Управління людськими ресурсами

Зміст

Вступ

1. Роль персоналу в постіндустріальній економіці.

2. Творчий і соціальний капітал.

3.. Кадровий склад.

3.1. Структура кадрів.

4 Планування потреби в співробітниках.

5. Показники ефективності роботи персоналу.

Висновок

Вступ

В умовах ринку особливо важливо управління людськими ресурсами і їх активною діяльністю. Сьогодні зростання інтелектуального капіталу організацій, підприємств і фірм розглядається як головний чинник ефективності, підвищення значення і ролі персоналу в досягненні корпоративної стратегічної мети, створенні нових організаційних структур і систем управління, формування інноваційної і технологічної культури. До сучасного підприємця, керівника, менеджеру пред'являються нові вимоги: висока адаптація до зовнішніх і внутрішніх змін, стратегічне бачення проблем і мети, лідерство, творчість, новаторство, постійний саморозвиток і вдосконалення особи. В світі широко відома що використовується японцями системна модель «7С» — стратегія, стиль керівництва, склад кадрів, сума навиків, сумісні цінності, структури і системи.

З розвитком економіки у всьому світі і посилюванні конкурентної боротьби практично у всіх галузях, стає очевидно, що процвітати будуть тільки ті організації, які зрозуміли, як досягти зацікавленості і обов'язковості своїх співробітників на всіх рівнях і як постійно розвивати у них здібності самообучаться. Бажання вчитися швидше, ніж конкуренти, — єдине гідне підтримка конкурентна перевага.

В умовах прискорення науково-технічного прогресу, загострення проблем безпеки, якості і ефективності функціонування складних економічних систем, зростання числа і складності вирішуваних задачі необхідні злагоджена діяльність всього колективу підприємства.

В сучасних ринкових умовах особливо гостро встало питання про якість підготовки фахівців, навчання персоналу, постійного розвитку співробітників, мотивації, комфортному психо-емоціональному кліматі в будь-якому колективі і інших моментах, завдяки яким можна без збільшення матеріальних витрат у виробництво збільшити ефективність, тільки за рахунок відношення співробітників, їх активності, ініціативності, прагнення і здатності працювати краще, максимально добре.

Мета даної роботи – розібратися в способах ефективного управління персоналом, тобто навчитися планувати потребу в співробітниках, враховуючи кадровий склад, вік, особливості характеру людей, взнати методики оцінки показників продуктивності праці, показати, що «кадри час вирішують все».

1. Роль персоналу в постіндустріальній економіці

Приблизно в 70-х роках управління персоналом, як і вся система управління організаціями, зазнали глибокі якісні зміни. Це було пов'язано зі вступом низки промислово розвинутих країн Заходу до постіндустріальної стадії розвитку, а також з дією цілого ряду чинників економічного, політичного і соціально-культурного характеру. Провідним і першим в нашій класифікації чинником підвищення ролі персоналу в сучасному виробництві є принципові зміни в змісті праці, викликані застосуванням нових техніки, технологій і методів виробничої діяльності. На зміну змісту праці істотно вплинув що почався в середині XX в. процес автоматизації виробництва. Він відділив працівника від предмету праці, поставивши між ними складну систему машин і устаткування. Це звільнило людину від більшості механічних функцій, ослабило або зовсім усунуло прямий зв'язок між інтенсивністю праці і його продуктивністю, зробивши непотрібною характерну для управління персоналом в тейлорістськой моделі функцію «максимального вичавлювання поту». На перший план висувалися функції забезпечення безперервності роботи системи агрегатів, обслуговування і наладки устаткування. Все це підвищило інтелектуальний зміст праці, значущість відповідальності і самоконтролю працівника.

Великий вплив на зміст праці надала комп'ютеризація виробництва, що відбулася в 80-х роках у зв'язку з мініатюризацією і здешевленням комп'ютерів. Автоматизація і комп'ютеризація виробництва дозволяють передавати техніці не тільки фізичні, але і складні інтелектуальні операції, залишаючи людині неалгорітмізіруємиє, тобто самі творчі види діяльності, пов'язані з унікальними властивостями мозку і соціалізацією індивіда.

З таким рівнем розвитку виробництва несумісна низька кваліфікація робочої сили. Навпаки, від працівника потрібне постійне накопичення знань і навиків, необхідне для освоєння видів продукції і технологій, що безперервно обновляються.

Сучасний рівень НТП багато в чому спростував основний постулат тейлорістськой моделі управління, що свідчить: «Максимізація прибутку досягається максимальним спрощенням трудових функцій». В історично нових умовах спрощення функцій працівника часто перешкоджає ефективності виробництва, несумісний з використанням ряду нових технологій і методів, що вимагають від працівника не тільки добросовісного виконання власних задач, але і колективної відповідальності, більш чіткої організації праці в цілому.

До таких методів, або технологічним ланцюжкам, відноситься, наприклад, виготовлення і поставка продукції «точно в строк», вперше що отримали масове розповсюдження в Японії. Цей метод припускає надзвичайно високу чіткість поставок всіх компонентів виробничого процесу (сировини, матеріалів, фінансових ресурсів і т.п.), найвищу відповідальність всіх працівників і у разі потреби їх взаємозамінність, бездоган

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать