Основні теорії мотивації. Картини людини в теоріях мотивації

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАІНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки та підприємства

Реферат

з дисципліни “Основи психології і педагогіки”

на тему: “Основні теорії мотивації. Картини людини в теоріях мотивації.”

Виконав:

студент групи 3ек

Потапенко Р.Д.

Перевірив:

ст..викладач

Гришко Н.Г.

ХЕРСОН 2009

Зміст

Введення.

1. Мотив і мотивація

2. Теорії мотивація

3. Винагорода як мотивація

Список використаної літератури

Введення

Якщо на зорі наукових досліджень, а в буденній мові і сьогодні, поняття мотиву позначало усвідомлену спонукання до дії, рефлексію його задуму, то пізніше професіонали від такого розуміння відмовилися. Адже дія виявляється мотивованою, в сенсі його цілеспрямованості, навіть не супроводжуючись свідомим наміром суб'єкта або навіть коли взагалі, важко собі уявити який-небудь намір. Повинно існувати щось, що дозволяє вибрати між різними варіантами дії, «запускає» дію, направляє, регулює і доводить його до кінця, після чого починається нова послідовність дій, в якій знову можна угледіти вже іншу цілеспрямованість. Це щось, зване поки просто мотивацією (не мотивом),- поняття, використовуване перш за все для пояснена послідовності поведінкових актів, направлених на певну мету, яка залежно від наявних обставин може досягатися вельми різними шляхами.

Аналізуючи широкий клас підходів, що притягувалися з незапам'ятних часів для пояснення поведінки, особливо його індивідуальних відмінностей, і об'єднуваних досить просто обґрунтованою передумовою: поведінка прямує очікуванням, оцінкою передбачуваних результатів своїх дій і їх віддалених наслідків. Значущість, яку суб'єкт при цьому приписує наслідкам, визначається властивими йому ціннісними диспозиціями, які найчастіше позначають словом «мотиви».

1. Мотив і мотивація

Поняття «мотив» в даному випадку включає такі поняття, як потребу, спонуку, ваблення, схильність, прагнення і т.д. При всіх відмінностях у відтінках значення цих термінів указують на «динамічний» момент спрямованості дії на певні цільові стани, які незалежно від їх специфіки завжди містять в собі ціннісний момент і які суб'єкт прагне досягти, які б різноманітні засоби і шляхи до цього не вели. При такому розумінні можна припустити, що мотив задається таким цільовим станом відношення «індивід-середовище», яке саме по собі (хоч би в даний момент часу) бажаніше наявного стану. З цього вельми загального уявлення можна вивести ряд наслідків про вживання понять «мотив» і «мотивація» при поясненні поведінки або, щонайменше, вичленувати деякі основні проблеми психологічного дослідження мотивації. Якщо розуміти мотив як бажаний цільовий стан в рамках відношення «індивід-середовище», то, виходячи з цього, можна намітити основні проблеми психології мотивації.

1. Існує стільки різних мотивів, скільки існує змістовно еквівалентних класів відносин «індивід-середовище». Ці класи можна розмежувати, грунтуючись на характерних цільових станах, прагнення до яких часто спостерігається у людей. (Разом з бажаними цільовими станами мотиви в рамках деяких відносин «індивід-середовище» можна визначити і через уникаючі стани.) В даному випадку ми маємо справу з проблемою змістовної класифікації мотивів, складання їх переліку.

2. Мотиви формуються в процесі індивідуального розвитку як відносно стійкі оцінні диспозиції. Необхідно з'ясувати на підставі яких можливостей і активуючих дій середовища виникають індивідуальні відмінності в мотивах, а також з'ясувати можливості зміни мотивів шляхом цілеспрямованого втручання. В даному випадку ми маємо справу з проблемою розвитку і зміни мотивів.

3. Люди розрізняються по індивідуальних проявах (характеру і силі) тих або інших мотивів. У різних людей можливі різні ієрархії мотивів. В даному випадку перед нами встають проблеми вимірювання мотивів.

4. Поведінка людини в певний момент часу мотивується не будь-якими або всіма можливими його мотивами, а тим з найвищих мотивів в ієрархії (тобто з найсильніших), який за даних умов ближче за всіх пов'язаний з перспективою досягнення відповідного цільового стану або, навпаки, досягнення якого поставлене під сумнів. Такий мотив активується, стає дієвим. (Одночасно можуть активуватися і інші мотиви, супідрядні йому або що знаходяться з ним в конфлікті. Але ради простоти побічними мотивами ми нехтуватимемо.) В даному випадку ми стикаємося з проблемою актуалізації мотиву, тобто з проблемою виділення ситуаційних умов, що приводять до такої актуалізації.

5. Мотив залишається дієвим, тобто бере участь в мотивації поведінки, до тих пір, поки не досягнеться цільовий стан відповідного відношення «індивід-середовище», або індивід до нього не наблизиться, наскільки дозволять умови ситуації, або цільовий стан не перестане загрозливо віддалятися, або умови ситуації, що змінилися, не зроблять інший мотив більш насущним, внаслідок чого останній активується і стає домінуючим. Дія, як і мотив, нерідко уривається до досягнення бажаного стану або розпадається на розкидані в часі частини; у останньому випадку воно звичайне через певний час поновлюється. Тут ми стикаємося з проблемою виділення в потоці поведінки частин дії, тобто з проблемою зміни мотивації, відновлення або післядії мотивації, що вже мала місце.

6. Спонукання до дії певним мотивом позн

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать