Економіка Франції
Економіка Франції, як і інших промислове розвинутих капіталістичних країн, заснована на принципі вільного підприємництва торгівлі. У наш час Франція живе в умовах ринкового господарського механізму, однак ступінь свободи ціноутворення задається об'єктивними економічними законами, а також державним регулюванням.
Незважаючи на дію принципу вільного встановлення цін, держава у Франції може прямо регулювати ціни на деякі товари і послуги: на сільськогосподарську продукцію, газ, електроенергію, транспортні послуги. Воно може також здійснювати контроль за цінами в умовах конкуренції.
Державний сектор в економіці Франції займає відносно невелика питома вага у ВНП і містить у собі галузі – монополісти (газову промисловість, електроенергетику і транспорт) і галузі, що працюють у режимі ринкової конкуренції (національний і комерційний банки, страхові компанії і т.д.). У першому випадку держава установлює всі економічні параметри діяльності галузей-монополістів, у тому числі обсяг інвестицій, оплату праці і ціни на готову продукцію тощо. В другому випадку держава робить мінімальний вплив на економічні параметри діяльності цих галузей, спонукуючи їх до конкуренції з приватним сектором. Ця специфіка економіки Франції визначила співвідношення між регулюючим і вільними цінами на товари і послуги: приблизно 20% цін регулюється державою, а інші 80% знаходяться в ре-жимі вільного ринкового ціноутворення.
Слід зазначити, що Франція є однією з деяких промислове розвинутих капіталістичних країн, де існував досить твердий режим державного регулювання цін, котрий частково зберігся дотепер.
В Франції протягом майже 30 років (1947-1986) державне регулювання цін було складовою частиною полsтики "дирижизма^1 (державного регулювання економіки). Початок французької системи регулювання цін було покладено за-конами від ЈЈ) червня 1945 року, що проголосили принцип блокування цін на рівні 1 вересня 1939 року. Складна gKO-номичтекая ситуація в країні в післявоєнний період, різке g~ ^ „ зниження купівельної спроможності французького франка frfiyrnn-- ^У'**с'с' рі4лй необхідність вживання рішучих заходів ^В?І|!оконтроліР за цу-нами. У січні-лютому держава знизила ціни на 10% на S&~ CKTCt*-/"?» гЈІічь±±в—широку групу товарів.
*1 Наприкінці 1947 року , з урахуванням деякого підвищення темпів ^відновлення економіки, була запозичена політика "контроо^бо^й^СбЧ^ лируомого -росту цін", відповідно до якої підприємці
.-^абръ- 1976р. ціни в йЙЙЙ^екторф могли підвищуватися на визначеній
. Ц(Мі КІЛЬКІСТЬ ВІДСОТКІВ. При ЦЬОМУ МІЖ Державою І пррггп- {И/МІЦ^С
р1Ягптд.омтА були укладені контракти, по яких останні *.держава змушена на визначеному етапі "дирижистЈ^;сНО as* регулювання цін ©датися до захисту конкуренції з метою досягнення оптимального сполучення монопольних і конкурентних сил на тих чи інших товарних ринках.
Протягом першої половини 80-х pp., особливо після пора^ауСХУ*
"""вді соціалістів, процес лібералізації цін продовжувався і, до 1986р. було звільнено близько 90% цін.
Постанова Ради Міністрів Франції від 1 грудня _ 1986р., що скасувалсС постанову від ЗО червня 1945 p., . увелоб-практично повну волю цін на товари і послуги. Воно(. CKacytfsf-лої, право уряду в будь-який момент втручатися в процес ціноутворення. Це означало вільне формування цін у процесі конкуренції. <ІХХЛ^С^'
Виключення з вільного ціноутворення складають в*я— " tointUL «рїгСТПТ, де регламентація необхідна (охорона здоров'я, общоот,, / вявши*т транспорт) . Втручання адміністрації в процес форг^х-^С^4-^-5^ мировашІСі- цін допускається при кризовій ситуації, надзвичайних обставинах, національному нещасті, а також при раптових і різки* порушеннях ціноутворення, що вимагають термінових мір для
виправлення положення. Термін, протягом якого суспільні п Р, І влади в особі Державної ради Франції правомочні dmg-- і^т<*^у^ ** даваться, обмежений шістьма місяцями. При цьому тимчасова регла-ментация цін ^водиться лише після консультації з Радою по конкуренції і Національною радою по споживанню. »
У країні законодавче визначені загальні принципи в^ль-ного ціноутворення й основні умови, при яких вони можуть реально здійснюватися. Першою і найважливішою умовою є наявність волі вибору чи товару послуги і продавця. Повинна бути забезпечена і достовірна інформація про продавані товари.
Лібералізація цін не означає повного невтручання ге— nK43L^ "мінімальниІЗІЦцінаІ^", або про " ціни, щ порекомендують ся, " на товари.
Пщ Лібералізація цін привела до /необхідності зміни структури державних регулювальних органів. До 1986 р. у— складі Міністерства планування і фінансів органи црноЛЙричХ^Л*-* де*гагн»я були представлені самостійним департаментом, а після 1986 р. він був перетворений у Раду по конкуренції, куди увійшли на правах відділу органи по державному регулдаад^г^^ j-сда цін і цінової конкуренції. На Раду покладений обов'язок оцінювати правильність економічних (^чинків підприємств, визначати їхнД?відповідність нормам законодавства, стежити за дотриманням правил конкуренції і црноСр?$&&8&еЈІЈ&в51'
Рада по конкуренції може застосовувати наступні санкції:
1) наказати чи. пі-дприомотву обличчю припинити інкриміновану
T^ijwe&fytb
діяльність протягом визначеного„терміну;
2) накласти на ч**—п-іддріусмдшво'обличчя грошовий штраф, максималь-на\ величина якого складає 5% торгового обороту прсдігви^ lU-Q^t^C^-Є^^ атмя-ыарушитоля;
3) зажадати від порушника опублікувати вирок Ради в визначених журналах.
Усі ці міри можуть застосовуватися в комплексі, вони не явля-ются взаємовиключними.
Міри, застосовувані Радою по конкуренції, можна назвати суспільними мірами. Якщо підприємство, що стало жертвою анти-конкурентно! політики, зажадає відшкодування збитку, то воно повинно звернутися з цим проханням у суд. л
В даний час у Франції мається близько 3 тис. росу- ФУТЗК&Ж'
*
дёнгндтгх контролерів за цінами. їхніЈ-основнж» з а даті а - конт-
* tЈЈw6c/Ј<ЈЈ-l
роль за державною дисципліною цін. <Г™7
Існує розгалужена система суспільного контролю Q^icTiei't^a.^io
за якістю товарів і цінами. Під егідою суспільства апожішотс— я**й—працюють ^цЗзеІ^приватних інститутів по експертизі *р*»'- fl*-jf^ _осаё»з**«—
7' '
- 8 -
кращого економічного розвитку^час від часу чергувати застосовувані моделі. У принципі так і відбувається. Консерватори перемініть соціалістів, і навпаки. Це дає стимул до розвитку обох моделей (мається на увазі втручання і невтручання держави). Економічний розвиток йде по спіралі, і, може бути, через одне-два десятиліть у Франції знову будуть пре-доставлен! державі великі права.
Внимание, отключите Adblock
Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы! Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!
Скачать