам.
Такий характер стандартів обумовлений, з одного боку, тим, що ISO 14000 як міжнародні стандарти не повинні вторгатися в сферу дій національних нормативів. З іншого боку, попередником ISO є "організаційні" підходи до якості продукції, (наприклад, концепція "всеосяжного менеджменту якості" - total quality management), згідно з яким ключем до досягнення якості є вибудовування належної організаційної структури і розподіл відповідальності за якість продукції і послуг.
Рішення про розробку ISO 14000 стало результатом Уругвайського раунду переговорів по Всесвітній торговельній угоді і зустрічі на вищому рівні по навколишньому середовищу і розвитку в Ріо-де-Жанейро в 1992 році. Стандарти ISO 14000 розробляються Технічним комітетом 207 (TC 207) Міжнародної Організації Стандартизації (ISO) з урахуванням вже зарекомендувавших себе міжнародних стандартів по системах менеджменту якості продукції (ISO 9000), відповідно до яких в даний момент сертифіковано більш 70000 підприємств і компаній по всьому світі.
Передбачається, що система стандартів буде забезпечувати зменшення несприятливих впливів на навколишнє середовище на трьох рівнях:
Організаційному - через поліпшення екологічного "поводження" корпорацій.
Національному - через створення істотного доповнення до національної нормативної бази і компонента державної екологічної політики.
Міжнародному - через поліпшення умов міжнародної торгівлі.
Документи, що входять до системи, можна умовно розділити на три основні групи:
принципи створення і використання систем екологічного менеджменту (ЕМС);
інструменти екологічного контролю й оцінки;
стандарти, орієнтовані на продукцію.
У трьох названих областях розроблені і розробляються наступні документи (таблиця 1):
Таблиця 1 |
Принципи екологічного менеджменту | Прийнятий
ISO 14001 | Системи екологічного менеджменту (ЕМС) - специфікації і посібник з використання | +
ISO 14004 | ЕМС - Загальний посібник із принципів, систем і методів | +
ISO 14014 | Посібник з визначення "початкового рівня" екологічної ефективності підприємства. Повинно використовуватися перед створенням формальної системи екологічного менеджменту
Інструменти екологічного регулювання й оцінки
ISO 14010 | Посібник з екологічного аудиту - Загальні принципи екологічного аудиту | +
ISO 14011/1 | Посібник з екологічного аудиту - Процедури аудиту - Аудит систем екологічного менеджменту | +
ISO 14012 | Посібник з екологічного аудиту - Критерії кваліфікації екологічних аудиторів | +
ISO 14031 | Посібник з оцінки екологічних показників діяльності організації
Стандарти, орієнтовані на продукцію
ISO 14020(Серія документів) | Принципи екологічного маркірування продукції
ISO 14040(Серія документів) | Методологія "оцінки життєвого циклу" - оцінки екологічного впливу, пов'язаного з продукцією, на всіх стадіях її життєвого циклу
ISO 14050 | Глосарій | +
ISO 14060 | Посібник з обліку екологічних аспектів у стандартах на продукцію
Ключовим поняттям серії ISO 14000 є поняття системи екологічного менеджменту в організації (підприємстві або компанії). Тому центральним документом стандарту вважаються ISO 14001 - 'Специфікації і посібник з використання систем екологічного менеджменту'. На відміну від інших документів, усі його вимоги є "аудируємими" - передбачається, що відповідність або невідповідність їм конкретної організації може бути встановлена з високим ступенем визначеності. Саме відповідність стандарту ISO 14001 і є предметом формальної сертифікації.
Всі інші документи розглядаються як допоміжні.
Офіційно стандарти ISO 14000 є добровільними. Вони не заміняють законодавчих вимог, а забезпечують систему визначення того, яким образом компанія впливає на навколишнє середовище і як виконуються вимоги законодавства. Організація може використовувати стандарти ISO 14000 для внутрішніх потреб, наприклад, як модель ЕМС або формат внутрішнього аудиту системи екологічного менеджменту. Передбачається, що створення такої системи дає організації ефективний інструмент, за допомогою якого вона може керувати всією сукупністю своїх впливів на навколишнє середовище і приводити свою діяльність у відповідність з різноманітними вимогами. Стандарти можуть використовуватися і для зовнішніх потреб - щоб продемонструвати клієнтам і громадськості відповідність системи екологічного менеджменту сучасним вимогам. Нарешті, організація може одержати формальну сертифікацію від третьої (незалежної) сторони. Як можна припускати по досвіду стандартів ISO 9000, саме прагнення одержати формальну реєстрацію і документально обґрунтувати заяву про випуск "екологічно чистої" продукції, видимо, буде рушійною силою впровадження систем екологічного менеджменту, що відповідають стандарту.
2. Екологічний менеджмент в Україні
Система екоменеджменту в Україні визначається, формується і регламентується Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», що прийнятий ще в 1991 році. В даний час до нього вже зроблені виправлення, що передані уряду України. Ці виправлення враховують законодавчі закріплення екологічного аудита.
Відповідно до цього Закону, з метою державного управління в області охорони навколишнього природного середовища є реалізація законодавства, контроль дотримання вимог екологічної безпеки, забезпеченням проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення погодженості між державними природоохоронними органами і громадськістю в області охорони навколишнього природного середовища. Можна сказати, що державний екоменеджмент має чотири цільові основні функції. Це, насамперед, здійснення природоохоронного законодавства, контроль екологічної безпеки, забезпечення проведення природоохоронних заходів і досягнення погодженості дій державних і громадських органів. З них найбільш розвинуті перші дві цільові функції: реалізація і контроль.
У нашій державі були в минулому, ще в часи тоталітарної системи, спроби впровадити екологічний огляд (паспортизація) підприємств. Але з цього нічого не вийшло. Протягом перших трьох років після затвердження ДСТ більшість українських підприємств склали такі паспорти, але в ті часи не виникала потреба в цих документах. Тоталітарна система з антиринковою ідеологією не в змозі була запропонувати ринкові механізми еколого-безпечного господарювання. Тільки зараз почали створюватися умови, що неодмінно зажадають ринкових механізмів і важелів, у тому числі екологічний аудит. Сприяє цьому і діюче природоохоронне законодавство України.
Створена відповідна організаційна інфраструктура, до якої входять органи екологічної експертизи й екологічної інспекції. Менш розвинуті цільові функції забезпечення й узгодження, що є опорою управлінської піраміди. Між іншим, яка опора, така і споруда. Можна сказати, що міцність таких управлінських основ може забезпечити тільки екологічний аудит. Тільки впровадженням екологічного аудита можна забезпечити як ефективне проведення природоохоронних заходів, так і погодженість дій державних і громадських органів, місцевих органів влади, підприємств.
Екологічна безпека гарантується природоохоронним законодавством шляхом здійснення попереджувальних комплексно взаємозалежних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових і інших заходів. Комплексні заходи здійснюються підприємствами відповідно до законодавчо визнаних екологічних вимог. У ринкових умовах державні вимоги підсилюються конкурентною боротьбою за ринки збуту продукції або залучення інвестицій для розвитку. Ринкові вимоги до екологічної безпеки підприємства зажадають проведення систематичної незалежної й об'єктивної оцінки ступеня екологічних ризиків. Це можливо зробити тільки завдяки екологічному аудиту. Причому, результати таких оцінок є конфіденційними і призначені для керівництва підприємства. Таким чином, компетентний, кваліфікований екологічний аудит сприяє посиленню законодавчих гарантій екологічної безпеки.


Висновок
В результаті проведеного дослідження автором були зроблені наступні висновки:
Відповідно до прийнятих в міжнародних стандартах визначень система екологічного менеджменту (EMS) являє собою частину загальної системи менеджменту, що включає організаційну структуру, планування діяльності, розподіл відповідальності, практичну роботу, а також процедури, процеси і ресурси для розробки, впровадження, оцінки досягнутих результатів і удосконалювання екологічної політики.
До основних функцій екологічного менеджменту відносяться:
Обґрунтування екологічної політики і зобов'язань.
Планування екологічної діяльності.
Організація внутрішньої і зовнішньої екологічної діяльності.
Управління персоналом.
Управління впливом на навколишнє середовище і управління використанням ресурсів.
Внутрішній екологічний моніторинг і екологічний контроль.
Аналіз і оцінка результатів екологічної діяльності.
Перегляд і удосконалювання системи екологічного менеджменту
Існує декілька стандартів в області систем екологічного менеджменту:
Британський стандарт в області систем екологічного менеджменту BS 7750;
схема екологічного менеджменту й аудиту EMAS;
серія міжнародних стандартів систем екологічного менеджменту ISO 14000.
Стандарт ISO 14001 встановлює вимоги до системи екологічного менеджменту, що дозволяють будь-якому підприємству сформулювати екологічну політику і цілі відповідно до вимог природоохоронного законодавства своєї країни. В стандарті приведені основні терміни і визначення, а також викладені рекомендації в області екологічної політики, планування, цілей і задач, програми і системи екологічного менеджменту. Відповідно до приведених рекомендацій будь-яке підприємство може створити систему екологічного менеджменту, розвивати функції екологічного менеджменту і забезпечувати підтвердження відповідності системи екологічного менеджменту вимогам стандарту.
Усі види екологічної діяльності підприємств можна умовно розділити на внутрішню екологічну діяльність (діяльність керівництва підприємств і персоналу в цілому, спрямована на досягнення внутрішніх екологічних цілей і задач) і зовнішню екологічну діяльність (активна взаємодія з усіма зацікавленими в екологічних аспектах діяльності підприємства зовнішніми особам


Література
Закон України „Про охорону навколишнього середовища” № 1264-12.//В редакції Закону N 824-IV від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 35, ст.269
ISO 14001. Environmental management systems - Specification with guidance for use. Brussels:ISO, 1996.
ISO 14004. Environmental management systems - General guidelines on principles, systems and supporting techniques (1996) . Brussels:ISO, 1996.
ISO 14010 Guidelines for Environmental Auditing - Audit.
ISO 14011 Procedures - Part 1: Auditing of Environmental Management Systems Guidelines for Environmental Auditing.
ISO 14012 Qualification Criteria for Environmental Auditors.
ISO 14040 Life Cycle Assessment General Principles and Practices.
Бор М.З. Управление как процесс. Процедуры, методы реализации управленческих решений. - М. 1986.
Гусева Т.В., Макаров С.В., Хотулева М.В. и др. Использование экологического аудирования в практике производственной и территориальной природоохранной деятельности на примере ОАО ВАТИЗ // Химия в России, 1997, ? 12 (в печати).
Гусєва Т.В.Системы экологического менеджмента: основные понятия и принципы. М:Эколайн, 2002
Кноринг В.И. Искусство управления: Учебник. - М.: Издательство БЕК, 1997.
Макаров С.В., Гусєва Т.В. ЭКОЛОГИЧЕСКИЙ МЕНЕДЖМЕНТ. М:Эколайн, 1998
Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. - М.:"Дело", 1995.
Охрана окружающей природной среды. Постатейный комментарий к закону России. - М.:"Республика", 1993.
Румянцева З.П., Соломатин Н.А., Акберин Р.З. и др. Менеджмент организации. Учебное пособие. М.: ИН-ФРА-М, 1997.
Управление природоохранной деятельностью в Российской Федерации / под ред. Осипова Ю.Б. и Львовой Е.М. - М.: Литературное агентство "Варяг", 1996.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать