Загальна соціально-економічна характеристика країн Західної Європи

Загальна соціально-економічна характеристика країн Західної Європи

Соціально - економічна характеристика країн Західної Європи

Західна Європа - субрегіон Європи, що включає 26 держав, дуже відмінних за розміром, державним устроєм і рівнем соціально – економічного розвитку. Західна Європа – один з трьох головних центрів світової економічної системи. Територія – 3.7 млн. км. Населення бл. 370 млн. людей. За формою правління бл. ½ країн - монархії, інші - республіки .

Західна Європа займає західну частину Євразійського континенту, омивається в основному водами атлантичного океану і лише північ скандинавського півострова водами Північно – Льодовитого океану. Кордони між окремими країнами, а також кордон що розділяє Західну і Східну Європу, проходять переважно по таких природних рубежах які не створюють значних перешкод для транспортних зв’язків. Економічно – географічне положення даного субрегіону дуже сприятливе. Це пов’язане з тим що по-перше, країни субрегіону або виходять до моря, або розташовані на невеликій відстані від нього (не далі 480 км.), що сприяє розвитку економічних зв’язків. По – друге, дуже важливе сусідське розташування даних країн по відношенню одна до одної. По – третє природні умови регіону загалом сприятливі для розвитку як промисловості, так і сільського господарства. Внаслідок складної геологічної історії формування Європи в межах субрегіону утворилося 4 великих пояси, які послідовно змінюють одна одного в напрямі з півночі на південь. Відповідно склад корисних копалин в північній і південній частині істотно відрізняється. У північній частині поширені як рудні корисні копалини так і паливні. У південній переважають рудні родовища, а запаси паливних родовищ менші. Незважаючи на те що мінеральні ресурси досить різноманітні, запаси багатьох з них близькі до вичерпання. Так старі вугільні басейни Англії і Німеччини , залізорудні басейни Франції і Швейцарії в наш час відіграють меншу роль. Велике значення мають запаси бурого вугілля у ФРН, бокситів у Греції та Франції, цинко – свинцевих руд у ФРН, Ірландії Італії, калійних солей у ФРН і Франції, урану у Франції, нафти і газу на дні Північного моря. Загалом західна Європа забезпечена мінеральною сировиною набагато гірше ніж північна Америка. Агрокліматичні ресурси визначаються його положенням у помірному і субтропічному поясах. У Середземномор’ї стійке землеробство потребує штучного зрошування, що пов’язане із зменшенням кількості опадів на півдні Європи . Найбільше зрошувальних систем в Італії та Іспанії. Гідроенергетичні ресурси Західної Європи досить великі. Але припадають в основному на райони Альп і Скандинавських гір. У минулому західна Європа була майже повністю вкрита різноманітними лісами: тайгою, мішаними, широколистими, субтропічними. Але багатовікове господарське використання території призвело до того що природні ліси вже знищені а на їх місці виросли повторні ліси. Найбільш природні передумови для лісового господарства мають Швейцарія і Фінляндія, де переважає типовий лісовий ландшафт.

Загалом Західна Європа (як і Східна), характеризуються досить складною і несприятливою демографічною ситуацією. По – перше, це пояснюється низькою народжуваністю і низьким рівнем природного приросту. Найбільш низька народжуваність в Греції, Іспанії, Італії, ФРН (до 10%). У ФРН спостерігається навіть спад населення. Одночасно міняється і віковий склад населення у бік зниження частки дитячого віку і підвищення частки не молодого віку. Все це призвело до зміни субрегіону у світовій системі зовнішніх міграцій населення.

Регіон Європи займає перше місце у світовому господарстві за розміром промислового і сільськогосподарського виробництва, за експортом товарів і послуг, за запасами золота і валюти, за розвитком міжнародного туризму. Але економічну потужність субрегіону визначають перш за все 4 держави: ФРН, Франція, Великобританія та Італія. З інших країн західної Європи найбільшу економічну вагу мають Іспанія, Нідерланди, Швейцарія, Бельгія, Швеція. Економіка цих країн спеціалізується як правило, на окремих галузях. Малі і середні країни субрегіону беруть активну участь у всесвітніх економічних відносинах. Найбільш високого рівня відкритість економіки досягла у Бельгії і Нідерландах, а також у мікро державах – Андоррі, Мальті, Ліхтенштейні, Сан – Морино, Монако. Найбільш низьким рівнем економічного розвитку характеризується Ісландія, Ірландія, Португалія, Греція. ”Обличчя” Західної Європи в міжнародному географічному розподілі праці визначається передусім розвитком промисловості.

Паливно – енергетичний комплекс Західної Європи донедавна спирався на власні ресурси, в структурі цих ресурсів переважало вугілля. Зараз спостерігається скорочення частки вугілля ( близько 20%) і перехід на нафту і природний газ. Частка нафти і газу складає в паливно – енергетичному балансі складає близько 45 %. На ТЕС виробляється понад 50 % електроенергії, на ГЕС бл. 15%, хоча гідроенергетичний потенціал в основному вже освоєний. Важливе місце в структурі електроенергетики – особливо Франції, Бельгії, ФРН, Великобританії займають АЕС.

Металургійна промисловість в основному сформувалась ще до епохи НТР. Чорна металургія розвивається передусім у країнах, які забезпечені металургійним паливом або сировиною (ФРН, Великобританія, Іспанія, Франція, Бельгія, Люксембург). Після другої світової війни центри металургії стали розміщуватись в морських портах з орієнтацією на імпорт. Останн