Італія

1. Комплексна країнознавча характеристика Італії

Апеннінський півострів, на якому розташована Італія, вважається колискою європейської цивілізації. Давній Рим, епоха Відродження, поява торгового капіталізму у середні віки – це лише передісторія. Сучасна італійська держава утворилася пізно – лише у 1870 році.

Сьогоднішня Італія входить до "великої сімки", є членом ЄЕС та НАТО. Площа країни становить 301 тис. км² , населення – 57,9 млн. осіб (що приблизно дорівнює Великобританії або Франції). Країна є постіндустріальною та високорозвиненою (ВНП на особу дорівнює 20510 $ на рік).

Вчотирьох – ФРН, Франція, Великобританія та Італія дають більше ¾ вартості промислової продукції Європи, саме вони мають найбільш широкий набір галузей і виробництв і цим відрізняються від "малих привілейованих націй", котрі, як правило, орієнтуються на невелику кількість галузей спеціалізації, але утримують в них світове лідерство (наприклад, Швейцарія – шоколад, сир, годинники, ліки; Швеція – автомобілі, шарикопідшипники, гідротурбіни, папір, контейнери, деякі сорти прокату).

Основні риси суспільно-географічного положення Італії:

1. приморський характер (80% кордонів – морські): близькість до найважливіших міжнародних морських шляхів Середземного моря, розташування "навпроти" Суецького каналу;

2. вигідне "сусідське" положення (Франція, Швейцарія, Австрія, Словенія), що підсилюється наявністю тунелів під Альпами (наприклад, Сімплонський тунель довжиною 18 км був збудований ще 1900 року і тривалий час був найдовшим у світі) через які італійці навіть їздять на роботу за кордон.

2. Природні умови та ресурси

В орографії Апеннінського півострову домінують гори альпійської складчастості – Апенніни (типові висоти 1200 – 1800 м, найвища – г. Корно 2914 м), на півночі вони через Приморські Альпи з’єднуються з Італійськими Альпами, по яким і проходить державний кордон (саме на кордоні Італії та Франції розташована найвища гора Європи Монблан – 4807 м). Італія – країна з високою сейсмічністю, де наявні діючі вулкани (Везувій, Етна, Стромболі, Ліпарі та інші), а землетруси є досить звичним явищем.

Геологічна молодість території Італії пояснює її бідність корисними копалинами. Кам’яного вугілля Італія практично не має (окрім Сардинії), нафти видобуває лише 4,5 млн. тон (Сицилія), природного газу 15-20 млрд. м³ (Паданська рівнина). Отже власні потреби в енергоресурсах Італія забезпечує лише на 10%. Тому важливою для Італії подією стало введення в експлуатацію транссередземноморського підводного газопроводу, який з’єднав алжирські газопромисли з материковою Італією через Туніс і Сицилію. Підводна частина цього газопроводу має довжину 160 км.

Кращою є ситуація з рудними ресурсами, особливо з поліметалічними рудами. Італія забезпечує свої потреби у цинкові, свинці, сурмі на ⅔, а по ртуті займає 1-е місце в світі (виробництво до 800 тон на рік). В надрах Сицилії видобуваються самородна сірка та калійні солі. Поширена й різноманітна будівельна сировина – мергелі, граніт, але особливо знаменитий ніжно-білий каррарський мармур, який почали використовувати ще у Давньому Римі, а потім його прославив Мікеланджело та інші італійські скульптори.

Кліматичні розбіжності Італії пояснюють великою протяжністю з півночі на південь, а також розташуванням Апеннінських гір на шляху пануючих західних вітрів. У півострівній частині Італії та на Лігурійській Рив’єрі клімат субтропічний середземноморський (з м’якою вологою зимою та сухим жарким літом). Чим південніше – тим сухіше та жаркіше, бо відчувається гарячий подих Африки, до якої від крайньої південної точки всього 150 км. Помірно-конти­нентальний клімат має лише Паданська рівнина, половина опадів випадає там у весняно-літній період.

Річки Італії невеликі і маловодні. Найбільша серед них – По (довжиною 652 км).

У ґрунтовому покриві представлені бурі лісові ґрунти на Паданській рівнині, коричневі та червоноземні ґрунти у півострівній частині Італії. Найродючішими є інтразональні ґрунти, утворені на вулканічних породах.

Лісистість території Італії близько 20%, але це переважно гірські малопродуктивні чагарники та низькорослі дерева. Виключенням є високоякісні хвойні ліси Альп, але вони виконують важливі ґрунто- та водозахисні, а також рекреаційні функції.

В цілому природні умови сприятливі для життя та відпочинку людей і розвитку більшості галузей господарства. Певним обмеженням для розвитку сільського господарства виступають водні ресурси. Особливо гострою ця проблема є на Півдні. Загальна площа зрошуваних земель сягає 4 млн. га.

3. Населення

98% населення становлять італійці, котрі за лінгвістичною класифікацією відносяться до романської групи індоєвропейської сім’ї. Серед національних меншин на півночі Італії представлені тірольці, франко-провансальці, в районі Трієсту – словенці; на півдні в Калабрії – православні албанці та греки, що активно селились тут за часів Османської імперії.

Природне відтворення населення відноситься до першого типу, але демографічна ситуація порівняно краща, ніж в інших країнах Західної Європи (відчувається вплив католицької церкви, особливо в таких патріархальних регіонах як Сицилія та Сардинія). Італія й зараз залишається джерелом трудової еміграції до США, ФРН, Швейцарії, Франції, Аргентини. Протягом тільки ХХ століття країну назавжди покинуло 20 мл