Управління часом як засіб підвищення ефективності роботи підприємства

План
Актуальність проблеми організації часу
"Часовий ресурс" в економіці : дослідження сутності та взаємозв’язку
Управління часом — ключ до успішних продажів
Організація наради на підприємстві як приклад правильної організації часу
Висновок
Список використаної літератури


Актуальність проблеми організації часу
Актуальність проблематики управління часом організації полягає у тому, що це - дуже перспективний ресурс пожвавлення такої праці, а отже й усього соціально-економічного процесу у системі будь-якого рівня.
При виключно важливому значенні питання управління часом лишається досі маловивченим, і не лише на рівнях науки про менеджмент або в економіці, а й на інших - загальнонаукових, філософських рівнях. Сприйняття часу в сучасній економічній теорії та практиці заснована на ньютонівській концепції оточуючого світу, в якій час розглядається як явище необхідне, хронологічне, лінійне, універсальне, об’єктивне, односпрямоване, постійне, безповоротне, не відновлюване, вимірюване, відокремлене від простору.
Незважаючи на незадовільну увагу до цих питань з боку сучасної науки, в сфері практичної управлінської діяльності тривають стихійні процеси, що зовні нагадують тайм-менеджмент, але цілковито позбавлені як його теоретичних засад, так і методології. Більше того, проблематика управління часовим ресурсом в організації виходить за межі навіть розвиненого тайм-менеджменту. Такою є їх відповідь на об’єктивні вимоги оперування з часом - одним з основних та визначальних ресурсів будь-якої людської діяльності.
У зв’язку з цим діяльність організаційних систем, створюваних в соціумі, базуються на формуванні підрозділів різних рівнів (департаментів, відділів, груп і т. п.), графіках та розкладах, часом дуже жорстких, обмежувальних заходах з контролю, різноманітних норм, стандартів і процедур, що уподібнюються повсюдно, незалежно від культурних, етнопсихологічних та індивідуальних відмінностей людей, які працюють у цих організаціях.
Однак світ української економіки за останнє десятиліття радикально змінився. Він дедалі більше стає єдиним, процеси інтеграції України до світової економічної спільноти прискорюються. Величезні інформаційні масиви стають доступними для мільйонів людей. Політичні та економічні події, ринки та території стали значною мірою взаємозалежними. Довготривалі проекти стикаються з імовірнісними процесами, з непевністю, двозначностями та парадоксами, поняттями, які стали предметом численних публікацій з менеджменту та які вимагають зміни парадигми сприйняття часу у бік концепції, розроблених А. Бергсоном, В. Вернадським та І. Пригожиним.
Базуючись на дослідженнях цих та інших попередників, можемо стверджувати, що проблематика управління часовим ресурсом організації має декілька рівнів її розв’язання. Найбільше просунулася сучасна наука у створенні теоретико-метологічної бази вирішення проблеми, зокрема філософії часу, з якої випливають конкретно-наукові засади вирішення окремих проблем за допомогою економіко-соціальних, статистичних та економіко-математичних методів.
Використовувані теорією й практикою менеджменту процедури й методики "точно в строк", гнучкий часовий графік, часткова зайнятість, скорочення проектного та виробничого циклів, часові норми й графіки, пунктуальність, швидкість виконання роботи трансформуються у пошук та визначення "місії" організації, її "бачення", ефективне передбачення подій, сценарне планування, розуміння прихованих потреб споживачів, системний підхід до подій, що відбуваються.
Сучасна соціально-економічна організація характеризується сьогодні множинними цінностями, видами діяльності, що передбачають розуміння часу як відносного, що знаходиться у розгортанні, багатомірного, комплексного, символічного та, передусім, як соціальної конструкції в організованому просторі.
Це у свою чергу позначилося на розумінні організації як соціотехнічної системи, яка створена і оперує у просторово-часовому континуумі і вимагає для забезпечення своєї діяльності певних ресурсів. Цей процес вказує на нові підходи до розуміння часу як ресурсу.
Один з найбільших світових авторитетів у теорії менеджменту, Пітер Друкер стверджує, розглядаючи категорії витрат, що "мірилом витрат завжди є продуктивність використання ресурсів... продуктивні витрати повинні вимірюватися, виходячи з результатів, досягнутих з допомогою трьох виглядів ключових ресурсів: людей, часу, грошей". Таким чином, час віднесено до ключових ресурсів.
Менеджмент часового ресурсу в організації поєднує положення, котрі випрацювані в самому менеджменті, у економічній теорії, економіко-математичними методами, кібернетикою, біхевіористичними науками.
Поняття ресурсу може визначатися так: це - засоби, запаси, можливості чогось та використовується досить широко й нечітко від "природних ресурсів" до "ресурсів Інтернету". У методології управління ресурси можна розділити на такі категорії:
1. Матеріальні (легко піддаються управлінню, не відновлювані, можуть бути куплені, можуть зберігатися, контроль витрат очевидний)
2. Людські (важко піддаються управлінню):
знання (відновлювані, можуть бути найняті, можуть перебувати в бездіяльності, контроль за витратами дуже затруднений);
праця (не відновлювана, може бути найнята, споживання може бути відстрочена, контроль витрат очевидний).
3. Фінансові (легко піддаються управлінню, не відновлювані, можуть бути позичені, можуть перебувати в бездіяльності з відносними втратами, контроль за витратами легкий).
4. Енергетичні (легко піддаються управлінню, не відновлювані, можуть бути куплені, витрати можуть бути відкладені, контроль за витратами затруднений).
5. Інформаційні; (легко піддаються управлінню, легко відновлювані, можуть бути куплені, витрати можуть бути відстрочені, контроль за витратами дуже затруднений).
6. Часові (темпоральні) - (удавано легко піддаються управлінню, не відновлювані, їх неможливо купити, вони не можуть не витрачатися, контроль за витратами легкий).
Властивість часового ресурсу, актуальні в контексті дослідження управління часовим ресурсом - не відновлюваність (витрачена міра часу е може бути повернута, замість неї повинна витрачатися інша міра), не накопичуваність, він постійно витрачається або регулярно відновлюваний у одному й тому обсязі, якщо розглядати час як циклічний процес, що вимірюється днями, тижнями, декадами, місяцями тощо.
У межах взаємовідносин з іншими видами ресурсів часовий ресурс можна визначити як необхідну можливість для реалізації усієї решти категорій ресурсів. Тобто часовий ресурс є струменем, у середовищі якого розгортаються тією чи іншою мірою потенційні можливості інших видів ресурсів.
Вочевидь, як зовнішні умови, що сприяють діяльності соціо-економічної системи (наприклад, банку), так і процеси, що тривають всередині нього, є результатом складних і неоднозначних взаємодій величезної кількості факторів, причин, залежностей та закономірностей, більшість з яких має випадкову (вірогіднісну) природу. У зв’язку з цим конструктивними виглядають ідеї, що стосуються використання в економіко-математичних моделях банківських структур інструментального апарату теорії імовірностей, математичної статистики та теорії масового обслуговування.
Досить добре зарекомендували себе у цій галузі методи, пов’язані з підходом до опису банку як сукупності стохастичних фінансових потоків. У останні роки з’явилося кілька цікавих праць, що розглядають даний напрямок досліджень.
Засоби, з допомогою яких може бути описаний поточний стан банку або якогось іншого фінансового інституту, різноманітні. Напевно, одним з найбільш логічно простих та природних буде його репрезентація з допомогою вектора стану або, як ще кажуть, вектора характеристик:
х = (х1, х2, х3,..., хn ).
Кількісний і якісний склад компонент вектора х визначається ступенем деталізації репрезентації банку в моделі. Це може бути обсяг депозитів до запитання; обсяг конкретного вкладу; операції по обслуговуванню рахунку клієнта і т. д.
Фактично дана форма опису стану банку із змістовної точки зору адекватна звичайному банківському балансу: компоненти вектора характеристик х можуть бути інтерпретовані як звичайні статті балансу, а їхні кількість і структура відповідають рівневі його агрегованості (щоденний, що включає рахунки другого порядку, або укрупнений квартальний).
Конкретні значення кожної з компонент хj вектора стану х визначаються вибором одиниць вимірювання для відповідного ресурсу (характеристики). Вочевидь, у переважаючій кількості випадків це грошові вимірювачі у тій або іншій валюті, але можливі й інші форми обліку. Наприклад, через перерахування видів, кількості й номіналів облігацій або ж через вказування числа мірних зливків, ваги дорогоцінних металів і т. п. Для узагальнення допустимих засобів обрахування значень компонент вектора станів х може бути введення поняття ресурсних одиниць (р. е.). Іншими словами, стан окремого j-го ресурсу ототожнюється з певним елементом множинності невід’ємних дійсних чисел = [0, +(], геометричним образом якого є позитивна напіввісь речової прямої. Таким чином, стан банку в цілому може бути представлено пеною точкою невід’ємного ортонормованого n-мірного евклідового простору:
х ( = {x=(x1, ..., xj, ...,xn) xj (}
Множинність усіх можливих (припустимих) точок (векторів) х створює простір станів банку.
Х = {x} (
На підставі елементів вектора х, що представляють собою первинні характеристики стану банку, можуть бути отримані деякі похідні (вторинні) характеристики
у = (y1, ..., yj, ...,yn) ( Rm
Вочевидь, вектор похіднних характеристик у при такому завданні є функцією 3від вектора вихідних характеристик
у = f(x)
Як типовий приклад вторинних характеристик стану банка може бути наведена система обов’язкових фінансових нормативів (коефіцієнтів), які встановлює центральний банк або інші регулюючі органи.
Для того, щоб забезпечити в моделі врахування фактору часу, слід задати певну множинність Т, елементи якого t(Т будемо називати моментами часу. Особливо підкреслимо високий рівень абстракції такого введення поняття "час", відносно якого існує й розвивається модельована система. Вочевидь, дане визначення охоплює як окремі випадки і безперервний, і дискретний час. Традиційно як модель "безперервного фізичного" часу використовується множинність точок нескінченної одномірної дійсної числової вісі R1 з фіксованим початком відліку, а множинність усіх вра3хованих моментів часу Т у цьому випадку являє собою певний проміжок на цій вісі (замкнутий або відкритий):
Т = [T- , T+] або Т = (T- , T+)
При завдаванні в моделі банку безперервного часу стан j-й характеристики може розглядатися як значення функції xj(t), визначеної на множинності Т та яка сприймає значення з множинності . Тоді графік xj(t) відіграє роль траєкторії зміни у часі j-ї характеристики. Відповідно, стан банку в цілому є значення векторної функції від часу.
x(t)=(x1(t), ..., xj(t), ...,xn(t)(,
а траєкторія системи {x(t)} являє собою певну криву в n-мірному просторі. Кожна точка такої траєкторії є елементом простору можливих станів банку Х.
На підставі введених вище понять може бути визначений принципово важливий термін - "потік".
Потоком надалі ми будемо називати певну економічну величину, яка вимірюється в рухові з урахуванням розглядуваного часового інтервалу. Розмірність потоку - це обсяг, поділений на час.
У той же час обсяг - величина, що характеризує значення будь-якого показника на певний фіксований момент часу.
Змістовний бік поняття "потік" пов’язаний з поняттям "швидкості зміни стану системи". Якщо припустити, що функції xj(t), які завдають траєкторії зміни характеристик стану банку, є "гладкими", тобто диференційованими в усіх точках проміжку Т = (T- , T+), то відповідні перші похідні можуть бути інтерпретовані як швидкості зміни цих характеристик.
Враховуючи, що xj(t) є нічим іншим, як обсягом j-го ресурсу, висловленим у певних ресурсних одиницях (р.о.), то функція xj(t) являє собою ресурсний потік, який визначає у кожний момент часу t швидкість зміни величини ресурсу (j-компоненти стану банку) в ресурсних одиницях, поділених на одиниці виміру часу, наприклад, у гривнях на день. При розглядові конкретного ресурсу ми отримуємо конкретні види потоків: фінансовий потік, потік готівки і т. п. Якщо як ресурс виступає час, то ресурсний потік вираховується у годинах на день, хвилинах на годину, що одночасно є показником ефективності використання часового ресурсу як банком в цілому, так і кожною робочою одиницею його персоналу. Особливістю розмірності потоку часового ресурсу є те, що міра чисельника завжди є мірою знаменника. Іншими словами, потік часового ресурсу не може вимірюватися годинами на хвилину, а тільки навпаки.
Однак описані в літературі моделі динаміки банківських ресурсів, що ґрунтуються на безперервних представленнях процесів, не можуть бути використані для потокових моделей, оскільки "фізичний час", що тече рівномірно і безперервно, не відповідає, як правило, внутрішнім ритмам "життєвого циклу" економічних суб’єктів. Дискретний характер надходження завдань персоналу формує власну динаміку "занурення" у виробничий процес і "виходу" з нього. Крім того, в "безперервних" моделях ефективність використання часового ресурсу не може бути прийнята як критерій оптимальності, оскільки в інтегральній оцінці результату діяльності банку неможливо виділити інтервали, де спостерігаються простої, а відтак нема використання часу як ресурсу. Типовий приклад невідповідності "фізичного" та "економічного" часу пов’язаний з урахуванням вихідних та святкових днів, протягом яких банки не проводять свої операції, на інтервалі місяців та, наприклад, час інкасації готівки в кінці робочого дня на добовому інтервалі.
В основу методу дискретного уявлення потоку ресурсів, зокрема часового, може бути покладена так звана інтертемпоральна модель Хікса.
В умовах невизначеності моделлю динаміки стану банку може слугувати векторний випадковий процес, де кожна компонента визначає стохастичну динаміку ресурсу банку. Для побудови прогнозів значень окремих фінансових ресурсів, що фігурують в діяльності банків, може бути використана мультиплікативна стохастична модель, в межах якої перехід обсягів ресурсів описується вхідним та вихідним їх потоками, пов’язаними оператором перетворення, який забезпечує узгодження масштабних та розмірних шкал, і є функцією часового ресурсу.
Час поєднує з іншими ресурсами багато спільного. Разом з тим час протиставлений іншим ресурсам своїми властивостями. Прикладний рівень розробок передбачає вибір певних інструментаріїв під конкретні проблеми організації певного типу, забезпечення керівників та менеджерів необхідними знаннями, які включають у себе: розуміння процесу управління часом, навички мислити циклічно, вміння відрізняти посилюючий та врівноважуючий зворотній зв’язок, ефективну систему вимірювання використання часового ресурсу, що враховує регресію, затримку в часі та одностороннє сприйняття наслідків.
Результатом стане можливість виявити усю складність часових залежностей, у яких перебуває організація, у той же час знайти в них простоту і закономірність, та з їхньою допомогою здійснювати ранню діагностику дефіциту часового ресурсу, початкових змін, що ведуть до деструктивних процесів, оптимальну структурування діяльності в межах часового ресурсу, що вивільнюється.
Одиниці часового ресурсу встановлені природою. Це тривалість обертання Землі навколо своєї осі, яку називають добою, фази місячного обертання (тижні) та річний цикл обертання планети Земля навколо Сонця. Усі інші одиниці узгоджені в суспільстві шляхом штучного ділення вищеназваних на місяці, години, хвилини, секунди.
"Часовий ресурс" в економіці : дослідження сутності та взаємозв’язку
В економіці України на протязі 2003-2007 років спостерігаються деякі позитивні зрушення у макроекономічних показниках : ВВП зріс на 9,1%, обсяги промислового виробництва збільшилися на 14,2%, продукції сільського господарства – на 9,9%, надання послуг – на 24,3%, це свідчить про початок макроекономічної стабілізації, можливість переходу до економічного зростання.
Однак, процес стабільного зростання у довгостроковій перспективі вимагає від усіх суб’єктів господарювання розробки та впровадження механізмів стимулювання якісних факторів росту. Важливу роль при цьому відіграє вдосконалення управління на різних рівнях, яке дозволяє, з одного боку, знаходити та використовувати ці інтенсивні фактори зростання, з іншого – в кожному окремому підприємстві налагодити ефективно діючу виробничо-управлінську систему, спроможну самостійно, у найкоротші строки досягати поставлених цілей. Критична сукупність конкурентоспроможних підприємств є локомотивом конкурентоспроможної економіки. Це дозволяє констатувати актуальність подальших досліджень у царині вдосконалення управлінських систем суб’єктів господарювання.
Діяльність підприємства – це погоджений у часі та просторі потік ресурсів (сировини, матеріалів, грошей, трудових ресурсів, інформації тощо), а також запасів, які допомагають балансувати та підтримувати ці потоки для отримання запланованих результатів діяльності. Досягнення ефективності використання цих ресурсів означає налагодження безперервного їх потоку, що дозволяє забезпечити необхідного для певного підприємства співвідношення "вхід - вихід". Така постановка проблеми підкреслює потребу уточнення категорії "ресурс" у зв’язку із часовими параметрами діяльності організацій різних типів.
Категорія "ресурс" часто застосовується в економічній науці. Похідні від неї – ресурси економічні, матеріальні, фінансові, трудові, часові, експортні, інтернету і т.і., численні та швидко актуалізуються. Серед ресурсів, необхідних для діяльності організації, зазвичай зазначають наступні види : матеріально-сировинні, фінансові, людські, інформаційні, енергетичні, техніка і технологія. Енергетичні ресурси інколи поєднують з матеріальними, розуміючи під матеріалами усі категорії матеріально-технічних та енергетичних ресурсів, що використовуються у виробничих процесах. Технологію досить часто відносять до людських ресурсів, так як вони є продуктами знань, носіями яких виступає людина.
Не применшуючи значення логістики у теорії управління реально існуючими суб’єктами господарювання, ми наголошуємо на необхідності подальшого термінологічного уточнення категорій, що застосовуються в економічній теорії та теорії менеджменту. Окреме місце при цьому займає категорія "часовий ресурс", яка з’явилася а ХХ столітті та використовується без належного обґрунтування, хоча саме час, у ХХІ столітті стає найважливішим чинником у конкурентній боротьбі.
Недостатня термінологічна проясненість в економічній науці категорії "часовий ресурс" вимагає звернутися до з’ясування того, який зміст вкладають науковці у окремі її компоненти.
Дослідженню були піддані тлумачні, економічні та етимологічні словники української, російської, французької та англійської мов.
Виявилося, що іменник ("ресурс"), який повинен нести основне змістовне навантаження, досі не має однозначного визначення змісту і у різних джерелах трактується по-різному. Те, що загальновживаної класифікації слова "ресурс" в економічній науці не існує, помітив Л.І. Лопатников, автор одного з сучасних економічних словників1.
Певною мірою таке становище пояснюється тим, що ця категорія з’явилася в економічній термінології порівняно недавно. Слово "ресурс" відсутнє у словнику В.Даля2, виданому у 1882 р., у словнику Брокгауза і Ефрона (1899 р.)3, не містить цього слова і словник А. Преображенського (1910-1914)4. Це дивно, оскільки слово це вже було в обігу, наприклад, воно вживалося у романі М.Чернишевського "Що робити?": "Щоб утримувати сина в Петербурзі, батькових ресурсів не вистачало".
Можна припустити, що широке застосування слова іншомовного походження "ресурс" було розпочато від часів індустріалізації, однак і це не відповідає дійсності. Виявилося, що Енциклопедичний словник Гранат за 1932 рік також не містить такого слова6, більш того, воно відсутнє навіть у першому виданні "Большой Советской Энциклопедии" за 1941 рік.
Категорія "ресурс" (взята без прикметників) відсутня в економічних словниках А. М. Румянцева та Макміллана (у останньому, додамо мимохідь, відсутнє слово "час") та у етимологічних словниках Г. Циганенко, П. Черних, які були створені вже за сучасних умов. Це пояснити важко, і можна лише з великою долею вірогідності припустити, що автори не були зацікавлені у представленні максимально широкого змісту смислоутворюючого поняття цього семантичного ряду, або не уявляли собі, що може існувати "просто ресурс", ресурс як самостійне поняття, без відповідного прикметника (матеріальний ресурс, фінансовий ресурс тощо).
Немає у словниках єдності навіть стосовно самого іменника: деякі словники дають його тільки у множині, тобто "ресурси", а "Словник української мови навіть наголосив на цьому: "тільки мн.". Натомість "Етимологічний словник російської мови" М. Фасмера дає його в однині.
Усі словники, що вміщують слово "ресурс", вказують на його французьке походження. Однак, не всі однаково знаходять вихідний його зміст у цій мові. Переважна більшість словників указує як на головне призначення "допоміжний засіб"15, однак "Большая Советская Энциклопедия", наголошує, що у французькій мові це слово означає передусім грошові ресурси, а вже потім інші, як-то природні, економічні тощо.
Прояснити ситуацію змогли б французькі словники. Звернемося до них. Один з них дає такі значення:
1). засіб, спосіб;
2) можливості, здібності;
3) ресурси, засоби;
4) грошові кошти, матеріальні можливості".
Інший йому не протирічить, але дає своє, специфічне трактування, обґрунтоване його особливостями як словника фінансових термінів:
1) ресурси, грошові кошти;
2) активи (банківські), 3) джерела фінансування".
Відзначимо: якраз словосполучення "допоміжний засіб" у французьких словниках відсутнє. А на ньому наголошує вже цитований словник М. Фасмера, трактований видавництвом як такий, що "належить до найбільш авторитетних енциклопедичних словників нашого часу". Такі розбіжності не можна пояснити нічим, окрім термінологічної некоректності авторів, упорядників та видавців. Не наголошує французька семантика і на "резервних" відтінках значення.
Англійські джерела теж не заперечують французького походження слова і трактують його зміст: "1). Нове або резервне джерело постачання або підтримки; свіже або додаткове, або сховище на випадок потреб: щось у резерві або напоготові на випадок потреби. 2). Те, чим хтось може скористатися за важких обставин. 3). Можливість (готовність) відповідати ситуації".
Вебстерівський словник, як бачимо, дає відтінок: "... або додаткове", але саме як другорядний зміст. А Оксфордський словник сучасної англійської мови А. Хорнбі "
1). Забезпечення, постачання товарів, сировини тощо. "
2). Те, що допоможе у створенні чогось, що може бути повернуте на підтримку, допомогу".
Тут бачимо нову комбінацію змістів: у англійській мові на першому місці ресурсом є щось основне, хоч у відтінках змісту може бути присутнє і значення додатковості.
Кожний ресурс відіграє свою роль після його залучення безпосередньо до виробничих процесів. В свою чергу, його актуальність визначається не тільки входженням до кінцевого продукту, а й сприянням нагромадження параметрів певної якості. Для цього ресурс має опинитися у виробничій системі в належному місці в необхідний час. Невчасне постачання (дострокове – призводить до перевитрат на зберігання, запізнення може сприяти втратам часу для формування або підтримки лідируючих позицій на ринку) ресурсу вимагає пошуку його заміни, зайвих втрат часу на очікування, тобто перевитрат часу. Це дозволяє трактувати і з цих позицій час, як ресурс, продовживши пошук його трактування, виходячи з особливостей виробничих процесів. Краще провести його на прикладі вже цитованого економіко-математичного словника Л. Лопатникова, в якому відтінки її значень представлені найбільш повно.
Почнемо з вже зазначеної відсутності у даному виданні визначення того, що таке ресурс. Замість дефініції представлені якості означуваного поняття. На думку цього автора ресурс - це передусім "потенційна можливість". Він використовує і словосполучення "вільні ресурси" - з цього можна зробити висновок про існування ресурсів "не вільних", тобто вже задіяних у виробництві, про які у цього автора не йдеться окремо.
Така інтерпретація дещо прояснює і значне відставання у визнанні існування слова у російській та українській мовах: його значення перекривалося спорідненими словами "резерв" та "потенціал", і оскільки за поняттям "ресурс" не визнавалося його "вже-залученості" до виробництва, особливої потреби у терміні-двійникові не було.
Подана Л. Лопатниковим структура поняття "ресурс" теж ширша від вузьких меж допоміжних засобів чи запасів: це "природні ресурси, ресурси засобів виробництва, трудові, кінцевих споживацьких благ, інформаційні, фінансові, зовнішні". Кожен з них має згадувану подвійну економічну природу (і як резерв, і як фактор), і категорія ресурсу, на наш погляд, охоплює їх усі.
Певні сліди розділення окремих значень розкидані по словниках і вони не мали суттєвого значення. Наприклад, БСЭ вказувала: "Р. матеріальні складаються із засобів виробництва та предметів споживання, які суспільство має в даний момент", - при цьому неточність формулювань проглядається саме у цьому "має": яке може означати і утримання у резерві - і використання у виробничих процесах?
Відтак можна зробити із проведеного дослідження кілька висновків.
По-перше, слово "ресурс" порівняно недавно увійшло до словникового запасу як української, так і російської мов. У словникових трактуваннях його значення ще не подолало розбіжностей значень, викликаних його хаотичним використанням в усній діловій мові тощо, не набуло наукової чіткості, однозначності і незаперечності. Л. Лопатников недарма не дає його дефініції, а відразу починає з переліку його властивостей, щоб через них передати сутність. Однак якщо таке становище вже є очевидним, настав час його виправляти.
Очевидно також розбіжність у трактуванні категорії ресурсу в іноземній економічній літературі та в тому розумінні ресурсу, яке використовується в російськомовних виданнях. Формальне перенесення та переклад слова "resources" як ресурси не завжди відповідає усім аспектам, що містяться в цьому понятті при його використанні в російській мові.
На наш погляд, слід визначити, що, на відміну від слова "резерв", слово "ресурс" містить у собі значення не тільки допоміжного, а й основного компонента, необхідного для початку дії або її підтримання.
Особливого значення це твердження набуває тоді, коли ми вдаємося до словосполучення "часовий ресурс". Як відомо, час не можна "запасати", "складувати" чи "акумулювати", щоб в разі потреби використати. Однак менеджери, економісти знають, що цілком можливо так організувати виробничі процеси, кадровий потенціал, що часу не буде бракувати, а, у певному розумінні, створяться і його "резерви".
По-друге, потребує вирішення питання: чи можна трактувати ресурс як "можливість"? Відповідь на нього не міститься у словниках з незаперечною чіткістю: хоч деякі з них, як було показано вище, його використовують.
В проблемно-поняттєвому просторі сучасної економічної науки ставлення до ресурсу як до "можливості" видається нам правомірним і плідним, оскільки допомагає уникнути розбіжностей змісту терміну, надаючи йому найширшого значення та включаючи до нього всі відомі ресурси у будь-якому стані кожного з них. До цього, однак, слід додати, що "можливість" посідає у будь-якому процесі місце перед початком дії, а з її початком вона перетворюється на "здійснення", "втілення". Отже, наголошення на "можливості" як найширшому значенні слова "ресурс", на наш погляд, правомірне лише за умови, що будь-який ресурс ще не задіяно в певних виробничих процесах, коли максимально наближені, до фактичного злиття, значення категорій "ресурс", "резерв" і "потенціал" (див. цитоване 16-те видання "Словаря иностранных слов", де паралель між цими поняттями проведено текстуально). Однак, Велика Радянська Енциклопедія підкреслює ширше і, на наш погляд, ближче до істини значення цього слова: "Матеріальні ресурси утворюються із запасів на початок періоду, за рахунок поточного виробництва, імпорту та інших надходжень". Тобто маємо розгорнуту картину можливих ресурсів як відновлюваних джерел: із минулого (запаси), із працюючого виробництва - та ззовні.
Всі ці міркування мають першорядне значення для подальшого дослідження змісту поняття "часовий ресурс". З ним у словниках тим більше немає ясності. Жодного згадування про нього нам не вдалося знайти у напрочуд детальному словникові Макміллана - а він розрахований якраз на економістів.
"Час" як щось окреме, що не відноситься не тільки до ресурсів, а й взагалі до економічних факторів, можна знайти у Л. Лопатникова. Він, зокрема, вказує на стор. 76: "в) в динамічних моделях можливості взаємної заміни факторів зростають у часі... Різне у часі використання ресурсів". Отже, за Л. Лопатниковим, є окреме поняття ресурсів, а є час як щось цілком відмінне, що до ресурсів не відноситься, однак є необхідною умовою їхнього існування.
На стор. 83 він просувається далі у визначенні того, чим є час в економіці: час - це "фактор": "Фактор часу - компонент будь-якої динамічної економіко-математичної моделі". Але ніде у цього автора немає визнання часу ресурсом. Щось заважає досвідченому економісту прилучити час до переліку ресурсів, але що саме - з цього приводу він не висловлюється, нічого не пояснює і не досліджує.
Економічний зміст часу, тим не менше, привертає його увагу. На стор. 84 він визначає час як функцію і навіть як аргумент, що вже зовсім наближає його до ресурсів: "Функцією часу називається функція, яка відображає зміну економічного показника... в залежності від часу як аргументу".
Далі, на стор. 122, він наближає час і ресурс одне до одного максимально можливо як для умов фактичного невизнання їх тотожності: "Як стверджував В.В. Новожилов, у перспективному плані дефіцитними (тобто обмеженими у порівнянні з потребою), суворо кажучи, можуть бути лише неповторні умови - найкращі природні ресурси і фактор часу. Дефіцитність усіх інших ресурсів може бути усунена в процесі реалізації плану".
Актуалізація поняття часу в контексті обговорення проблем ресурсів, їхніх факторів та функцій, є дуже перпективним явищем. Л. Лопатников фактично вводить час до кола необхідних для виробництва величин, але ніде не зосереджується на їхній спорідненості чи протиставленості як на окремій науковій проблемі, що вже реально існує в економіці.
Можна ставити питання про введення категорії "часовий ресурс організації", оскільки "час" як необхідний компонент для здійснення діяльності організації дає підстави для розгляду часу як ресурсу, яким можна управляти на базі розроблених систем управління та коректного застосування ресурсного підходу до управління, з точки зору взаємозамінності ресурсів. Особливе значення при цьому мають ресурсні стратегії. Так, М. Портер вважає, що конкурентоспроможність відображає продуктивність використання окремих видів ресурсів. Тільки конкурентноспроможна організація здатна виробляти конкурентноспроможну продукцію, вчасно поставляючи її споживачу. Це виводить науковців та практиків на дослідження сутності, механізмів та інструментів ведення конкурентної боротьби, де раціональне використання "часового ресурсу" відіграє визначальну роль21.
Метою будь-якої організації є отримання певного результату у вигляді продукції або послуг при дотриманні встановлених обмежень у часі, тривалість виробництва продукції (послуг) и нормативних вимог до якості продукції (послуг) та рівню суспільно-необхідних витрат22.
"Обмеження у часі" або "тривалість" – в цьому контексті є власне часовим ресурсом організації, а рівень суспільно-необхідних витрат є не що інше, як обсяг (кількість) інших ресурсів (матеріальних, фінансових, людських, енергетичних, інформаційних), необхідних для здійснення послідовного, взаємопов’язаного процесу, виробничо-господарської діяльності.
Таким чином, часовий ресурс організації може бути визначений як встановлена тривалість часу, необхідна організації для отримання певного результату у вигляді конкурентноспроможної продукції або послуг, при дотриманні нормативних вимог до якості продукції (послуг) та рівню суспільно-необхідних витрат. Або : Часовим ресурсом організації можна вважати тривалість часу, необхідну для здійснення послідовного, взаємопов’язаного процесу виробничо-господарської діяльності, споживаючого інші ресурси організації з метою створення продукту або послуги з подальшим поданням їх споживачу.
Підсумовуючи результати дослідження, визначимо, що метод лексикографічного аналізу дав економічній науці несподівані і корисні знання і допоміг виявити реальну і вже визрілу в умовах сучасної української економіки проблему ставлення до часу як до реального виробничого ресурсу, одного з найважливіших у їхньому ряду.
Аналіз функціонування організації зазвичай веде до моделей, які містять багато рівнянь та параметрів, що характеризують даний об’єкт. При цьому практичне дослідження цих моделей досить складне та надто багато коштує.
Використання категорії "часовий ресурс" може спростити процес управляння та зробити його більш надійним. Моніторинг використання "часового ресурсу" дає можливість своєчасно застосовувати адекватні з економічної точки зору заходи. Враховуючи те, що сам процес управління – спливає у часі та йому притаманні властивості безперервності, необхідної послідовності етапів, циклічності, проміжку часу, інертності можуть бути оцінені через поняття часового ресурсу і дати можливість у даному часовому інтервалі прийняти та реалізувати раціональне управлінське рішення.


Управління часом — ключ до успішних продажів
Коли йдеться про зростання прибутковості серед працівників продажу, ніяке збільшення робочого часу не гарантуватиме успіху. Треба вміти розумно використовувати робочий час, а не бездумно збільшувати його тривалість.
Дослідження, проведене консалтинговою компанією виявило дивовижні відмінності між поведінкою та ставленням працівників продажу у високоефективних компаніях та тими, які працюють у менш успішних організаціях.
Перші приділяють на 40% більше часу своїм найкращим потенційним клієнтам та проводять на три чи чотири години в тиждень більше часу займаючись найціннішими продажами, ніж працівники продажу у менш ефективних компаніях.
Більше того, опитування 841-го спеціаліста з продажу у 500 компаніях також виявило, що продавці успішних корпорацій витрачають на 30% менше часу на вирішення адміністративних питань, ніж їхні колеги у менш ефективних організаціях.
"Основною причиною успішності є той факт, що вправні продавці набагато краще організовують свій час — навіть 2 чи 3 години надлишкової роботи з ключовими завданнями можуть призвести до відчутної різниці в ефективності", — стверджує Джон Бремен (John Bremen), директор з консультування ефективності продажу у Watson Wyatt.
"Дуже важливим є також той факт, на кого продавці витрачають свій час. Успішному працівникові замало проводити весь свій робочий час, вивчаючи потреби клієнта та здійснюючи презентації продуктів. Їм слід також працювати із кваліфікованими лідерами та вивчати перспективи".
Найпродуктивніші компанії завжди дають змогу продавцям заробити більше завдяки прив'язуванню рівня компенсації до ефективності, доводить дослідження. Працівники високоефективних компаній отримують у середньому на 40% більше грошової компенсації у формі змінної частки, яка залежить від продуктивності продавця. Фондові опціони отримують вдвічі більше працівників високоефективних компаній, ніж тих, які плетуться позаду.
Ставлення продавців до компанії також сильно відрізняється, залежно від того, до якого класу належить організація, чи є вона високоефективною. Працівники передових компаній вірять у свою організацію і мають більш позитивну точку зору як на її продукцію, так і на внутрішню підтримку. Наприклад, 8 із 10-ти продавців високоефективної компанії вважають, що саме їхня продукція та сервіс належать до найкращої на ринку. Про те саме говорить лише половина працівників менш продуктивних компаній.
"Найбільш поважні та успішні організації завжди намагаються залучити та мотивувати своїх продавців, — стверджує Джон Бремен. — Успішне управління працівниками продажу — спосіб створення довгострокової виграшної стратегії для компанії".


Організація наради на підприємстві як приклад правильної організації часу
Я розгляну два випадки. Перший, коли Ви – керівник і повинні підготувати нараду з деякого питання. Другою, коли Вам за службовим обов'язком доводиться брати участь в нараді.
- Ви повинні підготувати і провести нараду.
Перш ніж зайнятися підготовкою наради, подумайте, чи дійсно воно так необхідно? Чи зумієте Ви зібрати всіх зацікавлених співробітників в певний час у визначеному місці? Іноді краще поводитися з інформаційним листом до всіх потенційних учасників наради. Або провести селекторну або телеконференцію.
Отже, Ви зрозуміли, що жоден із запропонованим вище за способи спілкування проблеми не вирішить, і Ви повинні неодмінно провести цю нараду.
ПЛАН ПІДГОТОВКИ НАРАДИ.
Сформулюйте чітко ТЕМУ наради, визначите, яка МЕТА повинна бути досягнута (виробляє виробничого плану, визначення числа нових постачальників, запуск нової лінії продукції і ін.).
Кожен учасник повинен знати наперед повний склад присутніх, порядок денний, тему і мету наради.
Ви повинні поклопотатися про запрошення співробітників, відповідальних за питання, що обговорюються на нараді. Запрошення повинні бути розіслані не пізніше, ніж за тиждень, щоб уникнути збігів за часом з іншими засіданнями. Вкажіть в запрошенні, що учасник винен обов'язково негайно інформувати Вас, якщо він з якихось причин не зможе бути присутнім на засіданні. У ряді випадків зустріч доводиться переносити.
Кожен співробітник повинен бути готовий до особистої участі в засіданні. Для цього кожен повинен мати в своєму розпорядженні свій набір фактів, дат, необхідних цифр, що відносяться до його ділянки роботи і впорядкованому у відповідність з повісткою дня.
Перевірте і погоджуйте важ фактичний матеріал – терміни, цифри, об'єми виробництва, назви компаній-постачальників, ціни і ін., щоб всі члени Вашої команди мали в своєму розпорядженні однакові набори інформації.
Строго слідуйте призначеним Вами ж: часу початку засідання, регламенту, оголошеному наперед часу закінчення засідання.
Перевірте справність світла, опалювання, кондінционера, технічних засобів презентації (проектори, дошка, мів, указки, писальний папір і ін.).
Наперед призначте секретаря, який вестиме протокол засідання.
Подумайте і оптимально розподіліть місця за столом засідань. Уникайте садити поряд або один напроти одного співробітників, чиї службові інтереси можуть стати предметом конфлікту на нараді.
Поклопочіться наперед, щоб всім вистачило стільці.
У ряді випадків, особливо при складних і тривалих нарадах, протоколом передбачаються невеликі (10-20 хвилин) перерви для відпочинку і обговорення гострих проблем в неформальній обстановці. Поклопочіться наперед про каву, чай і інші безалкогольні напої. Якщо бюджет Вашої організації дозволяє, можна замовити невеликі бутерброди.
Вкажіть наперед, що мобільні телефони для зручності решти учасників повинні бути відключені на час засідання.

- Ви повинні взяти участь в нараді.
Перш ніж погоджуватися на участь в будь-якому заході, що вимагає значних витрат часу, ознайомтеся з порядком денним, обговорюваними питаннями, списком учасників, своєю роллю в цьому засіданні. Якщо Ви вважаєте, що Ваша роль зведеться до пасивного відсиджування, тобто прямій втраті часу, під будь-яким слушним приводом відхиляйте таку пропозицію. Нічого корисного для Вас воно не обіцяє.
Якщо ж нарада піднімає цікаві для Вашого підрозділу питання або Ви зможете зустрітися з людьми, знайомство і спілкування з якими представляє для Вас інтерес, ретельно підготуйтеся до такої події. Для цього Вам необхідно вивчити всі питання, що розглядаються на нараді, щоб взяти активну участь в їх обговоренні. З'ясуєте з Вашим безпосереднім начальником, яка роль відведена Вам в обговоренні, який виступ Ви повинні приготувати.
Якщо це не нарада по обміну думками, важливо, щоб Ваші заяви не йшли в розріз з думкою Вашої команди.
ПІДГОТОВКА ДО ЗУСТРІЧІ З КОЛЕГАМИ, ПІДЛЕГЛИМИ, КЛІЄНТАМИ
Сформулюйте мету встречи/переговоров. Складіть порядок денний проведення зустрічі. Якщо в зустрічі беруть участь декілька чоловік, визначите «ролеву» участь кожного.
Підготуйте список обговорюваних питань, роздайте кожному учасникові з Вашого боку.
Підготуйте всі альтернативні варіанти, які можуть бути запропоновані, якщо Ви не зумієте прийти відразу до угоди.
Підготуйте всі необхідні документи, фактичний матеріал з обговорюваного питання. Ознайомте з ними всіх учасників зустрічі з Вашого боку.
Продумайте регламент проведення зустрічі. Якщо зустріч продовжиться більше 2 годин або Ви припускаєте, що Вам буде непросто переконати Ваших партнерів, поклопочіться про каву/напої в перерві. Час перерви (не більше 20 хвилин) можна дуже плідно використовувати для продовження обговорення, але вже в неформальній обстановці.
Обдумайте, як розподілити місця учасників зустрічі за столом переговорів. Зазвичай одна команда займає місця по одну сторону столу, а інша - місця навпроти. Приготуйте для кожного учасника-гостя теку з рекламними матеріалами Вашої компанії.
В кінці зустрічі підведіть підсумок переговорів. Повторите, до яких угод ви прийшли, яких результатів досягли. Якщо під час зустрічі якісь питання залишилися невирішеними, особливо відзначте, з яких причин, яку додаткову інформацію буде потрібно для наступної зустрічі, коли і де ви збираєтеся провести новий раунд переговорів.


Висновок
Таким чином, ми можемо аналізувати діяльність людини в межах одиниці часового ресурсу - наприклад, в межах діб, та запропонувати розглядати людину як "носія одиниці часового ресурсу". А тому правомірною буде й постановка питання про оптимізацію використання часу. Проблема ця, однак, у вітчизняній науці менеджменту не тільки не вирішена, а й ще остаточно не поставлена.
Завдання, яке стоїть нині перед українським менеджментом - дослідити вітчизняний та світовий досвід управління, в тому числі й на рівні організації, сформулювати теоретичні проблеми управління часовим ресурсом на сучасному етапі становлення економіки країни, провести цикли експериментів, визначити актуальні проблеми його оптимізації, запропонувати практичні рекомендації щодо їх вирішення.


Список використаної літератури:
Кодекс законів про працю України.— К.: Реко-прес, 1992.
Багрова І.В. Нормування праці: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 212 с.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать