Синхронія та діахронія терміносистеми цивільного права
Бакалаврська робота присвячена дослідженню проблем розвитку та класифікації термінів цивільного права в сучасній англійській мові. Категорія права є одним з засобів вираження концепцій мовної картини світу.
Структурно робота складається з наступних частин: Вступ, Розділи І-ІІІ, Висновки, Бібліографія та Додатки.
RЙSUMЙ
The Bachelor Degree Thesis focuses on the development and classification of civil law terms in Modern English. The category of law is considered to be one of the means of expressing the concepts of language world picture.
Structurally the thesis distinguishes between Introduction, Chapters I-III, Conclusions, Bibliography and Supplements.
ЗМІСТ
ВСТУП ………………………………………………………………………...........4
РОЗДІЛ І. Когнітивна категорія цивільного права в мовній картині світу.............................................................................................................................7
1.1. Місце цивільного права в системі правових галузей...................................7
1.2. Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн..................11
РОЗДІЛ ІІ. Семантична таксономія цивільного права..................................15
2.1. Поняття терміна цивільного права та вимоги до його визначення...........15
2.2. Загальновживана лексика та термінологічні лексичні одиниці................17
2.3. Терміни мови та терміни мовлення.............................................................20
2.4. Багатозначність терміна і контекст..............................................................24
РОЗДІЛ ІІІ. Дискурсні характеристики термінів цивільного права..........30
3.1. Юридична термінологія в структурі фахового тексту...............................30
3.2. Функціональний статус термінів у різних сферах їх вживання................34
3.3. Фреймові структури в англомовному науковому тексті...........................42
3.3.1. Текст як одиниця мови, його основні моделі...................................42
3.3.2. Особлива роль терміносполучень у фреймовій структурі фахового тексту..............................................................................................................47
3.4. Вмотивованість термінів,її особливості та синтагматичні функції.........50
3.4.1. Внутрішня форма та вмотивованість термінів................................50
3.4.4. Важливісь врахування вмотивованості при конструюванні навчальних текстів.......................................................................................59
Радикальні економічні й політичні перетворення в с4уверенних державах мають на меті побудувати нову модель господарської системи. Її фундамент складають різноманітні форми власності відповідних суб’єктів, їх рівноправність та змагальність. Серед основоположних нормативних актів, які складатимуть основу нової господарської системи, вирішальне значення належить цивільно-правовим законам, що передбачають нову систему видів і форм власності, яка відображає плюралізм відносин власності.
Серед юридичних форм, що дозволяють забезпечити економічну самостійність, заінтересованість, ініціативу, майнову відповідальність організацій, найважливіше місце належить цивільному праву.
Цивільне право - це сукупність цивільно-правових норм, які регулюють на засадах юридичної рівностівідносини власності в її різноманітних формах, товарно-грошові відносини і деякі особисті немайнові відносини за участю громадян, організацій та інших сціальних утворень з метою більш повного задоволення матерільних і духовних потреб громадян.
Розвиток цивільно-правових форм органічно зв’язаний з такими інструментами економіки, як господарський розрахунок, гроші, ціна, собівартість, прибуток, торгівля, кредит, фінанси.
Розробка правових форм реалізації економічної реформи означає перегляд і оновлення чинних цивільного, трудового, фінансового, адміністративного та інших галузей права. Вже прийнято деякі основоположні закони: про власність, про землю, оренду, кооперацію, банки і банківську систему, роздержавлення та приватизацію підприємств тощо. Ставиться на порядок денний розробка і прийняття нового Цивільного кодексу та інших важливих законодавчих актів України.
Цивільне право України не ізольовано від цивільного права зарубіжних країн. Воно взаємодіє з ним, зазнає його впливу і, в свою чергу, впливає на нього.Вивчення зарубіжного цивільного права здійснюється на підставі порівняльного методу. На цій базі в Україні формується наука порівняльного цивільного права як частина міжгалузевої дисципліни порівняльного правознавства.
Порівняльне цивільне право розширює науковий світогляд, підвищує правову культуру юриста, є формою розвитку мінародних наукових зв’язків.
Метою даної роботи є дослідження закономірностей вживання, фукціонування та утворення термінів, що входять до терміносистеми цивільного права, сприяння нормалізації та стандартизації терміносистеми вітчизняного цивільного права на основі її органічного зв’язку з відповідними терміносистемами розвинених країн.
Відповідно до мети визначені наступні завдання:
1. Визначення понять “термін” та “терміносистема”, окреслення основних вимог, яким вони повинні відповідати.
2. Дослідження закономірностей утворення термінологічної лексики, її семантики та структури.
3. Окреслення методики виділення термінів цивільного права та визначення місця і значення наукової термінології в художній та науковій фаховій літературі.
4. Висвітлення явища полісемії термінів цивільного права.
5. Дослідження функціонального статусу термінів цивільного права у різних сферах їх вживання.
6. Визначення місця юридичної термінології в структурі фахового тексту та дослідження фреймової структури тексту з цивільно-правової тематики (на прикладі Конституцій США та України).
7. Висвітлення явища вмотивованості термінів як однієї з основних характеристик спеціальної лексики, дослідження її типології, синтагматичних функцій, та визначення її важливості при конструюванні навчальних текстів.
Дослідження проводилося за допомогою методів кількісного аналізу, дистрибутивного аналізу, позиційного аналізу з застосуванням іманентного методу, методу лінгвістичного опису та порівняльного методу.
Предметом дослідження є вивчення і аналіз особливостей функціонування термінів цивільного права в текстах Конституції Сполучених Штатів Америки та Конституції України.
Теоретична цінність даної роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані для реалізації загальної мети термінознавства - вироблення механізмів керування процесом утворення та вживання термінологічних найменувань, сприяння реалізації професійного спілкування, взаєморозумінню фахівців. Стосовно цивільного права, дана робота покликана сприяти вивченню зарубіжного цивільного права, теоретичному осмислинню провідних закономірностей його розвитку, що дозволить краще засвоїти своє національне цивільне право.
Висвітлені в роботі питання мають також практичне значення для вирішення проблем систематизації та стандартизації термінології, інтенсифікації перекладацької діяльності, реферування та анотування наукових текстів, оптимізації навчання перекладу науково-технічної літератури, усунення непотрібної синонімії та полісемії в результаті термінологічного планування. У практичному плані аналіз зарубіжного цивільного права видіграє важливу роль у законодавчій та правозастосовній діяльності, у міжнародно-правовій практиці при підготовці й тлумаченні міжнародних правових актів.
Сьогодні важко обійтись без обміну досвідом. Тим більше, що правові системи разом з їх терміносистемами виявляють все більшу схильність до зближення, тому актуальність нашого дослідження полягає в лінгвістичній підтримці процесу уніфікації, спрощення міжнародних стосунків, можливості гармонізувати національні галузі права та сформувати національні термінології, сприянні складанню термінологічних словників, які б відповідали світовим стандартам і вивели українську національну термінологію на світовий рівень.
РОЗДІЛ І. КОГНІТИВНА КАТЕГОРІЯ ПРАВА В МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ
1.1. МІСЦЕ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА В СИСТЕМІ ПРАВОВИХ ГАЛУЗЕЙ
Демократизація суспільства, перехід до ринкової економіки та інтенсифікація ринкових відносин, запровадже7ння механізму вільного ціноутворення, тенденції до економічної самостійності, рівноправності та конкуренції - ось основні риси української держави на сучасному етапі розвитку. Законодавчі акти покликані створити рівні умови для діяльності всіх суб'єктів вільного ринку. До того ж через бажання України інтегруватися до європейських економічних і політичних структур всі законодавчі акти повинні бути приведенні у відповідність з нормами права розвинутих західноєвропейських країн - наших майбутніх партнерів - з метою уникнення непорозумінь в тлумаченні тих чи інших категорій права. Але постає питання, що таке право, і яке місце в його системі посідає цивільне право?
Тлумачні словники з юриспруденції визначають право (law) як систему загальнообов'язкових соціальних норм, що охороняються силою держави ,яка забезпечує юридичну регламентацію суспільних відносин в масштабі всього суспільства.Правова система диференційована за галузями права, кожна з яких має свій предмет регулювання та володіє специфічними рисами. Зокрема, цивільне право закріплює відносини власності, трудове - виступає як регулятор міри та форм розподілу праці та продуктів між членами суспільства.
Державне, конституційне та адміністративне права регламентують організацію та діяльність державного механізму. Кримінальне право визначає міри боротьби з посяганнями на існуючі суспільні відносини, а процесуальне - процедуру розв'язання конфліктів.
У закордонних правових системах земельне, сімейне та фінансове права не виокремлюються в самостійні галузі: земельні відносини регулюються в основному нормами цивільного права, а фінансові - нормами конституційного, адміністративного й частково торгівельного права. Останнє ж, навпаки, у нас не виокремлюється в окрему галузь.
Один з найважливіших принципів поділу права сучасних розвинутих країн для наочності можна назвати "географічним". Англійське право отримало розповсюдження в США та в країнах, які входять до складу Британської Співдружності націй, а в західноєвропейських країнах (крім Великої Британії) діє континентальне право. Основна відмінність цих двох систем в тому, яке з джерел права є превалююючим - закон або прецедент (судовий).
Відповідно в першому випадку ми маємо справу з статутним правом, в другому - з прецедентним правом.
Як видно зі схеми правової системи, яка діє зараз у Великій Британії, в цю систему входить як прецедентне, так й статутне право. Церковне право існує, але його значення зведено до мінімуму.
Англійський термін "law" є еквівалентом розглянутого нами вище поняття, тобто права об'єктивного. Український термін "право" в значенні "права суб'єктивного", наприклад права громадянина на захист перекладається "right of defence".
Law Right
Дане явище двозначності українського терміна в порівнянні з його англійським еквівалентом особливо добре прослідковується на прикладі терміна "право власності", який перекладається:
1) "property law" в об'єктивному значенні й означає сукупність юридичних норм, що закріплюють та охороняють приналежність матеріальних цінностей певними особами (фізичними та юридичними), передбачають об'єм та склад прав власника відносно власності, що йому належить, способи та межі здійснення цих прав.
2) "right of property" в суб'єктивному значенні - право конкретної особи (власника) володіти, користуватися та розпоряджатися певною власністю (речами, цінними паперами, грошовими знаками) в межах визначених законом.
Термінам цивільного права англійської мови характерна не менша полісемія. Термін "law" виразно демонструє це твердження, оскільки означає не тільки "право", "закон", але й "судочинство", "судова практика" та ін. Як видно з нижченаведеної порівняльної таблиці семантичних компонентів цього терміна, перші два значення є основними й складають ядро семантичної структури.
№ ПОВНИЙ ПЕРЕЛІК СЕМАНТИЧНИХ КОМПОНЕНТІВ ТЕРМІНА "LAW" D1 D2 D3 D4
1 a rule enacted or customary in a community and recognized as enjoining or prohibiting certain actions and enforced by the imposition of penalties; a body of such rules + + + +
2 laws collectively as a social system or subject of study + - + +
3 the controlling influence of such laws; a state of respect for laws + + + -
4 (with defining word) any of the specific branches or applications of law + + + -
5 (prec. by the) the legal profession or practice of law; the police + + + +
6 a relationship between cause and effect, or statement of what occurs in nature, as found by observation and experiment to be true - + + +
7 a rule of action or procedure, e.g. in a game, form of art, etc. + - - +
D1 - The Concise Oxford Dictionary
D2- Collins English Dictionary
D3 - New Webster's Dictionary of the English Language
D4 - Oxford Advanced Learner's Dictionary
1.2. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО
ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ ТА США
У країнах англосаксонської правової системи (Англія, США та ін.) немає поняття цивільного та торгового права. Торгове право Англії було поглинуто “загальним” правом ще у XVII ст. Що ж до діючого у США Торгового кодексу, то він не відповідає європейській концепції торгового права і не змінює системи американського права. Майнові і зв’язані з ними немайнові відносини країн англосаксонського права регулюються не галузями цивільного та торгового права, а окремими правовими інститутами.
Розширення сфери відносин, регулюються торговим правом, розвиток міжнародної торгівлі підвищують роль торгового права. Його принципи втрачають спеціальний характер і стають принципами цивільного права. Наприклад, норми, які первісно стосувалися торгових угод, стають загальними нормами зобов’язального права; правила про банкротство вже застосовуються не тільки до комерсантів, а й до будь-яких осіб.В окремих країнах цей процес, який дістав назву “комерціалізації” цивільного права, привів навіть до об’єднання торгового та цивільного права в єдину кодифікацію.
Англо-американська система “загального” права не знає ні цивільного, ні торгового права. Відносини, які регулюються континентальним цивільним і торговим правом, охоплюються у цих країнах нормами окремих правових інститутів, зокрема сімейним правом, спадковим правом, правом нерухомої власності, правом договорів, агентським договором, деліктним правом, правом компаній та товариств, страховим правом, патентним та авторським правом, морським правом, правом неспроможності та банкрутства, правом обігових документів тощо. Названі інститути часто носять комплексний характер з погляду поділу права на публічне і приватне.
У країнах англосаксонського права закони та інші джерела писаного (статутного) права відіграють у багатьох сферах регулювання меншу роль, ніж судова практика. Разом з тим ускладнення економічних відносин вимагало законодавчого закріплення майже всіх інститутів торгового і багатьох інститутів цивільного права. Наприклад, в Англії прийнято закони про продаж товарів (1893 і 1980 р.р.), про векселі (1882 р.), про власність (1925 р.), про компанію (1948 р.). У США кілька штатів мають цивільні кодекси. Торговий кодекс (розроблений у 1958 р.), який уніфікував окремі інститути торгового права, діє у всіх штатах (за винятком Луізіани, Вірджінських островів та федерального округу Колумбія).
Важливе місце у системі джерел права Англії, США та інших країн займає судова практика. Тому їхні правові системи відзначаються великою своєрідністю. Основний зміст судової практики, або прецендентного права (case law), полягає у тому, що рішення, винесене судом у справі, є обов’язковим для вирішення аналогічної справи судом рівної чи нижчої інстанції.
Прецедентне право Англії складається з двох частин: загального права (common law) і права справедливості (law of equity).
Єдине загальне право всієї Англії було створене королівськими судами у XIII-XIV ст. Друга гілка прецедентного права (права справедливості) складалася на основі судових прецедентів спеціального суду лорда-канцлера, до якого зверталися особи у випадках, коли не мали змоги звернутися до суду загального права, або коли справу у цьому суді було вирішено, з їхнього погляду, несправедливо. У ХІХ ст. суди загального права і права справедливості були поєднані в єдиній судовій системі. Тепер вони мали керуватися прецедентами як загального права, так і права справедливості.
Прецедентне право Англії було перенесено і до США, де у процесі застосування та тлумачення перетворилось на власне право США, багато у чому відійшовши від англійського. Однак правові інститути та категорії цих країн є дуже близькими. Тому прийнято говорити про єдину англо-американську правову систему. Судовий прецедент у США зберігає сьогодні велике значення у цивільному і торговому праві. Загальне право США - це право окремого штату. Тому воно відзначається роздрібненістю та строкатістю. У правозастосовній діяльності США велику роль відіграють приватні кодифікації прецедентного права основних інститутів цивільного і торгового права (Restatements of the law of the USA).
Роль судової практики підвищується і у країнах континентальної Європи, хоча формально вона не визнається джерелом права. Неясність і недостатність норм писаного права дають простір для судового розсуду та правотворчості. Отже, спостерігається процес зближення континентальної і англо-саксонської правової систем по лінії джерел права: у країнах континентальної Європи все більшого значення набуває судова практика, а у країнах англо-американської праввової системи зростає роль закону.
У східноєвропейських країнах нормативний характер актів вищих судових та арбітражних органів є дискусійним у доктрині й практиці.
Висновки до І розділу
Право (law) - це система загальнообов'язкових соціальних норм, що охороняються силою держави ,яка забезпечує юридичну регламентацію суспільних відносин в масштабі всього суспільства. Правова система диференційована за галузями права, кожна з яких має свій предмет регулювання та володіє специфічними рисами. Цивільне право закріплює відносини власності, трудове - виступає як регулятор міри та форм розподілу праці та продуктів між членами суспільства, тому воно посідає чільне місце серед юридичних форм, що дозволять забезпечити економічну самостійність, заінтересованість, ініціативу, стануть основою переходу України до ринкової економіки.У країнах англосаксонської правової системи (Англія, США та ін.) немає поняття цивільного та торгового права. Англо-американська система “загального” права не знає ні цивільного, ні торгового права. Відносини, які регулюються континентальним цивільним і торговим правом, охоплюються у цих країнах нормами окремих правових інститутів, зокрема сімейним правом, спадковим правом, правом нерухомої власності, правом договорів та ін. Важливе місце у системі джерел права Англії, США та інших країн займає судова практика, вона покладена в основу так званого “прецедентного права”. Прецедентне право Англії складається з двох частин: загального права (common law) і права справедливості (law of equity). Прецедентне право Англії було перенесено і до США, де судовий прецедент у США зберігає сьогодні велике значення у цивільному і торговому праві.
Роздрібненість та строкатість прецедентного права англомовних країн не може не впливати на склад терміносистем права цих країн. Вплив цей важко назвати позитивним,оскільки його результатом є подвійне тлумачення одних і тих самих термінів, тобто багатозначність або полісемія лексичних одиниць, однією з основних вимог до яких є однозначність.
РОЗДІЛ ІІ. СЕМАНТИЧНА ТАКСОНОМІЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА
2.1. ПОНЯТТЯ ТЕРМІНА ТА ВИМОГИ ДО ЙОГО ВИЗНАЧЕННЯ
В даний час немає загальноприйнятого визначення терміна. Термін, як і всі інші мовні універсалії, важко піддається дефінуванню. З одного боку, це пояснюється тим, що ще недостатньо розроблено теоретичні основи термінознавства, не диференційовані його основні поняття і немає єдиної думки про те, що таке науково-технічний термін. З іншого боку, ті різноманітні визначення, що існують зараз у літературі, не завжди і не повною мірою відбивають суть обумовленого явища. Причина цього, на наш погляд, полягає в тім, що велика кількість визначень терміна не задовольняє вимогам, пропонованим до визначення як логічної категорії.
Визначення поняття «термін» є логічною категорією і відноситься до відомого типу логічних визначень. Відповідно до класифікації К. Попа, даний тип визначення називається лексичним, оскільки воно виражається словами. Одночасно це визначення буде семантичним, тобто таким, у якому позначенню ставиться у відповідність предмет, описаний через його відмінні ознаки [7, с. 67].
Б.М. Головін, наприклад, пише, що термін - це окреме слово чи утворене на базі іменника підрядне словосполучення, що означає професійне поняття та призначене для задоволення специфічних потреб спілкування у сфері певної професії (наукової, технічної, виробничої, управлінської) [11, c.10]. Але чи всі терміни утворюються лише на базі іменника. Прикметники, дієслова, прислівники також можуть служити такою базою:
Відмінна риса терміна - його приналежність до термінологічної системи - хоча і визнається всіма авторами, але відбита лише в деяких визначеннях. Для кожної термінологічної одиниці визначена точка координат як умові в цілому, так і в субмові зокрема. Термін є невід’ємним елементом системи, якщо під системою розуміти сукупність елементів цілого, між якими існує обов’язковий та тривкий зв’язок. Системність є однією з найважливіших умов існування терміна. Термін може існувати лише як елемент терміносистеми, якщо під останньою розуміти систему понять теорії, що описують певну спеціальну сферу людських знань чи діяльності [11, c.11].
Розкриття сутності терміна досягається зазначенням його істотних ознак. До таких ознак насамперед належать співвіднесеність з науковим поняттям і системність терміна. Нерідко зустрічаються визначення, у яких співвіднесеність терміна з науковим поняттям береться за основу.
І.С. Квитко, спираючись на різні визначення, пропонує цікаву “сумарну” дефініцію: “Термін - це слово чи словесний комплекс. Що співвідноситься з поняттям певної організованої галузі пізнання (науки, техніки), що вступають у системні відносини з іншими словами та словесними комплексами й утворюють разом з ними в кожному окремому випадку та в певний час замкнену систему, що характеризується високою інформативністю, однозначністю, точністю та експресивною нейтральністю.”[22, c.15.]
Аналіз змісту визначень дозволив виділити мінімальну кількість ознак, що повинні бути присутні у логічно правильному визначенні. До таких ознак відноситься насамперед видова ознака терміна, що виражається шляхом віднесення терміна до слів чи словосполучень. Далі, повинна бути відбита приналежність терміна до термінологічної системи, його спеціальне значення. Розкриваючи зв'язок з науковим поняттям, необхідно відзначити номінативну функцію терміна. У визначенні повинен бути також виражений системний характер значення терміна.
І все-таки поняття «термін» існує, люди оперують ним і в кінцевому рахунку розуміють один одного.
«Термін - це слово чи словосполучення (утворене на базі підрядних зв'язків), яке є єдністю звукового знаку та співвіднесеного з ним відповідного поняття в системі понять даної галузі науки і техніки» [8].2.2. ЗАГАЛЬНОВЖИВАНА ЛЕКСИКА ТА ТЕРМІНОЛОГІЧНІ ЛЕКСИЧНІ ОДИНИЦІ
Зміну семантики загальновживаних слів у терміносистемах відбивають такі аспекти значення: сигніфікативний, денотативннй, парадигматичний і синтагматичний, оскільки: 1) і термін, і загальновживане слово як словесні знаки характеризуються своєю предметно-понятійною зіставленістю, що дає змогу в значенні виділити денотативний і сигніфікатпвний аспекти; 2) парадигматичне і синтагматичне значення при своїй внутрішньомовній природі є ніби власне мовною "відповіддю" загальновживаного значення на вплив термінології, вони розкривають у парадигматиці - відношення слова у нелінійному ряду, в синтагматиці - у лінійній площині, іншими словами - імпліцитно-парадигматичні відношення і експліцитно-синтагматичні зв'язки словесних знаків.
Денотативне значення слова зумовлюється матеріальною сутністю реалії (предмет, явище, дія, тощо), сигніфікативие - її понятійним відображенням. Обидва значення формують семантику і на рівні побутового, і на рівні теоретичного (наукового) мислення.
Сутність семантичного довантаження можна зрозуміти, зіставивши денотативно-сигніфікативні значення слова і терміна, оскільки це явища одного плану, які відрізняються глибиною відображення. Для цього беремо до уваги тлумачення загальновживаних слів і дефініцію термінів.
Нелінійні відношення термінів розкриваються через парадигматичний аспект їх значень. Маючи статус внутрішньомовних, ці значення визначаються на основі спільної семантичної інформації певної групи слів. Про це засвідчує інтегральна сема. Предиковані у терміносистемах нові компоненти значень сприяють розширенню нелінійних відношень двопланових одиниць. Лексема, отримавши термінологічну сему, може реалізувати нове парадигмозначення.
Логічною передумовою нових синтагматичних значень, що регламентують лінійні відношення мовних одиниць, є взаємозв'язок між родовим і видовими поняттями, які відбивають реальний зв'язок "рід" - "вид" у природі, суспільстві.
Родове поняття позначається двоплановим знаком, котрий у системі термінів реалізує своє термінологічне значення. Формування видових понять об'єктивно викликає подальшиіі розвиток термінологічного значення, тобто його збагачення у зв'язку з відображенням нових ознак позамовної дійсності. Внаслідок відомого взаємозв'язку форми і змісту змінене термінологічне значення має певну форму вираження. Для найменування нового змісту - видового поняття - одного тільки родового терміна недостатньо, тому воно відбувається за рахунок актуалізації мовною одиницею її синтагматичних властивостей, тобто з опорою на значення лексичного конкретизатора. По суті нові синтагматичні значення двопланових одиниць у терміносистемах актуалізовані родо-видовими відношеннями між поняттями певної науки. За рахунок саме таких лінійних контактів між мовними одиницями родовий термін може функціонувати у різних терміносистемах.
Подібні складені номінації комплексно відображають зі структурної точки зору термінологічне значення, реалізоване у лінійному ряді. Розвиток подібних синтагмозначень визначений системою понять конкретних наук і є об'єктивним явищем у зв'язку з тим, що пізнавальна діяльність свідомості сприяє членуванню з допомогою теоретичного мислення нових ознак відомих у побуті понять.
Предикація термінологічних значень у мікросистемах термінів може відбиватися на рівні лексики загального вжитку: семантика цих одиниць формується з допомогою наукової інформації.
Отже, сигніфікативні значення окремих одиниць загальновживаної лексики містять дані про відображення матеріального денотата не тільки буденно-практичною свідомістю, а й теоретичним мисленням. Закономірність подібного збагачення загальновживаних значень об'єктивна у зв'язку з чіткою взаємозалежністю між семантичними й енциклопедичними поняттями в умовах зростання культурного і освітнього рівня носіїв мови. Тому в значеннях одиниць загальновживаної лексики реально виділяються компоненти, зумовлені науковою інформацією. У кінцевому підсумку, вони засвідчують вплив наукових знань на формування семантики загальновживаного слова, передбачають можливу перспективу розвитку сигніфікативпих значень.
Подібне збагачення компонентного складу в термінології обов'язково зумовлює нові парадигматичні й синтагматичні значення, що відомі фахівцям з окремих наук і можуть реалізуватися у різних системах. Зміна сигніфікативннх значень у термінології, реалізація парадигмо- і синтагмозначень дають змогу вбачати сутність термінологічної спеціалізації у звуженні значення словесного знака через включення в його семантику нових компонентів - термінологічних сем, які поглиблюють її з проекцією на конкретну мікросистему термінів.
Закріплення за мовними одиницями термінологічних значень викликає певний резонанс на семантичному рівні лексики загального вжитку, оскільки значення окремих мовних знаків формуються з допомогою наукової інформації.
2.3. ТЕРМІНИ МОВИ І ТЕРМІНИ МОВЛЕННЯПерше завдання, що постає перед дослідником будь-якої галузевої термінології, в тому числі і юридичної - окреслити межі досліджуваного об'єкта. У зв'язку з цим виникає питання, одиниці якого типу можуть бути віднесені до числа термінів, які принципи виділення термінів з тексту. Питання це дискутується в термінознавстві давно, але дотепер немає не тільки його однозначного вирішення, але й чіткого розуміння причин розбіжностей.
Розбіжності ж ці призводять до того, що одні термінознавці в своїх працях демонструють в якості прикладів лише одно-, двослівні терміни, інші відносять до термінів сполучення слів набагато більшої довжини (до 15 і більш). Багатослівними термінами легко оперують багато дослідників лінгвістичної термінології. Можливо, це зв'язано з більшою частотою багатослівних термінів у лінгвістичній (ширше - у наукової, на відміну від технічної) термінології.
Настільки різне відношення до проблеми визначення меж терміна пов'язане, на наш погляд, ще і з тим, що одні дослідники включають у сферу термінознавства тільки стійкі, загальноприйняті терміни («мовні терміни»), інші ж вважають за можливе вивчати, поряд з мовними, і мовленнєві терміни, що вільно конструюються в процесі наукового викладу. Це корінне розходження дуже рідке пояснюється (а, можливо, й усвідомлюється) термінознавцями.
При визначенні поняття «термін» звичайно перелічуються наступні його ознаки:
1) термін -слово чи словосполучення;
2) термін виражає спеціальне поняття;
3) термін вживається в спеціальній сфері.
Перераховані вище ознаки терміна є дійсно необхідними і достатніми для нормального функціонування відповідного поняття в науці. Інші ознаки (наприклад, стислість, однозначність і т.п.), що включаються іноді в дефініцію терміна, скоріше представляють деякий «ідеальний» термін, ніж відбивають реальність. Ці ознаки далеко не завжди притаманні навіть однослівним термінам.
Найпростіше врахувати третю ознаку-критерій (вживання в спеціальній сфері) - досить обмежитися спеціальними текстами як джерелами для виділення термінів. Природньо, ми відволікаємося від можливості вивчати функціонування терміна в "сторонніх" сферах (у художній літературі чи в повсякденній мові) - такі дослідження знаходяться на периферії термінознавства, якщо не поза ним.
Використання першої і другої ознак терміна як критеріїв для його виділення не виявляється таким очевидним і заслуговує більш докладного розбору.
Розглянемо другу ознаку-критерій: вираження спеціального поняття. Звернемося до робіт логіків, насамперед тих,щоаналізують вираження логічних категорій у мовних формах. Виявляється, єдине обмеження, що накладається логікою, - термін не повинен виходити за межі групи підмета чи групи присудка, тобто термінологічне словосполучення не повинне бути предикативним. Предикативне словосполучення виражає вже судження - більш складну логічну одиницю, ніж поняття [18, с. 25]. Атрибутивне ж словосполучення, якої б довжини воно не було, виражає одне поняття, хоча і складене. Складене поняття утворюється з поняття-основи, вираженого стрижневим словом у словосполученні, і понять-атрибутів, виражених підлеглими стрижневому словами [25, с. 50]. Нерідко цей аргумент, що наводиться в захист багатокомпонентних термінів, зустрічає наступне заперечення:складене поняття треба членувати на поняття, з яких воно складено, і тільки слова, що виражають ці вихідні поняття, варто вважати термінами.
Заперечення здається вагомим. Але звернемося знову до робіт логіків: "Складеним поняттям у власному змісті цього слова можна вважати не тільки поняття, виражене словосполученням вищезгаданого типу (атрибутивним), але і будь-яке поняття, що вводиться в науку за допомогою чіткого визначення... Поняттями простими у власному змісті цього слова варто вважати лише так звані невизначені поняття... Обумовлені поняття, будучи складеними у власному змісті цього слова, можуть, як відомо, бути виражені одним словом. Але... будь-яке обумовлене (складене) поняття може бути завжди виражене також словосполученням, тому що кожний з елементів складеного поняття може бути виражений, принаймні, одним словом" [25, с. 49].
Отже, з погляду логіки, до складеного варто віднести переважну більшість понять, при цьому характер їхнього мовного вираження (одне чи слово багатослівне сполучення) не має значення. Отже, вимога максимально дробити багатокомпонентні термінологічні словосполучення і вважати термінами тільки слова чи ідіоматичне словосполучення не повинне грунтуватися на логічному критерії.Нерідко дослідники, висуваючи подібні вимоги, спираються на лінгвістичний критерій, а саме, на характер зв'язку мовної форми і понятійного змісту в терміні, обумовлений такими властивостями, як ідіоматичність, відтворюваність, стійкість. Можливість використовувати такі ознаки терміна зв'язані з наявністю в терміна не тільки плану змісту (поняття, вираженого терміном), але і плану вираження - мовної форми терміна. Згадаємо, що перша ознака терміна: термін - це слово чи словосполучення, тобто мовна одиниця. Тому звернення до лінгвістичних критеріїв зовсім правомірне. Практично ці критерії використовуються в такий спосіб: до термінів відносять тільки слова чи стійкі, відтворені, ідіоматичні словосполучення. Так, на думку В. М. Овчаренко, "термінами доцільно вважати лише окремі мовні знаки, тобто семантично цілісні (синтетичні) утворення, що виражають спеціальні поняття, але не вільні (аналітичні) сполучення знаків, що поєднуються за діючими в мові моделями для вираження таких понять" [24, с. 95].
Існують терміни, аналогічні оказіональним словам: так звані авторські терміни, що створюються або для номінації нового явища, що не відзначалося раніше дослідниками, або для номінації вже відомого явища новим терміном, "на свій лад". Авторські терміни можуть бути й ідіоматичними, незрозумілими без спеціального пояснення чи без контексту. Імовірність їхнього закріплення в науці (переходу в розряд мовних) вище, якщо вони створені для позначення нового явища, а не перейменовують уже відоме. З 106 лінгвістичних термінів, створених Л. Ельмслевим, залишилися в загальному вживанні лише близько 5%, серед них "план вираження", "план змісту", "детермінація" [25, с. 73-74].
У науці, що розвивається, породження нових понять, а отже, і відповідних термінологічних позначень - надзвичайно активний процес. Серед нових понять більшість - похідних від вже існуючих у даній області, тому нові багатослівні терміни нерідко будуються як деривати термінів, створених раніше. Серед цих нових термінів багато які є неідіоматичними. Поряд з ними виникає безліч «авторських» термінів. Так звані мовленнєві терміни відіграють велику роль у виникненні і житті наукових ідей, є невід'ємною частиною наукового викладу.
Таким чином, перехід термінів зі сфери мовлення в сферу мови - процес природній у термінології. Він зв'язаний з актуалізацією поняття, вираженого мовленнєвим терміном, супроводжується такими явищами, як уточнення значення (у зв'язку з цим можлива ідіоматизація терміна), набуття терміном таких властивостей, як стійкість і відтворюваність. Поява в терміна властивості ідіоматичності (чи посилення цієї властивості) відбувається завдяки тому, що при актуалізації поняття його зміст стає повніше - виявляється більша кількість ознак, чим відзначалося раніше. Це відбувається, навіть якщо обсяг поняття не змінився (тобто поняттю відповідає колишній клас предметів чи явищ). При збереженні колишньої мовної форми терміна можливість вивести значення терміна зі значень його частин зменшується, а це й означає появу (чи збільшення) ідіоматичності.
Якщо в розряд мовних переходять так звані авторські терміни, і без того нерідко ідіоматичні, зміна їх статусу виражається в набутті таких властивостей, як стійкість і відтворюваність, в тому, що вони починають вживатися різними авторами. Отже, об'єктом термінознавства повинні бути як терміни мови, так і терміни мови. Межі між ними рухливі, їх визначення вимагає ретельного аналізу семантики і структури термінів, їх функціонування.
2.4. БАГАТОЗНАЧНIСТЬ ТЕРМІНА І КОНТЕКСТ
Питання про полісемію термінів - одне з принципових питань термінознавства. Вирішується воно термінологами неоднозначно. За традицією прийнято розглядати дане мовне явище як недолік термінологіїю.
При наявності полісемії термін втратить первинну і важливу функцію розрізнення, з одного боку, а з іншого - "сама природа знака-терміна з однозначним співвідношенням того, що означає і того, що означається позбавляє його будь-яких передумов для розвитку полісемії" [6, с.65].
В.П.Даниленко намагається узаконити явище полісемії в термінології, яке виявляється головним чином як категоріальна багатозначність і на основі метонімічного і синекдохічного переносу значення. Котелова Н. З., визнаючи полісемію термінів, пояснює її розшаруванням значень у залежності від вживання слова в різних галузях знань» [19, с.124].
e.g. case - 1) med. an instance of a person receiving professional guidance from a doctor (хвороба; історія захворювання); this person or the circumstances involved (хворий, пацієнт)
2) law a cause or suit for trial (судова справа); a statement of the facts in a cause sub judice, drawn up for a higher court’s consideration (прецедент).
Явище полісемії спостерігається навіть в одній терміносистемі, напр.:
Act - 1) something done; a deed; an action (act of sabotage - диверсія, act of terrorism - терористичний акт).
2) a written ordinance of a legislative body (acts of civil status - акти громадянського стану).В.Г. Гак підтверджує, що полісемія термінів є конкретним проявом діяльності людини, проводячи паралель між діяльністю і мовною. Як у конкретній діяльності матеріальне знаряддя стає поліфункціональним, так у конкретному акті комунікації відбувається постійне взаємне "припасування" елементів мови й елементів ситуації, що позначаються ними. Таке пристосування мовних одиниць до умов конкретної мовної ситуації призводить до розмивання семантичних меж лексичних одиниць, точніше до полісемії. Таким чином, особливості плану змісту лежать в основі полісемії лексичних одиниць взагалі і термінології зокрема.
Отже, слід зазначити, що терміни піддаються всім тим лексико-семантичним процесам, згідно яких розвивається словниковий склад літературної мови в цілому. До цих процесів відносяться: звуження і розширення значення, переніс за суміжністю або подібністю і деякі інші. У зв'язку з цим полісемія термінів не здається нам порочним явищем. На наш погляд, це явище неминуче і природне, оскільки термін виражає наукове поняття.
Проте багатозначність термінів - вторинне явище, по відношенню до экстралінгвістичності термінів, безпосереднього зв'язку їх з науковими ідеями, школами, напрямками, теоріями. Тому доцільніше і логічніше говорити не про однозначність термінів як таку, а про однозначне і точне застосування термінів у науковому спілкуванні: "... якщо застосовується той чи інший термін у науковому чи навчальному спілкуванні, то в першу чергу варто створити мовні умови, які б забезпечили слухачу або читачу можливість однозначного і точного розуміння застосованого терміна" [15, с.16].
Питання про полісемію термінів безпосередньо позв'язане з питанням про взаємозв’язок терміну і контексту. Д.С. Лотте, А.А. Реформатський та ін., відмовляючи термінам у багатозначності, розглядають як прямий наслідок цієї властивості незалежність терміна від контексту. Обґрунтовують це положення наступним умовиводом: якщо термін однозначний у системі, тому й при функціонуванні в тексті він буде мати точні семантичні межі.
А.А. Реформатський пише, що термін не потребує контексту, тому що термін "зв'язаний не з контекстом, а з термінологічним полем. Під термінологічним полем розуміється та термінологія, у межах якої термін однозначний". Про незалежність терміна від контексту пише С.М. Бурдін. Він прямо заявляє, що в науковій мові слова-терміни поза контекстом однозначні, на відміну від звичайних слів, що реалізують одне з властивих їм значень у контексті.
В.П. Даниленко, визнаючи і виправдуючи полісемію термінів, зокрема категоріальну полісемію, вважає контекст однією з умов досягнення семантичної однозначності термінів. Повторюваність контексту закріплює за терміном суворо визначене його значення. Такий постійний стійкий контекст В.П. Даниленко називає стандартним. А.І. Крилов також звертає увагу на сенсорозрізнювальну роль контексту в термінології [15, с.90]. О.С. Ахманова вважає, що "зміст терміна розкривається тільки через його реальне функціонування, через реальний "метасинтаксис".
Дійсно, для полісемантичних термінологічних одиниць індиферентність до контексту, до оточення не є характерною ознакою, оскільки саме у визначених контекстних умовах знімається багатозначність терміна, реалізується лише одне з його значень. Таким чином, контекст є засобом добору потрібного значення, хоча в літературі існують окремі випадки, коли контекст не завжди є гарантією однозначного розуміння терміна.
… bringing with them tens of millions of dollars in legal business from their newly forged contracts (David Baldacci “Absolute Power”, p57).
legal - legitimate or that concerned with practicing law.
Однозначність терміна поза контекстом- не обов'язкова умова його існування. Д.С. Лотте писав, що "для точності термінології цілком достатньо, щоб термін мав властивість "відносної однозначності", тобто щоб він був однозначним у межах даної і суміжних дисциплін".
Багатозначність великої кількості термінів, залежність їх від контексту обумовлена экстралінгвістичністю термінів, зв'язком їх з теорією, науковими напрямками, школами. Зв'язок термінів з наукою виражається в рухливості змісту поняття при сталості мовного знаку, що є результатом розвитку поняття, чи результатом різної інтерпретації сутності досліджуваного об'єкта (напр., історія розвитку поняття, що назване терміном "синтагма").
Визнаючи зв'язок термінів з наукою, напрямками, школами, ми пропонуємо розрізняти словесний і понятійний контексти. Під словесним контекстом розуміється безпосереднє словесне оточення терміна.
Такий контекст для розуміння семантики терміна є недостатнім, тому що "словесне оточення забезпечує лише однозначне тлумачення слова, але не терміна". Залежність терміна від словесного контексту може виявитися джерелом багатозначності і "є порушенням вимоги систематичності"[19, с.45].Як показує аналіз термінології, словесний контекст може вплинути не тільки на семантику окремих термінів, виявившись джерелом їхньої багатозначності, але й на їхню довжину.
На це явище, що одержало назву "контекстного еліпсиса", звернув увагу Д.С. Лотте. Контекстний еліпсис досить розповсюджене явище в лінгвістичній термінології. Воно полягає в пропуску слів, що входять до складу складного терміна і легко відновлюваних з контексту. В лінгвістичних термінах, що мають форму атрибутивного словосполучення, звичайно опускаються при повторному вживанні визначальні елементи.
The firm traditionally did no litigation work, preferring instead to handle the more lucrative and steady corporate and tax matters. When litigation did arise it was farmed out to select elite litigation-only firms, who… (David Baldacci “Absolute Power”, p.59).
Говорячи про контекстні еліпси, не можна не згадати про термінологічні стягнення, що широко представлені в лінгвістичній літературі. Стягнення мають вид контекстуальних об'єднань декількох простих чи складених термінів, що являють кожен сам по собі позначення одного спеціального поняття.
Контекстні еліпсиси і стягнення викликані до життя стилістичними нормами, вимогою і бажанням економії мовних засобів. У проясненні семантики багатозначних термінів значну роль грає контекст, що одержав назву понятійного.
Понятійний контекст ("поле" - за термінологією А.А. Реформатського) являє собою сукупність понять даної науки, школи, чи напрямку окремої наукової теорії. Оскільки всі терміни є елементами певної теорії, то для того, щоб зрозуміти даний термін "треба зрозуміти всю теорію, визначити місце, що займає цей термін в межах теорії. Значення терміна в сучасній науці - це його місце в теорії" [26, с.75].
bill - 1) commerce a printed or written statement of charges for goods supplied or services rendered (рахунок);
2) law a draft of a proposed law (законопроект);
3) economics a banknote (банкнот).
Таким чином, говорити про полісемію термінів, залежність їх значення від контексту (а саме, від понятійного контексту) як про негативні явища в термінології здається нам неправомірним на тій підставі, що:
1. полісемія термінів не позбавляє можливості розуміти їх вірно;
2. понятійний контекст допомагає подолати полісемію.
ВИСНОВКИ ДО ІІ РОЗДІЛУ
В нашому розумінні термін - це повне чи скорочене слово чи непредикативне словосполучення, основною функцією якого є позначення професійних понять та відображення взаємозв'язку та взаємовідношення, цих понять у відповідній галузі знань. Більшість дослідників вважають терміном мовний знак, основна функція якого відтворювати у свідомості людини як можливо повніше уявлення про об'єкт (поняття) спеціальної галузі знань з усіма його властивостями і якостями.
Терміни існують у мові не ізольоно один від одного, а в складі різних сукупностей (терміносистем, термінологій, термінологічних рядів). Нам здається можливим розглядати терміносистему як складне ціле, що як і будь-яка система має ознаки цілісності (властивість терміносистеми не є сума властивостей її елементів, значення і функції елементів визначаються їх місцем і оточенням у терміносистемі), структурності (наявність зв'язків і відносин між елементами), ієрархічності (зв'язок будь-якого елемента з тим, що знаходиться вище в системі), залежності терміносистеми від об'єктів матеріального світу і т.д.
Відношення до проблеми визначення меж терміна в науці досить різне, і це пов'язано, на наш погляд, з тим, що одні дослідники включають у сферу термінознавства тільки стійкі, загальноприйняті терміни («мовні терміни»), інші ж вивчають, поряд з мовними, і мовленнєві терміни, що вільно конструюються в процесі наукового викладу. Не можна заперечити існування в мові так званих авторських термінів, що створюються або для номінації нового явища, що не відзначалося раніше дослідниками, або для номінації вже відомого явища новим терміном, "на свій лад", якщо вони переходять в розряд мовних, зміна їх статусу виражається в набутті таких властивостей, як стійкість і відтворюваність, тобто основних характеристик повнозначних термінів.
Отже, з вищевикладеного можна зробити висновок, що, оскільки межі між термінами мови й термінами мовлення рухливі, обидві групи термінів повинні стати об'єктом ретельного дослідження термінознавців.
РОЗДІЛ ІІІ. ДИСКУРСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТЕРМІНІВ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА
3.1. ЮРИДИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ У СТРУКТУРІ АНГЛОМОВНОГО ФАХОВОГО ТЕКСТУІнтеграція та взаємодія в процесі функціонування різних наук потребують посиленої уваги науковців до питань термінознавства, дослідження лінгвістичних та прагматичних аспектів термінології в різних сферах наукової діяльності. Проблеми становлення, семантики, деривації та тенденції розвитку термінологічних одиниць, фахової лексики вивчали вітчизняні та зарубіжні дослідники, зокрема В. Виноградов, В. Лейчик, Г. Винокур, Б. Головіц, К. Кусько, Г. Муштенко, Е. Жидьбер, Й. Сміт, Ф. Дорнер. Автори переважно по-різному розуміють проблематику, цілі та завдання термінологічних досліджень, концептуальні засади термінознавства як науки. Немає узгодженого розуміння понять термін, термінологічне словосполучення, адекватних наукових теоретичних концепцій фахового термінознавства. Відтак постає потреба у подальшому розвитку цієї галузі науки, корекції та адекватного формування її метамови.
Термінологія є головним, проте не єдиним прошарком лексики мови науки. Вона функціонує не ізольовано, а у поєднанні із загальновживаною лексикою, при тім майже у будь якому спеціальному тексті можна розмежувати семантично загальновживану лексику від фахової. Підставою для такого розмежування є взаємозв'язок термінів та загальновживаних слів між різними поняттями. Терміни завжди співвідносні із спеціальними поняттями на відміну від загальновживаних слів, які співвідносяться з поняттями неспеціальними. Цей семантично нейтральний лексичний прошарок мови науки відрізняється від лексики загальнолітературної мови. Така відмінність зумовлюється загальною особливістю мови науки, її призначенням - буги засобом наукової інформації, інтелектуальної комунікації, що потребує передусім точної логіки послідовності та емоційно нейтрального стилю викладу.
Загальним призначенням мови науки визначається також місце в ній термінів. Терміни в мові науки використовуються в своєму прямому призначенні (як номінанти спеціальних понять), отже потребують точності вживання. Важлива не лише семантична сторона термінів. Для виявлення різних лінгвістичних особливостей термінології, зокрема юридичної, необхідно охарактеризувати її з різних поглядів - з генетичного (джерела формування), з лексико-граматичного (частини мови в термінології), лексико-семантичного, дериваційного. Кожна з цих характеристик потребує врахування системи, до якої належить досліджувана термінологія. Загальним фоном для термінології є лексичний склад мови науки та словотворча підсистема мови науки.
Під поняттям юридична термінологія розуміють прошарок лексики, яка обслуговує правознавство і пов'язана з юриспруденцією як наукою, як фахом, як сферою професійної діяльності. Особливість юридичної термінології порівняно з іншими термінологічними системами виявляється, на думку дослідників, у своєрідних словотворчих моделях, у характерних для неї співвідносинах між іншомовними та національними елементами, у специфіці її становлення та розвитку. До юридичної термінології відносять назви предметів, дій, явищ, осіб, безпосередньо пов'язаних з юриспруденцією та її функціонуванням у суспільстві.
Діапазон функціонування правничої термінології передбачає інтерпретацію та уточнення таких понять, як термінологічне поле і дискурс. Зокрема, О. Реформатський вважає, що термін є членом будь-якої термінології, в межах якої він однозначний. Термінологічне поле, на його думку, заміняє йому контекст. У своєму термінологічному полі термін слово набуває точності та однозначності, а за його межами іноді втрачає ознаки терміна. Отже, термін парадигматичний семантично, тобто в кожній термінології він співвідноситься з тими чи іншими поняттями
Під термінологічним полем розуміють своєрідну сферу існування терміна, всередині якої він має ознаки та певні властивості, притаманні й іншим термінам, з якими цей термін перебуває в певній кореляції в межах даної підмови. Будь-який термін вживається в термінологічному контексті. Однак це - сфера його вживання, а поле - це середовище існування його як терміна. Мова певної галузі науки є тим контекстом до якого входить термін і де уточнюється його значення.Аналізуючи сучасну юридичну термінологію з генетичного погляду, ми розрізняли ті джерела, з яких запозичені в термінологію готові мовні одиниці, і ті, які давали можливість створити терміни засобами деривації. Щодо запозичень у термінологічній системі, то важливо розрізняти запозичення не лише з однієї мови в іншу, але й із системи в систему (або із системи в підсистему). У другому випадку маємо на увазі запозичення в конкретні галузеві термінології, зокрема юридичної термінології в економічну, або навпаки, а також їх семантичні трансформації, семантичне термінологічне уточнення, необхідне для спеціального найменування. Говорячи про термінотворення, як процес утворення спеціальних найменувань, необхідно враховувати різницю, характерну для термінології, коли терміни утворюються із готових стандартних частин - терміноелементів, і коли вони утворюються за допомогою засобів морфологічного словотворення - афіксацією, згідно з існуючими моделями. Переважно стандартними терміноелементами є греко-латинські за походженням морфеми, які стали міжнародним термінологічним фондом.
Дія та функціонування джерел формування термінологічної лексики в різні періоди розвитку мови змінювалися залежно від багатьох причин, серед яких важливу роль відіграють різні позамовні (невербальні) чинники. Аналіз текстової фактури показав, що значний відсоток термінів - це слова, запозичені з інших мов. Ці терміни приходять в англійську термінологію (наприклад, юридичну) як готові мовні одиниці разом з поняттями, реаліями, назвами яких вони виступають.
Англійська термінологічна лексика, у тому числі юридична, формувалася століттями. Вона розвивається і далі, постійно змінюючись, однак водночас- це єдина цілісна система, яка функціонує та змінюється разом з людським суспільством. Конструктивним, для нашої роботи, є висновок О. Реформатського, який стверджує, що більшість термінів є утворенями греко-латинського походження.
Зауважимо, що процес "входження" юридичної термінології в мову різних сфер сягає, корінням ще у середньовіччя, коли вже починали зароджуватися правові відносини між певними соціогрупами.
Аналізуючи фактологічний матеріал, ми дійшли висновку, що юридичні терміни можна диференцювати за походженням їхніх основ. Зокрема, це ті терміни, що є власномовними словами, і мають латинську та французьку основи. Власномовними вважаємо англосаксонські за походженням слова. принесені з континенту у V ст. германськими племенами. Як основа мови ці слова вживаються упродовж понад тисячоліття. Щодо іншомовних основ, то, якщо кількість запозичень у староанглійській мові була незначною, то після норманського завоювання, за свідченням історичних джерел, запозичення стали масовими і становили одне з джерел збагачення англійського словника. До англійської мови як через французьку, так і з першоджерела, надійшла значна кількість латинізмів, певна частина яких зберігає не лише форму, а й правопис. Терміни, які ми зафіксували є саме такими словами та словосполученнями: Actus Dei, altera pars, bona fide, error coram nobis, usus..
За нашими спостереженнями, юридичні терміни вживаються в літературі різних жанрів: у монографічних працях, підручниках, посібниках, наукових статтях, рефератах, патентах та інших типах текстів.
3.2.ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАТУС ТЕРМІНІВ У РІЗНИХ СФЕРАХ ЇХ ВЖИВАННЯ
Постійний ріст важливості науки в житті людини є соціальною основою для інтуїтивного сприйняття носіями мови особливої ролі терміна в різних процесах комунікації. Термін давно перестав бути винятковою приналежністю мови наукових трактатів, де він виконував свою основну загальнолексичну функцію - номінував спеціальне поняття. Вживання терміна за межами наукової сфери надає йому специфічні функції, за допомогою яких підкреслюється неординарність спеціальних лексичних одиниць у порівнянні з загальновживаними.
Схему існування терміна в мові-мовленні можна представити у вигляді польової структури з ранжируванням за ступенем частотності вживання термінів в порівнянні з іншими лексичними одиницями:
V художня література;
IV науково-популярна література, реклама;
III усне спілкування фахівців;
II техдокументація, патенти, підручники, статті, доповіді;
I тезауруси, стандарти, термінологічні словники.
Дана схема показує, що ядром функціональної концентрації термінів є галузева термінологія, що існує в сучасній мові у виді тезаурусів,стандартів і термінологічних словників. Особливу увагу в цьому відношенні варто звернути на автоматичні словники, що мають обмежене коло користувачів. Іноді це коло звужується до співробітників однієї фірми, наприклад, автоматичні словники компаній «Боінг», «Сіменс» та ін. Цілком природньо, що тираж цих словників істотно обмежений. Однак лексико-семантична стабільність термінів у таких словниках здобуває законодавчу силу. Відповідниками таких словників в українській мові можна вважати державні і галузеві стандарти на терміни і визначення.Ядро - це область з максимально високим ступенем імовірності появи тієї чи іншої лексичної одиниці у визначених дистрибутивних умовах. Фактор підвищеної мовної надмірності спеціальних лексичних одиниць визначається тут самою галузевою термінологією як відносно закритою автономною лексико-семантичною системою. У ядерній зоні найінтенсивніше виявляється прагнення спеціальних лексичних одиниць до адекватної одно-однозначної відповідності між мовним знаком і поняттям. Це прагнення обумовлює можливість об'єктивного відображення терміносистемою онтологічної безперервності певної понятійної галузі. Як неможливе дискретне існування предмета чи явища без зв'язків з іншими предметами чи явищами, так неможлива поява терміна-одинака, позбавленого семантичних і структурних зв'язків з іншими членами терміносистеми. Усі ці якості (підвищена частотність, прагнення до одно-однозначної відповідності, суворо закріплені системні координати) забезпечують лексико-семантичну надійність і стійкість галузевої термінології, що дозволяє їй виступати як інваріант (лексико-семантичний еталон) при вживанні терміна в будь-якому іншому акті комунікації.
Таким чином, при вживанні терміна в даній сфері найчіткіше виявляється специфічна функція використання спеціальної лексичної одиниці в якості лексико-семантичного еталону.
"Законодавча" суворість структурно-семантичної обов'язковості терміна певною мірою пом'якшується на наступному рівні функціонування. Цей рівень представлений у мові техдокументацією, патентними описами, підручниками, посібниками і науковими публікаціями (статті, доповіді, повідомлення).
Прослідкуємо це явище на прикладі терміна "common law":
Common law: the law of the country or state based on custom, usage, and the decisions and opinions of law courts; it is now largely codified by legislative definition.
Таке визначення дають цьому терміну тлумачні словники. А ось в підручниках ми стикаємося з дещо іншими визначеннями:
Common (judge-made) law: legal precedents derived from previous judicial decisions.
Common law: law based on the precedents created by the previous similarly adjudicated cases.
Така незначна, на перший погляд, невідповідність може призвести до зникнення диференціації між двома різними термінами "common law" та "case law". Порівняймо:
Common law: the unwritten law of custom, esp. of England, based on the decisions of judges over a period of years.
Case law developed in england out of local customs and was popular especially with the same emerging commercial elites who would help to develop the ideology of liberalism.
Case law: law based on previous judicial decisions, or precedents.
Потрапляючи на другому рівні в оточення загальновживаних слів, семантика терміна проходить природню для будь-якого мовного знака тенденцію до зміни під впливом контекстуальних умов. Тут спостерігаються певні розширення, звуження, а іноді й серйозніші зміни "еталонного" термінологічного значення. Безсумнівно, що роль контексту для зміни плану змісту терміна (за винятком явищ полісемії) незначна, однак вона досить чітко виявляється в авторських трактуваннях того чи іншого поняття, а отже і спеціальної лексичної одиниці.
Зростаюча залежність значення терміна від контексту спостерігається в тій послідовності, що представлена на схемі - від технічної документації, де прийнято зазначати (найчастіше у виді ілюстрацій, малюнків і т.д.) найменше відхилення від термінологічного значення лексичної одиниці, до наукових статей і доповідей, у яких автори досить сміливо змінюють стандартні значення термінів. Роль контексту при цьому грає не тільки мовна тканина оповідання, але і концептуальна точка зору самого автора, що відбиває творче усвідомлення автором того чи іншого наукового факту чи явища. Наростаюча семантична нестійкість терміна в наукових текстах забезпечує можливість вираження мовними засобами якісно нових наукових фактів, при цьому процес пізнання, тобто виділення з усталених наукових уявлень нових понять, виражається в мові за допомогою відповідних засобів і конструкцій.
Саме для цієї сфери функціонування зовсім справедливе твердження В.І. Сифорова про те, що "ідеальна точність і систематичність плану вираження упорядкованої термінології відноситься до числа розповсюджених термінологічних "оман", тому що тут не можна не враховувати структурні обмеження, що накладає мова, а також діючі в професійній сфері "протиріччя між точністю і стислістю" і "роллю фактора інсталяції", сформульовані Д.С. Лотте" [28, с.30].
У другій сфері функціонування термін використовується за своїм "прямим" призначенням. На цьому рівні він служить своєрідним інструментом (звіреним з лексико-семантичним еталоном ядра) для опису певних теоретичних ситуацій. Таким чином, можна вважати, що другою й основною специфічною функцією терміна в мові є його використання в якості обов'язкового інструменту, що забезпечує можливість наукового прогресу.Якісна відмінність третьої сфери функціонування від двох попередніх полягає в подальшому "розмиванні" суворих меж терміну не тільки на синтагматичній, але й на парадигматичній осі. В результаті цього з'являються нові члени синонімічних (bill - note, banknote, paper money, green, wad, kale) та антонімічних рядів за рахунок професіоналізмів і професійних жаргонізмів. Цей шар лексики, як правило, не включається в галузеву термінологію в силу своїх експресивних, ареальних і нормативних відмінностей від «еталонних» термінів.
Своєрідність лексико-семантичного статусу терміна в сфері усного спілкування фахівців у порівнянні з рівнем статей і доповідей обумовлена не тільки "демократичними" тенденціями розмовного стилю. Розхитування і розширення семантичних можливостей терміна поряд з використанням професіоналізмів і жаргонізмів є "живильним середовищем" для подальшого розвитку термінологічних систем. Усне спілкування - не тільки найбільш зручний і оперативний спосіб комунікації, бесіди фахівців володіють значним творчим потенціалом. Не випадково американські й англійські фірми широко використовують практику "мозкових штурмів" при рішенні складних задач. "Штурми" проходять у формі вільних від будь-яких стандартів обговорень, хід яких записується на магнітофон. Усні комунікації можна розглядати як своєрідні "чернетки" майбутніх статей і доповідей. Зміну лексико-семантичного статусу терміна на цьому рівні можна віднести за рахунок виконання спеціальною лексичною одиницею ще однієї специфічної функції - створення потенційного фонду для подальшого розвитку самої терміносистеми.
Наступною сферою вживання терміна є галузь науково-популярної літератури і реклами. Науково-популярні тексти, так само як і всі інші сфери функціонування терміна, не є однорідними за своїми цілями і засобами їх досягнення. У цій сфері спостерігається ще більше "розхитування" галузевої парадигматики терміна, як у плані змісту, так і в плані вираження (ще більше наростання синонімічних і антонімічних рядів, неможливе не тільки на рівні галузевої термінології, але й у сфері усного спілкування фахівців, поява нехарактерних для терміносистеми афіксів, сполучуваності і т.д.) (paralawyer, cf. paramedic). Для цього типу текстів необхідна елементарна пояснювальна інформація, зайва в перших трьох випадках функціонування терміна.
Досить часто науково-популярний текст може мати рекламний характер, відрізняючись від реклами комунікативною спрямованістю й обсягом. Реклама, у свою чергу, відбиваючи зростаючі запити вимогливого споживача, усе частіше містить у собі терміни чи терминоподібні лексичні одиниці. Наукова чи квазінаукова обґрунтованість високої якості товару (виражена в рекламі за допомогою спеціальних лексичних одиниць) гарантує особливу довіру покупців.
У лексичній системі мови закладені великі ресурси функціональної компенсації - необов'язковість наукової суворості на третьому рівні функціонування дозволяє значно розширювати дистрибутивні можливості терміна. Для створення "рекламного" ефекту термін найчастіше міститься в неможливому оточенні ( legal eagle).
При вживанні в сфері науково-популярної літератури і реклами термін виконує свою третю специфічну функцію - розповсюджувача наукової інформації, тому що, незважаючи на значні зміни свого структурно-семантичного статусу, терміни в цій сфері комунікації зберігають свій зв'язок з галузевою системою понять.
Остання сфера функціонування терміна поширюється на художні твори, включаючи радіо-, теле- і кінокомунікації. Кількісний і якісний склад споживачів у цій області зростає практично до всіх носіїв національної мови. Розширення аудиторії супроводжується значним зниженням частотності терміна на тлі загальновживаних слів. Визначені зрушення відбуваються й у семантичному плані. Опрацьованість понятійних зв'язків для терміна в цій сфері функціонування обривається практично на верхній межі понятійної області. У зв'язку з цим ведучою семою для терміна стає сема його тематичної приналежності, що виражається в політехнічних словниках позначками "юр.", "геол.", "біол." і т.д.У тих досить рідких випадках, коли термінологічне значення грає важливу для художнього оповідання роль, письменник використовує прийоми внутрішньотекстового пояснення. Along with Walter White of the NAACP and T. Arnold Hill of the National Urban League, he implored FDR to do away with Jim Crow segregation in the Armed Forces… (Land of Promise. The History of the United States from 1865, p.496). Іноді понятійні координати терміна визначаються з великим наближенням чи навіть помилково, однак подібна невідповідність відчувається тільки фахівцями і практично не впливає на художню вартість твору. Більш того, з метою створення комічного ефекту письменник може вдатися до навмисного відриву терміна від його понятійної співвіднесеності. У цьому випадку спостерігається максимально можливе наростання характеристик, невластивих чи навіть "протипоказаних" терміну в сфері вихідної галузевої термінології. Це випадок, коли термін стає "анти-терміном", тому що зникає його основна лексична функція номінації спеціального поняття.
Ведуча роль семи тематичної приналежності при вживанні терміна в сфері художньої літератури свідчить, що на цьому рівні він виконує функції тематичного маркера, що максимально узагальнює співвідношення оповідання з певною галуззю спеціальних понять.
Таким чином, проведене дослідження дозволяє виявити п'ять специфічних функцій терміна:
1) лексико-семантичного еталона;
2) інструменту теоретичного дослідження;
3) фонду подальшого розвитку терміносистеми;
4) розповсюджувача наукової інформації;
5) тематичного маркера.
Слід зазначити, що виділення на кожному з п'яти умовних рівнів якоїсь однієї специфічної функції терміна зовсім не означає, що всі інші функції в цій сфері взагалі не проявляються. На кожнім рівні практично діють одночасно в наростаючому порядку від ядра до периферії всі п'ять специфічних функцій. У кожній сфері одна з них стає ведучою - її значення визначається особливою роллю, що термін одержує в даному процесі комунікації. Так, наприклад, функція термін тематичного маркера не вимагає свого мовного вираження в сфері галузевої термінології. Тут вона зрозуміла сама собою. На практиці це виявляється у відсутності спеціальних позначок співвіднесення з понятійною областю в термінологічних словниках. Роль цієї позначки виконує сама назва словника (юридичний, фізичний, хімічний і т.д.).
Проведене дослідження зайвий раз підтверджує універсальність польової структури для ефективного дослідження різних мовних явищ. Загальний принцип можна сформулювати наступним чином: концентрація характерних ознак у незначного по обсязі ядра з їх поступовим ослабленням у все зростаючої за обсягом периферії.
Зі зменшенням імовірності появи терміна (напрямок від ядра до периферії) збільшується обсяг сфери його вживання і відбувається поетапне нагромадження "нетермінологічних" рис спеціальною лексичною одиницею. Ядро є ідеальною сферою існування терміна. Крім того, це єдина сфера, де можливо цілеспрямований вплив людини на мовні процеси. Однак для ефективності такого впливу необхідно детальне пізнання як реальних історичних процесів розвитку загальнонаціональної мови і мови науки (дослідження в глибину), так і чітке уявлення про сучасний стан терміносистеми, її взаємодію з загальновживаною мовою.
Не можна не відзначити ріст творчого потенціалу самих функціональних сфер терміна в мові. Сувора завершеність стандартних меж тезаурусів, техдокументації і патентів поступово розмивається творчим усвідомленням наукових фактів аж до їх органічного вплітання в тканину художнього оповідання.
3.3. ФРЕЙМОВІ СТРУКТУРИ В АНГЛОМОВНОМУ НАУКОВОМУ ТЕКСТІ
3.3.1. Текст як одиниця мови, його основні моделі
Передусім з'ясуємо, що розуміють під поняттям текст, які його ознаки, основні характеристики та типологія. Лінгвістичний словник так визначає це поняття: "Об'єднана змістом послідовність знакових одиниць, основними властивостями якої є зв'язаність та цільність".
Досліджуючи питання тексту та дискурсу, К. Крамш відзначає, що поняття текст є продуктом ідентичності авторського наміру. Текст не можна охарактеризувати в повному обсязі з урахуванням цілісної значення, якщо він не розглядається як дискурс.У семіотиці під текстом розуміють послідовність будь-яких знаків об'єднаних вкладеним у них змістом, будь-яку форму комунікації, у тому числі танок, ритуал тощо; у мовознавстві текст - це послідовність вербальних знаків. Структура вербального тексту, який, в свою чергу, може бути усним чи письмовим, пов'язана з відповідністю вимогам текстуальності, тобто зовнішній зв'язаності, внутрішній осмисленоcті, можливості своєчасного сприйняття, здійснення необхідних умов комунікації. Важливим елементом як для усного, так і для письмового типу текстів є питання йою ідентичності. В мовознавстві описано специфічні засоби, які забезпечують змістові настанови, що передаються в тексті, тобто лексичні засоби, зокрема такі, як ввідні слова, частки тощо; це також текстонічні засоби - зміна порядку слів залежно від текстової настанови, інтонаційні засоби, особливі графічні засоби - тире, підкреслення, шрифтові виділення, пунктуація. Відповідність сприйняття текстів забезпечується не лише мовними одиницями та їх поєднанням, але й необхідним фоном знань, комунікативним фоном, тому сприйняття тексту дослідники пов'язують з пресупозиціями.
Тексти вивчають під різними кутами зору: досліджують лінгвістику тексту, структуру, герменевтику (тобто виявлення системи неочевидних змістових зв'язків та опозицій), граматику тексту. Така дисципліна як теорія тексту вивчає різноманітні типи головно вербальних текстів: художніх, наукових, популярних, технічних, науково-популярних та науково-технічних.
На думку О. Воробйової, А. Мороховського, текст - це найбільша комунікативна одиниця, особливим чином організоване комунікативне ціле, якому притаманні категоріальні властивості. Текст має подвійну природу, оскільки є продуктом, результатом мовленнєвої діяльності і водночас аналогом,"відбитком" самого процесу мовленнєвої діяльності в тому значенні, що в тексті з більшим чи меншим ступенем точності, залежно від типу тексту, відображено послідовність процесу акту комунікації. Текст є єдиним цілим, що будується за певними правилами. Ці правила утворення текстів закріплені в системі мови і знаходяться в основі схем чи моделей текстів різних типів. Перетворення моделей текстів у конкретні твори - попередження тексту - відбувається в процесі мовленнєвої діяльності і становить його головний зміст і одну з цілей. Питання про способи народження тексту ще далеке від свого остаточного вирішення. Один із можливих шляхів пропонує Р. Харвег, розмежовуючи два види народження тексту - горизонтальне (лінійне) і вертикальне, коли текст розгортається згідно з ієрархією рівнів від вихідної абстрактної моделі до конкретного графічного втілення.
Отже, розглядаючи питання про текст, вихідною можна вважати тріаду:: модель тексту (план мови) - сукупність способів народження тексту (мовленнєва діяльність) - текст/сукупність текстів (план мовлення). Вважаємо, що принципи побудови текстових схем загалом залежать від типу тексту.
Всю сукупність текстів ми поділяємо на дві об'ємні групи. Першу групу становлять тексти, побудовані за моделями жорсткого клішованого типу, де регламентується не лише характер самих компонентів схеми, їхня послідовність, але й характер заповнення компонентів моделі. До другої групи відносимо тексти офіційно-ділового стилю (заяви, довідки, потоколи, юридичні документи, афіші, оголошення, інструкції тощо) і деякі тексти науково-технічної прози, які мають інформативний (анотації статей) або юридичний (патенти) характер. До другої групи відносимо тексти побудовані за моделями гнучкого типу, які в свою чергу можуть мати узуальний або загальний характер. На основі узуальних моделей, які достатньо строго регламентують характер компонентів схеми і частково її послідовність, будуються тексти науково-технічної прози (статті, дисертації, автореферати тощо) та деякі газетні тексти (короткі, інформаційні повідомлення, коментарі, репортажі). 3а загальними моделями, які мають не регламентований, а орієнтаційний характер, створюються переважно художні тексти та публіцистичні нариси.
Отже, текст як одиниця мови репрезентується моделями тексту, які реалізуються в одному із трьох зазначених вище типів, котрі мають інваріантний характер і вступають у парадигматичні відносини один з одним. Характеризуючи модель тексту загалом, ми схильні вважати тексти певною функціональною системою, тобто сукупністю компонентів, до складу якої входять комунікативні блоки чи структурні фрейми, тобто такі елементи композиції тексту, які вступають один з одним у синтаксичні відносини і відрізняються своїми функціями стосовно один одного і стосовно всього тексту загалом та об'єднані загальною функціональноюспрямованістю на виконання конкретних прагматичних функцій.
Як зазначає М. Полюжин, фрейм є такою структурою знання, яка містить основну або типову й потенційно можливу інформацію, пов'язану з тим чи іншим контекстом.Будь-яка публікація містить заголовковий фрейм, який виконує щонайменше дві функції - ономастичну (заголовок - "ім'я тексту" відрізняє тексти один від одного) і контактну (заголовок прямо і безпосередньо вказує на об'єкт дослідження). Далі зазначають ім'я автора, а часом місце його праці. В заголовковий фрейм входить і коротка анотація публікації, яка дає змогу читачеві скласти певну думку про її зміст.
Необхідним компонентом науково-технічного тексту є інтродуктивний комунікативний фрейм (ІКФ), який може передаватись окремою структурною одиницею композиції тексту (.preface, introduction) або •кількома абзацами. Основною функцією ІКФ є надання адресату мінімуму нових знань, необхідних для сприйняття цього тексту і визначення необхідності його читання. ІКФ звичайно містить такі відомості, як формулювання теми або об'єкта (предмета) дослідження, завдання дослідження, зв'язок даної проблематики з іншими схожими або суміжними проблемами, опис структури роботи.
Далі йдуть основні комунікативні фрейми (ОКФ), які можуть бути репрезентовані розділами чи сегментами композиційної структури наукового тексту: частинами, параграфами, цифровою рубрикацією та ін. Зміст ОКФ може бути різним. У більшості випадків розмір ОКФ міняється від розділу до абзацу, тобто в межах понадфразової єдності (ПФЄ)
Кінцеві комунікативні фрейми (ЗКФ) виявляються у вигляді післямови, висновків і є стислим формулюванням найзагальнішкх результатів дослідження. Іноді даються вказівки щодо подальших напрямів дослідження в цій галузі.
Особливе місце в наукових текстах займає структурний фрейм наукового апарату роботи. Під цим поняттям маємо на увазі систему посилань на цитати, вказівки на джерела використаного матеріалу, формулювання чи уточнення існуючих формулювань тих понять, якими оперує автор, опис методики дослідження і опис матеріалу, перелік використаної літератури, список джерел досліджуваного матеріалу, предметний індекс, який дає можливість читачеві швидко знайти необхідний для нього матеріал. Функції цих засобів досить різноманітні. Достовірність, а отже, цінність будь-якої наукової праці передусім визначається можливістю відтворення здобутих у роботі результатів і науковий апарат зумовлює цю можливість. Інша функція забезпечення зручності користування працею, оскільки висока якісь науково-технічної праці - це не лише результат певного дослідження, але й інструмент додальших наукових пошуків.
Щодо синтаксичного стилю наукових текстів, то тут відзначається орієнтація переважно на норми літературної мови. Специфічною рисою такого стилю англійського науково-технічного тексту широке використання дієприкметникових зворотів, герундіальних та прикметникових комплексів, означальних інфінітивів і пасивних форм слова,
У плані демаркації лексичних характеристик стилю наукових текстів зазначимо, що їм притаманне використання загальнонаукової лексики, відсутність семасіологічних та стилістичних засобів, широке використання термінології, яку можна диференціювати на загальнонаукову та спеціальну.
Основними характеристиками фреймової структури науково-технічного тексту є наявність спеціальних термінів, оскільки такі тексти (розраховані на вузьке коло фахівців, добре обізнаних у певній проблематиці, для яких терміни є звичними мовними одиницями, що не потребують додаткових пояснень.
Враховуючи різноманітні погляди стосовно визначення поняття термін та беручи за основу результати власного дослідження, запропонуємо таке визначення цього поняття: термін - це слово чи словосполучення, що позначає поняття певної гадузі наукової чи фахової діяльності людини і характеризується вмотивованістю, номінативністю, однозначністю, точністю, дефінітивністю, системністю, відсутністю експресії, стилістичною нейтральністю, моносемічністю у межах свого термінологічного поля.
3.3.2. Особлива роль терміносполучень у фреймовій структурі наукового тексту
Саме терміносполучення виконують ті прагматичні функції, які ведуть до поєднання високої інформативності, з одного боку, та лаконічності , точності висловлювань - з іншого. Адже завдяки можливості використання атрибутивних ланцюжків - структурних елементів термінологічних словосполучень, можна говорити про тенденцію економії мовних засобів англомовного науково-технічного тексту.
Терміносполучення є синтаксичною конструкцією, що утворюється об'єднанням двох і більше слів на основі підрядного граматичною зв'язку - узгодження, керування або прилягання. Граматично та семантичне головне слово є ядром (стрижнем) терміносполучення. Залежно від того, якою частиною мови виражений стрижневий компонент, терміносполучення поділяють на субстантивні (absolute reason). ад'єктивні (valid to all intents), дієслівні (to execute exclusive legislation) та прислівникові (generally accepted).Термінологічні словосполучення будуються відповідно до певних граматичних зразків, які формуються у мові на основі категоріальних властивостей слів. Здатність слова сполучатись з іншими словами і форми прояву цієї здатності залежать не лише від граматичних властивостей слова, але й від його лексичного значення. Терміносполучення служить засобом номінації, позначаючи предмет, явище, процес, якість. Його назва формується стрижневим елементом і уточнюється, конкретизується залежним компонентом, наприклад: bill of exchange, barter transaction, right to housing.
Відповідно до структурної будови пропонуємо розрізняти прості, складні і комбіновані терміносполучення. Прості терміносполучення можуть бути двокомпонентними (standard act); трикомпонентним (salary bonus system); чотирикомпонентними (second-hand goods commission sale).
Серед двокомпонентних термінологічних сполучень виділяються дві моделі "прикметник + іменник" (A+N): absolute necessity, grave crime; та "іменник + іменник" (N+N): acceptance credit, insurance case. Вихідним словом для їх творення є іменник: crime - economic crime, crime of omission. Компоненти термінологічних словосполучень мають різний ступінь термінологінності, можуть і взагалі не бути термінами, порівн: ability to work, leaving in danger, тощо.
Трикомпонентні конструкції термінів мають відповідно структури: "прикметник + прикметник + іменник" (A+A+N): compulsory medical treatment, complete material responsibility та ін., "прикметник + іменник + іменник" (A+N+N): personal property rights, corrective labour code; "іменник + прикметник + іменник" (N+A+N): commission expert examination; "іменник + іменник + іменник" (N+N+N): notary service board. Основним елементом для творення подібних структур може бути і словосполучення, і окреме слово. Так, на основі моделі "прикметник + іменник" твориться трикомпонентний термін моделі A+A+N: advisory commission - medical advisory commission. На основі моделі "іменник + іменник" твориться модель A+(N+N): parcel trade - direct parcel trade. Вихідним словом для моделей N+A+N, N+N+N є іменник, тобто однослівна структура:. Як бачимо, зі збільшенням кількості компонентів збільшується і можливість різноманітних їх комбінацій, тому кількість моделей збільшується і у трикомпонентних структурах дорівнює вже чотирьом. .
Чотирикомпонентні терміни також творяться на основі нижчої структури, у даному випадку - трикомпонентної.
Багаточленні ТС мають різну кількість компонентів: п'ять - bill of exchange payable in foreign currency; шість - actions disrupting the work of corrective labour institutions; сім - state grant for taking care of the child till its one year's age. Вони також творяться на основі іменників або словосполучень нижчого порядку.
Отже, термінологічна система відображає в структурі компонентів, що входять до її складу, певні зв'язки і відношення, які об'єктивно існують у колі названих понять та явищ.
Що ж до граматичного зв'язку, на основі якого створюються терміносполучення, то двокомпонентні створюються на основі одного граматичного зв'язку. Три- та чотирикомпонентні - на основі подвійного та потрійного міцного граматичного зв'язку. Складні терміносполуки створюються різними типами зв'язку стосовно стрижневого слова, наприклад:: узгодженням і приляганням (temporary tenure of office), керуванням і приляганням (examination of case in absentia). Комбіновані словосполучення створюються на основі зв'язків від різних стрижневих слів (material change in conditions of work, statute of limitations for the execution of the judgement).
У фреймовій структурі англомовних науково-технічних текстів простежуємо також асиндетичні субстантивні терміносполучення. Стрижневим елементом таких структур завжди є іменник. Атрибутивний ланцюжок, репрезентований іменниками, експлікує постійну й безвідносну суттєву ознаку предмета або явища об'єктивної дійсності, яку несе в собі стрижневий компонент терміносполучення, в результаті чого терміносполучення виражає рядове поняття і відіграє роль класифікуючої одиниці, тобто виявляється віднесеним в особливий клас певної галузі знань.
Щодо семантизації словосполучень, то, за нашими спостереженнями семантика відображає більшою чи меншою мірою значення всіх компонентів, хоча функціонально вони актуалізують єдине значення. За структурною будовою їх можна класифікувати як двокомпонентні чи бінрні та багато- чи полікомпонентні. Важливо зазначити, що ступінь семантичної спаяності між елементами двокомпонентного терміносполучення є вищою, ніж між елементами багатокомпонентного терміносполучення.
Термінологічні словосполучення, як і словосполучення загальновживаної мови, дуже неоднорідні по своїй лексичній і граматичній структурі, що є основною причиною, що викликає труднощі визначення і виділення з текстів термінів-словосполучень.
3.4. ВМОТИВОВАНОСТІ ТЕРМІНІВ, ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ ТА СИНТАГМАТИЧНІ ФУНКЦІЇ
3.4.1. Внутрішня форма та вмотивованість термінівВивчення діалектичного зв'язку між значенням і внутрішньою формою важливе як в теоретичному, так і в прикладному плані. Зв'язок між планом змісту тапланом вираження лексичної одиниці визначає, зокрема, таку мовну універсалію як вмотивованість лексичної одиниці. Зауважимо, що вмотивованість залежить не тільки від взаємовідносин між формою та змістом одного знака, але й від зв'язку між іншими одиницями плану змісту всієї мови, оскільки творіння кожного нового мовного знаку зумовлено досягнутим станом всієї системи.
Вже ці особливості вмотивованості ілюструють складність проблеми та можливість різних підходів до її визначення. Саме тому єдиного розуміння цієї категорії в науці і в мові немає. Іноді її розглядають під різними назвами: знак значення, усвідомлення внутрішньої форми, усвідомлення внутрішніх відносин, лексична об'єктивація, словотворче значення, мотивація, мотивування, етимологічна структура слова та ін. Розкриття цього поняття розглядають то в діахронії, то в синхронії. Вмотивованість прирівнюють до внутрішньої форми або ж ці поняття розмежовують. Більшість лінгвістів вбачає у вмотивованості слів позитивний фактор, деякі ж заперечують її необхідність. Як би там не будо, суть цих підходів у цілому єдина: цe мовне явище є актом відображення однієї або декількох ознак предмета в його назві засобами мови, показник виправдання (термін Е. Косеріу) найменування, якщо ми навіть акцентуємо в першу чергу дериваційні відносини між похідним та продукуючим словами.
Засобом процесу мотивації стає не значення, а найменування, ще точніше - його внутрішня форма, яку можна інтерпретувати також як "основу вмотивованості". Тож С. Маслова-Лашанська правомірно зазначає: "Мотивацію найменування необхідно чітко відрізняти від значення слова". Різниця між ними виявляється і в самостійності значення, гіпостазувати його функції стосовно вмотивованості мовного виразу.
Вмотивованість є сполучною ланкою між формою та змістом знака, однією з важливих характеристик знака. Тому, говорячи про відмінності між значенням і вмотивованістю, не слід також забувати про різні (гносеологічні функції внутрішньої форми та вмотивованості Внутрішня форма - це неодмінна семантична характеристика будь-якого слова, "розумовий образ" предмета, який об'єктивується соціальним стажем людини і "підказаний" йому структурними особливостями самого слова, а вмотивованість властива далеко не кожній лексичній одиниці, а, точніше, - її внутрішній формі. Розкриваючи вмотивованість слова, важливо враховувати порівнювальні характеристики його значення і внугрішньої форми. Межі вмотивованості визначаються тією частиною лексичного значення, яка актуалізується у внутрішній формі. Семантичні складові внутрішньої форми, які виникли випадково і не знайшли (або втратили) відносин з відповідним лексичним значенням, не розкривають вотивованості слова, більше того, зменшують, послаблюють її. роблять слово в цілому помилково вмотивованим.
На рівні вмотивованості здійснюється асоціативний зв'язок між семантичними елементами номінативної одиниці і відповідним лексичним значенням. Якщо ж такий зв'язок не реконструюється засобом ментальних операцій комуніканта, то для нього слово втратило вмотивованість. І навіть якщо така невмотивована лексична одиниця все ж викликає якісь випадкові і неіманентні для цього денотату аперцтивні уявлення, то це не свідчить про актуалізацію вмотивованості, а, скоріше, про її відсутність, хоч внутрішня форма при цьому зберігається. Вмотивованість є кількісною і якісною характеристикою внутрішньої форми, яка генетично властива будь-якій лексичній одиниці. Поняття вмотивованості належить тільки до складних морфемних утворень і не характерне для непохідних слів, у чому виявляється ще одна відмітна особливість умотивованості і внутрішньої форми у нашому розумінні. Непохідні лексичні одиниці, морфеми можуть бути вмотивованими лише внаслідок семантичного переносу або звукоімітаційних асоціацій. Більш експліцитно вмотивованість виявляється в складних словах, набуваючи в їхніх універбалізаційних варіантах (наприклад, дериватах) дещо прихований характер.
3.4.2. Типологія вмотивованості
Вмотивованість може бути різною залежно від того, яку із сторін досліджуваного поняття підкреслює відповідний вираз. С. Ульман пропонує розрізняти три види вмотивованості: 1) фонетичну, або природну (наприклад, для вигуків); 2) морфологічну (іноді її називають морфематичною, оскільки вона характерна для складних і похідних слів); 3) семантичну (враховуючи семантичні зв'язки між компонентами найменувань та явищем пере осмисленим .Звичайно, для багатьох слів можуть бути характерні різні комбінації цих видів вмотивованості. Для мови точних наук фонетична вмотивованість нетипова. Цей же вид умотивованості меншою мірою, ніж морфологічна вмотивованість, піддається кількісному обстеженню та точному аналізу, тому що фонетична вмотивованість одночасно і більш змінна, і суб'єктивна. Гадаємо, що досліджуючи фонетичну вмотивованість, переслідують зовсім інші цілі і використовують інші засоби.
Зауважимо, що не завжди можна чітко розмежувати види вмотивованості, які розрізняються у лінгвістиці. Причина деякої неузгодженості поглядів мовознавців і нераціонального нагромадження назв цих видів полягає також в недиференційованості семіотичних функцій вмотивованості і внутрішньої форми, в невизнанні окремими лінгвістами особливого матеріального її статусу. Наведена раніше класифікація видів вмотивованості С. Ульмана не відзначається достатньою чіткістю - вона зазнала значних змін, які інколи без потреби ускладнюють метамову лінгвістичної теорії.
Спробуємо систематизувати головні підходи до визначення досліджуваної категорії і побудувати коротку типологію вмотивованості лексичних одиниць. По-перше, цілком правомірно розрізняти два плани вмотивованості - мовний і мовленнєвий. В плані мовлення ми маємо справу з валентною, або референтною (терміни досить умовні) вмотивованістю. Не вдаючись у детальний аналіз цього аспекту вмотивованості, наголосимо лише на тому, що вона тісно пов'язана з мовною вмотивованістю, оскільки серед усіх потенційних ознак денотату можна виявити принаймні одну, яка регулярно і значною мірою детермінує актуальну ознаку (ознаки). Саме така обов'язкова, постійно іманентна (хоч імпліцитно) ознака слова може служити основою для утворення внутрішньої форми лексичної одиниці.
На мовному рівні доцільно розрізняти три види вмотивованості: 1)знакову (семіотичну); 2) формальну (словотвірну); 3) змістову (інтенсіональну). Знакову вмотивованість розуміємо як вмотивованість у слабкому смислі; вона властива всім лексичним одиницям, які реально функціонують у мові у вигляді мовних знаків. Цей вид вмотивованості не потребує кількісних вимірів або логічної верифікації. Тут слово мотивується самим фактом існування та вживання. Справа в тому, що в мові немає абсолютно невмотивованих слів. Усі вони взаємопов'язані з відповідним значенням хоч би до рівня загальної лексико-семантичної категорії. За образним твердженням Парацельса, у природі немає потаємних речей, а якщо деякі речі перебувають у прихованому стані, то вони ніколи не бувають без зовнішніх очевидних особливих позначок, подібно до того як людина позначає місце, де закопала скарб, щоб його можна було знайти. Нам залишається до цього лише додати, що всякий скарб настільки легше виявити, знайти, запам'ятати, не сплутати з іншими, наскільки чіткішою буде ця позначка. Отже, якщо слово не вмотивоване своєю предметною співвіднесеністю, то його спроможні вмотивувати деякі системні характеристики, хоча, зрозуміло, бажаною є конкретна співвіднесеність форми і змісту мовного знаку, який передбачається іншими видами вмотивованості лексичних одиниць. Виходячи з нашого розуміння мовного знаку і його двох форм, ми ділимо формальну вмотивованість на два типи: 1) вмотивованість за зовнішньою формою (фонетична, абсолютна або експліцитна вмотивованість); 2) вмотивованість за внутрішньою формою. Внутрішня форма як аперцевтивний образ, який визначається морфемною структурою слова або виразу, передбачає врахування їх морфологічних і семантичних властивостей. Тому, говорячи про вмотивованість за внутрішньою формою, необхідно розрізняти відповідно морфологічну і семантичну вмотивованості.
Морфологічна мотивація визначається передусім словотвірною (моделлю лексичної одиниці, тоді як лексична вмотивованість є результатом взаємовідносин між словотвірними формантами і основою, між новим та попереднім значеннями.
До семантичного типу мотивації відносимо також явище переосмислення, де структурна модель, нового утворення залишається без змін, тобто морфологічна мотивація не виявляється. Проте, враховуючи одночасно тісний взаємозв'язок і деяку розмитість меж між цими підтипами вмотивованості, доцільно об'єднати їх в один тип - семантико морфологічну вмотивованість, яка всебічно характеризує структурносемантичні особливості словотвірної архітектоніки лексичної одиниці.
Коротко проаналізувавши типологію вмотивованості (поняття змістової вмотивованості розглядатимуться далі), спробуємо зобразити її схематично, надаючи виділеним видам і типам відповідний рівень в умовній ієрархи.
3.4.3. Змістова вмотивованістьЯк основа творення форми похідних і складних лексичних одиниць процес семантико-морфолої ічної мотивації, функціонуючи на словотвірному рівні, все ж не завжди зумовлює висвітлення у внутрішній формі найбільш релевантних елементів значення. Отож практично виправданим є понятійне розмежування термінів мотивація і вмотивованість. Відтак мотивація є цілеспрямованим процесом, а вмотивованість - бажаним результатом щодо зображення в лексичній одиниці засобами мови певної ознаки (ознак) денотата, що входить (входять) у корпус ознак його лексичного значення. Будь-який процес творення нової внутрішньої форми - це водночас процес мотивації, але ще не результат процесу. Зауважимо, що поняттю мотивації туг відповідає семантико-морфологічна вмотивованість, а під мотивованістю мається на увазі змістова (інтенсіональна) вмотивованість.
На змістовому рівні виявляється вмотивованість як з'єднувальний компомент між формою і семантичним змістом мовного знака. Змістова вмотивонаність характеризує здатність внутрішньої форми відображати найбільш релевантні ознаки мовного змісту слова або виразу, тобто розкриває її структурно-семантичні особливості у зіставленні з лексичним значенням. Інтенсіональна вмотивованість синтезовано враховує як словотвірну структуру, так і змістову сторону мовного знака, що зумовлює системне вивчення форми і значення. Така вмотивованість визначає ступінь відповідності внугрішньої форми лексичному значенню, тобто, говорячи термінами теорії управління, - ефективність і надійність побудови внутрішньої форми. Звідси також випливає, що вмотивованість це та кількість інформації, що міститься у внутрішній формі, яка знайшла відображення у відповідному значенні лексичної одиниці. З урахуванням викладеного пропонуємо таке визначення змістової вмотивованості, що використовується нами в практичній роботі: змістова вмотивованість - це структурно-семантична характеристика лексичної одиниці, яка експлікує засобами мови раціональний лексико-семантичний зв'язок між значенням і внутрішньою формою цієї одиниці. Цей вид умотивованості є найважливіший, оскільки однією з умов мовної досконалості є вимога, щоб умотивованість була, наскільки це можливо, не зовнішньою і умовною, а внутрішньою і логічною, щоб вона виявляла сутність самого поняття. Е. Вюстер називає цю властивість форми наочністю поняття, або самостійною зрозумілістю її. 3вичайно, така вимога особливо важлива для науково-технічної термінології і менше притаманна загальновживаній мові. В подібному підході до визначення змістової вмотивованості на перший план висувається не спосіб побудови лексичної одиниці сам по собі, а структурні особливості внутрішньої форми у зіставленні з лексичним значенням, відображальні здатності слова містити в своїй побудові ознаку (ознаки) позначуваного.
Виходячи з об'єму інформації, розрізняємо: 1) повну вмотивованість внутрішньої форми (коли форма виражає ознаку, яка цілком входить у значення); 2) часткову вмотивованість (коли існує загальна для внутрішньої форми і лексичного значення частина мовного змісту одиниці); 3) відсутність вмотивованості (тобто жодна морфема, що входить до складу внутрішньої форми, не має відповідності у значенні); 4) мало поширений тип - абсолютну вмотивованість (повний збіг семантичних ознак внутрішньої форми і лексичного значення).
Абсолютна вмотивованість внутрішньої форми - надзвичайно рідкісне явище в мові, що також свідчить про його саморегуляційні здібності, оскільки неможливим було б спілкування за допомогою слів- "монстрів внутрішня форма яких завжди збігалася б з лексичним значенням.Одна з особливостей мови полягає саме в гомоморфному вживанні знаків як реалій, які синтезують, "вбирають" цілі семантичиі "згустки" і концептуально вживаються усіма носіями мови. Що ж до повної вмотивованості внутрішньої форми, то підкреслимо, що ця форма цілком узгоджена із значенням і сприяє більшому взаєморозумінню, ніж форма, яка містять "зайві" або нерелевантні для значення характеристики.
Викладене поняття вмотивованості було б неповним, якби ми не згадали ще одну її особливість: змістова вмотивованість по-різному може виявляти себе залежно від мовного узусу. Передусім це стосується розмежування мови на загальновживану лексику і науково-технічну термінологію. У цьому випадку до мовних одиниць пред'являється різні вимоги стосовно їхньої вмотивованості, що пов'язано з особливостями функціонування слів у цих шарах лексики. Не менш суттєвими є також відмінності змістової вмотивованості у плані мікролінгвістики, тобто на рівні індивідуального вживання або сприйняття лексичних одиниць. Цілком справедливо В.Акуленко стверджує, що "вмотивованість багатьох термінів і частини фразеологізмів по-різному сприймається середнім носієм мови, освіченою людиною і кваліфікованим спеціалістом.Питання, пов'язані з викладеними та іншими особливостями проявів змістової вмотивованості, є дуже важливими і ще чекають на своє вирішення. Зрозуміло, що розглянутим нами поняттям мотивації і мотивованості, можна дати деяке інше трактування або термінологічно визначити по-іншому. Проте безсумнівним є те, що виділені об'єкти мають суттєве місце в таксономії мови і їх дослідження лінгвістично релевантне.
Зауважимо, що подібний концептуальний підхід до характеристики мотивованості уможливлює встановлення її об'єктивних характеристик, параметрів, точності, повноти та ступеня вмотивованості шляхом зіставлення бінарних семантичних дерев внутрішньої форми та значення. Дані характеристики всебічно оцінюють якісний рівень побудови лексичних одиниць, їх функціонування в тексті та сприяють вирішенню багатьох практичних задач. Найефективніше такі підходи реалізовуються в науково-технічних та навчальних текстах.
3.4.4. Важливість врахування вмотивованості при конструюванні навчальних текстів
Багато дослідників підкреслюють, що в тексті зі спеці альності має бути значний відсоток таких синтаксичних структур, які студент "знає", хоча б лише на рівні впізнавання. Ці знайомі формальномовні елементи дають можливість виконувати частину роботи над текстом відносно автоматизовано і концентрувати головну увагу на схоплюванні змісту тексту.
Відтак ми підійшли до необхідності тлумачення цієї проблеми дещо інакше: сприйняття нової лексики є найбільш повним у випадку усвідомлення учнями змістової вмотивованості нових одиниць, опанування ними внутрішньою формою і значенням цих одиниць. Адже мотивація сприяє організації зберігання системи знаків у пам'яті, оскільки так чи інакше їх впорядковує. 3 іншого боку, прагнучи досягти кращого засвоєння лексики (отже, і глибшого розуміння тексту), слід подбати про вмотивованість якомога більшої кількості елементів лексичних одиниць у словниковому запасі учнв (студентів). Зауважимо, у цьому випадку ми не торкаємось питання мотивації з погляду психології.
Розглянемо явище аналогічного процесу оволодіння рідною мовою в дитячому віці. М. Шахнарович наголошує, що "необхідним етапом розвитку мови є вмотивованість позначення. Таке позначення визначає появу в дитячій мові вмотивованих мовних знаків на різних рівнях: слів, морфем, речень. Своєрідність процесів опанування знаками мови різного рівня визначає вмотивованість". Незважаючи на суттєві відмінності психологічного характеру, вважаємо, що явище вмотивованості мовних утворень слід, безумовно, враховувати в методиці навчання іноземних мов і передусім у процесі введення нової лексики в навчальні тексти.
Засвоюючи нову текстову інформацію, буває часто важливо визначити, чи підказує форма незнайомих слів їх значення, чи містить та чи інша мова велику кількість зв'язаних внутрішньою формою асоціативних рядів, або ж ця мова репрезентує собою в даній сфері невмотивовану систему. Залежно від цих факторів (поряд з іншими) треба підбирати фактичний матеріал для вивчення незнайомої мови.
Отже, проблема мовної здогадки пов'язана передусім з проблемою словотворення - адже воно, маючи багато вже відомих учням компонентів, здатне скеровувати читача на свідоме оволодіння новою лексикою, асоційованою з умотивованими утвореннями. Е.І.Піскунова також висловлює впевненість у тому, що методична типологія словотвірних моделей похідних іменників допоможе більш раціонально проводити і навчання словотворення, розробляти диференційовані способи ознайомлення студентів з різними типами словотвірних моделей і відповідно створити серії вправ, що сприятиме швидшому розвитку у студентів вичок і вмінь розкриття значення незнайомих слів у процесі читання оригінальної літератури. Зауважимо, що необхідність засвоєння словотвірних особливостей, врахування характеру і мотивованості моделей в процесі збагачення словникового запасу - вимога до вивчення будь-якої іноземної мови.
Зрозуміло, що багато положень можуть видатись суперечливими. Ми також вважаємо, що об'єктивна методика визначення вмотивованості, яка застосовується до побудови навчальних текстів, потребує удосконалення. Проте вже на цьому етапі вона демонструє можливі шляхи об'єктивації процесу конструювання текстів і виявляє деякі методично можливі принципи введення і засвоєння нової лексики. Запропонований підхід в його остаточно опрацьованому вигляді і апробований на більш широкому експериментальному масиві може знайти застосування в актуальному науковому дослідженні з проблем дискурсу іноземномовних методик.
Висновки до ІІІ розділу
З поширенням міжнародних зв'язків вивчення іноземної мови як мови спеціальної набуває також фахового термінологічного спрямування, однією з ознак якого є термінологічна двомовність. Терміни різних галузей знань, утворюють в українській та іноземній мовах свої системи з внутрішньою впорядкованістю компонентів. Знати оптимальну відповідність цих систем - важливе завдання сучасної філологічної науки, орієнтованої на якісне викладання іноземних мов.Предметом дослідження даної праці була юридична термінологія, що являє собою прошарок лексики, яка обслуговує правознавство і пов'язана з юриспруденцією як наукою, як фахом, як сферою професійної діяльності. Діапазон функціонування правничої термінології передбачає інтерпретацію та уточнення таких понять, як термінологічне поле і дискурс.
Для виявлення і дослідження специфічних функцій терміна нам здалося необхідно насамперед виявити конкретні сфери його вживання, що були представлені нами у вигляді польової структури з ранжируванням за ступенем частотності вживання термінів в порівнянні з іншими лексичними одиницями.
Ми також розглянули фреймову структуру тексту з цивільно-правової тематики, попередньо давши визначення поняттю “текст”, і на основі викладеного ми дійшли висновку, що до структурних одиниць фреймової організації наукових текстів належать заголовкові фрейми, інтродуктивні комунікативні фрейми, основні комунікативні фрейми, кінцеві фрейми та фрейми наукового апарату. Однією з основних рис проаналізованих текстів є наявність наукової термінології і використання саме спеціальних термінів створює той особливий фон, який відрізняє їх від текстів, присвячених іншій проблематиці. Особливе значення серед структурних одиниць фреймової організації текстів подібного виду мають асиндетичні субстантивні терміносполучення, реалізація потенціалу яких веде до високої інформативності наукових текстів.
ВИСНОВКИ
На сучасному етапі історичого розвитку українська держава переживає цілу низку перетворень, одним з найважливіших серед яких є формування нової господарської системи. Надзвичайно важливим елементом нового господарського механізму є ринок, який повинен який повинен перетворитися в поєднанні з державним регулюванням в активний інструмент, що сприяв би ефективній діяльності учасників суспільного виробництва.
Посилюється роль цивільно-правового договору в самостійній організації господарської діяльності суб’єктів товарно-грошових відносин. Законодавча практика України сприймає досвід ( і позитивний, і негативний) зарубіжних правових доктрин і законодавства. Так, правові акти про акціонерні товариства готувалися з урахуванням зарубіжного акціонерного та іншого законодавства.
Взаємодія вітчизняного та іноземного цивільного відбувається і у таких формах, як надання іноземній правовій нормі значення юридичного факту, або виступ іноземної правової норми передумовою акту правозастосування. В усіх цих випадках необхідно звертатися до іноземного права.
І тому в даній роботі ми намагалися якнайповніше дослідити закономірності вживання та функціонування термінів цивільного права. Ми дали визначення поняттям “термін” та “терміносистема”, визначили вимоги, яким вони повинні відповідати. Належна увага була приділена методиці виділення термінів за рахунок їх характерних відмінностей від загальновживаної лексики. Це питання чітко пов’язане з проблемою визначення місця та значення наукової термінології в художній та спеціальній літературі, ступеня залежності точності наукової мови від правильного вживання термінів.
Наші практичні зусилля були направлені на висвітлення найдзвичайно важливого та дискусіного явища полісемії термінів взагалі та термінів цивільного права зокрема. Дослідження сфер вживання термінів цивільного права допомогло нам визначити функціональний статус термінів у кожній сфері. Результатом наших досліджень стало також визначення основних структурних елементів фреймової організації фахових текстів з цивільного права та особливої ролі в їх структурі термінологічних словосполучень, визначивши основні типи останніх за кількістю компонентів та характером стрижневого компонента або ядра, тим самим вказавши на термінологічну неспроможність практичо всіх частин мови, крім іменників. Іменники в наукових і технічних текстах, як правило, інформативніші, за дієслова і прислівники, що широко вживаються як структурні компоненти складених термінів, уточнюючи і диференціюючи значення основного, базового терміна в терміносистемі (так званої домінанти). Для наукового стилю характерна і кількісна перевага іменників над іншими частинами мови. Але для практичних потреб викладання іноземної мови як терміни повинні бути виділені і зафіксовані в навчальних термінологічних словниках не тільки іменники, але і деякі прикметники дієслова, прислівники, що позначають специфічні для відповідної галузі знань поняття, тому що науковий стиль не складається винятково з одних іменників. При цьому мають на увазі не тільки окремі іменники, але і багатокомпонентні субстантивні словосполучення і їхні скорочення.Ми також не оминули надзвичайно важливого, на наш погляд питання вмотивованості термінів цивільного права як однієї з основних характеристик спеціальних лексичних одиниць. Нами була розглянута типологія вмотивованості й приділена особлива увага змістовій вмотивоавності, що являє собою з'єднувальний компомент між формою і семантичним змістом мовного знака. Змістова вмотивонаність характеризує здатність внутрішньої форми відображати найбільш релевантні ознаки мовного змісту слова або виразу, тобто розкриває її структурно-семантичні особливості у зіставленні з лексичним значенням.
Сприйняття нової лексики є найбільш повним у випадку усвідомлення учнями/студентами змістової вмотивованості нових одиниць, опанування ними внутрішньою формою і значенням цих одиниць саме в цьому полягає важливість врахування вмотивованості в процесі конструювання навчальних текстів.
БІБЛІОГРАФІЯ
1. Каррі Д.П. Конституція Сполучених Штатів Америки: посібник для всіх / Пер. з англ. О.М. Мокровольського. - К., 1993. - 192с.
2. Shively, W. Philips. Power and Choice: an introduction to political science, 4th ed. New York: McGraw-Hill, Inc., 1995.
10. Даниленко В.П. О терминологическом словообразовании // Вопросы языкознания. - 1978. - № 4. - С.76-86.
11. Д’яков А.С. та ін. Основи термінотворення: Семант. та соціолінвіст. аспекти.- К.: Вид. дім “ KM Academia”, 2000. - 218с.
12. Канделаки Т.Л. Лингвистические проблемы научн.- техн. терминологии. - М., 1970. - 272с.
13. Капанадзе Л. А. Взаимодейсивие терминолгической и общеупотребительной лексики. // Развитие лексики современного русского литературного языка. - М., 1965. - 178с.
14. Капанадзе Л. А. О понятиях «термин» и «терминология». // Развитие лексики современногорусского языка. - М., 1965. - 196с.
15. Капаницкая Е.В. Предметно-понятийная отнесенность термина и точность научной речи ∕ ∕ Межвуз. тематич. сб. науч. тр. ∕ Под ред. В.Н. Немченко. - Горьк. гос. ун-т., Горький, 1987. - 98с.
16. Кауфман С. И, Об именном характере технического стиля ∕ ∕ Вопросы языкознания. - 1961.- №5. - 126с.
17. Квитко Н.С. Термин в научном документе. - Львов, 1976. - 216с.
18. Колшанский Г.В. Некоторые вопросы семантики языка в гносеологическом аспекте ∕ ∕ Принципы и методы семантических исследований. - М., 1976. - 278с.
19. Котелова Н.З. К вопросу о специфике термина. // Лингвистические
проблемы научно - технической терминологии. - М., 1970. - 168с.
20. Кротевич Є.В., Родзевич Н.С. Словник лінгвістичних термінів. - Київ,
1957. - 235с.
21. Крылов А.И. Термин и контекст. // Языковые единицы и контекст.-
24. Овчаренко В.М. Аналитическое наименование и номинативное
определение ∕ ∕ Современные проблемы терминологии в науке и технике. -
М., 1969. - 120с.
25. Реформатский А.А. Современные проблемы терминологии в науке и
технике. - М., 1969. - 120с.
26. Реформатский А.А. Термин как член лексической системы языка ∕ ∕
Проблемы структурной лингвистики. - М., 1968. - 164с.
27. Реформатский А.А. Что такое термин и терминология. // Вопросы
терминологии. - М., 1961. - 114с.
28. Сифоров В.И., Канделаки Т.Л. Методологические аспекты
терминологической работы. - Проблемы разработки и упорядочения
терминологии в Академиях наук союзных республик. - М., 1983. - 134с.
29. Шанский Н.М. Лексикология современного русского языка. - М., 1972. - 42с.
30. Шелов С.Д. Терминология, профессиональная лексика и
профессионализмы (к проблеме класификации специальной лексики) ∕ ∕ ВЯ,
1984. - №5. - С.76-84.
31. Charlton G. Laird. Webster’s New World Thesaurus. Cleveland: Warner Book,
Inc., 1990. - 494p.
32. Hornby A.S. Oxford Advanced Learner’s Dictionary of Current English.
Oxford: OUP, 1989. - 1579p.
33. Neufeld, Victoria. Webster's New World Dictionary. Cleveland: Simon & Schuster, Inc., 1988. - 1574p.
34. The Oxford Dictionary and Thesaurus, edited by Sara Tulloch. Oxford: OUP,
1997. - 1892p.
СЛОВНИК ЛІНГВІСТИЧНИХ ТЕРМІНІВАреальний параметр Атрибутивне словосполучення Афікс Багатозначність (полісемія) Багатокомпонентні субстантивні словосполучення Ведуча сема тематичної приналежності Відношення включення Визначальний елемент Дистрибутивні умови Домінанта Екстралінгвістичність Емоційно-оцінювальний параметр Завершеність Загальновживане слово Загальнолексична функція Загальнолітературна мова Знак-термін Звуження значення Ієрархічність Інваріант Індиферентність Категоріальний Комунікативний аспект Конотація Контекст Контекстний еліпсис Кон’юнктив Критерій нормативності Лексико-семантичний еталон Метонімічний переніс Мовне вираження “Мозковий штурм” Науковий напрям Непредикативне словосполучення Одиниці опису Однозначність Одно-однозначна відповідність Однослівний термін Ознака Онтологічна безперервність Парадигматична вісь Первинний Периферія Позначений і той, що позначає Понятійний контекст Поширене означення Підвищена частотність План змісту терміна Повне слово Позначення Просторіччя Професіоналізм Професіональний жаргонізм Реалії Релевантність Розмовний стиль Розшарування значень Розширення значення Семантика Сенсорозподільна функція Синекдохічний переніс Синтагматична вісь Синхронія Складений термін Скорочене слово Скорочення Словесний контекст Словник Словниковий склад Спеціальні відмітки Співвіднесеність (кореляція) Сполучуваність Стилістичний параметр Стяжіня Сфера вживання Тематичний маркер Термін Термінологія Термінологічне поле Терміносистема Термінологічний ряд Функціональна компенсація Функціональний підхід Функція розрізнення Цілісність Члени синонімічного та антонімічного рядів Шар Ядро Parameter of area Attributive collocation (word-group) Affix Polysemy Polycomponent substantival word-group Derivational seme of thematic belonging Relation of inclusion Determining element Distributive conditions Dominant Extralinguistics (metalinguistics) Emotive-evaluative parameter Finality Commonly used word (in common use) Lexical function Literary language Sign-term Narrowing of meaning (specialization) Hierarchy Invariant Indifference Categorial Communicative aspect Connotation Context Contextual ellipsis Subjunctive Mood Criteria of normativeness Lexical-semantic standard Metonymic(al) metaphor Linguistic content (purport) Brainstorming Scientific school, trend Non-predicative collocation Units of description Monosemy (univocity) Monosemous correspondence One-word term Feature, mark Ontological continuity Paradigmatic axis Primary Periphery Signified and signifying (signifier) Notional context Expanded attribute High frequency Level (plane) of content Full word Denotation Popular language Professionalism Professional slang word Realia Relevance Colloquial, conversational style stratification of meanings Extension (widening) of meaning Semantics Distinctive function Synecdochical metaphor Syntagmatic axis Synchrony Compound, complex term Reduced (abridged, clipped) word Shortening, clipping, abridgement Verbal (lexical) context Word-list Vocabulary Terminological note Correlation Combinability, cooccurrence-range Stylistic parameter Contraction Sphere of use (application, combinatory possibilities) Thematic marker Term Terminology Terminological field Terminological system Terminological sequence Functional compensation Functional approach Distinctive function Integrity Articles of synonymic and antonymic sequences Layer Nucleus
Додаток 3.
Цивільне право в системі галузей права
Додаток 4.
Класифікація термінологічних словосполучень за структурною будовою
Тип терміносполучення за кількістю компонентів Компоненти Приклади Поцентна частка
Прості терміносполучення
2-компонентні A + N Voting ballot, written proof 77%
N + N Wages fund, union treaty
3-компонентні A + A + N Restrictive material responsibility 7,2%
A + N + N Executive branch documents
N + A + N Commission expert examination
N + N + N Priority development territory
4-компонентні Second-hand goods commission sale 0,4%
Складні терміносполучення Модифікації вищезазначених типів Temporary tenure of office 13,3%
Комбіновані терміносполучення Модифікації вищезазначених типів Statute of limitations for the execution of the judgement 2,1%
Додаток 5.
Типи термінологічних сполучень за способом вираження ядра
Рефераты по иностранным языкамБакалаврська робота присвячена дослідженню проблем розвитку та класифікації термінів цивільного права в сучасній англійській мові. Категорія права є
Оценок: 593 (Средняя 5 из 5)
Наверняка у вас есть товары или услуги, продажа которых приносит вам максимальную прибыль. Для быстрого старта в сети вам необходимо создание посадочной страницы (одностраничного сайта), на которой будет размещена информация о маржинальных товарах/услугах интернет магазина. За 8 лет опыта разработки конверсионных страниц мы выработали оптимальную структуру, которая позволит привлекать через landing page больше продаж. На такую структуру «одевается» ваш контент — фирменный стиль, тексты, фотографии, уникальные торговые предложения, после чего страница выходит в свет. Разработка лендинга и запуск в сети — до 7 рабочих дней. Стоит отметить, что в разработку самой посадочной страницы входит и написание копирайтером продающих текстов для вашего бизнеса, чтобы каждый посетитель страницы захотел совершить покупку именно у вас. Результат: качественно разработаная продающая посадочная страница, которая готова приносить вам новых клиентов.