Розвиток навичок запам’ятовування в процесі вивчення англійської мови

Цінні відомості про пам‘ять знаходяться в працях багатьох психологів (П.П. Булонського, Л.С. Вигодського, Л.В. Заїкова, С.Л. Рубінштейна). Зокрема в тих, що розкривають її в зв‘язку з особливостями засвоєння учнями змісту навчальних дисциплін. Можливо, з причини недостатності наукових робіт, присвячених особливостям мнемонічної діяльності школярів молодших і старших класів часто не йдуть шляхом осмисленого запам‘ятовування учбового матеріалу, а вдаються до механічного (зазубрювання).
„ ... Першокласник приходить до школи, – пише Іполітов, – і з першої ж чверті він зіштовхується із необхідністю запам‘ятовувати значний обсяг інформації ”. Цю необхідність можна перетворити на веселу захоплюючу гру. І тут повинні допомогти дорослі – батьки, вчитель, шкільний психолог. Допомагати весело, ненав‘язливо, непомітно, цікаво, щоб запам‘ятовування відбувалось саме собою, а не ставало непосильною працею дитини. Згадаймо, як Том Сойєр перетворив нудну роботу – фарбування паркану – на захоплюючу гру для хлопчиків. Учитель, певною мірою, повинен стати Томом Сойєром, але при цьому ще й розвивати творчу ініціативу учнів, навчати доводити правильність відповіді, розв‘язувати завдання нестандартно, відстоювати свою точку зору.
Л.В. Заїков, працюючи над створення своєї методичної системи освіти, серед її типових якостей особливо виділив таку, як процесуальність, пов‘язану з механізмами пам‘яті. „Згідно процесуального характеру нашої методичної системи, кожен відрізок учбового курсу входить в якості залежного елементу в органічний зв‘язок з іншими елементами. Як це показано експериментально, справжнє пізнання кожного елементу прогресує по мірі володіння іншими, наступними елементами предмету і усвідомлення відповідного цілого, аж до всього учбового курсу та його продовження в наступних класах”.
Аналізуючи хід міркувань О.М. Сороки, що в своїй статті виклав думки про можливості надання комп‘ютерної допомоги для ефективності дії процесів пам‘яті при вивченні іноземної мови, можна зробити наступні висновки:
1.Роль учня як суб‘єкта комунікації вимагає від комп‘ютера все більшої допомоги, а разом з тим і її автоматизації. На перший план виходить не завдання миттєвого контролю його діяльності, а надання учневі миттєвої допомоги, потребу в якій він визначає сам.
2.Концепція діяльності учнів базується на тому, що людина не лише пристосовується до умов зовнішнього середовища, а й активно пристосовує його до себе. У зв‘язку з цим стає необхідністю набуття не мовленнєвих навичок, а інтелектуальних вмінь. На перший план виходить потреба організувати психічні процеси, що сприяє засвоєнню матеріалу, вибудувати учбовий матеріал відповідно до структури цих процесів. Але такий підхід є загальним. У ньому слід виділити рівні для виділення тих поточних завдань, які треба вирішити в процесі діяльності (вивчення іноземної мови) а спілкування нею так само, як і внутрішня комунікація чи мислення, є видом такої діяльності. Діяльність може бути комунікативною, трудовою, ігровою, але будь-яка вона має єдину психологічну структуру.
Подальша інформація, що привертає увагу в психологічній літературі, стосується дослідів німецького психолога Еббінгауза, котрий значну їхню кількість провів саме на собі. Результати їх містяться в книзі „Пам‘ять: внесок в експериментальну психологію” (1913р.). Базою досліду були „безглузді склади”, як він сам їх називає, з трьох букв, по типу – zok, kem. Відбираючи їх, Еббінгауз надіявся скоротити до мінімуму вплив своїх попередніх знань на процес запам‘ятовування. Він відібрав 2300 таких складів і читав їх уголос. Далі закривав список, намагаючись повторити прочитане. Звичайно, з такою кількістю слів з першої спроби вдало бажаного результату отримати було неможливо, але він не покидав зусилля, а продовжував до того часу, доки не досягнув більш-менш хорошого результату. Так, безумовно важко буде підрахувати увесь затрачений на це час, але після всього дослідник назвав його „спробою визначення критеріїв пам‘яті”. Він перевіряв свою пам‘ять в різний час після того, як запам‘ятав список. Згадуючи перший склад, психолог іноді не пам‘ятав подальшого. Але чи значило це, що список, який він вивчав місяці назад не зберігся в пам‘яті?
Г. Іббенгауз довчив список складів, і на довчання у нього витратилось менше ніж на завчання. Він назвав цей прийом „методом збереження інформації”. Але головним відкриттям з усього вище сказаного є саме те, що в перший час отримання інформації, пам‘ять людини зберігає лише 40-45%; об‘єм збереження впродовж 48 годин знижує інформацію до 30%. Цей досить вагомий факт, про який треба пам‘ятати кожному, хто хоче вивчити максимальну кількість іншомовної лексики: займатись вивченням без великих перерв і краще 20-30 хв. зате щоденно.
Як висновок можна сказати наступне: з точки зору психологічної літератури про процеси пам‘яті, їхня єдність прослідковується у взаємо обумовленості та в проникненні одного процесу в інший. Для ефективності їхнього протікання необхідно застосовувати певні методи та прийоми, які частково пропонуються у цій роботі.
Розглядаючи дане питання, доречно буде зауважити те, що загалом уся пам‘ять являє собою єдиний безперервний складний процес. Адже неможливо собі уявити такий стан свідомості, котрий зовсім не пов‘язується з пам‘яттю. Протікання даних процесів демонструється, перш за все, діяльністю особистості та її прагненню до досягнення певної мети. При звичайному їх аналізі вчені абстрагуються від складних діалектичних зв‘язків і визначають той чи інший процес у відповідності до його домінуючих характеристик. Психологічна література подає 4 процеси пам‘яті: запам‘ятовування, збереження, відтворення і забування. Отже, окремо про кожний із них.
Запам‘ятовування – процес, що передбачає закріплення нового шляхом його зв‘язку з раніше набутим. Останнє є необхідною умовою поповнення досвіду індивіда новими знаннями і формами поведінки. Залежно від характеру діяльності, найкраще запам‘ятовується той матеріал, що є його метою. Тобто запам‘ятовування якоюсь мірою є вибірковим. Але для його повної ефективності необхідно створити відповідні умови. Традиційно вони є такими:
1. Використання наочності;
2. Повторення матеріалу;
3. Розподіл у часі;
4. Урізноманітнення способів повторення;
5. Активна мисляча реальність;
6. Мотиви пам‘яті.
Експериментально доведено, що будь-яке запам’ятовування є закономірним продуктом дії суб’єкта з об’єктом. Т. ч. запам’ятовується те, що суб’єкт визначає для себе як головне. А характеристика запам’ятовування тлумачиться мотивами та способами діяльності особистості. З таких позицій розглядаються процеси пам’яті у всіх їхніх формах і на всіх рівнях формування. Отже, почнемо з першого – короткочасного.
Уявимо ситуацію. Особі, яка вивчає англійську мову надиктовується певна кількість нових для неї слів. Далі одразу пропонується їх повторити. Звичайно, тієї ж миті досліджуваний справиться із завданням, можливо навіть і на відмінно. Але коли він не буде застосовувати їх в подальшому (а також чути про них), звичайно, впродовж деякого часу так добре, як одразу, він їх не повторить. Тобто, короткочасне запам’ятовування характеризується саме короткочасністю тривалості дії. Натомість в довготривалу пам’ять надходить інформація, що набула не тактичне, а стратегічне значення для досягнення життєво важливих цілей. Довготривале запам’ятовування формується, перш за все як внутрішньо необхідна умова його протікання. Адже, коли учень дійсно бажає опанувати англійську мову, то надиктовані слова, про які велося вище, він все-таки в подальшому буде застосовувати на практиці і відповідно запам’ятає їх на довго. Інша річ, коли то буде наукова лексика, чи просто йому непотрібна на той момент.
У відповідності до мети діяльності, куди входять процеси запам’ятовування, відрізняють два його види: мимовільне і довільне.
Мимовільне – це умова здійснення пізнавальних і практичних дій. Оскільки при цьому запам’ятовування не є метою об’єкту, то про все, що він запам’ятав, говорить: „само запам’яталось”. Насправді це є суворо закономірний процес. Якщо матеріал входить до складу основної мети діяльності, то, відповідно, запам’ятається краще. Так, якщо учень на уроках англійської мови правильно себе поводить, то й знання отримує кращі, ніж той, хто не порушує дисципліну тільки „заради порядку”.
Довільне – продукт дії, метою якої є саме запам’ятовування. Психологічна література наводить приклад одного дослідження, в якому учням було запропоновано два англомовних тексти. Знання першого вимагалось перевірити наступного уроку, як домашнє завдання, а інший радилось запам’ятати надовго, адже (по секрету повідомивши) ця лексика їм дуже знадобиться в подальшому житті. Обидва ж тексти перевірялись через три тижня. Виявилось, що другий текст учні запам’ятали набагато краще, ніж перший. Отже, як швидко забувається матеріал, призначений лише для контролю.
Наступним процесом пам’яті є збереження. Для того, щоб через деякий час відтворити запам’ятовуваний матеріал, слід його зберегти, тобто не забути. Перш за все я зазначаю, що забування пов’язане не лише з фактором часу, адже збереження визначається ще й мірою участі його в діяльності особистості. Матеріал, закріплений в пам’яті, в процесі збереження і відтворення піддається якісним змінам. В зв’язку з цим різні частини матеріалу забуваються неоднаково. На практиці доведено, що в пам’яті краще зберігаються певні положення, а не окремі смислові одиниці. Тобто, щоб учні краще запам’ятали іншомовну лексику, необхідно дані слова застосовувати в реченнях. Таким чином, вивчення зв’язного тексту за участю цих слів дасть змогу на довше їх запам’ятати. Адже це вже буде своєрідна практика їх застосування. Вона, як відомо, у будь-якій галузі показує кращі результати, ніж просто набір незмістовних одиниць.
Нарешті підходимо до довгоочікуваного нами відтворення, що є, в свою чергу, актуалізацією закріпленого матеріалу та показником його запам’ятовування. Фізіологічна основа цього процесу – це актуалізація тимчасових нервових зв’язків, що закріпились раніше. Щоб відтворити інформацію, наш мозок знову вдається до ряду певних операцій. Серед них:
згадування – вид відтворення без сприймання повторюваного (спогади, як точно нормалізовані в просторі і часі відтворення образів в минулому; персеверація, настирливі образи, що виникають поза бажанням людини; контрибуція, що є відтворенням того, чого не було насправді);
пригадування – вид відтворення, що пов’язане з активною розумовою діяльністю;
пізнавання – повторне сприймання.
Умови ефективного відтворення полягають перш за все у вдалому забезпеченні умов запам’ятовування та в чіткому визначенні завдання.
Наступним процесом, про який уже, до речі, велась мова в поясненні збереження, є характерний для усіх нас процес забування (зворотній до запам’ятовування). Він проявляється в тому, що втрачається чіткість закріплення матеріалу в пам’яті, зменшується його обсяг, виникають помилки при відтворенні, відтворення стає неможливим. Його фізіологічна основа – це різні види гальмувань: –
згасання;–
позамежне гальмування (діє сильний біологічно доцільний подразник);–
проективне (напереддіюче) - негативний вид попередньої діяльності на наступну;–
ретроактивне – негативний вплив наступної на попередню.
Два останні види найчастіше трапляються з учнями при підготовці домашнього завдання, коли ті намагаються за мінімум часу підготувати максимум предметів, до того ж вивчають схожі одне за одним.
Явище забування може бути як корисне, так і шкідливе. Позитивна функція полягає в тому, що воно звільняє людину від зайвого об‘єму інформації, яка після необхідного застосування стає непотрібною. У даному випадку задіюється захисний механізм забування, який не допускає перевантаження пам’яті. Негативна дія забування проявляється в тому, що нерідко воно усуває або деструктуризує попередньо набутий досвід, коли в пам’яті стираються цілі блоки інформації, необхідної для орієнтації в оточенні та плануванні дій. Отже, для уникнення швидкісного забування слід між домашніми завданнями робити перерву, частіше повторювати середину вивченого матеріалу (адже саме в ній міститься головна суть питання), не переходити одразу до підготовки схожого уроку. Наприклад, коли на завтра слід вивчити текст з англійської мови та діалог з німецької, то один з цих предметів доречно було б зробити одразу після приходу зі школи, а інший – ввечері. Звичайно, тут опозиційним варіантом моєї рекомендації може бути твердження, що, мовляв, вивчати історію України та літературу однієї епохи навіть корисно для кращого їх розуміння (сухий історичний факт з цікавими літературними героями роману тих часів тільки наблизить учня до перебігу бувалих подій). Але вивчення іноземних мов – це зовсім інша річ. За твердженнями психологів, людський мозок відмовляється з точністю сприймати інформацію навіть про мови з однієї сім’ї (напр. англійська і німецька), не кажучи уже про вивчення французької і китайської мов. В зворотному випадку тут ефективно спрацьовуватимуть хіба що забування та плутання. .
Оскільки на сьогоднішній день англійську мову вивчають діти ще з першого класу, то, відповідно, підходи до вивчення також мають бути різні. Людська пам’ять на будь-якому віковому етапі поділяється на типи: –
наочно-образний (легко відтворюються образи);–
словесно-образний (легко запам’ятовуються думки, виражені в словесній формі);–
проміжний тип
Не важко здогадатись, що учні молодшого шкільного віку є більш чутливі ніж старшокласники до слів дорослих, міжособистісних стосунків а також в навчальному середовищі. Отже, виклад навчального матеріалу для таких учнів має бути чітко продуманий вчителем, щоб ні в якому разі не викликати в учня відразу до досить важливого на сьогодні предмету.
Часто підлітки просто відмовляються від дослівного запам’ятовування навчального матеріалу і на перше місце в такому разі висувається словесно-логічна пам’ять. Прийоми логічного запам’ятовування вдосконалюються, текст трансформується, відтворюється основний зміст прочитаного. На відміну від молодших школярів у підлітків змінюється організація процесу заучування матеріалу. Вони не схильні просто повторювати читаний текст, а, як правило, розбивають його на частини.
У цьому віці змінюються і способи пригадування, а саме: складання плану, що допомагає обдумувати відтворюване, аналізувати його, оживляти і систематизувати потрібні асоціації. Змінюється також співвідношення між мимовільним і довільним запам’ятовуванням. Мимовільно підліток запам’ятовує яскраве, барвисте, те, що пов’язане з емоціями. У підлітків певною мірою виробляється вміння чергувати заучування й відтворення, використовуючи відтворення як засіб контролю і підвищення ефективності запам’ятовування. Далеко не всі підлітки можуть організувати досить продуктивне їх чергування. Оволодіння прийомами запам’ятовування вносить ясні зміни в процес відтворення, адже підліток починає свідомо керувати ним.
Розвиток пам’яті в підлітковому віці виявляється також у співвідношенні її основних видів, а саме: рухової, образної, емоційної та словесно-логічної.
Основна тенденція в розвитку пам’яті старшокласників характеризується подальшим зростанням і зміцненням її довільності. Довільне запам’ятовування стає в цей період набагато ефективнішим від мимовільного. Відбуваються істотні зміни і в перебігу логічного запам’ятовування. Помітно зростає продуктивність пам’яті та думки на абстрактний матеріал. Намічається спеціалізація пам’яті. Удосконалюються і способи заучування за способом свідомого застосування раціональних його прийомів.
Старшокласники самі високо оцінюють таке засвоєння матеріалу, в якому виявляється розуміння понять, оригінальна інтерпретація чи формування того, що викладено в підручнику. Важливу роль у процесі запам’ятовування відіграє настанова на засвоєння матеріалу, яка водночас включає в себе і настанову на його усвідомлення. Специфічного характеру набуває в старшому шкільному віці мимовільна пам’ять. Продуктивність її безпосередньо залежить від орієнтації розумової роботи учнів з навчальним матеріалом. Адже матеріал запам’ятовується старшокласниками краще, якщо він входить у мету їхньої розумової діяльності і коли ця діяльність має активний характер.
Чуйне, уважне ставлення вимагається від вчителя до особливо сприймаючих дітей. За зовнішньою неуважністю, заглибленістю всередину себе, часто приховується вразлива, тонка натура. Тому такі способи впливу, як натиск, крик неприпустимі до методики спілкування з вразливими учнями. В зворотному випадку це часто призводить до важких колізій і навіть до конфліктів. Вчителю необхідно мати доброзичливість і такт для включення дитини в активну учбову діяльність.
Моторна, емоціональна та образна пам‘ять в своїх особливих формах притаманна і тваринам. Специфічно людська пам‘ять – словесно-логічна, змістом якої є наші думки та мова.
Словесно-логічна пам‘ять – це не просто запам‘ятовування, а переробка словесної інформації, виділення з неї найбільш суттєвого, відхилення від другорядного, несуттєвого, і збереження в ній не безпосередньо сприйнятих слів, а тих думок, які ними виражені. В основі словесно-логічної пам‘яті завжди лежить складний процес перекодування повідомлюючого матеріалу, пов‘язаний з відстороненням від несуттєвих деталей і узагальненням центральних моментів інформації. Ось чому людина, запам‘ятовуючи зміст великої кількості матеріалу, одержаного з усних повідомлень та прочитаних книг, одночасно є неспроможною утримати в пам‘яті його буквальне словесне вираження. А. Р. Лурія, даючи визначення і характеризуючи словесно-логічну пам‘ять, розкриває її “технологію”, принцип дії, в якому здійснюється можливий для нас відрив вже не тільки від реальності, але й від того, що дано у вигляді її образних уявлень.


Недарма науковці-психологи зауважують, що за бажанням пам’ять будь-якого типу можна поліпшити. Адже головна відмінність між людьми з доброю пам’яттю та з поганою виявляється в томуб що одні вміють нею користуватися, тренують її, а інші – ні.
За визначенням Е. Канта, в пам’яті є важливі три якості: швидкість запам’ятовування, його міцність і оперативність під час відтворення. Звичайно, скажите ви, про це говорити легко. А як же досягти ось цих трьох вагомих якостей? Згадаймо народну мудрість: „Під лежачий камінь вода не тече”. На думку німецького письменника Ліхтенверга, люди мало запам’ятовують через те, що самі дуже мало думають. Отож, слід в усьому віднаходити зміст. Не варто затуляти вуха руками й утуплюватись поглядом у текст, повторюючи подумки рядок за рядком. Ці титанічні зусилля не зарахуються, бо в даному разі важливим є не процес, а результат. Останній буде значно кращим, коли знаходити в тексті провідну думку, виділяти аргументацію. Тим більше в англійській мові, коли там навіть деякі речення обов’язково слід перекладати саме з кінця, а сукупність артиклів, допоміжних слів взагалі на українську мову не перекладаються. Найважче, як ми знаємо, дитині вивчити текст з англійської, коли вона сліпо повторює набір звуків, не розуміючи українською логічного змісту своєї нібито зв’язної розповіді. Отже, осмислення вивчаючого – перший крок до його запам’ятовування.
Хоча за статистичними даними лексика англійської мови в кілька разів бідніша за українську, все-таки це для нас створює ще одні труднощі. На позначення кількох дій, процесів, понять, явищ використовується одне й те саме слово. (наприклад: floor – підлога, поверх; change – здача, обмін). Щоб успішно запам’ятати усі ці явища, слід, перш за все, ввімкнути логіку, пов’язавши між собою значення таких на перший погляд несумісних понять. Отже, підлога і поверх: багатоповерховий будинок характеризується тим, що має багато підлог, покладених одна на одну; а здачу в магазині тоді тільки ми отримуємо, коли відбувається своєрідний обмін грошей з крупніших купюр на дрібніші, тільки разом з дріб’язком покупець забирає придбаний товар в обмін на свої гроші. Ось так.
Інша річ, коли слово в перекладі на нашу мову означає одне поняття, а за участю прийменника, що кріпиться біля нього, воно означає зовсім друге (to ask – запитувати, to ask for – просити; to give – давати, to give up – здаватися і т.д.). В такому разі найкраще буде вивчити прямо зі словника. Але не усі слова підряд, на яких погляд зупинився. При складанні речення, коли не знаєш якогось слова і тут вчитель підказує його переклад, обов’язково слід поцікавитись, чи змінює його значення певний прийменник.
Далі не забуваймо про ті ж самі синоніми. Хоча їх в англійській мові не таке велике розмаїття, та все ж вони є і значно покращують розмовну мову. До речі, англійська мова нараховує чималу кількість епітетів на позначення позитивної характеристики особи. Тут буде доречним уявлення якихось привабливих об’єктів під час перелічування позитивних прикметників.
Головна та постійна турбота вчителя полягає в „озброєнні” учнів міцними знаннями, тобто у великому обсязі і надовго. Щоб школярі зберегли здоров’я та емоційну стійкість, рівновагу, вчителю недостатньо знати тільки свій предмет, а й сучасну методику його викладання. Крім цього він повинен враховувати відомості, що стосуються психіки і безпосередньо пам’яті учнів. Відомості про останні випливають з самих визначень пам’яті: будь-який вплив, що йде від вчителя, залишає відбиток в сфері почуттів, думок чи рухів учня; довгострокове зберігання потрібної інформації в його пам’яті можна організувати процесом навчання; при дотриманні певних умов сліди пам’яті оживають і набута школяром інформація про знання актуалізується в залежності від нервової системи, універсальних та індивідуальних можливостей учнів.
Отже, свідомо чи несвідомо вчитель в будь-якому разі впливає на характер процесів пам’яті дитини. Але як вчинити, щоб цей вплив спричинював саме позитивні наслідки? Відповіддю на це запитання нехай будуть наступні рекомендації, приведені у цій роботі.
Рекомендація 1. для того, щоб запам’ятати матеріал, учень, перш за все, має його глибоко усвідомити. Продуктивність запам’ятовування тісно пов’язана зі способами переробки матеріалу з метою доступності його викладу. Серед таких способів чільне місце відводиться логічному. Тому, поліпшуючи процеси пам’яті учнів, необхідно звертати увагу на його наявність. Саме він, за визначенням дослідників, забезпечує найбільшу ефективність сприймання (а відповідно запам’ятовування) матеріалу. Отже, логічний спосіб викладання інформації якісно втілюється за участю прийому асоціації. Особлива його ефективність виявляється саме на уроках англійської мови. Тут вчитель, подаючи учням нову лексику, одразу спрямовує їх на запам’ятовування таким чином: кожне англомовне слово асоціює зі схожим українським. Схиляючись до такої методики, можна розробити цілі лексичні теми.
Запам’ятовування частин тіла.
Head (хед) – голова, shoulders (шоулдерз) – плечі. Насправді ми з вами щодня чуємо ці слова з реклами відомого шампуню „Хед енд шолдерз”. Лупа, як правило, з голови сипеться на шию, а шампунь з цією проблемою веде боротьбу. От вам і логічне тлумачення.
Chest (чест) – груди. Схоже на наше слово честь. А неодноразово кожен з нас даючи слово честі кладе руку саме на груди.
Arm (ам) – рука. „Ам” – казала нам мати в дитинстві, коли протягувала до нашого рота руку з ложкою манної каші.
Foot (фут) – нога. Саме слово говорить про своє значення у широковідомій грі – футбол, де foot – нога, ball – м’яч.
Одразу запевняю, що таких слів можна придумати безліч, аби цьому сприяло наше бажання.
Коли учні підходитимуть з питанням, як ще можна запам’ятати іншомовні слова, можна запропонувати старий відомий, але ефективний спосіб.
Рекомендація 2. Занотовувати по 3-4 слова на клейкому папері для записів і розклеювати їх по всьому будинку. Тримати доти, доки не запам’ятаються. В разі ефективності замінювати на нові.
Рекомендація 3. Пам’ять учнів слід постійно тренувати. Тут пропонуються раціональні прийоми її розвитку:
- важливою умовою продуктивного запам’ятовування і тривалого зберігання є правильний розподіл повторень в часі;
- концентроване повторювання дає значно менший ефект, ніж розподілене в часі;
- гарячкова підготовка до іспитів не призводить до глибоких знань. Може бути заключною ланкою в загальному ланцюгу систематичного повторення навчального матеріалу;
- найкращий вид повторення – це включення засвоєного матеріалу в подальшу пізнавальну діяльність щоразу в нових зв’язках;
- початок і кінець інформації запам’ятовується краще, середина засвоюється гірше. Враховуйте “ефект краю”;
- краще запам’ятовується наочний матеріал, який розміщений в верхньому лівому куті;
- особливості пам’яті пов’язані з емоційним станом учня і наскільки він комфортно себе відчуває на уроці. Важливо, щоб дитина відчувала позитивні емоції. Використовувати техніку на основі інтегруванні переживань;
- деякі діти прив’язуються до “опори” і довго невзмозі перейти до самостійної роботи. Так через 2-3 уроки необхідно “опору” перенести на праву сторону дошки. Це допомагає дитині усвідомити, що “опора” тимчасова;
- другий прийом – це коли учні зі слабкою пам’яттю по завданню вчителя, опираючись на схему, коментують хід рішення вголос;
- перед учнями слід ставити спеціальні мнемічні завдання, які допомагають використовувати необхідне в даний час правило.
Лексика лексикою, але як бути з граматикою? Деякі діти в сухому варіанті тлумачать її впродовж багатьох років, а бажаного результату так і не мають. Тут на допомогу приходять таблиці. Справа в тім, що розгорнуті конспекти на пояснення часових форм не діють на дитячу психіку належним чином. І хоча англійська мова відноситься до гуманітарних дисциплін в навчальних закладах, а все ж розумні люди ототожнюють її саме з математикою. А й справді, чітка послідовність слів у реченні, численність структурних форм, граматичних категорій, чим не тригонометрія. Учням – прагматам доречно зауважувати, що англійська мова – це „зашифрована” українська. Щоб її розкодувати, потрібно знати наш еквівалент на позначення того чи іншого слова (тобто переклад). Перекладаючи текст, ми ніби розв’язуємо рівняння, підставляючи математичні формули, що тримаємо в пам’яті ( англійською мовою то є сталі конструкції). Так як в геометрії набір математичних знаків ?р*R2*H означають єдине поняття – V (об’єм конуса), так і в англійській мові іноді набір логічно несуттєвих слів вживається на позначення одного вислову. Це і є англійські конструкції. Їх не можна розтлумачити українською. Треба лише завчити, як математичну формулу.
Для збереження усього дітьми запам’ятованого, необхідно його постійно повторювати. Отже, вчитель має планувати урок таким чином, щоб час на повторення раніше вивченого залишався. У разі неможливості, необхідно задавати вправи такого спрямування на домашнє завдання. В підручниках, як правило, такі вправи є після вивчення кожної теми під заголовком „Завдання для повторення”. На процес збереження інформації вчитель повинен звернути не меншу увагу, адже в протилежному разі це призводить до такого процесу як забування. Воно, в цьому випадку для нас є зовсім недоречне (принаймні до процесу відтворення).
Отже, процес відтворення. Як же тут досягти бажаного результату. Коли при запам’ятовуванні ми вдавались перш за все до логіки, то тут, насамперед, має передувати системність, чітка послідовність викладу вивченого. В цьому разі зі сторони вчителя правильним буде вимога до учнів складання плану відповіді (в усному чи письмовому варіанті).
Уміння складати план і користуватись ним є показником вищого рівня функціонування пам’яті. У розвитку пам’яті підлітків характерною є така суперечність: з одного боку, вони свідоміше використовують досконаліші прийоми запам’ятовування, а з другого – у них уповільнюється утворення нових зв’язків, їм доводиться при заучуванні матеріалу докладати більше зусиль. До того новоутворені зв’язки в них менш стійкі, ніж ті, що виробилися раніше і тому зникають швидше. У підлітків повільніше виробляються асоціації за суміжністю, тобто знижується здатність механічно запам’ятовувати.
Слід наголосити , що всюди, де треба викласти зв’язаний текст, розвиток подій чи доведення до правил, необхідно з’ясувати послідовність ходу інформації. Дуже часто буває так, що дитина, повністю володіючи матеріалом, на уроці розгублюється, не знаючи з чого саме почати, або що за чим говорити. Її слова летять поперед думки, діти піднімають руки для виправлення, вчитель записує оцінку, а вона доходить висновку, що і вчи, що не вчи – результат все одно поганий. Отже, краще буде затрачати найменше вивільнення енергії. Все одно не оцінять належним чином. Так, може прокинутись відраза до навчання, потім ненависть до предмету, до науки взагалі і неправильний вибір професії в подальшому. А з чого все починалось? Вчитель однієї миті не приділив учениці достатньої уваги. Таких випадків чимало у нашому житті. Щоб цього уникнути, необхідно, пропонуючи загальний метод для усього класу, звернути уваги на ті одиниці учнів, яким він не підходить. Можливо, приділивши ті кілька хвилин для надання окремих рекомендацій зараз, ми відкриємо широкі можливості для дитини в майбутньому.
Згідно принципу єдності свідомості та діяльності, все, що закладається в людину природою, являє собою лише можливість для розвитку. Але чи буде ця можливість втілена у життя – це вже залежить від його біографії, де вчитель, як бачимо, відіграє чи не найбільшу роль після батьків. Тож слід бути обачними. Адже, коли батьки виховують кілька своїх дітей, то на вчительській совісті висить доля усієї школи.




Тест: „Якою є ваша пам‘ять?”
Чи легко ви запам‘ятовуєте п‘ять різних номерів?
Ви забували коли-небудь з‘явитися на важливу для вас зустріч?
Можете згадати, чим саме снідали три дні тому?
Пам‘ятаєте свій перший дзвоник?
А першу кращу подругу?
Як пройшов ваш перший день у школі?
Пам‘ятаєте якийсь віршик з дитячого садка?
Яким було ваше улюблене вбрання в малому віці?
Перед тим, як зателефонувати, ви шукаєте записний номер?
10.Пам‘ятаєте, у що вчора була одягнена ваша вчителька?
Завдання:
підсумуйте кількість позитивних відповідей;
- підсумуйте кількість негативних відповідей;
підсумок запишіть.
Результативність: (визн. за к-стю позит. балів.)
8 – 10 : Ви маєте просто чудову пам‘ять. Для підготовки домашнього завдання майже не затрачаете вагомих зусиль. Але не зловживайте цим, адже в вашому положенні можна швидко зазнатись. Це ні для кого не бажано. Пам‘ятайте: щоб гарно виглядати, потрібно постійно вдосконалюватись.
5- 7: Ви не добре запам‘ятовуєте навчальний матеріал, хвилюєтесь через це. Але не варто. Краще почніть працювати над собою. Тренуйте пам‘ять і досягнете бажаних результатів. Почніть від сьогодні.
1- 4: Ви погано запам‘ятовуєте навчальний матеріал, але причиною цього може бути, зовсім не погана пам‘ять, а швидше всього - ваша неуважність, розсіяність, метушливість. Заспокойтесь, зберіться і тоді все у вас буде добре.

Список використаних джерел
Общая психология/ Под ред. А. В Петровського – М.; Просвещение, 1986. – 186 с. С. 132 – 134
Обучение и развитие. Экспериментально-педагогическое исследование / Под ред. Л. В. Занкова. – М., 1975. С. 75 - 77
Особенности обучения и психического развития школьников / Под ред. И. В. Дубровиной, Б. С. Круглова. – М.: Педагогика, 1988. – 192с. С. 234 – 236
Овчаренко К. С. Як розвивати память, мислення і розумові сили дитини // Педагогіка В. Сухомлинського як втілення гуманістичних загальнолюдських ідеалів. – Миколаїв, 1998. – 120с.
Підласий І. П. Система засвоєння-забування // Педагогіка і психологія. – 1995. – № 2.
Особенности обучения и психического развития школьников / Под ред. И. В. Дубровиной, Б. С. Круглова. – М.: Педагогика, 1988. – 192с
Зайцев В. Помогите слабым! Как развить память у первоклассника // Учительская газета. – 1998. – № 13.
Добровольська Л. Розвиток памяті та уяви // Початкова освіта. – 1999. –№ 11.
Ипполитов Ф. В. Память школьника. – М.: Знание, 1978. – 48с.
В. Г Кулиш Способы запоминания английских слов. – Д.; Сталкер, 2003. – 304с.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать