Конґо - африканська держава

Африка

Африка — це другий за розміром материк Землі площею 29,2 млн км (з островами 30,3 млн км2), на якому розташовано більше ніж 50 держав із населенням близько 900 млн осіб. На заході материк омивається Атлантичним океаном, на сході — Індійським, на півночі — Середземним морем, на північному сході — Червоним. Береги слабко порізані, на заході розташована найбільша затока — Гвінейська. Африка — один із найдавніших материків Землі, багато вчених уважають, що її східна, частина була прабатьківщиною людини. Саме тут під час археологічних розкопок були виявлені численні знахідки, що свідчать про перебування перших людей, які жили більше ніж два мільйони років тому.

Ще в середині минулого століття на політичній карті Африки переважали колонії європейських держав: Франції, Великої Британії, Бельгії, Португалії, Іспанії, Італії. Після Другої світової війни на «чорному» континенті почався підйом національно-визвольної боротьби. Першими досягли незалежності ряд країн Північної Африки, серед яких Туніс, Марокко й Судан (Єгипет формально здобув самостійність у 1922 р.). Через кілька років, у 1960 р., суверенними державами стають 14 колишніх колоній і підопічних територій Франції, а також Нігерія, Бельгійське Конго й Сомалі. Цей рік увійшов в історію як «Рік Африки». Надалі процес деколонізації охопив увесь континент, остання колонія — Намібія — здобула незалежність у 1990 р.

Існують різні підходи до розподілу Африки на регіони, із найбільш ' загальним ви познайомилися, вивчаючи курс «Економічна і соціальна географія світу». Він передбачає виділення Північної Африки, де серед населення переважають араби, рівень економічного розвитку вищий, і Тропічної та Південної Африки, де проживають представники негроїдної раси, а також характерний нижчий рівень економічного розвитку (крім Південної Африки). Значна частина фахівців, зокрема експерти ООН, виділяють п'ять регіонів: Північну, Західну, Центральну, Східну й Південну Африку. При цьому існують розбіжності І в тому, де мають проходити межі між цими регіонами, хоча з центром кожного з них погоджується більшість учених.

З економічної точки зору Африка залишається найбільш відсталим континентом. Із 25 країн із найнижчим ВВП на душу населення 20 розташовані в Африці. У всіх цих країн дуже низький рівень роз-1 витку економіки поєднується зі швидким ростом населення. Своєрідний «пояс бідності» простягнувся через весь континент між 20° пн. ш, і 10° пд. ш., у тому числі природна зона Сахель, що характеризуєте^ ся прогресуючим опустелюванням і періодичними посухами. До нього належать Ґвінея-Бісау, Сьєрра-Леоне, Малі, Буркіна-Фасо, Бенін,

Республіка Конґо, Нігерія, Нігер, Демократична Республіка Конґо, Танзанія, Бурунді, Кенія, Ефіопія, Еритрея, Сомалі. Відсталість характерна й для Південно-Східної Африки, включаючи острови біля узбережжя материка. Тут розташовані Замбія, Малаві, Мозамбік, Ко-морські острови й Мадагаскар.

Африка (у перекладі з латин. — «той, хто не знає холоду») — найспекотливіший материк. Його кліматичні умови визначаються широтним розташуванням в екваторіальному, субекваторіальних, тропічних і субтропічних поясах. Середньомісячні температури в літній період на більшості територій близько +25...+30 °С, а взимку в окремих районах вона може зменшуватися до +10...+20 °С. Понад третини території отримує менше ніж 200 мм опадів на рік — такі показники характерні для тропічних широт. Найбільша кількість опадів випадає в екваторіальній зоні — у середньому 1500—2000 мм на рік, а на узбережжі Гвінейської затоки — до 4000 мм і більше. Саме в екваторіальному й субекваторіальному поясах протікають або беруть початок найбільші річки «чорного» континенту.

Розподіл річкової мережі на материку залежить від рельєфу та кліматичних умов. У зв'язку з піднесеністю материка у східній частині більшість рік (Ніл, Конґо, Ніґер, Сенегал, Гамбія, Оранжева) стікає до

Атлантичного океану та його морів. Приблизно третина Африки — це область внутрішнього стоку, в основному тимчасових водотоків. Річки Африки порожисті, тому навіть найбільші з них не на всій протяжності судноплавні. Вони мають величезний гідроенергетичний потенціал.

Три найбільших озера Африки — Вікторію, Танганьїку й Ньясу — називають Великими Африканськими озерами. Озеро Вікторія — одне з найбільших на Землі та найбільше в Африці. Воно настільки велике, що протягом багатьох років європейці вважали його морем.

В екваторіальних районах Африки розташовані масиви вологих вічнозелених лісів, а в тропічних широтах розташована найбільша пустеля земної кулі — Сахара. Пустелі й напівпустелі займають більше ніж половину території континенту, у той час як ліси вкрицають менше ніж десяту частину регіону, і їхня площа зменшується.

Африканські надра багаті на мінеральні ресурси. Великі родовища нафти й природного газу є в Північній і Західній Африці (Лівія, Ал жир, Ґабон, Ніґерія), залізної руди — у Західній, Центральній і Пів нічній Африці (Ліберія, Сьєрра-Леоне, Гвінея, Мавританія, Ніґерія), фосфоритів — у Північній Африці (Марокко, Туніс). Надра матери ка багаті на руди кольорових металів, зокрема мідні (ДРК, Замбія), олов'яні (ДРК, Бурунді, Руанда, Ніґерія), боксити (Гвінея, Камерун, Гана). На півдні континенту розташовані великі родовища алмазів, золота, платини, урану.)

Африка відрізняється великою різноманітністю етнічного складу населення — тут налічується більше ніж 200 народностей, тому в регіоні переважають багатон