Австралія та Океанія

Під назвою Океанія об'єднують Нову Гвінею, Нову Зеландію й близько 10 тис. дрібних островів. Сюди зараховують й Австралію — найменший материк Землі.

Океанія поділяється на Меланезію, Мікронезію та Полінезію. На карті ці частини Океанії утворюють три дуги. Першу дугу — Меланезію - складають Нова Гвінея, Нова Каледонія, Соломонові острови, архіпелаг Бісмарка, Нові Гібриди (Вануату), Фіджі. Головні острови та архіпелаги другої дуги — Мікронезії: Маріанські, Каролінські, Маршаллові, Гілб.ерта, Баиаба. Основні групи островів третьої дуги -Полінезії — Гавайські, Маркізькі, Туамоту, Тонґа, Самоа, Товариства, Лайн (сюди часто включають новозеландські острови, насамперед острови Північний і Південний). Загальна площа островів є невеликою — 1,26 млн км² , але при цьому Океанія займає акваторію океану, яку за площею можна порівняти з материком Євразія.

Населення Океанії (без Нової Зеландії) складає близько 9 млн осіб. Меланезію населяють дві великі етнічні групи: меланезійці та папуаси, що відрізняються від інших острів'ян темною шкірою та кучерявим волоссям. У Мікронезії проживають мікронезійці, у зовнішньому вигляді яких представлені риси австралоїдної та монголоїдної рас, у них відносно темний колір шкіри, а волосся може бути хвилястим, прямим або кучерявим. Полінезію населяють полінезійці, що мають світло-коричневий колір шкіри та хвилясте волосся.

У вивчення корінних жителів Нової Гвінеї — папуасів — великий внесок зробив мандрівник і вчений Микола Миколайович Миклухо-Маклай. Він першим серед європейців тривалий час прожив серед папуасів північно східного узбережжя острова. І хоча до вченого спочатку поставилися з недовірою, його доброзичливість і бажання допомогти місцевому населенню незабаром були винагороджені довірою та повагою папуасів. У своєму щоденнику Микола Миколайович писав: «Мене приємно вразили гарні та ввічливі "взаємини, що існують між тубільцями... мені не доводилося бачити жодної сварки між тубільцями... Я також не чув про жодну крадіжку або вбивство серед жителів одного й того ж села». Миклухо-Маклай навів докази того, що за своїм розвитком папуаси перебувають на одному рівні з європейцями.

За походженням острови Океанії переважно вулканічні й коралові. Вулканічні утворилися в результаті вивержень вулканів на дні Світового океану. їхні вершини піднімаються над водою і є островами. Унікальним є походження коралових островів: їх створили морські організми — коралові поліпи! Коралові острови часто являють собою суцільну або розірвану кільцеподібну смужку землі, що називається атолом. Атол «оперізує» невелику мілководну водойму — лагунуКлімат Океанії переважно субекваторіальний та екваторіальний, на півдні — субтропічний і помірний, морський. Більша частина островів розташована між тропіками. Це визначає високу температуру, її невеликі добові й сезонні коливання, а також постійно високу вологість повітря та велику кількість опадів. Океанію «перетинає» лінія зміни дат — умовна лінія, що розмежовує області Землі, які мають у той самий момент часу різні календарні дати (різниця в добі).

Австралія та Океанія — найвіддаленіший від інших материків Землі регіон. Протягом мільйонів років його рослинний і тваринний світ розвивався ізольовано, тому тут велика кількість ендеміків — видів, поширених тільки на обмеженій території. Цікаво, що на островах майже немає ссавців, проте багато птахів, серед яких такі екзотичні, як лірохвости, райські птахи, какаду, ківі, сміттєві кури. Більш багатий тваринний світ Австралії, де особливе місце посідають численні й різноманітні сумчасті, що стали одним із символів австралійського континенту.

Материк Австралія розташований у Південній півкулі. У перекладі з латинської назва континенту перекладається як «протилежний», «південний». Тут дійсно багато для нас незвичного: у липні в Австралії зима, а в січні — літо, практично відсутні хижаки, але дуже багато сумчастих, а багато австралійських дерев скидають не листя, а кору.

Австралія — найбільш сухий і малонаселений материк. Південний тропік перетинає його майже посередині, тому тут багато пустель. Майже 90 % материка — це плоска рівнина з піднятими краями, причому підняття найбільше виражене на сході, де простягається найвище гірське пасмо Австралії — Великий Вододільний хребет. Середня частина материка являє собою низовину із западиною, зайняту озером Ейр.

Країни регіону поєднує колоніальне минуле. Австралія, Нова Зеландія та низка острівних країн тривалий час належали Великій Британії. У 1901 р. шість колишніх англійських колоній, які розташовувалися на території Австралії, створили федерацію на правах домініону. Нова Зеландія здобула статус домініону в 1907 р. Після утворення в 1931 р. Співдружності (Британська Співдружність націй) Австралія та Нова Зеландія поряд з іншими колишніми домініонами Британії здобули незалежність.

Складнішою є доля країн Океанії, деякі з них і досі залишаються
залежними. Єдиним володінням Великої Британії в регіоні є Піткерн площею 4,65 км² і з населенням близько 100 осіб. Австралії належить острів Норфолк із населенням 2 тис. осіб. Більш значними є володіння та території, що належать Новій Зеландії, Франції та США. Так, СЕНА зберігають контроль над Східним Самоа, Ґуамом, атолом Джонсон, островами Мідуей, Вейк, Каролінськими, Маргаалловимита Маріанськими островами. Частина цих територій є володіннями Сполучених Штатів, частина стали незалежними державами, однак уклали у