Ринкова система і продуктивність

В умовах ринкової економіки важливими елементами є різноманітні ринки, які складають її сутність, і від того, яке буде співвідношення між попитом та пропозицією на кожному з них, залежить загальна рівновага в державі, рівень вартісних та кількісних співвідношень (рис. 3).

Рис. 3. Головні показники вартісних і кількісних співвідношень

Залежно від того, як складаються вартісні і кількісні співвідношення, можна судити про рівень розвитку суспільства, рівень сформованості ринкових відносин та самого ринку, розглядаючи його як сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну, з допомогою яких проводиться купівля-продаж товарів і остаточне визначення їх суспільної цінності.

Отже, ринок є економічним процесом, який через попит і пропозицію приводить до встановлення ціни, а ринкова система — це система ринків, що функціонують як у межах держави, так і між країнами, і яка пов'язує між собою товаровиробників та покупців. Ця система охоплює чотири сфери економічної діяльності: виробництво; розподіл; обмін; споживання.

Ринкова система кожної країни має свої специфічні ознаки і особливості, що відрізняє її від інших і дає право говорити про специфічну модель ринкової системи, характерну тільки для цієї країни, тому й існує твердження — скільки країн, стільки і моделей ринку, але найбільш чітко визначеними в рамках ринкової системи є японська модель, американська модель, шведська модель...

Сучасна ринкова система базується на взаємодії приватного та державного секторів економіки, а кінцевою метою розвитку кожної держави (економічної системи) є задоволення потреб суспільства. З цією метою пов'язані всі сфери економічної діяльності. Головним економічним завданням є вибір найефективнішого варіанту розподілу факторів виробництва для розв'язання проблеми обмеженості можливостей, яка зумовлюється безобмежувальними потребами суспільства та обмеженістю ресурсів. У таких умовах важливу роль відіграє продуктивність, яка дає змогу за стабільної ринкової економіки досягти оптимальної кількості виробленої продукції і реалізувати її. Основними шляхами для цього є:

• економічна ефективність суспільного виробництва;

• стабільний рівень цін на життєво важливі товари та послуги;

• економічна забезпеченість громадян (соціальна захищеність);

• повна зайнятість (низький рівень безробіття);

• справедливий розподіл витрат;

• економічна свобода виробників;

• реальний торговельний баланс;

• економічне зростання (підвищення рівня життя та його якості). Останнє досягається при збільшенні обсягу ВНП або реального

доходу на душу населення, а також реального прирощення обсягу національного продукту в результаті збільшення кількості використовуваних факторів виробництва або покращання техніки та технології.

Варто пам'ятати, що основою економічного прогресу суспільства є підвищення ефективності виробництва. Найважливіші фактори економічного зростання наведено на рис. 4.

Процес формування і задоволення попиту та пропозиції є основним у ринковій системі. І залежно від того, як формується і задовольняється попит на робочу силу — найрухоміший фактор економічної системи, залежить ефективність всієї системи господарювання. Процес формування і задоволення попиту на робочу силу як в окремо взятій галузі економіки, так і економіці країни загалом схематично подано на рис. 5.

Рис. 4. Фактори економічного зростання

Рис. 5. Формування і задоволення попиту на робочу силу в умовах ринкової системи господарювання

Фактори "попит" і "пропозиція" мають великий вплив на продуктивність праці, яка відбиває ефективність конкретної праці і вимірюється споживчою вартістю товарів і послуг у вартісному виразі, вироблених (створених) в одиницю часу, або розміром часу,

витраченого на одиницю продукту праці. Рівень продуктивності праці безпосередньо залежить від:

а) організації виробництва, праці та управління;

б) техніко-технологічного рівня виробництва;

в) рівня підготовки кадрів, їх кваліфікації, якості трудових ресурсів;

г) умов праці;

д) рівня вирішення соціальних проблем у суспільстві (рівень і якість життя);

ж) рівня загальної і трудової та корпоративної культури працівників.

Однак на рівні держави, в умовах формування ринкових відносин, продуктивність праці (П) взаємопов'язана з такими економічними проблемами: А — антимонопольна політика, Τ — приватизація, Д — державне регулювання, Η — податкова система, Γ — грошова система, С — соціальне партнерство, К — конкуренція, У — управління виробництвом, 3 — заробітна плата, Ц — ціноутворення, Ρ — зростання обсягів виробництва, Б — підвищення добробуту народу. Взаємозв'язок усіх вказаних економічних проблем учений В. П. Чирков* зобразив у вигляді схеми (рис. 6).Стрілки з номерами показують вплив вирішення одних проблем на розв'язання інших: 1 — антимонопольні заходи сприяють формуванню ринкової конкуренції; 2 — приватизація шляхом створення суб'єктів ринку ще більшою мірою сприяє розвитку конкуренції; З — якщо налагоджено ефективну систему управління державними підприємствами, то останні також включаються в ринкову конкуренцію — хоч ще не повноцінними учасниками (порівняно з приватними підприємствами), але все ж учасниками; 4 — цей же фактор позитивно позначається й на рівні управлінської діяльності на кожному з державних підприємств; 5 — тим більше вдала приватизація служить гарантією успіху в удосконаленні господарського управління на підприємствах недержавного сектору економіки; 6 — продумана податкова система також є важливим фактором активізації підприємництва на підприємствах усіх форм власності; 7 — стабілізація грошової системи благотворно позначається на всій системі управління господарством; 8 — якщо б вдалося оплачувати труд (нехай для початку частково) у твердій національній валюті, це справило б вирішальний вплив на вирішення складного завдання створення сучасної системи заробітної плати; 9 — досліджуючи подальші причин-но-наслідкові зв'язки на схемі, бачимо, що ринкову конкуренцію треба передусім розглядати як головний антиінфляційний фактор, без якого утримувати ціни можна лише нормативно-плановим механізмом, повернення до якого суперечить принциповим установкам нашої економічної реформи; 10 — у міру посилення ролі соціального партнерства в утриманні цін цю проблему, можливо, вдасться вирішити найбільш успішно — без використання суворих адміністративних і штрафних заходів; 11 — угоди між роботодавцями і особами найманої праці в рамках соціального партнерства можуть з великою результативністю приводити до оптимальних рівнів оплати праці в галузях народного господарства; 12-14 — вплив на продуктивність праці відповідно конкуренції, системи управління і форм оплати праці; 15 — обґрунтовані і тим більш невисокі ціни роблять продукцію конкурентоспроможною, що сприяє збільшенню її випуску; 16 — зростання продуктивності праці безпосередньо зумовлює збільшення обсягів виробництва, а тому цей фактор найважливіший в наведеній схемі. Тут показаний також очевидний вплив зниження цін (17) і збільшення випуску продукції (18) на зростання добробуту населення.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Жарко И. Эффективность труда в условиях перехода к рыночной экономике / Бизнес-Информ. - 1998. - № 15. - С. 40-41.

2. Продуктивність праці у підприємницькій діяльності: Інструкт. матеріал / Ю. Ю. Куценко, Ф. М. Коломієць, О. П. Куценко та ін. — К.: Віпол, 1996. - 68 с.

3. Производительность: путь к выживанию и росту: Практ. пособие для предприятий. — М.: Всерос. центр произвол., 1996. — 87 с.

4. Сидоров В. А. Трансформация производительности труда на этапе рыночных предобразований / М-во образования Рос. Федерации, Кубан. гос. ун-т. - Краснодар: КубГУ, 1999. - 234 с.

5. Шевченко А. Ф. Ефективність праці та фактори її підвищення при переході до ринкової економіки. — Кам'янськ-Шахтинськ: Станиця, 1994. - 107 с.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать