Митна тарифна політика як складова зовнішньоекономічної політики держави

Митна політика - частина зовнішньоторговельної діяльності держави, що регламентує обсяг, структуру й умови експорту й імпорту товарів. Однієї з форм прояву митної політики є митний протекціонізм, що підсилюється в період криз. У цей період уводяться високі мита на імпортні товари і, як правило, пільгові мита на експортну продукцію. В останні десятиліття поряд з митними пошлинами широко застосовуються нетарифні методи обмеження імпорту: квотування, стандарти якості й екологічної чистоти.
Найважливіша роль у справі забезпечення економічних інтересів держави належить митній службі - одному з базових інститутів економіки. Беручи участь у регулюванні зовнішньоторговельного обороту і здійснюючи фіскальну функцію, митна служба регулярно поповнює державний бюджет і тим самим сприяє рішенню економічних проблем.
Шляхом розумних протекціоністських мір митна служба оберігає національну промисловість.
Норми і положення, що утримуються в цих документах, відповідають світовим. Отже, створена правова основа для діяльності російської митної служби, вироблення механізмів здійснення зовнішньоекономічної діяльності, інтегрування України у світове господарство, її участь у розвитку міжнародної виробничої кооперації.
Така система митних органів дозволяє здійснювати свої функції на всій території України.
Головними напрямками діяльності митної служби України, як це визначено в розробленій і нині діючій програмі, були і залишаються: здійснення фіскальної і правоохоронної функцій, удосконалювання технологій митного оформлення і митного контролю.


1. МИТНО-ТАРИФНІ СИСТЕМИ В СУЧАСНОМУ СВІТОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ
"Тариф" - слово арабського походження, що означає перелік або реєстр. Митний тариф - це систематизований перелік товарів, оподатковуваних митом. Іншими словами, митний тариф являє собою перелік ставок мита, які стягуються при проходженні товарів через митний кордон держави, що установила цей митний тариф, або групи держав, що об'єднали свої державні митні території в єдину територію митного союзу на основі укладеного ними міжнародного договору.
У цьому разі вони приймають єдиний митний тариф, що діє на всій території. Такі єдині митні тарифи прийняті, наприклад, Європейським економічним співтовариством.
Митний тариф містить деталізовані назви товарів, які оподатковуються увізним, вивізним або транзитним митом, із зазначенням способу оподаткування, ставки мита, коефіцієнта надбавок і знижок, а також найменування товарів, заборонених до ввозу і вивозу або транзиту.
Митні тарифи бувають двох видів: прості і складні.
Прості митні тарифи базуються на одній ставці мита для кожного товару незалежно від країни походження цього товару. Вони не передбачають пільгового або дискримінаційного мита і відносно мало поширені (Мексика, Болівія, Панама).
Складні митні тарифи ґрунтуються на двох, трьох і більше ставок мита. Кожна митна ставка застосовується до товарів певних країн або групи країн.
Такі тарифи з різним рівнем митних ставок дозволяють державі проводити різну митну політику стосовно тих або інших країн, домагатися від них різноманітних поступок або надавати пільги, прив'язуючи їх цим до свого ринку.
Складні митні тарифи, у свою чергу, поділяються на два види: автономні й автономно-конвенційні.
Автономні митні тарифи закріплюють як високі ставки мита (максимальні, або генеральні), так і низькі (мінімальні; преференційні).
Всі ці ставки митного оподаткування встановлюються державами самостійно, без будь-якого зв'язку з торговельними зобов'язаннями перед третьою країною.
Автономно-конвенційні митні тарифи містять одну або кілька автономних ставок мита і одну або ряд ставок конвенційного мита, які установлюються на основі торговельних угод, укладених даною державою з іншими країнами як на двосторонній, так і на багатосторонній договірній основі.
Ці тарифи дозволяють державі здійснювати диференційовану митну політику, у тому числі й у межах міжнародних митних союзів (наприклад, ЄЕС, ЮДЕАК, ЭКОВАС та ін.). В основу митних тарифних ставок покладено принцип, згідно з котрим товар оподатковується тим більшим митом, чим вищий ступінь його промислової обробки.
Митний тариф багатьох держав світу здебільшого визначається на основі двох ставок мита. Одна з них визначає рівень пільгових митних тарифів, що застосовуються державою до товарів тих країн, із якими є торговельні угоди і які користуються режимом найбільшого сприяння в митному оподаткуванні. Друга ставка закріплює максимальний рівень мита, що застосовується до товарів, які імпортуються з країн, із котрими не укладені такі двосторонні торговельні угоди.
Таким чином, на відміну від автономного тарифу, конвенційний тариф містить перелік ставок мита, що встановлюються в торговельних договорах або угодах між державами для окремих товарів, увезених із митної території однієї договірної держави на митну територію іншої договірної держави.
Класифікація мита у митних тарифах різних країн неоднакова.
У деяких країнах спочатку митний тариф будувався за принципом, коли мито встановлювалося за найменуванням товарів, розміщених в алфавітному порядку. Від такого принципу класифікації країни надалі відмовилися і стали застосовувати порядок групування, при якому товари об'єднувалися або за ознакою походження (продукти тваринного та рослинного походження, мінерали), або за ступенем обробки товарів (сировина, напівфабрикати, готові вироби).
Загалом на сьогодні єдності в класифікації митних тарифів і визначенні тарифних ставок не існує. Митні тарифи відрізняються один від одного як числом оподатковуваних товарів, деталізацією позицій, так і способами стягування мита.
З метою здійснення контролю над державами щодо митного оподаткування і недопущення ними випадків підвищення тарифів без їх попереднього опублікування в 1889 р. у Брюсселі було укладено багатосторонній договір, який ухвалив Конвенцію про заснування міжнародного союзу з публікації митних тарифів. До завдань цього Союзу входить, зокрема, уніфікація національних митних тарифів і, національного митного законодавства держав-членів. Союз був ініціатором розроблення і прийняття проекту спеціального договору про класифікацію номенклатури товарів і митних тарифів.
Пізніше в основу класифікації товарів було покладено угоду 13 країн, підписану ними в квітні 1951 р. у Брюсселі про введення єдиної класифікаційної системи для митних тарифів, так званої Брюссельської митної номенклатури (БМН), що набула чинності в 1955 р. із доповненнями і змінами 1959 1965 і 1972 р.
В основу побудови БМН було покладено сукупність таких ознак товарів: походження; вид матеріалу, з якого він виготовлений; призначення; хімічний склад. При утворенні груп товарів було використано принцип ступеня їх обробки.
З 1970 р. у Раді митного співробітництва почалося розроблення нової номенклатури товарів у міжнародній торгівлі - Гармонізованої системи опису і кодування товарів. Ця система покликана забезпечити більш просту порівнянність із Міжнародною стандартною товарною класифікацією Організації Об'єднаних Націй.
У червні 1983 р. Рада прийняла Гармонізовану систему назв і кодифікації товарів, що обертаються в міжнародній торгівлі, і текст Конвенції, що регулює правові аспекти застосування цієї системи на практиці. Вона містить 1240 позицій, закодованих у шести цифрах, що об'єднують близько 4900 найменувань товарів міжнародної торгівлі, охоплених тарифною і статистичною номенклатурою, і покликана замінити Конвенцію про класифікацію номенклатури товарів і митних тарифів 1955 р. так званою Брюссельською митною номенклатурою.


2. ПРАВО МИТНИХ ПІЛЬГ
Система митних пільг складається на основі міжнародних договорів і угод, укладених між державами на двосторонній і багатосторонній основі, а також на підставі міжнародних порядків і принципів взаємності.
Види митних пільг дуже різноманітні:
пільги дипломатичних, консульських і торговельних представництв;
пільги міжнародних органів і організацій;
пільги національних організацій держав;
пільги, що поширюються на транспортні засоби;
пільги, що поширюються на різноманітні товари, предмети, вантажі, багаж;
пільги, надані фізичним особам:
а) дипломатичним агентам;
б) консульським посадовим особам;
в) посадовим особам міжнародних органів і організацій;
г) особам, що в'їжджають на територію тієї або іншої держави як спеціалісти;
д) іноземним туристам;
е) персоналу транспортних засобів;
є) особам, що виконують службові обов'язки в прикордонних районах;
ж) громадянам, що проживають у прикордонних населених пунктах;
з) тим, хто навчається або працює на території іншої держави.


3. РЕГУЛЮВАННЯ МИТНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РЕЖИМУ
Система регулювання міжнародних митних відносин ґрунтується на митному економічному режимі та комерційній, виробничій і транспортній діяльності митних установ.
По-перше, митний економічний режим підтримується при здійсненні державами експортно-імпортних операцій у світовій торгівлі (комерційної діяльності).
Поняття "режим комерційної діяльності" включає режим митних складів, зберігання товарів імпорту й експорту, порядок реалізації товарів та інших предметів, не зажаданих власником, проведення митних аукціонів та інші види комерційної митної діяльності.
У країнах - членах ЄС відбувається еволюція міжнародного митного економічного режиму. Зокрема це виявляється в становленні міжнародного режиму індустріальних складів. Регламентами ЄС визначений правовий статус державних митних складів, приватних складів, звичайних приватних складів і особливих приватних складів.
У міжнародних митних відносинах економічні режими здійснюються через "деталізацію" товарів у Декларації, включення в дебет ціни товару ввозу (квитанція вкладення) і фінансову гарантію міжнародних митних операцій (принцип внесення застави, ануляція добровільних письмових зобов'язань на заставу) та ін.
Що стосується режиму складу зберігання експорту, то нині використовуються такі форми міжнародного митного економічного режиму: митний увіз товару на склад експорту; режим експортного маркування й упаковування товару; порядок перебування (зберігання) товарів на складі експорту; митні умови вивозу товару зі складу експорту; митний режим урахування (обліку) споживання; митний режим імпорту; митний режим тимчасового імпорту; митний режим тимчасового ввозу; режим експорту без митного оподаткування.
При цьому використовуються митний режим "обміну стандартами" і режим реєстрації товарів у митній установі, режим "відкритого рахунку" і режим "свободи пересування".
По-друге, митний економічний режим застосовується при організації і здійсненні промислового співробітництва і компенсаційних операцій. Він установлюється на основі міжнародних договорів, угод і довгострокових програм. Як правило, у довгострокових програмах розвитку і поглиблення економічного, науково-технічного і промислового співробітництва держави керуються принципом "якомога найсприятливіших умов", що, зокрема, поширюється і на митний економічний режим. Цей режим сприяє удосконаленню організації промислового співробітництва і компенсаційних операцій цього співробітництва.
Митний економічний режим поширюється на програми міжнародних організацій системи Об'єднаних Націй і її спеціалізованих установ. При митному економічному режимі виробничої діяльності контролю підлягають товари, що беруть участь у промислових операціях і реекспорті, що перебуває під митним контролем.
По-третє, митний економічний режим виконується й у міжнародних транспортних операціях. Цей режим здійснюється здебільшого при транзиті товарів і вантажів через митні території. У даному разі міжнародно-правовому регулюванню підлягають режим транзиту за правом ЄС і особливі режими транзиту, до яких належить міжнародний транзит автодорогами TIR, режим "прирейнського маніфесту", положення Скандинавського митного паспорта, правила митного нагляду на Дунаї і національні транзити повітрям, водою, внутрішніми залізничними коліями й автострадами.
Країни Центральної і Східної Європи з питань митного режиму автомобільного сполучення уклали багатосторонню угоду (АГТ) у 1965 p., яка передбачає низку заходів для спрощення і прискорення митних процедур при міжнародному автомобільному сполученні.
Питання скасування процедури митного контролю за міжнародними перевезеннями вантажів у Європі засобами дорожнього транспорту були визначені Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція TIR) від 15 січня 1959 р. і закріплені в Митній конвенції про міжнародні перевезення з застосуванням книжки МДП і Скандинавського митного паспорта 1975 р.
Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП визначено порядок перевезення вантажів від митного місця відправлення до митниці місця призначення (загальна кількість митних пунктів не повинна перевищувати чотирьох), без їх проміжного перевантаження в дорожніх транспортних засобах і складах транспортних засобів або в контейнерах. Контейнери допускаються до перевезення вантажів за умови наявності митних печаток і пломб відповідно до Митної конвенції 1956 p., що стосується контейнерів, і дотримання митної процедури Міжнародних дорожніх перевезень (МДП).
Митне оформлення вантажів і засобів транспорту провадиться на підставі книжки МДП, що видається гарантійними об'єднаннями. Вантажі, перевезеш з дотриманням процедур МДП, звільняються від сплати або депозиту ввізного або вивізного мита, зборів і від митного огляду в проміжних митницях.


4. КОНТРОЛЬНО-ОПЕРАЦІЙНІ МИТНІ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВ (МІЖНАРОДНИЙ МИТНИЙ ПРОЦЕС)
Митні операції відбивають багатогранну діяльність митних служб держав, пов'язану з реалізацією умов міжнародних договорів і угод щодо митного співробітництва: виконання різних попередніх митних формальностей, організацію митного супроводу товарів, оформлення митної відповідальності за подані товари і контроль за порядком видачі вантажу після сплати мита і митного очищення. До цих операцій входять і наглядові функції за умовами створення й експлуатації приписних митних складів і зон видачі вантажу, а також систематична перевірка правильності класифікації вантажів відповідно до товарної декларації тощо.
До міжнародних договорів, що регламентують здійснення митних операцій, насамперед варто віднести міжнародні угоди про спрощення митних формальностей 1928 р. Ці договори передбачають умови обов'язкової попередньої публікації країнами-учасницями національних митних правил і тарифів із усіма внесеними до них змінами, а також систематичне спрощення умов і процедури видачі відомостей про проходження товару. Відповідно до вимог угод держави-учасниці зобов'язані забезпечувати безмитне пропускання через свої митні кордони промислових і торговельних зразків.
Особливості пропускання вантажів нетоварного (некомерційного) характеру також визначаються низкою спеціальних міжнародних договорів і угод.
Митні операції різняться залежно від способу міжнародного перевезення вантажів і пасажирів різноманітними видами транспорту, об'єкта митних операцій (багаж, ручна поклажа, міжнародні поштові відправлення, валюта, валютні цінності та ін.) й умов пропускання вантажів через митний кордон (митні збори, порядок огляд) і пропускання вантажів і транспортних засобів у міжнародному сполученні).


ВИСНОВОК
Інструменти державного регулювання міжнародної торгівлі за своїм характером поділяються на тарифні (засновані на використанні тарифів) і нетарифні (всі інші методи). Нетарифні методи державного регулювання виключають кількісні методи і методи схованого протекціонізму. Окремі інструменти торговельної політики частіше застосовуються при необхідності обмежити імпорт або форсувати експорт.
Важлива роль у захисті національних інтересів вітчизняних товаровиробників належить митним органам, яким ця задача вменена в обов'язок чинним законодавством. Однак у нестабільних умовах досягти такого рівня діяльності митних органів практично неможливо, насамперед , через несформованість законодавства і недіючих механізмів забезпечення правових норм.
Таким чином, у ролі інституціонального забезпечення митної політики виступає Державний митний комітет: саме їм здійснюється протекціоністська політика заохочення вітчизняного виробництва через пільгові мита; міри тарифного і нетарифного регулювання. Доводи на користь вільної торгівлі засновані на економічному аналізі, що демонструє її вигоди як для кожної зі сторін, так і для усього світового господарства.
Цілями митної політики є забезпечення найбільш ефективного використання інструментів митного контролю і регулювання товарообміну на митній території України, участь у реалізації торгово-політичних задач по захисту російського ринку, стимулювання розвитку національної економіки, сприяння проведенню структурної перебудови й інших задач економічної політики.


ЛІТЕРАТУРА
1. Бєрежнюк І. Г. Оншикевич В. А., Корнійчук О. Т., Войцещук А. Д. Експорт товарів. Загальні умови. Митне оформлення зовнішньоекономічної діяльності: методичні рекомендації та зразки заповнення документів. - Хмельницький, 1999.
2. Григорук Н. Е. Статистика внешнеэкономических связей. - М., 1993.
3. Зовнішньоекономічна діяльність / В. М. Ільницький, І. М. Томільцев, І. В. Голодець та ін. - К., 1998. Ч. 3.
4. Основы таможенного дела: Учебник / Под общ. ред. В. Г. Драгонова; Российская таможенная академия. ГТК РФ. - М., 1998.
5. Рамусь И. П. Таможенно-тарифное регулирование внешнеэкономической деятельности в Украине. - К., 1996.
6. Решение Глав государств стран СНГ "О Единой методологии таможенной статистики внешней торговли государств - участников Содружества Независимых Государств" от 14.12.1994 г.
7. Романов Ю. А. Статистика внешней торговли. - М., 1974.
8. Руководство для пользователей по статистике внешней торговли: 3-е изд. - Евростат, 1990.
9. Статистика международной торговли. Концепция и определения / ООН, 1982.
10.Таможенная статистика: Учеб. пособие / Под ред. А. Ф. Лисова. - М., 1996.
11. Товарная номенклатура внешнеэкономической деятельности Содружества Независимых Государств: 2-е изд. - М., 1996.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать