Видатні постаті японського менеджменту

Видатні постаті японського менеджменту

Ібука Масару

Масару Ібука (19081997) – видатний японський підприємець, засновник і голова ради директорів компанії Sony, всесвітньо відомого виробника електронної техніки.

Народився 11 квітня 1908 р. в м. Нікко, префектура Тошиги. Вивчав електроніку на факультеті природничих і прикладних наук в університеті Васеда. Ще студентом зробив кілька винаходів і став відомим серед фахівців. Після закінчення університету в 1933 р. почав працювати у фотохімічній лабораторії, а в 1970 р. заснував компанію NihonSoruteiKi ("Японські вимірювальні інстументи"), яка випускала пристрої для пошуку підводних човнів. Завдяки цій діяльності познайомився з Ажіо Моріта, молодшим лейтенантом технічної служби військовоморського флоту Японії. Відразу ж після закінчення війни створив нову фірму TokyoTsushinKenkyuio, основною продукцією якої були вольтметри. Через півроку вона ввійшла до складу TokyoTelecommunicationEngineering, яка в 1958 р. одержала назву Sony. М. Ібука став директором фірми 1950 р. і головою ради директорів 1971 р.

Він був сміливим інженером-новатором і талановитим менеджером. Під його керівництвом Sony перетворилася із маленької фірми, в якій в 1946р. працювало кілька десятків робітників, на гіганта електронної індустрії. У повоєнній Японії ім’я М.Ібука стало символом масового споживання і миру, оскільки його компанія виробляла продукцію виключно мирного призначення: магнітофони, транзисторні радіоприймачі, телевізори, відеомагнітофони, портативні радіоплеєри. Її діяльність, в якій велике значення надається оригінальності продукції, відрізняється від типової діяльності більшості японських фірм, що віддають перевагу використанню готових виробів.

М.Ібука став широко відомим завдяки таланту винахідника, діловим стратегіям, гострому відчуттю новизни. Його винаходи підтверджені понад 70 патентами, а стратегія індивідуалізації продукції принесла йому славу видатного японського діяча бізнесу, чиє ім’я стоїть в одному ряду з іменами Соіхіро Хонда, Ажіо Моріта. Інтерес до всього оригінального, небажання іти протореними шляхами значно відрізняє стратегію Sony від традицій групової орієнтації, характерних для промислових асоціацій і кейрецу (груп компаній, власники яких мають родинні зв’язки).

Блискучі якості керівника продемонстрував у процесі розвитку фірми Sony, особливо в 19451976 рр., на посадах її президента і голови ради директорів. Відмінною рисою його підприємницького таланту був науковий склад розуму та інтерес до інновацій. У бурхливі 19451950 рр. Sonyбралася за випуск багатьох виробів і в 1950 р. виготовила перший японський магнітофон. М. Ібука зробив значний особистий внесок у технічне керівництво цим проектом. Для досягнення визначеної мети він залучив до співпраці багатьох випускників університетів, які мали наукові ступені докторів та магістрів. Третина всіх працівників Sony мала вищу освіту. В 1952 р. під час відвідування США він широко оцінив переваги використання транзисторів, після чого Sony одержала від компанії WesternElectric права на використання транзисторної технології. М. Ібука організував дослідно-конструкторські роботи із створення таких нових виробів, як транзисторні радіоприймачі, перші напівпровідникові телевізори, перші побутові відеомагнітофони, радіоприймачі на інтегральних схемах, телевізори, кінескопи "Тринітрон".

Він завжди виявляв інтерес до продукції споживчого, а не промислового або військового призначення. Переваги стратегії зайняття ринкових ніш компанією Sonyполягає в тому, що вона використовувала транзистори саме тоді, коли на них був значний попит, оскільки для багатьох людей вони стали символом матеріального добробуту. В 1955 р. Sonyвипустила один із перших у світі транзисторний радіоприймач.

Стратегія Sonyповністю відповідала особливостям повоєнного розвитку (зростанню споживацького попиту). Однією із характеристик товарів, якій М. Ібука приділяв особливу увагу, були її невеликі габарити. Sony постійно прагла випускати дедалі компактніші вироби, переходячи від використання електронних ламп до застосування напівпровідникових транзисторів, а потім й інтегральних мікросхем, що дало змогу створити портативні транзисторні радіоприймачі. Крім того, компанія виробляла портативні телевізори, аудіо- та відеоплеєри. Орієнтація на малогабаритну техніку повністю відповідала повоєнній тенденції зменшення розмірів побутової апаратури і забезпечила швидке зростання компанії за рахунок значного розширення її ринкової частки. Так, перші її магнітофони важили до 40 кг, а вже через кілька років внаслідок зусиль із удосконалення конструкції їх маса не перевищувала 1,2 кг. Використання цих трьох факторів – впровадження інновацій, орієнтація на споживача і прагнення зменшити габарити продукції – сприяло перетворенню Sony із маленької провінційної фабрики на потужну міжнародну компанію.

Корпоративний дух Sony полягає у "небажанні випускати те, що виробляють інші". Прибутки як результат скорочення витрат за рахунок масового виробництва і масового маркетингу не є головною метою її стратегії. За рахунок значних інвестицій у науково-дослідницькі розробки і створення зразків передової техніки Sony має можливості випускати товари, недоступні іншим фірмам. Виробництво таких товарів є основою її стратегії розвитку.

Проте компанія припустилася і деяких помилок внаслідок орієнтації тільки на споживацький попит: припинення випуску спеціальної