Кваси — низькогірний курорт. Іршава. м.Рахів. Надвірна

Кваси — низькогірний курорт, 560 м над рівнем моря, в долині ріки Чорна Тиса, 15 км від районного центру .

Перша письмова згадка про село Кваси датується 1684 роком. Назва села походить від слова "квасна вода", так на Гуцульщині називають мінеральну воду. В селі і справді є мінеральні джерела, вода з яких належить до типу "Арзні" і "Єсентуки". Першу водолікарню "Буркут" (інша назва мінеральної води гуцульською говіркою) було збудовано у середині ХІХ ст.

В Квасах знаходиться санаторій "Гірська тиса", у якому на даний час функціонує тільки лікувальний корпус. Спальний корпус на ремонті, поселення пропонується у приватному секторі.
м.Рахів
Рахів —
районний центр Рахівського району, лежить у мальовничій улоговині вздовж ріки Тиса.
Перша письмова згадка про місто датується 1447 роком. Вже тоді воно мало власну печатку і герб, належало до володінь угорських королів. За однією з мерсій, назва походить від слова "рахувати", оскільки місто лежало на торгових шляхах і купці, зупиняючись тут, перераховували гроші.
В наш час Рахів — невелике місто з населенням близько 16 тис.осіб. Місто має досить розвинену туристичну інфраструктуру — готелі та приватний сектор, ресторани та кав'ярні, витяги, продовольчі магазини, кілька СТО та АЗС. Дещо гірше з транспортним сполученням, доїхати до Рахова можна зі Львова поїздом або з Івано-Франківська дизелем чи автобусом. Всі ці види транспорту ще далекі від комфорту, і разом з пасажирами часом подорожують вівці або домашня птиця.
Загалом, Рахів придатний як для зимового активного відпочинку, так і для літнього. Карпатським біосферним заповідником розроблено кілька цікавих .
Географічний центр Європи знаходиться в Українських Карпатах на Рахівщині, поблизу села Ділового, на знак чого тут в 1887 році споруджено стелу.
Вже одне це могло б вирізняти наш край з-поміж інших на європейському континенті. З глибини віків, знаходячись на перехресті чи не всіх європейських доріг, наша слов'янська земля перегукувалася історією, культурою, духовністю і долею із цілим світом і, водночас, ніколи не губилася в нім.
Ми й справді у центрі Європи: якихось години-півтори льоту з Києва (500 кілометрів) чи Праги (900 кілометрів); за 380 кілометрів від Будапешта і за 600 від Відня, 1640 — до Бонна, 1500 — до Москви, 1730 — до Женеви, 1850 — до Рима.
iршава
Офіційна сторінка
Інші сторінки про місто
Область
Закарпатська область
РВ АМУ
Закарпатське РВ АМУ
Засноване:
1341 рік
Поштовий iндекс
90180
Телефонний код
03144
Код міста
E-mail
Населення:
10,311 тис.
День мiста
13 жовтня
Адмiнiстративний рiвень
Мiсто Районного значення
Площа
743,8 га
Дата вступу в АМУ
2001
Іршава
Іршава – райцентр Закарпатської области, селище міського типу (з 1947 р.), місто (з 1980 р.). Розташована у передгір’ї, обабіч річки Іршавки (правої притоки Боржави), за 83 км від Ужгорода. Перша згадка 1341 р. як Максемгази (поселення Максима). Від цього Максима пішов рід Ілошваїв, що володів селом і околицями. Угорська енциклопедія Реваї пов’язує родовід цієї сім`ї з київськими князями, зазначає, що ще у ХІХ ст. Ілошваї звали себе «руськими князями». Нинішній топонім походить від річки Іршавка (перекручене Вільшанка).
1460 р. магнати Ілошваї одержали грамоту на володіння селом від угорського короля. На 1463 р. власник Іршави зібрав десятину з табунів свиней, які випасали на його землях між р. Іршавою і Шуго жителі Мукачевого, Берегового Варієва, Нового Села, Дейди, Яношійова та инших сіл. У грошовому виразі ця десятина склала 1200 золотих флоринів. Обабіч Іршави споруджено дві оборонні фортеці: північна на горбі Стремтура, південна в урочищі Бадалів. Залишки їх земляних валів збереглися понині. 1587 р. поміщик Віткаї, внаслідок селянських бунтів, змушений був продати село і виїхати. У ХVII ст. тут почала діяти приходська школа. Під час війни 1703-1711 р. близько ста іршавчан боролися у загонах Томаша Есе. 1816 р. в Іршаві було 650 мешканців у 106 будинках.
1839 р. довідник «Нинішній стан Угорщини і приєднаних до неї провінцій у статистичному та географічному відношенні» подав інформацію: «Ілошва (Іршава). Руське село у Березькому комітаті... 18 жителів римо-католицького, 617 греко-католицького, 34 реформатського і 18 юдейського віросповідання. Сірчане мінеральне джерело, водяний млин, руїни древньої фортеці на горі Бодолів. Орна земля родюча, луки хороші, ліс красивий, добре родять жолуді і дубильні горіхи. Землевласник – рід Ілошваї». І після скасування панщини 1848 р. більшість землі лишилася в Ілошваїв.
1874 р. в Іршаві відкрилася пошта. Щорічно на сезонні роботи в різні райони Угорщини виїжджало 30 мешканців, частина емігрувала. 1886 р. почалося будівництво млина і тартаку. 1905 р. відкрито бібліотеку, спершу тільки з сотнею книг. 1911 р. прокладено 12-кілометрову залізничну гілку Іршава – Кам’янка. На цій ділянці шляховиками і вантажниками працювало 25 іршавчан.
Наприкінці 1918 р. в Іршаві створено гвардійський загін з 40 селян, переважно колишніх вояків, що повернулися з російського полону. На початку січня 1919 р. виникла Народна рада з 24 осіб. 18 січня вона прийняла рішення: «Просиме... аж попівська земля та й дяківська земля межи бідними народами абися розділила... Просимо вас, аби руські школи нам найскоріше утворили, бо без того не годнисьме жити, та й наші діти». На Хустському з`їзді 21 січня 1919 р. голова Іршавської ради І. Вовканич з усією делегацією проголосували за возз’єднання краю з Україною. У березні в Іршаві проголошено совєтську владу. 27 квітня Іршаву зайняли румунські війська. У серпні їх змінила чеська армія.
За останнє десятиліття в Іршаві започатковано і набуває розмаху всеукраїнський пісенний фестиваль ім. М. Машкіна (відбулося уже шість фестивалів). У місті розгорнулося активне церковне будівництво.
Надвірна
Місто розташоване в Західній частині України,
в Івано-Франківській області.
На північному сході від Надвірної розташовані села , , на південному сході - , , на півдні - і , на заході - селище , на північному заході - село , на півночі - , на південному заході - , .
Щодо назви міста, то Р.Гандзюк вважає, що вона вказує на існування якогось двору, поза яким виникло поселення, однак на думку вченого це не міг бути , який знаходився занадто далеко (за 2 км), а існувала інша фортифікаційна споруда, руїни якої збереглися в міському парку. Швидше за все це був форпост, де знаходили притулок навколишні мешканці під час ворожих нападів. Дослідник також не вважає засновниками міста ні рід Куропатвів, ні рід Потоцьких.
Автори "Географічного словника королівства Польського" вважають, що Надвірна отримала назву від річки Ворона, над якою вона розташована.
Львівський історик П.Сіреджук відстоює версію, згідно з якою виникнення міста слід пов'язувати з наданням в 1554 р. міського статусу. Магнат Куропатва на межі свого маєтку з делятинським збудував митницю, пізніше тут з'явилося поселення, яке називалося Краснодвір. Статус містечка поселенню було надано між 1564 і 1578 роками.
Перші поселенці на теренах Надвірної з'явилися у ІІ тис. до н.е. За містом, на східному пагорбі, виявилено поселення бронзового віку, яке було зруйноване під час будівництва . Через відсутність джерел не можна точно визначити які саме племена жили на цій території.
На території міста залишки укріпленого валами городища Х - ХІІІ ст. Городище розташоване на північно-західній околиці Надвірної на високому відрозі гори Городище на лівому березі Бистриці.
Вважається, що виникнення міста пов'язане із . Наприкінці XV ст. пнівським маєтком володів шляхетський рід Куропатвів.
Уперше згадується місто 1589 року в протестації, яку подав до суду М.Куропатва. В документі йдеться про напад татар на , внаслідок якого було знищено право власності автора протестації на села , , містечко Надвірна.
У другій половині XVI ст. Надвірна отримала статус міста.
Ще з часів через Надвірну пролягав торговий шлях. Тут була створена митниця. Їхній родовий герб являв собою щит на блакитному тлі з підковою, повернутою кінцями вгору, всередні якої містився хрест. Над щитом на короні, розташованій над лицарським шоломом з опущеним забралом було зображено яструба з піднятими до польоту крильми, поверненим вправо відносно щита. Починаючи з XVI ст. герб Куропатвів використовували і як герб Надвірної.
В серпні р. татарські орди несподівано напали на . В згадуваній протестації М.Куропатви не сказано чи було зруйновано м.Надвірну, однак в проміжку між 1589-1595 р.р. місто в архівних документах не згадується. Можливо воно було спалене. В 1596 р. місто було відбудоване. Очевидно руйнувань зазнає і надвірнянська оборонна споруда. Вона була зведена з великих нетесаних брил річкового каменю та вапняку. Товщина стін 1,2 м. Ширина замку 35 м, довжина 98 м. Однак, цитадель була споруджена на невеликому підвищенні. Можливо, після 1589 р. Куропатви вирішили побудувати більш надійну оборонну споруду - .
Він надійно прикрив вхід у гори. вважалися наймогутнішою оборонною спорудою на . П'ятикутна споруда мала 7 веж. До замку в'їздили перекинутим через рів підйомним мостом. Відтворити внутрішню будову замку майже неможливо. Залишки фундаментів свідчать, що посеред двору знаходився будинок Куропатвів.
У р. на діяв опришківський загін Гриня Кардаша. Вони зробили підкоп і непомітно проникнули у твердиню. Пана Олександра Куропатву було поранено. Опришки винесли зі сховища більшу частину золота і грошей. Тобто цей напад мав суто грабіжницький характер. Після нападу Куропатви ще дужче укріпили замок, який до XVII ст. був наймогутнішою твердинею .
У травні р. на почався рух непокори польській шляхті. Микола Куропатва очолив загін, що боровся з повсталими. Восени 1648 р. військо С.Височана підійшло до . Вони два тижні облягали його. Замок не вдалося здобути, але твердині було завдано значної шкоди. За деякими даними повсталі таки здобули його. Після цього С.Височан пішов на з'єднання з Б.Хмельницьким до Львова.
В р. міщани побудували ратушу, в якій розмістилася адміністрація. У місті було запроваджено 2 колегії: лаву і раду, які складалися з виборних урядників, що виконували адміністративно-судові функції. Війта призначав власник міста.
У XVII ст. Надвірна стала важливим господарським осередком і значним ремісницьким центром. Спочатку великого розвитку набули будівельні професії (потрібно було відбудовувати місто від частих татарських набігів). Розвивалося також кушнірство, чинбарство, кравецтво, бондарство.

У XVII - XVIII ст. Надвірна стає центром торгівлі. Мешканці міста часто чумакували. На початку XVII ст. купці з Угорщини почали проїжджати через Надвірну. Щороку тут відбувалися два ярмарки і щотижня - торги.

Від 1805 р. в місті почало діяти камеральне управління (тобто державне). Основним органом влади була рада. Староста тепер очолював тільки міський суд.
У 1867 р. було створено Надвірнянський повіт на чолі зі старостою. У віданні повітової адміністрації, яка підлягала намісницькому правлінню, були всі справи крім судових. На початку 1887 р. Надвірна перейшла у власність Міського кредитного закладу у Відні, а від 1891 до 1918 р. належала австрійському цісареві.
На початку ХІХ ст. цехове виробництво в Надвірній почало занепадати. Цехи витіснило фабрично-заводське виробництво. У 1843 р. в Надвірній було споруджено одну з найбільших в Галичині фабрик хліборобських машин. Вже в 1844 р. вони експонувалися на Другій міжнародній виставці у Відні. В 1870 р. вступили в дію сірникова фабрика Симона Губнера і броварня Вільгельма Бухміллера, а в 1877 р. - лісопильний завод. У 1886 р. держава почала експлуатацію нафтових родовищ у Пасічній, а пізніше - в інших селах, неподалік від Надвірної. Сировину до Надвірної перевозили підводами в дерев'яних бочках. Для її переробки в місті побудовано кустарну дестилярню, в якій з нафти одержували гас. Пізніше головну увагу спрямували на виробництво бензину. Тому дестилярню перебудували, і на початку ХХ ст. тут почав діяти нафтопереробний завод. Влітку 1893 р. розпочалося спорудження залізничної вітки Станіслав - Вороненка, яка мала проходити через місто. В ньому взяли участь сотні спеціалістів з Італії, Австрії, Німеччини. Крім того, до робіт залучалися багато місцевих жителів. Перший пробний поїзд пішов новозбудованою колією 21 жовтня 1894 р., а офіційне відкриття залізниці відбулося 19 листопада. На ньому були присутні урядовці зі Львова та Відня.
Поряд з економічним та громадським життям міста розвивалася і його культура. На початку XVII ст. в місті вже діяла церква Різдва Христового, що мала кілька дочірніх церков. Після закриття у 1785 р. Манявського скиту головну монастирську церкву Воздвиження Чесного Хреста розібрали і перевезли до Надвірної. Відтоді у всіх документах вона значиться як Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії. Крім греко-католицької церкви в Надвірній діяв римо-католицький костьол Святої Трійці. Спорудили його в 1599 р. У 1609 р. в Надвірній було створено римо-католицьку парафію. В першій половині ХІХ ст. до неї належали громади з 16 населених пунктів.
У XVI - XVIII ст. у Надвірній, як і у всій Галичині, більшість населення була неписьменною. У другій половині XVIII ст. в місті на 2233 мешканці діяла тільки одна німецько-єврейська школа на 100 учнів. Після реформи 1777 р. тут було відкрито тривіальну школу, яка мала елементарний та перший класи. Тут навчання проводилося німецькою та польською мовами.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать