Ісландія та країни Балтії

1. Ісландія — "крижана країна"

Територія та географічне положення. Республіка Ісландія — унітарна держава, що складається з 23 округів. Країна розташована на однойменному острові — другому за розмірами у Європі. Острів розташований у північній частині Атлантичного океану, поблизу полярного кола, і омивається Норвезьким і Ґренландським морями. Через віддаленість як від берегів Європи, так і від Америки Ісландію іноді називають "самітником Атлантики".

Природа. Назва "Ісландія" в перекладі означає "крижана країна". Деякою мірою це відповідає дійсності, оскільки 10 % території країни зайнято льодовиками. Однак цей острів цілком можна назвати й країною вулканів, і країною гейзерів, і навіть країною каменів. Велич і контрастність — відмінні риси ісландської природи.

Ісландія — дійсний "Клондайк" для геологів. Острів привабливий для вчених, що вивчають нашу планету,— тут вони на власні очі можуть спостерігати за появами грізних сил, що ховаються в земних надрах. Справа в тому, що Ісландія є дуже молодою. Вона утворилася в результаті вулканічної діяльності 60 млн років тому. Навіть зараз тут триває процес утворення земної тверді. Так, у 1963 р. у результаті підводного виверження біля південно-західного узбережжя Ісландії утворився невеликий острів Суртсей.

Однак найбільшої популярності набув вулкан Текла, або, як його називають, "гора в плащі", що розташований за сотню кілометрів на схід від столиці Ісландії — Рейк'явіка. Його ідеально правильний положистий конус добре видний зі столиці, і для ісландців він такий самий національний символ, як для японців Фудзіяма. Тільки із часів заселення острова помічені десятки вивержень Гекли, найбільші з них були в 1766 і 1947 рр. Але поступово активність внутрішніх сил Землі в Ісландії слабшає. Приблизно 10 тис. років тому на острові діяло більше сотні вулканів, а зараз активними є близько двадцяти.

Вулканічну діяльність супроводжують гарячі джерела. У "крижаній країні" їх налічується більше ніж 250. Ісландське слово "гейзер", тобто "лютий", тепер поширене на всі періодично фонтануючі гарячі джерела, а вперше "лютим" назвали Великий Гейзер, розташований на схід від Рейк'явіка. Він вивергає лише раз на добу, проте його фонтаном можна милуватися три години поспіль. Поруч із ним, на вершині плоского пагорба, розташовано ще близько п'ятдесяти гарячих джерел.

Із початку XXст. на острові почали ефективно використовувати запаси підземного тепла. Більше ніж половина ісландців проживають у домах, що обігріваються водою гарячих джерел. Тепла вода подається й у численні теплиці, і в плавальні басейни. їхня енергія застосовується для теплопостачання в промисловості та сільському господарстві.

Кліматичні особливості Ісландії багато в чому визначаються її географічним положенням. Острів -"самітник" розташований удалині від материка, поблизу Арктики, а біля його південних берегів протікає тепла Північно-Атлантична течія. Клімат Ісландії субарктичний морський: літо тут прохолодне й дощове, середня температура повітряпід час полярного дня — від +7 до +12 °С. Зима тут порівняно тепла. На узбережжі зимова температура навіть вища за Україну і складає від -1 до +3 °С. Однак у внутрішніх районах іноді трапляються морози нижче за -15 °С. Опадів випадає від 500 мм до 2000 мм на рік. В Ісландії нерідкими є ураганні вітри й тривалі тумани, а над нею постійними є періодичні циклони, що створює дуже нестійку погоду: сильні дощі з вітром заступають тихі та ясні дні.

Рослинний і тваринний світ Ісландії є бідним, що пояснюється острівним положенням, молодістю острова й суворими кліматичними умовами. Переважає тундрова рослинність, ліси займають лише 1 % території. Усі ісландські річки — гірські, короткі, зі швидкою течією і кам'янистим дном.

Із корисних копалин на острові є торф, сірка, будівельна сировина, руди металів.

Історичний розвиток. Сучасна історія Ісландії починається від середини VIIIст. У 865 р. на узбережжя Ісландії висадився норвежець Флоукі Вільгельдарссон, якому сподобалися соковиті луги й річки, багаті на рибу. Однак холодні зима й весна розчарували його, тому вікінг назвав острів "крижаною країною". Звістка про нього поширилася серед вікінгів, і вже через кілька років сюди прибуло близько 20 тис. осіб, основну частину яких складали вихідці з Норвегії. Близько 874 р. в Рейк'явіку, що в перекладі означає "затока димів", було засноване селище, яке пізніше стало столицею держави.

Із 930 до 1262 р. Ісландія була незалежною державою, якою управляли впливові проводирі. Вони щорічно зустрічалися влітку на зборах альтинґу. (Альтинґ — найстаріший діючий парламент у світі. Його створили вікінги, не бажаючи опинитися під владою норвезького короля.) У 1262 р. країна була приєднана до Норвегії, а з 1380 р. перебувала під владою Данії. Із XVIIст. в Ісландії установилося лютеранство — один із різновидів протестантизму.

Суверенною державою Ісландія стала в 1918 р., однак повну незалежність здобула тільки в 1944 р. Зараз Ісландія — парламентська республіка. Символом ісландської демократії є її законодавчий орган — однопалатний парламент (альтинґ).

Населення. Ісландці складають більше ніж 99 % населення — це нащадки скандинавів, насамперед, норвежців і данців, що переселилися сюди в IX—XIст. У Рейк'явіку й інших портових містах також живуть данці, норвежці, англійц