Замки і фортеці Західної України

Проект — графічна реконструкція Низького замку у Львові. Автори К. Присяжний, М. Долинська, О. Канюк. Рис.М. Козурак
Століттями населення України вело неспокійне і тривожне життя. Відкриті простори її земель були постійним об'єк-том нападів, спершу монголо-татарських орд, а пізніше кримсько-татарських і турецьких військ. Відчутної шкоди за-вдавали і військові загони, які постійно плюндрували міста і села України. Іс-нування численних населених пунктів було можливим лише під захистом міц-них мурів замків та інших оборонних споруд. І хто знає, як склалася б доля нашого народу в минулому, якби їх не було. Адже за підрахунками дослідника Е. Руліковського, навіть у XVI—XVII ст., внаслідок хижацьких набігів татарських орд, приблизно щодвадцять років кожне українське село щезало з лиця землі.
Споруди оборонного типу, або, як ми тепер їх називаємо — пам'ятки оборонного будівництва, зводили як для захисту від ворожих нападів, так і для оборони великих феодалів і землевласників від народного гніву і частих взаємних нападів феодалів-сусідів. Потреба в обороні краю відповідно видозмінювала архітектурну монумен-тальність навіть княжих храмів і палаців. У період пізнього середньовіччя оборонну роль відігравали не лише замки і фортеці, а й численні церкви та монастирі. З другої половини XVI ст. на місцях давньоруських городищ або дерев'яних замочків і обо-ронних дворів XIV—XV ст. будуються нові муровані замки бастіонного типу. У цей час досить швидкими темпами почала розвиватись артилерія.
З більшості цих міст-фортець, замків, замочків або оборонних дворів на сьогодні не залишилося й сліду. Лише рештки валів і ровів, перекази, топонімічні назви або архівні й археологічні матеріали донесли до нас скупі відомості про них.
Львів. Високий замок XV - XVI ст. Проект реконструкції.
Протягом останніх років проводиться інтенсивна робота над складанням каталога оборонних споруд України, які існували від найдавніших часів до кінця XVIII ст. Це давньоруські укріплені городи, пізніші (XIV—XVIII ст.) міста-фортеці, замки, обо-ронні монастирі, церкви, костели, синагоги, військові укріплення (табори), сторожові вежі, оборонні дзвіниці тощо.
На території України (за сучасним адміністративно-територіальним поділом) взято на облік близько 5000 об'єктів.
II
Дослідження пам'яток оборонного будівництва тісно пов'язане з вивченням історії торгівлі, оскільки її розвиткові, починаючи від найдавніших часів, у значній мірі сприяли давньоруські городи, а в часи пізнього середньовіччя — сильно укріплені міста-фортеці. Враховуючи той факт, що багато міст і містечок були розташовані на шляхах пересування татарських орд та інших завойовників, їх заселення та
осідання торговців було можливим лише під захистом міцних мурів замків та інших оборонних споруд. Таких міст і містечок, що користувалися магдебурзьким правом і мали свої фортифікації, було на той час ба-гато. Споруди оборонного типу будувалися ще навіть у XVIII ст.
Власники маєтків у містах-фортецях отримували великі прибутки від торгівлі у вигляді різних податків, чиншів (мит, складів, ярмарків, доріг, мостів тощо), тому вони були зацікавлені в утриманні цих фортець у належному стані, надаючи їм різні привілеї, що сприяло зміцненню обо-ронності, озброєнню і швидкому заселенню краю.
Слід зазначити, що й головні транзитні торговельні шляхи також проходили через укріплені міста. Наприклад, один з таких шляхів Одеса — Східна Галичина йшов через Балту, Ольгопіль, Тульчин, Брацлав, Немирів, Вінницю, Літин, Летичів, Креме-нець, Радзивилів, Броди. Цей шлях служив в основному для перевезення транзитних товарів, які надходили до Одеси з різних країн Близького Сходу. А зворотним шляхом вивозилися товари західноєвропейського виробництва.
Глибоке дослідження архівних матеріа-лів, в яких є згадки про будівництво замків і фортець в епоху пізнього середньовіччя, дає змогу повніше вивчити їх значення у розвитку торгівлі, зв'язків міст різних регіонів України. Ці зв'язки, завдяки укрі-пленим містам, сприяли не лише розвиткові внутрішнього ринку, але й міжнародній торгівлі.
III
На другу половину XVI — початок XVII ст. припадає бурхливий розвиток будів-ництва оборонних споруд в Україні. Саме з цього часу залишилося у нас найбільше
пам'яток оборонного будівництва у вигляді збережених або ж решток міст-фортець, замків, храмів, монастирів.
Великі землевласники і шляхта, налякані селянсько-козацькими повстаннями під про-водом Криштофа Косинського (1591-1593 pp.), Северина Наливайка і Григорія Лободи (1594-1596 pp.), перетворювали свої житла у справжні фортеці. Маленькі феодальні замоч-ки, оборонні двори і палаци виростали немов гриби після дощу. Фортифікувалися церкви, костели, синагоги і монастирі. Навіть сільські кладовища та млини перетворювалися інколи на фортеці.
Тут варто сказати відразу декілька слів про стан обстеження цих пам'яток. Якщо пам'ятки давньоруського, скіфського чи більш раннього часу є постійним об'єктом дослідження наших археологів, вони взяті на облік, описані і т. ін., то пам'ятками піз-нішого часу цікавляться, як правило, лише архітектори та мистецтвознавці тоді, коли ці об'єкти (міста-фортеці, замки, храми, монастирі і т. ін.) збереглися. Однак, тут слід врахувати і ту обставину, що численні міста-фортеці, ба, навіть замки бастіонного типу у більшості випадків будувалися на залишках давньоруських городищ.
Цікавими оборонними спорудами часів пізнього середньовіччя, які ще мало досліджені, є храми. І якщо церкви, костели і монастирі будувалися у вигляді фортець від часу прийняття християнства, то синагоги становлять окрему сторінку фортифікацій-них систем, зокрема, міст-фортець кінця XVI— XVII ст. Труднощі у дослідженні цього питання полягають ще й у тому, що ці пам'ятки були повністю або майже повністю знищені під час окупації наших земель фашистською Німеччиною.
Українські землі, захоплені Польщею, стали на зламі XVI і XVII ст. одним із найбільших єврейських осередків у світі
(половина європейських євреїв) і одним з найголовніших їх культурних та релігійних центрів.
Період від 1580 до 1648 pp. європейські історики називають "єврейським золотим віком". Сприятливі економічні умови, релігійні свободи, розвиток самоуправління сприяли розвиткові єврейської культури. Був це одночасно і період розквіту будів-ництва синагог, формування будівельної програми, заснування і розвитку нових програм цього типу будівництва.
Оборонному будівництву сприяли також королівські привілеї. У другій по-ловині XVI ст. засновуються, часто — за наказами королів, оборонні синагоги за межами міських мурів або на їх краю з грубими мурами, опертими на контрфорси, з зубцями, бійницями і високо розміщеними вузькими вікнами. У самих привілеях підкреслювалося, як правило, що синагоги не можуть бути поруч з християнськими храмами, повинні бути нижчими від них, входити в міську оборонну систему тощо. Зрештою, усі заборони і обмеження щодо будівництва синагог починаються ще від римського імператора Теодозія (Vct.), папи Олександра III (1159р.), Пйотрковського (1542 р.) і Гнєзненського (1579 р.) синодів. Однак, незважаючи на це, наприкінці XVI
Жидачів. Замок кінця XIII - поч. XIX ст. Проект реконструкції
КОРОТКИЙ ОПИС ІНШИХ МАРШРУТІВ
По Жовківщині
Жовква. Мисливський замочок на г. Гарап. Проект реконструкції
Маршрут автобусний, одноденний, сезонність травень-жовтень. Довжина маршруту -102 км.
Виїхавши зі Львова, через 14 км по-трапляємо в смт Куликів (стара назва у XV ст. — місто Бощ). Це місто-фортеця мало сильно укріплений замок, рештки якого
(земляні бастіони) служать тепер трибунами стадіону, та оборонний костел св. Миколая, збудований у 1538 р. на місці дерев'яного, заснованого ще у 1399 р. Ціле місто було оточене валами, на них зводились дерев'яні частоколи (паркани) з вежами, які закріплю-вались за окремими міськими цехами. Вода, що омивала його з трьох сторін, робила місто майже неприступним.
Далі — місто Жовква. Його засну-вання як міста припадає саме на той час, коли населення вело постійну боротьбу з ворожими нападами. Місто було в цей час важливим осередком торгівлі, промислів, культури. В ньому збереглося найбільше оборонних споруд на території району з часів пізнього середньовіччя. Це, перш за все, місто-фортеця (до 1603 р. — с Винники, до 1951 р. — м. Жовква, пізніше — Нестеров).
Куликів. Місто-фортеця. Проект реконструкції
Жовква. Торгові ряди. Фото 1989 р.
Жовква. Башта (дзвіниця) фарного костела. Фото 1961 p.
Місто-фортеця мало високі оборонні мури, чотири брами — Львівську, Єврейську (Жидівську), Глинську (або Краківську), Звіринецьку. Перші дві та більшість міських мурів і веж розібрали в кінці XVIII — на
Жовква. Торгові ряди. Підсіння. Фото 1989 р. поч. XIX ст. австрійці. Третю — на початку 1960-х pp., оскільки через неї не могли про-їхати танки. Старанням Товариства охорони пам'яток історії та культури її відбудували за проектом інституту "Укрзахідпроект-реставрація".
Крім міста-фортеці, з оборонних споруд варто ще оглянути замок 1594 p., до-мініканський монастир-фортецю з келіями 1653 р. і стінами 1655 p.; костел Лаврентія 1604—1618 pp. з дзвіницею, яка входила до системи оборонних стін міста. Завдяки останній пам'ятці Жовква має на сьогодні свою "Пізанську вежу", яку з цікавістю огля-дають туристи. Заслуговує на увагу також Троїцька церква Василіанського монастиря 1612 р. з дзвіницею, яка до перебудови також була оборонною. І, нарешті, пам'ятка обо-ронного будівництва — синагога 1692 p., що належить до рідкісних творів архітектури в стилі ренесансу Львівської мистецької школи. Шкода, що після реставрації 1938 р. вона втратила свій оборонний характер.
Якщо дозволить час, можна через за-лізничний вокзал піднятися на гору Гарай з її модриновою алеєю, де колись був мис-ливський королівський оборонний замочок. Звідси відкривається чудова панорама на Жовкву та її околиці. А піший маршрут з г. Гарай до Глинського городища (взимку—на
Замочок. Мисливський замок. Проект реконструкції
Бесіди. Вали оборонного монастиря. Фото 1978 р.
лижах) привабить навіть найвибагливішого туриста. Крутою стежкою повертаємось до міста і продовжуємо поїздку автобусом чи автомобілем.
Наш маршрут далі спрямований на північ до с В'язова, де звертаємо наліво і потрапляємо до с Замочок. Тут, на острові, серед великого ставу, який тепер осушений, приблизно на тому місці, де нині розташо-вані тваринницькі ферми, був дерев'яний мисливський замочок, збудований за наказом короля Яна III Собєського.
Наступний об'єкт — с Бесіди з рештка-ми оборонного василіанського монастиря на краю села. Добре збереглися оборонні вали з чотирьох сторін, а також дерев'яна
Бесіди. Дзвіниця монастиря. Фото 1978 р.
Бесіди. Монастир. Проект реконструкції за планом початку XVIII cm.
церква з 1667 p., перебудована 1835 р. і від-ремонтована 1847 р. Біля церкви — дзвіниця з 1751 р. Монастирські келії і порохівня не збереглися. Згідно з давнім описом, тут було дві церкви. Монастир заснували близько 1667 р. монахи о. Філарет, Служка і о. Теофан Осташевич. За королівським привілеєм монастир одержав право на заснування друкарні, однак невідомо, чи вона тут діяла.
їдучи далі звичайною польовою до-рогою в напрямку Рава-Руського шосе, потрапляємо у Волю Висоцьку, де можна оглянути церкву св. Миколая 1598 р. і дзві-ницю XVIII ст. Тут зберігається прекрасний
Гданське. Пам'ятний знак
на честь перемоги над турками
у польсько-турецькій війні 1672-76pp.
Фото 1990 р.
Глинське.
Фрагмент валу давньоруського городища. Фото 1990 р.
Глинське. Проект реконструкції давньоруського града з окольним містом і ремісничим центром.
іконостас 1655 р. і живопис 1688—1689 pp. відомого художника І. Рутковича. Церква відреставрована у 1979 р.
Не доїжджаючи до Жовкви, слід звер-нути вправо і доброю брукованою дорогою (через залізничний вокзал станції Глинське) доїхати до с Глинське. Посеред села, біля дороги — пам'ятний знак на честь перемоги над турками у польсько-турецькій війні 1672—1676 pp. Від автобусної зупинки під-німаємось пішки вгору — до знаменитого і городища, яке місцеві жителі називають "Городисько".
Городище у с Глинське, яке добре збере-глося, можна віднести до пам'яток археології європейського значення. Це давньоруське літописне місто-фортеця (за одними даними — Щекотин, за іншими — Тисмениця або Жидятин), згадане в літописі під 1243 р. під j час війни князя Ростислава проти Данила Га-лицького. Ростислав, розгромлений війська-ми князя Данила Романовича, змушений був утікати і "замкнувся" у цій могутній фортеці. ; Городище разом з "замчиськом", окольним городом та численними могильниками обстежувалися у 1934 р. Я. Пастернаком і у 1982 р. О. Корчинським. Однак, це були лише візуальні обстеження. Дослідники } датували пам'ятку на основі літописної згадки і підйомного матеріалу. Археологічні
Крехів. Вежа-дзвіниця. Фото 1981 р.
Крехів. Пам'ятний знак. Фото 1976р.
розкопки фактично не проводилися, тому ця важлива пам'ятка чекає ще ґрунтовного дослідження.
Цікавий і надзвичайно цінний комплекс давньоруських і раніших пам'яток у Глин-ську повинен стати історико-культурним і археологічним заповідником. Його слід лише впорядкувати, збудувати з лісу, яким | поросло городище, оборонні стіни та вежі. Повертаючись з городища, варто оглянути на початку сільського кладовища, при дорозі, старий військовий цвинтар часів Першої світової війни. Посередині цвинтаря стоїть пам'ятник, що досить добре зберігся. На ньому чотирма мовами — українською, польською, німецькою і угорською — ви-писано присвяту похованим тут воякам.
По дорозі до Крехова можна на пере- ! хресті доріг Крехів — Нова Скварява звернути вліво і через кількасот метрів поба-чити ще один пам'ятний знак, споруджений і на честь перемоги у польсько-турецькій війні. Перед тим, як потрапити у відомий Крехівський монастир, слід оглянути в само-му селі дерев'яну церкву, збудовану у 1724 р. майстром І. Хом'юком (про це є напис у центральному зрубі), з цікавим іконостасом. Церква відреставрована у 1971 —1972 pp. за проектом архітектора І. Р. Могитича. Поруч — дерев'яна дзвіниця, яка зберегла риси оборонної дерев'яної архітектури у вигляді бійниць у зрубі першого ярусу.
Обидві пам'ятки — церква і дзвіни-ця — чудовий ансамбль галицької школи народної архітектури.
Далі, за два кілометри на південний схід від села — Василіанський монастир, заснований близько 1618 р. на горі з печерою і перенесений пізніше на сьогоднішнє місце. Збереглися гравюри Д. Сінкевича з 1699 і 1705 pp. (остання знайдена нещодавно В. Вуйциком) з докладним зображенням і розміщенням усіх будівель монастиря
Крехів. Загальний вигляд монастиря. Фото 1981 р.
з чотирма церквами, келіями, кутовими вежами і потужною вежею-дзвіницею. Тут відреставровано уже Миколаївську церкву 1721—1737 pp. і келії 1755— 1902 рр.,а також оборонну вежу-дзвіницю. Велика заслуга в цьому ігумена монастиря о. Теодозія-Тараса Янківа.
Тривалий час тут був інтернат для дітей, тепер — Вища духовна василіанська семінарія; вживаються рішучі заходи для відновлення цієї пам'ятки.
З Крехова можна повернутися до Львова через Жовкву або ж продовжити маршрут досить поганою дорогою через Фійну, хутір Папірню, Дубровицю, через Івано-Франкове (колишній, до 1945 p., Янів, а до
Страдче. Проект реконструкції оборонної церкви.
1611р.— с. Залісся) до Львова. В Івано-Франкові — давньому (в XVII ст.) містечку-фортеці, з якого не залишилося жодного сліду, на увагу заслуговує лише мурований костел, збудований 1614 p., пізніше пере-будований. У цьому костелі похована мати польського короля Станіслава Августа, яка померла 27 листопада 1759 р. у Мальчицях. Споруда була спочатку оборонною, однак внаслідок пізніших перебудов вона втратила свій оборонний характер.
По дорозі до Львова можна ще оглянути в с. Страдче на високому горбі давньоруське городище XI—XII ст., яке знаходиться у за-хідній частині села на гребені мисоподібного підвищення, оточеного з півдня і заходу р. Верещицею. Городище овальної форми, оточене валом, висотою до 3 м. Укріплення і площа городища пошкоджені військовими траншеями і сільським будівництвом.
У цьому ж селі варто відвідати колишній печерний монастир XI—XII ст., з яким пов'язано багато легенд з часів татаро-монгольських набігів. Можна оглянути і цікаву споруду, колись оборонну церкву Успіння Пресвятої Богородиці Діви, що має цікаву історію. Вона згадується уперше під 1416 р., в 1795 р. — перебудована і втратила свою оборонність. Остаточно перебудована
Страдче. Вхід в печеру
Страдче. Фрагмент печери
у 1927 р. Простежуються ще рештки валів і ровів, які колись її оточували.
Цей цікавий підльвівський одноденний маршрут збагатить наші знання про пам'ят-ки галицької старовини.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать