Курортно-рекреаційний і культурний потенціал Одеського регіону

Одеса має амбіції туристичної столиці. Поки що це нереалізовані амбіції. Дійсним туристичним центром в країні є головний Одеський конкурент у цій сфері -- Крим. Водночас курортно-рекреаційний і культурний потенціал міста та регіону дають шанси для серйозних сподівань. Уже багато мовлено про те, що цей потенціал давно час реалізовувати і перетворювати туризм чи не в головну індустрію Одеської області. Лише такі фактори як тепле море, заповідні зони в гирлах Дунаю та Дністра, пам’ятки архітектури та культури, достатньо розвинений бізнес розваг, а також іще не втрачені залишки радянської системи оздоровлення (йдеться про санаторії, пансіонати, будинки відпочинку) могли би сприяти стрімкому розвитку туризму в регіоні. Про те, які ж кроки здійснюються для розвитку туризму в Одеській області, ми поцікавилися у керівника управління зовнішньоекономічних зв’язків та з питань торгівлі і туризму Одеської облдержадміністрації Костянтина Ржепішевського. На жаль, молодий і перспективний чиновник не знайшов часу для аргументованих коментарів. Тому ми використовуємо дані, які чільний виконавець оприлюднив іще 8 серпня на прес-конференції. У регіоні налічується понад 700 курортно-оздоровчих закладів для приймання і обслуговування туристів: 26 санаторіїв, 28 пансіонатів та будинків відпочинку, 40 дитячих оздоровчих центрів, 550 баз відпочинку, 106 готельних господарств, що дозволяє одночасно розташувати 99 тис. осіб. Втім, ситуація, яка розвивається довкола пострадянських санаторіїв, говорить швидше про руйнацію рекреаційного потенціалу, аніж про його розвиток. Приміром, лише невеликий перелік об’єктів, які за часів господарювання нинішнього міського голови були віддані під забудову: санаторій Міністерства оборони, територія “Укрпрофоздоровниці” по вулиці “Уютная”, поліклініка УМВД, піонерський табір ім. Яші Гордієнка в пров. Дунаєва 3, частина території клініки хірургії ока ім. академіка Філатова, частина санаторію “Аркадія”, санаторій ім. Чувиріна, міжрейсова база моряків (нині виставлена на продаж), частина санаторію “Україна”, санаторій “Дружба”, санаторій “Примор’я”, піонерський табір “Юний енергетик”, дитячий туберкульозний санаторій “Білий лотос”. Міський голова запевняє: “Жодного відношення до продажу об’єктів “Укрпрофоздоровниці” ми не маємо”. Керівники цих об’єктів продають свою власність, не ставлячи до відома міськвиконком.” Розкриттю дійсних схем продажу санаторіїв була присвячена стаття одеської журналістки Олени Астрахович у місцевій газеті “Работа и отдых” (№36(189), 24.10.2002). Вона довела, як заробляє “Укрпрофоздоровниця”, продаючи фактично народну власність, створену за рахунок профспілкових внесків. Авторка наголошує, що “...Бюджет города уже должен распухнуть от доходов, учитывая, сколько земель было передано в последние годы в частные руки. На деле он ежегодно не добирает даже запланированного минимума”. Є також багато документів, підписаних особисто Русланом Боделаном, котрі віддають не лише санаторії, але й парки в набережній зоні під забудову котеджами чільних представників нинішньої влади. На минулій сесії міскради 13 листопада Р.Боделан оголосив про намір взяти в комунальну власність піонерський табір “Молода гвардія”, що досі ще має колишню славу “українського Артеку” (піонерський табір Артек до 1991р. був центром всесоюзного значення). Якщо так станеться, то про долю дитячого табору можна буде лише пошкодувати. Про те, чи узгоджено ліквідацію санаторіїв на території Одеси з політикою облдержадміністрації з розвитку туризму в регіоні, К.Ржепішевський зміг сказати лише, що заплановано залучення іноземних інвестицій для перетворення баз відпочинку в селі Затока в європейського типу комплекси відпочинку з полями для гри в гольф. Коментувати діяльність міського голови чиновник відмовився. Водночас журналістська громада міста надає багато уваги критиці діяльності міської влади. У відповідь заступник міського голови В’ячеслав Крук двічі в цьому році збирав брифінги, присвячені зусиллям муніципалітету з розвитку туризму в Одесі. Приміром, собі в заслугу міська влада поставила проведену акцію з розташування в місті рекламно-просвітницьких білбордів з написами на кшталт: “Міськвиконком попереджає: відпочинок в Одесі корисний для здоров’я”, “Дихайте глибоко -- поруч море”, “Посміхніться, Ви все ж таки в Одесі”. Тобто міськрада стверджувала, що вона опікується інформаційною стороною підтримки туризму. Водночас чиновник не зміг стриматися від бажання покритикувати журналістів, котрі на його думку “поливають брудом” Одесу. Дісталося приміром, власному кореспондентові “Комсомольської правди в Україні” В’ячеславові Воронкову, який написав, що в Одесі про гарячу воду можна лише мріяти. Заступник міського голови звинуватив журналіста навіть у тому, що останній виконує замовлення кримчан -- головних конкурентів одеситів. Аналітики водночас схиляються до думки, що проблем у міста таки надмірно багато. Адже чи не головною перешкодою для розвитку туризму в Одесі є незадовільний стан житлово-комунального господарства, що, в свою чергу, є обов’язковою частиною туристичної інфраструктури. Звичайно, необхідно витрачати кошти на рекламу, однак, коли споживач таки спокушається на рекламований продукт і наштовхується одразу ж на його недоброякісність, ефект створюється протилежний очікуваному. Про проблеми житлово-комунального господарства мовилося й на останній сесії міськради (13 листопада 2002р.). Депутат міськради Володимир Соколов повідомив, що упродовж довгих років не можна врегулювати таке елементарне завдання як підключення другої мережі на насосних фекальних станціях. На час, коли єдина донині мережа виходить із ладу, фекальні маси спрямовуються в Чорне море, де “оздоровлюються” одесити та гості міста. Пам’ятники архітектури -- житлові та громадські будівлі, збудовані в ХІХст. європейськими та вітчизняними архітекторами -- гордість і шана Одеси. Це саме те, що цікаво туристам і всім, хто відвідує місто. На жаль, нині ця гордість в сумному стані. Цього літа, коли каміння, що зірвалося з карнизу Одеської філармонії, вбило семилітню гостю з міста Роздільня, журналісти дізналися, що Одеса не отримує від держави належні їй кошти на відновлення пам’ятників архітектури. Губернатор Одеської області Сергій Гриневецький влаштував спеціальні переговори з бюджетним комітетом Верховної Ради щодо виділення коштів на відновлення пам’ятників архітектури в місті. Заступник міського голови В’ячеслав Крук водночас переконаний, що нині є стійка тенденція до збільшення кількості туристів в Одесі. За 8 міс. 2002р. від діяльності санаторіїв мережі “Укрпрофоздоровниця” до міського бюджету надійшло 3 млн. 857 тис. грн. Лише від готельного збору міський бюджет у середньому отримує 450 тис. грн. щомісячно. При цьому влада демонструє певну винахідливість щодо ситуації із моніторингом відвідуваності туристами і гостями Одеси. Нині немає прямих показників, які дозволяють визначати реальну кількість приїжджих до міста. Ускладнюється ситуація і тим, що комерційні туристичні служби не особливо схильні афішувати свої доходи. Водночас мерія дійшла висновку, що в літній період 2002р. Одесу відвідало понад 800 тис. осіб. І підґрунтям для такого висновку стала… збільшена потреба споживання хліба. Компанія “Одеський коровай”, яка займає майже монопольну нішу на одеському ринку, перебуває під контролем міського керівництва, що певно і спричинило до таких висновків міських чиновників. Про обмежені можливості муніципалітету в контролі над туристичним бізнесом сказала в інтерв’ю для УРВ керівник міського управління молодіжної політики, сім’ї та туризму Ірина Семишкур: ”Усі повноваження з питань регулювання туризму закон віддає обласній адміністрації.” Хоча не мати в такому місті як Одеса бодай відділу з туризму -- просто нерозумно. У відділі при управлінні молодіжної політики, сім’ї та туризму є лише одна штатна одиниця. Цей виконавець координує дії влади та туристичних агентств. Завдання полегшене тим, що саме цей виконавець є главою Одеської асоціації туристичних агентств. Зі слів І.Семишкур очевидно, що міську владу турбує те, що вона не може контролювати і регулювати діяльність туристичних фірм. Міське управління молодіжної політики, сім’ї та туризму створило програму з розвитку туризму на 2003-2005рр. Сесія міськради мала затвердити її ще влітку. Фінансове забезпечення цієї трирічної програми складало 1 млн. грн. Зміст програми на розсуд громадськості не виносився. В пресі програму не друкували. Хоча І.Семишкур чудово усвідомлює важливість інформаційного забезпечення безпосередньо в своїй діяльності, а головним вважає рекламування міста серед потенційних гостей. Йдеться про відновлення адресної аудиторії, яка полюбляла їздти до Одеси у 70-ті, 80-ті роки. Приміром, два роки тому з урядом Москви було укладено певні угоди про інформування москвичів про нові можливості Одеси. Представник московського уряду приїздив до Одеси. Його ознайомили з різними маршрутами, зокрема із зеленими, що пролягають поблизу гирла Дністра. Відгуки високого гостя були вельми улесливими. І.Семишкур стверджує, що московський гість був просто вражений, коли побачив нинішнє обличчя Одеси. Він не міг собі уявити, що Одеса вже має цілком чіткий європейський образ. Робота Одеського міськвиконкому була відзначена дипломами Міжнародного Московського туристичного ярмарку. Щодо зеленого туризму, який набув останніми роками широкої популярності, особливо серед іноземних туристів, то одеська новітня практика свідчить, що він надзвичайно цікавий іноземцям, зокрема німцям. Останнім часом особливо популярними стали тури із груп по 12 осіб у заповідні зони Дністра та Дунаю. Однак у зв’язку із планами будівництва судохідного каналу в гирлі Дунаю в зоні ландшафтного заповідника в екологів виникають серйозні питання, і тому перспективи розвитку зеленого туризму мають туманні обриси. З метою заохочення туристів і ділових партнерів міська влада виступила із ініціативою запровадження спрощеного режиму в’їзду в Україну і отримання віз у Одеському морському порту або міжнародному летовищі Одеси. Ініціатива була підтримана Президентом України. За такою схемою наприкінці літа 2002р. в Одесу в’їхало 20 осіб. Щоправда, одним “піонерам” зі США -- подружжю літнього віку -- таки не пощастило. Їм довелося просидіти добу на летовищі, оскільки митники та прикордонники не знали, як їм діяти в “спрощеному режимі”. Що ж, додався іще один факт до списку зіпсованого іміджу туристичної Одеси. Поки що цей імідж іще намагаються врятувати приватні ініціативи: відкриваються нові приватні готелі, нічні клуби, дискотеки. З кожним роком усе більше людей приїздять на першоквітневий фестиваль “Гуморина”. І хто зна, можливо, дуже швидко Одеса зі столиці Дня дурня перетвориться на столицю Туризму.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать