Інноваційна діяльність як об'єкт інноваційного менеджменту

Інноваційна діяльність як об'єкт інноваційного менеджменту

Інноваційний процес та інноваційна діяльність

Інноваційна діяльність - діяльність, що спрямована на пошук можливостей інтенсифікації виробництва й задоволення суспільних потреб у нових товарах і послугах за рахунок використання науково-технічного й інтелектуального потенціалу.

Інноваційна діяльність - діяльність, що спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок і обумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.

Терміни «інновація» і «інноваційний процес» близькі, але не однозначні. Інноваційний процес - процес перетворення наукових знань в інновацію. Головна його риса - обов'язкове завершення інновацій, тобто одержання результату, придатного для практичної реалізації. Інноваційний процес пов'язаний зі створення, освоєнням і поширенням інновацій.

Творці інновацій (новатори) керуються такими критеріями, як життєвий цикл виробу й економічна ефективність. їхня стратегія спрямована на те, щоб перевершити конкурентів, створивши нововведення, що буде визнано унікальним у певній області.

Науково-технічні розробки й нововведення виступають як проміжний результат науково-технічного циклу й у міру практичного застосування перетворюються в науково-технічні інновації - кінцевий результат. Науково-технічні розробки й винаходи є додатком нового знання з метою його практичного застосування, а науково-технічні інновації - це матеріалізація нових ідей і знань, відкриттів, винаходів і науково-технічних розробок у процес виробництва з метою їхньої комерційної реалізації для задоволення певних потреб споживачів. Неодмінними властивостями інновації є науково-технічна новизна та виробнича застосовність. Комерційна реалізація стосовно інновації виступає як потенційна властивість, для досягнення які необхідні певні зусилля.

Із сказаного випливає, що інновація-результат потрібно розглядати нерозривно з інноваційним процесом. Інновації властиві наступні властивості:

1) науково-технічна новизна;

2) виробнича застосовність;

3) комерційна реалізація.

На практиці поняття «новація», «нововведення» нерідко ототожнюються, хоча між ними є розходження.

Новацією може бути новий порядок, новий метод, винахід. Нововведення означає, що новація використається. З моменту прийняття до поширення нововведення здобуває нову якість і стає інновацією.

Отже, науково-технічні інновації повинні:

- мати новизну;

- задовольняти ринковому попиту;

- приносити прибуток виробникові.

Поширення нововведень, як і їхнє створення, є складовою частиною інноваційного процесу.

Розрізняють три логічні форми інноваційного процесу:

простий внутріорганізаційний;

простий міжорганізаційний;

розширений.

Простий внутріорганізаційний ІП припускає створення та використання нововведень усередині однієї й тієї ж організації, нововведення в цьому випадку не приймає безпосередньо товарної форми.

При простому міжорганізаційному ІП нововведення виступає як предмет купівлі-продажу. Така форма інноваційного процесу означає відділення функції творця й виробника нововведення від функції споживача.

Розширений ПІ проявляється в створенні нових виробників нововведення, у порушенні монополії виробника-піонера, що сприяє через взаємну конкуренцію вдосконалюванню споживчих властивостей товару, що випускається. В умовах товарного інноваційного процесу діють як мінімум два господарюючі суб'єкти: виробник (творець) і споживач (користувач) нововведення. Якщо нововведення -технологічний процес, його виробник і споживач можуть поєднуватися в одному господарському суб'єкті.

Простий інноваційний процес переходить у товарний за дві фази:

1) створення нововведення і його поширення;

2) дифузія нововведення.

Перша фаза — це послідовні етапи наукових досліджень, дослідно-конструкторських робіт, організація досвідного виробництва й збуту, організація комерційного виробництва. На першій фазі ще не реалізується корисний ефект нововведення, а тільки створюються передумови такої реалізації.

На другій фазі суспільно корисний ефект перерозподіляється між виробниками нововведення, а також між виробниками й споживачами.

Поширення інновацій - це інформаційний процес, форма й швидкість якого залежить від потужності комунікаційних каналів, здатності сприйняття інформації господарськими суб'єктами, їхніх здатностей до практичного використання цієї інформації.

Дифузія інновації - процес, за допомогою якого нововведення передається по комунікаційних каналах між членами соціальної системи в часі. Нововведеннями можуть бути ідеї, предмети, технології, що є новими для відповідного господарського суб'єкта.

Суб'єктів інноваційного процесу можна розділити на наступні групи: новатори, ранні реципієнти; рання більшість і відстаючі.

Новатори є генераторами науково-технічних знань. Це можуть бути індивідуальні винахідники, дослідницькі організації. Вони зацікавлені в одержанні частини доходу від використання винаходів.

Ранні реципієнти - це підприємці, які першими освоїли нововведення. які прагнуть одержання додаткового прибутку шляхом якнайшвидшого просування нововведень на ринок.

Рання більшість - представлена фірмами, які першими впровадили нововведення у виробництво, що забезпечує їм додатковий прибу

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать