Оцінка доцільності правової охорони

Початковою передумовою в схемі охорони є те, що все створене компанією народжується як комерційна таємниця - джерело ідей і новацій, у яких можна впевнитися. Це основа, на якій розвивається вся творча діяльність. Вона містить у собі технологію використання устаткування, результати роботи службовців, досвід і командну роботу, а також експерименти, інженерні плани, ескізи, плани підприємства, шляхи поширення товарів і методи опрацювання інформації. "Ноу-хау" також містить у собі попередні невдачі, перевірені експерименти та будь-які інші несподівані або небажані події, що сприяють придбанню компанією цінної інформації, тобто переборені компанією труднощі.

Нагромадження ноу-хау протягом певного періоду створює інкубаційне середовище, що дає початок унікальним ідеям, концепціям або інноваціям. При додатковому дослідженні ідеї, концепції або інновації стають більш визначеними і "цеглинки" ноу-хау збираються в одне ціле, формуючи об'єкт охорони, що міг би кваліфікуватися для застосування до нього законодавства про інтелектуальну власність.

Описаний процес може тривати роками, а може початися й завершитись протягом однієї ночі. Наприклад, після багатьох років досліджень науковець, зрештою, відкриває оптимальний хімічний процес, який можна буде охороняти комерційною таємницею або патентуванням. Фахівець з маркетингу після кількох днів мозкового штурму формує гасло для нової рекламної кампанії, яке можна охоронятися торговельною маркою. Хоча генезис і часові рамки для обох об'єктів охорони різні, кожен з них базується на фундаменті ноу-хау. У такий спосіб ноу-хау - це фундамент, на якому компанії формують портфель своєї інтелектуальної власності, куди входять патенти, авторські права, торговельні марки, комерційні таємниці тощо.

Об'єкт, що кваліфікується для охорони патентом, авторським правом, торговельною маркою, міститься всередині ноу-хау. Зовнішня частина цього простору складається з непридатних для правової охорони результатів інтелектуальної діяльності. Патентна сфера містить предметну галузь, що патентується, зокрема й деталі та вузли устаткування, способи операцій з матеріальними об'єктами, штучно створені речовини й матеріали. Частина цієї сфери відведена предметній галузі, що підходить для охорони патентом на промисловий зразок. Вона містить у собі декоративні художньо-конструкторські аспекти товарів, що серійно випускаються. Сфера авторських прав охоплює предметну галузь, що підходить для охорони авторським правом творів, зокрема й рекламу, ярлики, брошури, програмне забезпечення. І, нарешті, сфера торговельних марок містить предметну галузь, що підходить для реєстрації засобів індивідуалізації товарів і послуг.

Розгляньмо основні етапи, які треба враховувати при визначенні, чи виправдує певний розпізнавальний об'єкт будь-яку охорону взагалі.

Першим важливим етапом відповідно до схеми охорони є визначення того, чи варто охороняти цей об'єкт. Для відповіді на питання про необхідність правової охорони потрібно проаналізувати низку чинників.

Чи є об'єкт охорони відомим? Загальновідомий об'єкт не буде придатним для охорони комерційною таємницею в силу невідповідності вимозі засекреченості. Цей об'єкт не буде придатним для охорони патентом або товарним знаком, якщо його вже знають і використовували інші до того часу, як компанія розробила й ідентифікувала його.

Чи є ексклюзивне володіння об'єктом передбачуваної охорони? Зазвичай наявність виключних прав - це основна причина охорони інтелектуальної власності і, на жаль, часто, єдиний чинник, що його розглядають компанії, визначаючи необхідність охорони тих або інших ідей. Власник патенту має право відсторонити інших від виробництва, використання або реалізації певного винаходу або його еквівалента на всій території дії патенту та на весь термін його дії. Власник авторських прав має виключне право робити копії й поширювати твори, захищені авторськими правами. Власник торговельної марки має виключне право на фактичне використання зареєстрованої марки на всій території її дії. Власник комерційної таємниці має право перешкодити іншим красти його секрети, хоча, власне кажучи, це право є винятковим не на об'єкт охорони, а на охорону комерційних інтересів власника комерційної таємниці.

Виключні права на об'єкти права інтелектуальної власності використовуються як у захисних цілях, щоб не дозволити конкурентам законно використовувати чужі творчі досягнення, так і як ефективна наступальна зброя, для того щоб:

не тільки зупинити виготовлення або використання конкурентами-порушниками прав безпосередньо об'єкта охорони, але й заборонити або обмежити використання його еквівалента, навіть якщо конкуренти створили останнього незалежно;

відшкодувати грошові збитки, понесені в результаті чиєїсь діяльності, що порушує права інтелектуальної власності. Конкурент може, наприклад, дістати значну ринкову перевагу з

конкретної технології, навіть якщо ця ж сама технологія не приносить відчутної користі тому, хто нею правомірно володіє. Компанія може захотіти послабити дію конкурентів на свої товари шляхом захисту подібної технології.

Є два альтернативних шляхи запобігання можливості володіти об'єктом з боку конкурента: одержати на цей об'єкт права інтелектуальної власності або привселюдно розсекретити його в якій-небудь публікації. Щодо першої альтернативи можна сказати, що одержання прав інтелектуальної власності перешкодить конкурентові дістати аналогіч