Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями

Платіжні вимоги-доручення -не комбінований розрахунко-вий документ, який складається з двох частин. Верхня частина — вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця спла-тити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижня частина — доручення покупця (платника грошових коштів) банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахунку на ра-хунок постачальника. Цей розрахунковий документ заповнює поста-чальник (отримувач грошових коштів) і направляє покупцеві (плат-нику коштів). Покупець (платник коштів), коли він згоден оплатити товар (роботи, послуги), заповнює нижню частину цього документа і направляє його у свій банк (банк, який його обслуговує) для пере-казу акцептованої суми на розрахунковий рахунок постачальника.
Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями застосовуються переважно в міжміських розрахунках за відвантажені товарно-матері-альні цінності, виконані роботи, надані послуги. Їх не застосовують сто-совно розрахунків претензійного характеру навіть тоді. коли вони випли-вають із реальних відносин щодо поставки товарів і надання послуг.
Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями можуть бути з акцептом або без акцепту. Платники мають право повністю відмо-витися від акцепту платіжної вимоги-доручення, коли товари (по-слуги) не було замовлено; коли товари відвантажено не на погодже-ну адресу; коли їх доставлено достроково; коли вони недоброякісні, некомплектні; коли не погоджено ціну товару. Часткова відмова від акцепту платіжної вимоги-доручення може бути, коли поряд із за-мовленими відвантажено і якісь додаткові товари; коли докумен-тально встановлено наявність недоброякісної або неуком-плектованої частини товарів; у разі завищення цін, арифметичних помилок у товарно-транспортних документах тощо.
Основою відмови від акцепту може бути також порушення умов контрактів (угод). Про відмову від акцепту платник зобов'язаний у встановлений строк повідомити банк і постачальника, зазначивши причини відмови. Відмова від акцепту не приймається банком, якщо її недостатньо мотивовано або мотиви суперечать законодавству чи інструкціям банку. Розрахунок за допомогою платіжної вимоги-доручення здійснюється за схемою рис.
Рис. Розрахунок платіжною вимогою-дорученням
1 — постачальник відваїггажує продукцію покупцеві, 2 — разом з документами на відвантаже-ну продукцію постачальник передає платіжну вимогу-доручення на оплату; 3 — покупець передає платіжну вимогу-доручення в банк, який його обслуговує. для переказу коштів; 4 — банк покупця (платника коштів) списус з рахунка покупця кошти; 5 — банк покупця сповіщає випискою поку-пця — власника рахунка про списання коштів -з його розрахункового рахунка; 6 — банк покупим направляє в банк постачальника платіжну вимогу-доручення; 7 — банк постачальника зараховує коні 111 на рахунок постачальника (отримувача коштів); 8 — банк постачальника сповіщає постачальника (в 1.1 сника рахунка) про надходження коштів на рахунок (випискою з розрахункового рахунка).
Розглянута форма розрахунків сполучає розрахунки платіжними дорученнями і платіжними вимогами-дорученнями.
Позитивні її якості полягають у такому: вона більше відповіді» фінансовим та господарським інтересам постачальників і покупців; зміцнює договірні відносини в господарстві; прискорює оформлен-ня розрахункових документів; платіж здійснюється за згодою плат-ника після попередньої перевірки розрахункових і товарно-транс-портних документів постачальника.
Розрахунки чеками
У розрахунках між підприємствами застосовуються розрахункові чеки. Для отримання готівки з рахунків у банківських установах ви-користовуються грошові чеки.
Розрахунковий чек — це документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму банкові переказати кошти з рахунка чеко-давця на рахунок пред'явника чека (отримувача коштів). Розрахун-іек, як і платіжне доручення, заповнює платник. На відміну і іжного доручення чек передається платником підприємству — отримувачу платежу безпосередньо під час здійснення господарської операції. Отримувач платежу подає чек у свій банк для оплати.
Існує кілька видів розрахункових чеків: акцептовані, не акцептовані банком, з лімітованих і нелімітованих книжок. Останні застосовуються у місцевих розрахунках за отримані товари, надані послуги у постійних розрахунках з транспортними організаціями (оплата фрахту) підприємствами зв'язку.
Грошові чеки застосовуються тільки для отримання підприємствами з розрахунків у банківських установах готівки для виплати заробітної плати, премій і винагород, дивідендів, коштів на відрядження, на господарські витрати.
Платником по чеку завжди є банк або інша кредитна установа. вертатися до банку з вимогою щодо оплати чека; обов'язок банку — виконати цю вимогу, виходячи з угоди між банком і клієнтом. Віповідно до чекової угоди клієнту дозволяєть-ся використовувати його власні, а також залучені кошти для оплати своїх чеків. Банк сплачує готівкою або безготівковим переказом коштів з рахунку чекодавця на рахунок пред'явника чека.
Чек як грошовий документ короткострокової дії не має статусу законного платіжного засобу. Обіг чеків не регулюється законодавством і визначається потребою комерційного обороту. Через це розрахунки чеками мають умовний характер: видача боржником чека ще не означає оплпати його зобов'язань перед кредитором. Зобов'язання погашається тільки після повної оплати чека банком-платником.
Чекова форма розрахунків потребує від банківської установи дотримання відповідних правил: банк зобов'язаний упевнитися в достовірності чека (форма, термін дії, відсутність виправлень, відповідність підпису чекодавця зразку підпису, який є в банківській установі). Чек може бути оплачений тільки тій особі, яку вказано в ньому (іменний чек); або пред'явнику, коли чек видано на пред'явника. Чекодавець не тільки несе відповідальність за оплату чека банком-платником, а й зобов'язаний забезпечити цей платіж, заздалегідь надавши банку необхідні кошти для покриття своїх чеків (кошти на рахунку чекодавця чи кредит). За видачу чека без покриття чекодавець несе відповідальність. Банк-платник, підпис якого на чеку відсутній, як правило, не несе відповідальності передвласником чека за його оплату, крім випадків, коли чек банком ак-цептовано.
Розрахунок чеком здійснюється за схемою, наведеною на рис.
Рис. Розрахунок чеком
1 — постачальник передає товар покупцеві; 2 — покупець передає чек постачальнику; 3 — постачальник передає чек у свій банк, 4 — банк постачальника направляє чек для оплати в банк покупця; 5 — банк платника списує кошти з рахунка покупця товару; 6 — банк платни-ка повідомляє платника про списання коштів; 7 — банк платника переказує банку постачаль-ника відповідні кошти; & — банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника; 9 — банк постачальника повідомляє постачальника про зарахування коштів на його рахунок.
Чекова форма розрахунків має певні переваги перед іншими формами. Це, передовсім, відносна швидкість розрахунків і надхо-дження коштів на рахунок постачальника, що сприяє зменшенню дебіторської заборгованості. Принциповими недоліками такої фор-ми розрахунків є недостатня гарантія платежу, оскільки на рахунку чекодавця може не бути потрібних коштів; неможливість розрахун-ків чеками на велику суму; складність оформлення чека.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать