Фінанси підприємств як складова частина фінансової системи

Фінанси підприємств як складова частина фінансової системи займають визначне місце в структурі фінансових відносин суспільства.
Саме тому, від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова стійкість країни.
Специфічні ознаки фінансів підприємств визначають грошові відносини, що залежать від первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту, формування і використання грошових доходів.
Формування та використання фінансових ресурсів на підприємстві – це процес утворення грошових фондів для фінансових забезпечення операційної та інвестиційної діяльності тощо.
Особливе місце в організаційній і управлінській роботі підприємства займає фінансова діяльність.
Фінанси є суттєвим складовим елементом системи управління економікою. Без фінансів неможливо забезпечити кругооборот виробничих фондів і заропроваджувати науково – дослідні досягнення, стимулювати інвестиційну діяльність, регулювати структурну перебудову економіки.
Виробнича практика передбачає реалізацію таких загальних цілей:
вивчити специфіку відносин (особливо фінансових) підприємства з контрагентами і особливості організації фінансів на підприємстві;
ознайомитись з фінансовою роботою на підприємстві і одержати досвід практичної роботи, закріпити і поглибити знання;
визначити шляхи вирішення головних проблем, з якими стикаються проблем, з якими стикаються підприємство в своїй діяльності;
виявити “хворі” місця на підприємстві і резерви.
Об’єктом практики є ВО “Логіка” ВАТ “Родон”. Основними завданнями є набуття вміння аналізу фінансово-господарського стану підприємства, ознайомлення з балансом, звітом про фінансові результати тощо.
ІІ Методика оцінка фінансового стану підприємства.
Фінансовий стан підприємства – це результат взаємодії всіх елементів фінансової системи. Він визначається сукупністю виробничо – господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.
Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його діяльності.
Здатність підприємства успішно діяти в умовах комерційних розрахунків знаходить своє відображення у його фінансовому стані.
Під фінансовим станом підприємства розуміють ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями.
Основними показниками. Які використовуються для проведення фінансового аналізу є:
1.Попередній огляд економічного і фінансового становища суб’єкта господарювання:
1.1.Характеристика загальної направленості фінансово – господарської діяльності;
1.2.Виявлення “хворих” статей звіту;
2. Оцінка і аналіз економічного потенціалу суб’єкта господарювання:
2.1.Оцінка майнового стану;
2.2.Оцінка фінансового стану (оцінка ліквідності та платоспроможності, фінансової стійкості);
3.Оцінка та аналіз результативності фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання:
3.1.Оцінка виробничої основної діяльності;
3.2.Аналіз рентабельності;
3.3.Оцінка становища на ринку цінних паперів.
Завдання фінансового аналізу і комплексна оцінка фінансового стану використовується за допомогою спеціальних інструментів-показників, що характеризують потенційну і фактичну можливість підприємства розрахуватися за поточними зобов’язаними, а також його фінансову стійкість в довготривалій перспективі.
Результативність роботи підприємства розглядається як з позиції ефективності використання окремих видів ресурсів так і з позицій його положення на ринку цінних паперів.
Метою оцінки фінансового стану підприємства є більш докладна характеристика майнового стану суб’єкта господарювання, результатів цього діяльності в минулому звітному періоді, а також можливість розвитку суб’єкта на перспективі, він конкретизує, доповнює і розширює окремі процедури аналізу.
Для аналізу дебіторської заборгованості від реалізації продукції використовують коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості або коефіцієнт оборотності рахунків до отримання.
, де (1.1)
ВР – виручка від реалізації;
ДЗ – середня дебіторська заборгованість.
Показник оборотності дебіторської заборгованості показує в скільки разів дебіторська заборгованість була визнана, а потім погашена протягом періоду, тобто ї оборотність.
Цей показник характеризує ефективність діяльності компанії з надання кредитів по реалізації заборгованості.
Надання позик при високому кредит орному ризику і неефективні зусилля щодо інкасації дебіторської заборгованості приводить до зменшення цього показника.
Дуже низьке значення коефіцієнта оборотності є проблемою, так же і дуже високе його значення. Воно свідчить про надто сувору кредитну політику, яка призводить до невиконання всіх можливостей у реалізації і доходах.
Коефіцієнт заборгованості дебіторської заборгованості часто переводиться на часову основу – тривалість погашення дебіторської заборгованості:
, де (1.2)
КДР- кількість днів у році;
КДЗ- коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.
Погашення дебіторської заборгованості показує середнє число днів, протягом яких погашається дебіторська заборгованість.
За допомогою цього показника визначають ефективність кредитування на інкасації заборгованості.
Збільшення або зменшення середньої кількості днів на інкасацію буде свідчити про зміни кредиторської політики або зміни ефективності інкасації.
Запорукою діяльності підприємства й основою його розвитку в конкурентному середовищі є його фінансова стійкість. На неї впливають як внутрішні так і зовнішні фактори.
Фінансова стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної виручки, щоб виконати свої зобов’язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо.
Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів і бути кредитоспроможними.
Фінансова стійкість підприємства багато в чому залежить від показників забезпеченості підприємства засобами та джерелами їх формування.
Для характеристики джерел формування запасів визначають 3 основні показники:
Наявність власних обігових коштів (ВОК)
, де (2.1)
КІР- сума капіталу і резервів;
ПА- поза обігові активи.
Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (ВД):
, де (2.2)
ДП- довгострокові пасиви.
Загальний розмір основних джерел формування запасів і витрат (ОД):
, де (2.3)
КПК- короткострокові позичкові кошти.
Для характеристики фінансової ситуації на підприємстві існує 4 типи фінансової стійкості:
Абсолютна стійкість фінансового стану:
, де (2.4)
З- запаси;
К- кредити, кредиторська заборгованість за товари.
Нормальна стійкість фінансового стану підприємства:
, (2.5)
Нестійкий фінансовий стан:
, де (2.6)
ДПФН- джерела, що послаблюють фінансову напруженість
Кризовий фінансовий стан:
(2.7)
При такій ситуації, підприємство знаходиться на межі банкрутства.


IV Шляхи вдосконалення фінансово – господарської діяльності підприємства.
В результаті неефективності діяльності ДП “Логіка ” ВАТ “Родон” в 2002р зазнало збитків на суму 19,6 тис. грн., в 2003р – 9,2 тис. грн., в 2004р – на суму 19,6 тис.грн.
Ці результати свідчать про кризову ситуацію на підприємстві.
Тому головною метою підприємства повинна бути докладання максимуму зусиль, щоб покращити своє становище і повернути попередню прибутковість. В іншому випадку, підприємству загрожує банкрутство.
Покращення ефективності виробництва може здійснюватись двома шляхами: н основі ліквідації непродуктивних витрат і втрат, а також внаслідок прискорення науково – технічного прогресу, впровадження нової техніки і технології, що дозволить скоротити розрив між досягнутим організаційно – технічним рівнем розвитком виробництва на даному підприємстві і можливим, виходячи з досвіду передових аналогічних підприємств.
До основних шляхів покращення ситуації на ДП “Логіка” ВАТ “Родон” можна віднести:
покращення використання засобів виробництва;
підготувати положення по оплаті праці працівників і контролювати виконання норм виробітку основними робочими;
провести скорочення надлишкової чисельності, яка спостерігається на даному підприємстві;
досягти вищої реалізації товарів;
реконструкція та технологічне переоснащення підрозділів підприємства, що дасть можливість покращити якість продукції і знизити її собівартість;
створення нових виробничих фондів;
вдосконалення використання виробничих площ;
підвищення рівня спеціалізації робочих місць;
вдосконалення схемо – техніки;
підвищення якості, надійності і довговічності виробів;
оптимізація складських запасів;
вдосконалення використання теплових і енергетичних ресурсів;
тощо.


Висновок
В результаті аналізу фінансово – господарської діяльності ВО “Логіка” ВАТ “Родон” за 2002-2004рр. можна зробити висновок, що протягом даного періоду підприємство проводило неефективну фінансово – господарську діяльність.
За проведеними розрахунками, в результаті неефективної діяльності ВО “Логіка” ВАТ “Родон” в 2002р. зазнало збитків на суму 19,6 тис.грн., в 2003р. – 902 тис.грн., 2004р. – на суму 19,6 тис.грн..
Зокрема, розрахунки дебіторської заборгованості свідчать про неефективну діяльність даного підприємства з надання кредитів по реалізації.
Підприємство є неліквідним, його баланс не є абсолютно ліквідним. Тобто ВО “Логіка” не здатне виконати свої короткострокові поточні зобов’язання за рахунок поточних активів. Зовнішні зобов’язання підприємства перевищують його поточні активи.
Підприємству характерний нестійкий фінансовий стан. Це свідчить про те, що ВО “Логіка” неефективно формує свої фінансові ресурси.
Недостатня фінансова стійкість підприємства може призвести до його неплатоспроможності і відсутності в нього засобів для розвитку виробництва.
Тому, головною метою даного підприємства повинно бути докладання максимуму зусиль, щоб покращити своє становище і повернути попередню прибутковість. В іншому випадку, підприємству загрожує банкрутство.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать