Цінні папери як засоби залучення фінансових ресурсів підприємств

Як ми знаємо, ринок становить систему товарно-грошових відносин виробників і споживачів матеріальних благ, що керується економічними законами попиту, пропозиції та конкуренції.

Сучасний світ характеризується високим поділом праці, в результаті чого обмін продуктами праці, торгівля стали суспільною необхідністю. Також важливу роль відіграє у процесі господарювання накопичення грошового капіталу. Самому процесу накопичення грошового капіталу передує етап його виробництва. Після того як грошовий капітал створений або вироблений, його необхідно розділити на частину, котра знову направляється у виробництво, і ту частину, котра тимчасово вивільняється. Остання, як правило, і представляє собою вільні грошові засоби виробництва підприємств і корпорацій, що акумулюються на ринку позичкових капіталів кредитно-фінансовими інститутами й ринком цінних паперів.

Структура ринку позичкових капіталів складається в основному із двох елементів: кредитно-фінансових інститутів та ринку цінних паперів.

Для нормального розвитку економіки постійно потрібно мобілізація тимчасово вільних коштів фізичних і юридичних осіб їхній розподіл і перерозподіл на комерційній основі між різними секторами економіки. В ефективно функціонуючій економіці цей процес здійснюється на фінансових ринках.

Фінансовий ринок (ринок позичкових капіталів) - це механізм перерозподілу капіталу між кредиторами й позичальниками за допомогою посередників на основі попиту та пропозиції на капітал. На практиці це становить сукупність кредитно-фінансових інститутів, що направляють потік коштів від власників до позичальників і зворотно. Головна функція фінансового ринку (ринку позичкових капіталів) складається в трансформації бездіяльних коштів у позичковий капітал.

Фінансовий ринок розділяється на грошовий ринок і ринок капіталів. Під грошовим ринком розуміється ринок короткострокових кредитних операцій (до одного року). У свою чергу, грошовий ринок підрозділяється на облікові, міжбанківський і валютний ринки. Структура фінансового ринку ми можемо побачити на малюнку.

Малюнок. Структура фінансового ринку

Ринок капіталів охоплює середньо - і довгострокові кредити, а також цінні папери. Він підрозділяється на ринок цінних паперів (середньо - і довгострокових) і ринок середньо - і довгострокових банківських кредитів. Ринок капіталів служить найважливішим джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів для урядів, корпорацій і банків. Якщо грошовий ринок надає високо ліквідні засоби в основному для задоволення короткострокових потреб у фінансових ресурсах.

Виникнення та обіг капіталу, представленого у цінних паперах, тісно пов’язаний з функціонуванням ринку реальних активів, тобто ринку, на якому відбувається купівля-продаж матеріальних ресурсів. З появою цінних паперів (фондових активів) відбувається нібито роздвоєння капіталу. З однієї сторони, існує реальний капітал, представлений виробничими фондами, з іншої - його відображення у цінних паперах.

Поява цього різновиду капіталу пов’язана з розвитком потреби у залученні все більшого об’єму кредитних ресурсів унаслідок ускладнення та розширення комерційної та виробничої діяльності. Таким чином, фондовий ринок історично починає розвиватися на основі позичкового капіталу, так як купівля цінних паперів означає не що інше, як передачу частини грошового капіталу у позику.

Головним завданням, яке повинен виконувати ринок цінних паперів є, насамперед, забезпечення умов для залучення інвестицій на підприємства, доступ цих підприємств до більш дешевого, порівняно з банківськими кредитами капіталу.

Становлення ринкових відносин, що на сучасному етапі виступає головним фактором стабілізації та піднесення економіки України, передбачає як першочерговий захід оздоровлення фінансової системи. Одним із шляхів досягнення цієї мети є створення ринку цінних паперів. Діючий фондовий ринок виконує функції переміщення капіталу від інвесторів до виробництва, визначення ефективності використання фінансових ресурсів в окремих секторах економіки, перебігу капіталу з однієї галузі в інші тощо.

У такому плані формування та розвиток ринку цінних паперів являє собою об'єктивний процес. Наскільки успішно він буде здійснюватись, наскільки стабільно складатиметься інфраструктура фондового ринку, настільки можна сподіватися на розширення ринкових відносин взагалі, зростання виробництва, покращання добробуту народу.

Нині первинний ринок капіталу лише складається. Та у процесі роздержавлення та приватизації він набуде чинності, постійно розширюючись та поглиблюючись. Зрозуміло, що це потребує певного юридично-правового оформлення, відповідного методичного забезпечення, підготовки висококваліфікованих фахівців ринку цінних паперів.Не менш важливим є застосування передового досвіду країн із розвинутою ринковою економікою стосовно регулювання фінансового ринку. Оскільки обіг цінних паперів у країнах із соціально орієнтованою ринковою економікою має розвинуте правове регулювання. Так, наприклад, у США діють федеральні закони про цінні папери ще з 1933 року. Окрім того держава створює спеціальні органи, які контролюють обіг цінних паперів.

Якщо ж поглянути на стан справ в Україні, то стає зрозумілим, що вітчизняні інвестори, які б хотіли оперувати на ринку цінних паперів, не можуть цього зробити внаслідок недосконалості законодавчих нормативів, які регулюють фінансовий ринок. Оскільки права вітчизняного інвестора майже не захищені від обману.

Дуже важливим є також питання обліку та аналізу операцій з цінними паперами. В сучасних умовах, коли в Україні проходять процеси приватизації та роздержавлення, які у свою чергу пов`язані з акціонуванням власності, нагальною стає проблема становлення ефективної методики обліку операцій з цінними паперами. Це має значення, як в масштабі всієї держави так і в масштабах кожного окремого підприємства, яке оперує з цінними паперами, оскільки методологія обліку повинна забезпечити єдину схему відображення господарських операції в обліку. 3 цим тісно пов’язана й необхідність ефективної методики аналізу економічної ефективності здійснених операцій з цінними паперами, яка передбачає чітку систему розрахункових коефіцієнтів та показників.

Ринкова економіка, при всій різноманітності її моделей, відомих світовій практиці, характеризується тим, що являє собою соціально орієнтоване господарство, що доповняється державним регулюванням. Величезну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і в механізмі їх, регулювання зі сторони держави грають фінанси. Вони невід'ємна частина ринкових відносин і одночасно важливий інструмент реалізації державної політики. Ось чому сьогодні як ніколи важливо добре знати природу фінансів, глибоко розбиратися в умовах їх функціонування, бачити способи найбільш повного їх використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва.

У структурі фінансових взаємозв'язків народного господарства фінанси підприємств займають початкове, визначальне положення, оскільки обслуговують основну ланку суспільного виробництва, де створюються матеріальні й нематеріальні блага і формується переважаюча маса фінансових ресурсів країни.

Управління фінансовими ресурсами підприємства - це сукупність цілеспрямованих методів, операцій, важелів, прийомів впливу на різноманітні види фінансів для досягнення певного результату.

Фінансові ресурси підприємства - це частина грошових коштів у формі прибутків і зовнішніх надходжень, призначених для виконання фінансових зобов'язань і здійснення витрат по забезпеченню розширеного відтворювання.

Фінансові ресурси й капітал являють собою головні об'єкти дослідження фінансів підприємства. В умовах регульованого ринку частіше застосовується поняття "капітал", який є для фінансиста реальним об'єктом і на який він може впливати постійно з метою отримання нових прибутків підприємства. Таким чином, капітал - це частка фінансових ресурсів, введених підприємством в оборот і в дію, що приносять прибутки від цього обороту. У такому значені капітал виступає як перетворена форма фінансових ресурсів.

У такому трактуванні принципова відмінність між фінансовими ресурсами й капіталом підприємства полягає в тому, що на будь-який момент часу фінансові ресурси більше або рівні капіталу підприємства. Однак це не означає, що чим більше розмір капіталу наближається до розміру фінансових ресурсів, тим ефективніше підприємство працює.

У реальному житті рівності фінансових ресурсів і капіталу у працюючого підприємства не буває. Фінансова звітність будується так, що різницю між фінансовими ресурсами й капіталом не можна виявити. Справа в тому, що в стандартній звітності представлені не фінансові ресурси як такі, а їх перетворені форми - зобов'язання й капітал.

У практичній діяльності люди стикаються, як правило, не з категоріями, а з їх, перетвореними формами, тому в стандартній фінансовій звітності з практичної доцільності відбиваються саме вони.

С визначення фінансових ресурсів слідує, що за походженням вони розділяються на внутрішні (власні) і зовнішні (залучені). У свою чергу внутрішні в реальній формі представлені в стандартній звітності у вигляді чистого прибутку й амортизації, а в перетвореній формі - у вигляді зобов'язань перед службовцями підприємства, чистий прибуток являє собою частину прибутків підприємства, яка утвориться після вирахування із загальних сум прибутків обов'язкових платежів - податків, зборів, штрафів, пені, неустойок, частини процентів і інших обов'язкових виплат. Чистий прибуток знаходиться в розпорядженні підприємства і розподіляється за рішеннями її керівних органів.Зовнішні або залучені фінансові ресурси діляться також на дві групи: власні й позикові. Такий розподіл, зумовлений формою капіталу, в якій він вкладається зовнішніми учасниками в розвиток даного підприємства: як підприємницький або як позиковий капітал. Відповідно результатом вкладень підприємницького капіталу є утворення залучених власних фінансових ресурсів, результатом вкладень позикового капіталу - позикових коштів.

Підприємницький капітал являє собою капітал, вкладений (інвестований) у різні підприємства з метою отримання прибутку і прав на управління підприємством.

Позиковий капітал - це грошовий капітал, наданий у борг на умовах повернення й платності. На відміну від підприємницького капіталу позиковий не вкладається у підприємство, передається їй у тимчасове користування з метою отримання процента. Цим видом бізнесу займаються спеціалізовані кредитно-фінансові інститути (банки, кредитні об'єднання, страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні фонди і т.д.).

У реальному житті підприємницький і позиковий капітали тісно пов`язані. Сучасне ринкове господарство вельми диверсифіковане, тобто розосередити як по видах діяльності, так і в просторі. Диверсифікація сьогодні є одним із найважливіших чинників забезпечення стабільності й стійкості ринкового господарства і його фінансової системи. Але поглиблення диверсифікації неминуче веде до ускладнення фінансових потоків і капіталу, розширення застосування у фінансовій практиці спеціальних інструментів, що істотно ускладнює фінансову роботу підприємства.

Усі фінансові ресурси підприємства як внутрішні, так і зовнішні в залежності від часу, протягом якого вони знаходяться в розпорядженні підприємства, діляться на короткострокові (до одного року) і довгострокові (понад одного року). Цей розподіл досить умовний, а масштаб тимчасових інтервалів залежить від фінансового законодавства конкретної країни, правил ведення фінансової звітності, національних традицій.

У реальному житті, тривалий час, капітал у грошовій формі залишатися не може, оскільки він повинен заробляти нові прибутки. Перебуваючи в грошовій формі у вигляді залишків грошових коштів у касі підприємства або на її розрахунковому рахунку в банку вони не приносять прибутків підприємством або майже не приносять. Перетворення капіталу з грошової форми в продуктивну називається фінансуванням.

Прийнято розрізнювати дві форми фінансування: зовнішнє й внутрішнє. Такий розподіл, зумовлений жорстким зв'язком між формами фінансових ресурсів і капіталу підприємства з процесом фінансування.

Ринок цінних паперів, як вже говорилось, це частина фінансового ринку; інша його частина - ринок банківських кредитів. Банк рідко видає кредити більше ніж на рік. Випускаючи цінні папери, можна отримати гроші навіть на декілька десятиліть (облігації) або взагалі у безтермінове користування (акції). Це дає можливість підприємствам залучати обігові кошти, зміцнювати свій фінансовий стан. Тобто цінні папери у сучасній економіці грають дуже важливу роль, як інструмент за допомогою якого можна оперативно залучати «дешеві» гроші.

У сучасних умовах, при недостачі оборотних коштів у підприємств, особливо актуальної є задача пошуку шляхів оперативного і найбільш прийнятного способу залучення фінансових ресурсів.

Отже метою даного дипломного проекту є розгляд, оцінка та аналіз впливу фондового ринку на підприємства в Україні, економічному аналізу інвестицій у цінні папери, а також їх емісії, як джерела для поповнення фінансових ресурсів підприємств.

1 СУЧАСНИЙ РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ ТА ЙОГО РОЛЬ В ФОРМУВАННІ І ПЕРЕРАСПОДІЛІ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ

1.1 Поняття та види цінних паперів

Отже, як вже говорилось, об’єктом фондового ринку є цінні папери. Згідно Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають із цих документів, іншим особам. Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника.

Взагалі існує багато видів цінних паперів, випуск та обіг яких фіксується у відповідних законодавчих актах у різних країн по-різному. Законом України «Про цінні папери і фондову біржу» дано право на випуск та обіг таких видів цінних паперів:

– акції;

– облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;

– облігації підприємств;

– казначейські зобов’язання республіки;

– ощадні сертифікати;

– векселі;

– приватизаційні папери;

– інвестиційні сертифікати.

Усі цінні папери поділяються на первинні і похідні. У якості первинних цінних паперів виступають фондові інструменти, що є правами на майно, грошові кошти, продукцію, землю й інші первинні ресурси (акції, облігації, ощадні сертифікати і т.і.)Похідні цінні папери - це будь-які цінні папери, що засвідчують право власника на покупку або продаж первинних цінних паперів - акцій, облігацій, державних боргових зобов'язань. До числа таких паперів можна віднести опціони, ф'ючерси, варранты.

Нормально функціонуючий ринок цінних паперів складається з двох основних ринків: ринку корпоративних цінних паперів, представленого в основному акціями підприємств і банків, і ринку державних цінних паперів. Ці ринки повинні бути урівноважені.

1.2 Правовий статус цінних паперів. Цінні папери як права на ресурси

Майже усе, що оточує в житті людей, і сама їхня діяльність можуть розглядатися як ресурси і бути об'єктом власності, використання і т.і

Майнові права на ці ресурси можуть відокремлюватися від них і існувати в самостійній речовій формі - у вигляді цінних паперів. Кожному виду ресурсів відповідають свої цінні папери, що, у свою чергу, можуть бути предметом власності, купуватися й продаватися, бути переданими в заставу і т.п.

Таблиця 1.1 Цінні папери, як права на ресурси

Вид ресурсів Відповідні цінні папери (інші грошові документи)

Земля Іпотека, земельний приватизаційний чек (пропонувався для введення в Україні з метою обслуговування приватизації землі)

Нерухомість Акція, іпотека, приватизаційний чек, житловий сертифікат

Продукція Коносамент, що звертається складське свідчення , товарний ф'ючерсний контракт, товарний опціон

Гроші Облігація, вексель, депозитний сертифікат, чек, банківський акцепт і т.п.

Цінні папери Похідні фондові інструменти (варранты, передплатні права, фінансові ф'ючерси, опціони)

Самі цінні папери можуть розглядатися як ресурси, права на які можуть мати самостійне життя, свій фондовий ринок.

При відомих обставинах можуть виникати і цінні папери - права на використання робочої сили, на нематеріальні активи (типу дозволів на експорт - імпорт продукції, право стягування податків, право видання і т.і).

Основою для появи цінного паперу може стати навіть імовірність наступу якоїсь події (наприклад, підвищення чи зниження фондового індексу).

1.3 Фундаментальні властивості цінних паперів

Отже, цінні папери - це права на ресурси, що відокремилися від своєї основи і навіть мають власну матеріальну форму (наприклад, у вигляді паперового сертифіката, запису по рахунках і т.і.).

Однак немає підстави вважати цінними паперами контракт на покупку-продаж будинку постачання партії сировини, договір оренди устаткування і т.п., якщо умови цих угод носять індивідуальний і разовий характер, якщо передача права, що виникають з них, може бути забезпечена тільки складанням нового договору, а не продажем вже укладеного контракту.

Інакше кажучи, як коштовні папери визнаються тільки такі права на ресурси, що відповідають наступним фундаментальним вимогам:

– обертаність

– приступність для цивільного обороту

– стандартність і серійність

– документальність

– регулюємость та визнання державою

– ринковість

– ліквідність

– ризик.

Обертаність - здатність цінного паперу купуватися й продаватися на ринку, а також у багатьох випадках, виступати в якості самостійного платіжного інструмента, що полегшує обіг інших товарів.

Приступність для цивільного обороту - здатність цінного паперу не тільки купуватися й продаватися, але і бути об'єктом інших цивільних відносин, включаючи усі види угод (позики, дарування, збереження, комісії, доручення і т.п.).

Стандартність - цінний папір повинен мати стандартний зміст (стандартність прав, що надає цінний папір, стандартність учасників, термінів, місць торгівлі, правил обліку й інших умов доступу до зазначених прав, стандартність угод, зв'язаних із передачею цінного паперу з рук у руки, стандартність форми цінного паперу і т.п.). Саме стандартність робить цінний папір товаром, здатним обертатися.

Серійність. Стандартність зв'язана з такою якістю цінного паперу як серійність, можливість випуску цінних паперів однорідними серіями, класами. У цьому зв'язку дуже часто як коштовний папір визнаються саме стандартні, серійні документи, що можуть випускатися й обертатися однорідними групами. Відповідно, може бути не визнаний цінним папером документ, за яким стоїть разове, із індивідуальними умовам майнове відношення - документ, що має унікальні реквізити і виражає сугубо індивідуальну, неповторювану угоду.

Документальність. Цінний папір - це завжди документ, незалежно від того, чи існує вона у формі паперового сертифіката або в бездокументарній формі у вигляді запису по рахунках. Документальність додає остаточний, "матеріальний" вигляд товару, називаному цінним папером. Тільки документ може зафіксувати стандартні умови її обігу й використання, забезпечити багаторазовий перехід цінного паперу з рук у руки, як того самого товару, стати доказом правомочності доступу інвестора до прав, наданим цінним папером.Відповідно до сталої правової практики, цінний папір, як документ, повинна містити всі передбачені законодавством обов'язкові реквізити. Відсутність хоча б одного з них волоче недійсність цінного паперу, або переводить даний документ із розряду цінних паперів у розряд інших зобов'язальних документів. Наприклад, відсутність хоча б одного обов'язкового реквізиту може зробити вексель недійсним або перевести його в розряд боргової розписки, відносини по який регулюються замість вексельного - загальногромадянським законодавством.

Регулюємость і визнання державою. Фондові інструменти, що претендують на статус цінних паперів, повинні бути визнані державою в якості таких, що повинне забезпечити їхній гарну регулюємость і, відповідно, довіру публіки до них. Виконання даної вимоги важливо для підтримки суспільної довіри до індустрії цінних паперів, що є найважливішим компонентом сприятливого економічного клімату в країні.

Ринковість. Обертаність указує на те, що цінний папір існує тільки як особливий товар, що, отже, повинен мати свій ринок із властивою йому організацією, правилами роботи на ньому і т.і. Повинні в основній масі належати ринку, бути товарами і ті ресурси, правами на які є цінні папери.

Ліквідність - здатність цінного паперу бути швидко проданій і перетвореній в грошові кошти (у наявній і безготівковій формі) без істотних утрат для власника, при невеликих коливаннях ринкової вартості й витратах на реалізацію.

Ризик - можливості втрат, зв'язані з інвестиціями в цінні папери і неминуче ним властиві.

Виходячи з вищесказаного, можемо сказати, що цінні папери є предметом торгівлі на ринку цінних паперів.

Надалі, детально що таке ринок цінних паперів, його місце у господарському обороті та роль у суспільному відтворенні взагалі.

1.4 Ринок цінних паперів. Його сутність

Як ми знаємо, ринок становить систему товарно-грошових відносин виробників і споживачів матеріальних благ, що керується економічними законами попиту, пропозиції та конкуренції.

Сучасний світ характеризується високим поділом праці, в результаті чого обмін продуктами праці, торгівля стали суспільною необхідністю. Також важливу роль відіграє у процесі господарювання накопичення грошового капіталу. Самому процесу накопичення грошового капіталу передує етап його виробництва. Після того як грошовий капітал створений або вироблений, його необхідно розділити на частину, котра знову направляється у виробництво, і ту частину, котра тимчасово вивільняється. Остання, як правило, і представляє собою вільні грошові засоби виробництва підприємств і корпорацій, що акумулюються на ринку позичкових капіталів кредитно-фінансовими інститутами й ринком цінних паперів. Структура ринку позичкових капіталів складається в основному із двох елементів: кредитно-фінансових інститутів та ринку цінних паперів.

Виникнення та обіг капіталу, представленого у цінних паперах, тісно пов’язаний з функціонуванням ринку реальних активів, тобто ринку, на якому відбувається купівля-продаж матеріальних ресурсів. З появою цінних паперів (фондових активів) відбувається нібито роздвоєння капіталу. З однієї сторони, існує реальний капітал, представлений виробничими фондами, з іншої - його відображення у цінних паперах.

Поява цього різновиду капіталу пов’язана з розвитком потреби у залученні все більшого об’єму кредитних ресурсів унаслідок ускладнення та розширення комерційної та виробничої діяльності. Таким чином, фондовий ринок історично починає розвиватися на основі позичкового капіталу, так як купівля цінних паперів означає не що інше, як передачу частини грошового капіталу у позику.

Головним завданням, яке повинен виконувати ринок цінних паперів являється, насамперед, забезпечення умов для залучення інвестицій на підприємства, доступ цих підприємств до більш дешевого, порівняно з банківськими кредитами капіталу.

Саме слово «фонд» широко використовується для визначення різних за змістом економічних понять, але найчастіше - для визначення суми грошових або матеріальних цінностей, що мають цільове призначення (основні та оборотні фонди, фонд заробітної плати, фонд розвитку виробництва, фонд накопичення, амортизаційний фонд, пенсійний фонд і т.д.). Так само називають і сукупність цінних паперів. Відтак ринок, на якому обертаються (продаються й купуються) цінні папери, називається фондовим.

Саме цінні папери різних типів, видів і різновидів, економічні суб'єкти, ринкова технологія, інфраструктура та ін. є атрибутами фондового ринку.

Ринок цінних паперів як економічна категорія виражає економічні відносини, що виникають під впливом попиту та пропозиції на позичковий капітал, котрий знайшов своє вираження у формі цінних паперів.В Україні, як і в інших країнах з перехідною економікою, оборот цінних паперів стає однією з основних галузей фінансової сфери, без якої даремно сподіватися на нормальне функціонування складного механізму ринкової економіки. Реформування власності супроводжується структурною перебудовою народного господарства і зумовлює створення фондового ринку, а це, у свою чергу, сприяє закріпленню результатів цього реформування.

Конкретна ефективність фондового ринку і цінних паперів залежить від забезпечення таких цілей і розв'язання таких завдань:

1) Акумуляція коштів населення та підприємств (заощаджень, нагромаджень, тимчасово вільного капіталу).

2) Концентрація коштів, створення умов для формування великого капіталу, здатного вирішувати складні економічні завдання.

3) Збільшення частки капітальних вкладень у валовому національному продукті та національному доході, що сприяє оздоровленню й зміцненню фінансової системи держави й створенню необхідних резервів капіталу.

4) Залучення вітчизняного та іноземного капіталу в економіку України в результаті створення механізму інвестування й розширення сфери впливу капіталу на економічні процеси.

5) Оптимізація галузевої, виробничої та регіональної структури з допомогою:

а) міграції капіталу - відтоку з галузей, де є його надлишок, у галузі, де його бракує;

б) переливання капіталу з малорентабельних галузей і регіонів у високорентабельні;

в) вирівнювання норми прибутку на вкладений капітал.

6) Баланс попиту й пропонування капіталу, а відтак і баланс виробництва та споживання матеріальних цінностей.

7) Сприяння приватизації на її завершальному етапі, формування інституту власників і менеджерів, здатних найефективніше розпоряджатися власністю акціонерних товариств.

8) Узгодження майнових державних, інституціональних та індивідуальних інтересів у процесі обігу цінних паперів.

9) Стимулювання виникнення нових господарських інститутів, що відповідають новим економічним відносинам.

10) Стабілізація курсу національної валюти через стримування інфляції, захист інтересів населення й підприємств.

11) Створення конкуренції системі банківського кредиту, що забезпечує поліпшення якості обслуговування клієнтів.

12) Економія суспільних витрат обігу, поліпшення системи взаєморозрахунків підприємств, зниження їх заборгованості, розвиток товарообороту.

13) Сприяння реалізації науково-технічних досягнень через створення акціонерних венчурних фірм і впровадження інших заходів для заохочення використання нової технології.

14) Сприяння збільшенню ефективності управління підприємством, передовсім акціонерним.

15) Сприяння розвиткові самоуправління, зокрема, із допомогою випуску муніципальних облігацій.

16) Створення умов для інтеграції у світову економічну систему, завдяки репродукуванню загальноосвітніх принципів і стандартів функціонування фондового ринку. Забезпечення участі у процесі інтернаціоналізації світового фондового ринку.

Фондовий ринок являє багатогранну своєрідну економічну систему, за допомогою якої економіка функціонує в цілому. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу й невиробничу сфери, структурній перебудові економіки, її реструктуризації, позитивній динаміці соціальної структури суспільства та підвищенню добробуту кожної людини шляхом вільного розпорядження цінними паперами.

Ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредиту і взаємодіє з нею. Наприклад, банки надають посередникам ринку цінних паперів кредити для підписки на цінні папери нових випусків, а ті продають банкам великі блоки цінних паперів для перепродажу і по іншим причинам. В деяких європейських країнах основну посередницьку роль на ринку цінних паперів відіграють найбільші комерційні банки.

Завдання ринку цінних паперів - забезпечити як найбільш повний та швидкий перелив заощаджень в інвестиції (у фінансові активи) по ціні, котра б влаштовувала обидві сторони.

В наслідок того, що кінцевою метою сучасної товарної економіки є одержання прибутку, то будь-яка діяльність у сфері економіки спрямована на збільшення прибутку. Одним із засобів збільшення прибутку є вкладення (інвестування), тому важливо вибрати найбільше доцільний ринок для інвестування капіталу.

Грошові кошти можуть бути вкладені в різні ринки, і на кожному ринку буде мати місце визначений, відмінний від інший приріст, але для вкладення, безсумнівно, потрібно нагромадження, тому важливо знайти початковий капітал або нагромадити його. Звідси можна розглядати ринок із двох боків: з одного боку, як ринок для нагромадження, з іншого боку - як ринок для інвестицій.

Тому що існують різні види ринків для інвестування, ринку цінних паперів приходиться витримувати жорстку конкуренцію, на котру впливає ряд факторів: рівень прибутковості ринку, рівень ризику, рівень оподатковування й ін.Ринок цінних паперів має ряд функцій, що умовно можна розділити на дві групи: загальноринкові функції, властиві звичайно кожному ринку, і специфічні функції, що відрізняють його від інших ринків.

До загальноринкових функцій відносяться такі як:

– комерційна функція, тобто функція одержання прибутку від операції на даному ринку;

– цінова функція, тобто ринок, забезпечує процес складання ринкових цін, їхній постійний рух і т.д.;

– інформаційна функція, тобто ринок, робить і доводить до своїх учасників ринкову інформацію про об'єкти торгівлі і її учасників;

– регулююча функція, тобто ринок, створює правила торгівлі й участі в ній, порядок вирішення споров між учасниками, встановлює пріоритети, органи контролю чи навіть управління і т.д.

До специфічних функцій ринку цінних паперів можна віднести наступні:

– перерозподільну функцію;

– функцію страхування цінових і фінансових ризиків.

Перерозподільна функція умовно може бути розбита на три подфункції:

– перерозподіл коштів між галузями й сферами ринкової діяльності;

– переведення заощаджень, насамперед населення, з непродуктивної у продуктивну форму; фінансування дефіциту державного бюджету на неінфляційній основі, тобто без випуску в обіг додаткових коштів.

Законодавчо первинний ринок цінних паперів визначається як відносини, що складаються при емісії (для інвестиційних цінних паперів) або при укладанні цивільно-правових угод між особами, що приймають на себе зобов'язання по інших цінних паперах, і першими інвесторами, професійними учасниками ринку цінних паперів, а також їхніми представниками.

Таким чином, первинний ринок - це ринок перших і повторних емісій цінних паперів, на якому здійснюється їхнє початкове розміщення серед інвесторів.

Особливістю вітчизняної практики є те, що первинний ринок цінних паперів поки переважає. Ця тенденція пояснюється такими процесами як приватизація, створення нових акціонерних товариств, фінансування державного боргу через випуск цінних паперів, переоформлення через фондовий ринок валютного боргу держави і т.п.

Під вторинним фондовим ринком розуміються відносини, що складаються при обігу раніше емітованих на первинному ринку цінних паперів.

Основу вторинного ринку складають операції, що оформляють перерозподіл сфер впливу вкладень іноземних інвесторів, а також окремої спекулятивної операції.

Найважливіша риса вторинного ринку - це його ліквідність, тобто можливість успішної й великої торгівлі, здатність поглинати значні обсяги цінних паперів у короткий час, при невеликих коливаннях курсів і при низьких витратах на реалізацію.

Вторинний ринок цінних паперів підрозділяється на:

– організований (біржовий) ринок

– неорганізований (позабіржовий) ринок.

Організований або біржовий ринок вичерпується поняттям фондової біржі, як особливого, інституціонально організованого ринку, на якому обертаються цінні папери найбільш високої якості й операції, на якому роблять професійні учасники ринку цінних паперів.

Фондова біржа - це організований ринок для торгівлі стандартними фінансовими інструментами, створювана професійними учасниками фондового ринку для взаємних оптових операцій. Фондова біржа виступає в якості торговельного, професійного і технологічного ядра ринку цінних паперів, крім того, біржа є підприємством.

Будь-яка діяльність на цьому етапі розвитку суспільства повинна бути регулюєма, не є виключенням і ринок цінних паперів. Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів України» передбачає як регулювання діяльності на ринку цінних паперів державними органами, так і спеціальними організаціями, які працюють на ринку цінних паперів. Згідно цього Закону професійна діяльність на ринку цінних паперів - підприємницька діяльність по перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів та організаційному, інформаційному, технічному, консультаційному та іншому обслуговуванню випуску та обігу цінних паперів, що є, як правило, виключним або переважним видом діяльності.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою:

– реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних;

– створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства;

– одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів;

– забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів;

– гарантування прав власності на цінні папери;

– захисту прав учасників фондового ринку;

– інтеграція в європейський та світовий фондові ринки;

– дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства;– запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів;

– контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів.

Крім держави, на рику цінних паперів процес регулювання здійснюється організаціями, які об’єднують професійних учасників ринку, тобто саморегулівними організаціями.

Саморегулівна організація - добровільне об'єднання професійних учасників ринку цінних паперів, яке не має на меті одержання прибутку, створене з метою захисту інтересів своїх членів, інтересів власників цінних паперів та інших учасників ринку цінних паперів та зареєстроване Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Професійна діяльність на ринку цінних паперів - підприємницька діяльність по перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів та організаційному, інформаційному, технічному, консультаційному та іншому обслуговуванню випуску та обігу цінних паперів, що є, як правило, виключним або переважним видом діяльності.

На ринку цінних паперів можуть здійснюватись такі види професійної діяльності:

– торгівля цінними паперами - здійснення цивільно-правових угод з цінними паперами, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені та за свій рахунок із метою перепродажу третім особам (дилерська діяльність);

– депозитарна діяльність - діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів та/або обліку прав власності на цінні папери, а також обслуговування угод із цінними паперами;

– розрахунково-клірингова діяльність - діяльність з визначення взаємних зобов'язань щодо угод із цінними паперами та розрахунків за ними;

– діяльність з управління цінними паперами - діяльність, що здійснюється від свого імені за винагороду протягом визначеного терміну на підставі відповідного договору щодо управління переданими у володіння цінними паперами, які належать на правах власності іншій особі, в інтересах цієї особи або визначених цією особою третіх осіб;

– діяльність з управління активами - діяльність, що здійснюється за винагороду компанією з управління активами на підставі відповідного договору про управління активами, які належать інвесторам на праві власності;

– діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів - збір, фіксація, обробка, зберігання та надання даних, що складають систему реєстру власників іменних цінних паперів, щодо іменних цінних паперів, їх емітентів та власників;

– діяльність по організації торгівлі на ринку цінних паперів - надання послуг, що безпосередньо сприяють укладанню цивільно-правових угод щодо цінних паперів на біржовому та організаційно оформленому позабіржовому ринку цінних паперів.

Професійна діяльність на ринку цінних паперів, у тому числі посередницька діяльність по випуску та обігу цінних паперів, здійснюється юридичними й фізичними особами виключно на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються в порядку, встановленому чинним законодавством та за умови вступу до щонайменше однієї саморегулівної організації.

Учасники ринку цінних паперів - емітенти, інвестори та особи, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів.

До професійних учасників ринку цінних паперів України відносяться:

– торговці цінними паперами;

– реєстратори;

– зберігачі;

– депозитарії;

– інвестиційні фонди та компанії.

1.5 Стан розвитку фондового ринку України у 2001 році

1.5.1 Український фондовий ринок серед інших ринків, що розвиваються

Одним з основних інформаційних джерел, які стосуються ринків цінних паперів, що розвиваються, для міжнародних інвесторів є дані, які збираються та розповсюджуються найавторитетнішим рейтинговим агентством світу Standard & Poor's.

За класифікацією Standard & Poor's Україну віднесено до розділу Frontier (граничний ринок). До групи S&P Frontier, крім України, входять 20 країн (Румунія, Словенія, Хорватія, Болгарія, Естонія, Латвія, Литва та інші).

Порівнюючи, на підставі даних Standard & Poor's, показники місцевого фондового ринку (розраховуються за даними ПФТС) протягом перших двох місяців 2002 р. з аналогічними даними країн пострадянського простору можна побачити, що:

– за рівнем капіталізації Україна знаходиться на 5 місці, поступаючись Хорватії, Словенії, Румунії та Естонії;

– середньомісячний обсяг торгів в Україні нижчий за середньомісячні обсяги торгів Румунії, Словенії, Хорватії, Болгарії, Литви та Естонії;

– більшість індексів країн, які входять до зони Frontier, зросли, що призвело до 4,55% росту індексу Frontier Composite за результатами січня-лютого 2002 року;– 19 українських цінних паперів («Укрнафта», «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», «Стірол», «Київенерго», «Дніпроенерго», «Західенерго», «Донбасенерго», «Центренерго», «Київобленерго», «Миколаївський глиноземний завод», «Харківобленерго», «Запоріжсталь», «Мотор-січ», «Запоріжтрансформатор», «Турбоатом», «Запоріжкокс», «НПЗ «Галичина», «Полтавський ГЗК», «Макіївський металургійний комбінат») станом на 1 березня 2002 р. входили до «корзини» індексу IFCG Frontier Comp.

Таблиця 1.2 Фондовий ринок країн, які входять до Frontier Market, січень-лютий 2002 р.

Показник\країна Україна Румунія Словенія Хорватія Болгарія Литва Естонія Латвія

Капіталізація, US$ млн. 1468,2 2177,1 2763,6 3240,9 508,5 1124,3 1624,9 616,2

Середньомісячний обсяг торгів, USD млн. 3,22 20,78 69,63 21,06 21,49 12,76 30,61 1,1

Місцевий індекс: 42,67 797,8 2214,8 1197,1 - 940,3 174,1 181,5

— зміна (%, порівняно з початком року) 0,05 5,68 2,93 15,69 - 9,92 20,98 -9,43

* Дані S&P

Таблиця 1.3 Стан фондового ринку України, лютий 2002р

2001 2002

Показники ринку Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень Січень Лютий

Кількість компаній у лістингу 121 133 131 138 131 136 -

Капіталізація ринку (грн.) 10154,7 12421,2 9802,2 8477,5 7252,6 7812,9 -

Капіталізація ринку ($) 1903,4 2331,7 1850,6 1600,9 1364,9 1468,2 -

Обсяг торгів (грн.) 157,2 84,5 94,5 55,5 123,9 17,1 -

Обсяг торгів ($) 29,5 15,9 17,8 10,5 23,3 3,2 -

Коефіцієнт оборотності (%) 1,7 0,8 0,9 0,6 1,6 0,2 -

2001 2002

Показники ринку Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень Січень Лютий

Індекс ПФТС 52,5 48,3 41,3 40,9 44,5 43,9 42,7

% зміна 1,4 -7,9 -14,5 -0,9 8,8 -1,3 -2,9

Обмінний курс (кінець періоду) 5,3350 5,3270 5,2969 5,2955 5,3135 5,3214 5,3225

% зміна 0,2 0,2 0,6 0,0 -0,3 -0,2 0,0

Індекси S&P/IFCG

Індекс ціни 29,2 28,3 23,2 23,1 23,8 24,3 24,6

% зміна -1,2 -3,1 -17,8 -0,5 2,9 2,2 1,2

Індекс доходності 29,2 28,3 23,2 23,1 23,8 24,3 24,6

% зміна -1,2 -3,1 -17,8 -0,5 2,9 2,2 1,2

Показники індексу S&P\IFCG

Кількість акцій 11 11 11 11 19 19 19

Вага IFCG Frontier Comp. (%) 1,57 1,58 1,33 1,31 2,39 2,41 2,36

Частина капіталізації ринку (%) 13,1 10,4 10,7 12,3 19,9 18,9 -

Частина обсягів торгів (%) 76,5 60,2 36,4 5,0 9,2 52,8 -

Співвідношення ціна/чистий доход 5,1 4,9 4,0 4,0 14,6 14,9 15,8

Співвідношення ціна\балансова вартість 0,4 0,4 0,3 0,3 0,3 0,3 0,3

Доход від дивідендів%) 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0

Таблиця 1.4 Найбільш ліквідні цінні папери

Місце Назва цінного паперу S&P/IFCG ринкова капіталізація ($ млн.) Частка ринку (%) Частка в S&P Comp. індексі (%) % зміна ціни ($) Перехресне утримування

1 Укрнафта 100,87 35,98 0,85 -0,81 0,5000

2 Миколаївський глиноземний завод 34,11 12,17 0,29 -0,02 0,6000

3 Стірол 32,86 11,72 0,28 9,07 0,7164

4 Київенерго 22,4 7,99 0,19 -0,02 0,5000

5 Маріупольський металургійний к-т ім. Ілліча 12,09 4,31 0,1 -0,02 0,1889

6 Запоріжсталь 10,43 3,72 0,09 -0,02 0,3083

7 Мотор-Січ 10,04 3,58 0,08 -0,02 0,4285

8 Запоріжкокс 9,84 3,51 0,08 102,14 0,2025

9 Запоріжтрансформатор 7,13 2,54 0,06 -0,02 0,3181

10 Харківобленерго 6,18 2,21 0,05 28,65 0,2396

11 Турбоатом 5,57 1,99 0,05 -0,02 0,2478

12 Західенерго 5,49 1,96 0,05 -37,51 0,4900

13 Київобленерго 4,57 1,63 0,04 -25,02 0,1263

14 НПЗ Галичина 4,4 1,57 0,04 -0,02 0,2500

15 Полтавський ГЗК 4,24 1,51 0,04 -0,02 0,2162

16 Донбасенерго 3,92 1,4 0,03 -0,02 0,5278

17 Центренерго 3,15 1,13 0,03 -0,02 0,1420

18 Дніпроенерго 3,01 1,07 0,03 2,54 0,2171

19 Макіївський металургійний к-т 0,04 0,01 0,00 -0,02 0,0120

S&P\IFCG індекс України 280,34 100 2,36 1,23

1.5.2 Емісійна діяльність на ринку цінних паперів

За даними Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, за 12 місяців поточного року було зареєстровано випусків акцій на загальну суму 14459,943 млн.грн.

Малюнок 1.1 Обсяг випуску акцій, зареєстрованих у 2000-2001 роках

У грудні 2001 року зареєстровано 73 випусків акцій на загальну суму 785,125 млн.грн. Сумарна вартість акцій у грудні, випущених із метою залучення коштів склала 499,691 млн.грн. - 63,7% від загального обсягу зареєстрованих випусків (таблиця 1.5). Протягом останніх місяців найбільші обсяги випуску акцій відбувалися у підприємств, які знаходяться у процесі приватизації та корпоратизації.

Таблиця 1.5 Кількість та обсяг випусків акцій, зареєстрованих у 2001 році (млн.грн.)

Період Обсяг випусків акцій

І кв. 6514,807

ІІ кв. 713,965

ІІІ кв. 4496,67

IV кв. 2735,5

Усього 14459,94

Таблиця 1.6 Обсяги випусків акцій зареєстрованих центральним апаратом ДКЦПФР у 2001 році (млн. грн.)

Місяць Загальні підстави Індексація Акції ЗАТ Холдінгові компанії Реор

ганіз

ація

товар

иств Приватизація та корпоратизація Усього

Січень 159,166 98,829 62,251 0 2,791 0 323,037

Лютий 79,629 31,21 17,41 5 593,63 51,351 0 5773,229Березень 40,678 258,71 93,063 2,201 8,306 15,583 418,541

Квітень 38,464 13,006 67,321 0 14,072 0 132,863

Травень 54,322 26,675 118,666 0 57,409 45,051 302,123

Червень 43,156 16,195 60,445 0 4,307 154,876 278,979

Липень 164,451 20,313 72,848 1384,659 39,687 472,05 2154,008

Серпень 55,146 16,589 73,109 0 120 406,771 671,615

Вересень 20,989 55,517 73,87 131,923 17,045 1188,703 1670,047

Жовтень 125,639 21,005 131,43 301,727 3,17 327,557 910,528

Листопад 131,787 17,29 44,297 620,403 4,26 221,811 1039,848

Грудень 385,391 106,716 114,3 0 62,54 116,178 785,125

Усього 1480,818 682,055 929,01 8 034,54 384,938 2948,58 14459,943

Найбільші за обсягами зареєстровані випуски акцій належать таким емітентам:

1. ЗАТ АКБ "Донкредитінвест"

2. ВАТ "Ордженікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат"

3. ВАТ Концерн "Галнафтогаз"

4. ВАТ Чорноморський регіональний центр туризму (м. Одеса)

Малюнок 1.2 Обсяги випусків акцій у 2001р.

Також за 12 місяців минулого року було зареєстровано 48 випусків облігацій на суму 641,467 млн.грн. (таблиця 1.7).

Таблиця 1.7 Обсяги та кількість випуску облігацій, зареєстрованих протягом 12 місяців 2001р

Місяць Обсяги випусків

облігацій (млн.грн.) кількість

підприємства банки сумарний обсяг

випусків облігацій

Січень 17,8 0 17,8 4

Лютий 20 0 20 2

Березень 43,7 0 43,7 2

Квітень 22 0 22 4

Травень 1 0 1 1

Червень 0 23 23 1

Липень 43,7 7,9 51,7 7

Серпень 166,95 0 166,95 6

Вересень 0,2 19,97 20,2 8

Жовтень 37,8 42,35 4

Листопад 31,5 22,5 54 5

Грудень 178,767 0 178,767 4

Усього 563,417 73,37 641,467 48

Малюнок 1.3 Кількість та обсяги випуску облігацій, зареєстрованих протягом 2001р

1.5.3 Інфраструктура ринку цінних паперів

Станом на 01.10.2001 р. в Україні зареєстровано 363 суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють виключний вид діяльності щодо ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (на 01.01.2000 р. їх кількість становила 357). Реєстратори обслуговують 17948 випусків іменних цінних паперів, ведуть реєстри акціонерів 17641 акціонерному товариству та обслуговують понад 18 мільйонів власників іменних цінних паперів.

Регіональне представництво реєстраторів власників іменних цінних паперів сформувалося у попередні роки. Більшість з них знаходиться у промислово розвинутих регіонах де сконцентрована переважна більшість емітентів іменних цінних паперів.

У ІІІ кварталі 2001 року позитивне співвідношення кількості реєстраторів, які надали звітність, до кількості емітентів із якими укладено угоди на ведення реєстрів, спостерігалося у 11 регіонах. Серед них слід виділити три регіони: Київську область та м. Київ - 30,66%, Харківську область - 8,09% та Дніпропетровську область - 8,01%.

У більшості регіонів підпорядковані підрозділи реєстраторів мають значний вплив на здійснення діяльності щодо ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Особливо виділяються три регіони, де кількість діючих підпорядкованих підрозділів реєстраторів переважає над кількістю діючих суб'єктів підприємницької діяльності, так у Волинській області зареєстровано 3 реєстратори та 9 підпорядкованих підрозділів, у Закарпатській області 3 та 5 відповідно, у Сумській області 3 та 6. У той же час частка реєстраторів, які зареєстрували підпорядковані підрозділи, у загальній кількості реєстраторів складає 5,8% (малюнок 1.4).

Малюнок 1.4 Кількість реєстраторів, що зареєстрували підпорядковані підрозділи

Аналіз малюнка (діаграми) свідчить, що здійснення діяльності шляхом залучення підпорядкованих підрозділів реєстраторів, найбільш характерно для банківських установ, що мають ліцензію на право здійснення діяльності щодо ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

У ІІІ кварталі 2001 року спостерігалась тенденція щодо збільшення кількості номінальних утримувачів у системах реєстрів. Зміни, що відбуваються, насамперед пов'язані з поступовим збільшенням пакетів акцій приватизованих підприємств, із розвитком інститутів зберігачів, депозитаріїв та створенням сприятливих умов для обігу цінних паперів у бездокументарній формі. Також спостерігається тенденція до поступового скорочення кількості емітентів, які ведуть власний реєстр іменних цінних паперів.

Станом на 1.10.2001р. за даними Управління ліцензування дозволів на здійснення депозитарної діяльності мали 81 зберігач та один депозитарій.

У регіональному аспекті діючі зберігачі цінних паперів представлені у таблиці 1.8.

Таблиця 1.8 Діючі зберігачі цінних паперів у регіональному аспекті

№ з/п Область Кількість %

1. м.Київ та

Київська область 55 67,9

2. Дніпропетровська 5 6,2

3. Донецька 4 5,0

4. Одеська 3 3,7

5. Харківська 2 2,5

6. Луганська 1 1,2

7. Львівська 2 2,5

8. Ів.-Франківська 1 1,2

9. Запорізька 1 1,2

10. Полтавська 2 2,5

11. Закарпатська 1 1,2

12. Тернопільська 1 1,2

13. Чернігівська 2 2,5

14. АРК м.

Севастополь 1 1,2

Усього: 81 100Необхідно відмітити, що суб"єкти підприємницької діяльності, які здійснюють зберігання цінних паперів зареєстровані не у всіх регіонах України, а лише у 14 з 25. Крім того 67,9% від загальної кількості зберігачів зареєстровано у м. Києві та Київський області.

За даними наданими депозитарієм "Міжрегіональний фондовий союз" (надалі "МФС") загальна кількість цінних паперів, депонованих емітентами у депозитарії, складає 33 282 331 270 шт., що становить 39,7% від загальної кількості цінних паперів, які знаходяться у зберігачів. Станом на 01.10 .01 "МФС" відкрив 81 рахунок зберігачам та 570 рахунків емітентам цінних паперів, в тому числі 50 у III кварталі поточного року.

За даними звітів у III кварталі 2001року зберігачами відкрито 73 910 рахунків власникам цінних паперів. У другому кварталі 2001 року власникам цінних паперів було відкрито 40 249 рахунків, тобто за звітній період було відкрито на 33 661 рахунок більш ніж у II кварталі 2001 року.

Станом на 1.10.2001р. за даними, що надані депозитарними установами, загальна кількість рахунків у цінних паперах становить 850 024 рахунки у цінних паперах, обслуговується 7 684 випусків цінних паперів у кількості 83880870547 шт.

Зміни в діяльності зберігачів у III кварталі порівняно з II кварталом 2001 року наведені у таблиці 1.9.

Таблиця 1.9 Порівняння показників діяльності зберігачів у ІІ та ІІІ кварталі 2001 року

Звітній

період Кількість

рахунків

всього

(шт.) Відкрито

рахунків

(шт.) Обслуговується

випусків

ЦП

(шт.) Кількість

ЦП

(шт.)

III кв.2001 850 024 73 910 7 684 83 880 870 547

II кв.2001 799 950 40 249 7 559 59 481 217 652

Таким чином, із таблиці видно, що в порівнянні з другим кварталом 2001 року у III кварталі відбулися позитивні зміни, а саме:

– кількість рахунків у цінних паперах, що відкриті у звітному кварталі збільшилась на 33 661 рахунок;

– на 125 випусків цінних паперів у III кварталі обслуговується більш ніж у II кварталі 2001р.;

– обслуговується більш ніж у II кварталі 2001р на 24 399 652 859 шт. цінних паперів.

Станом на 1 жовтня 2001 року діючі дозволи на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів мали 822 суб'єкти підприємницької діяльності.

Розподіл торговців цінними паперами за регіональною ознакою було сформовано у попередні звітні періоди. Станом на 1.10.2000 року кількість ТЦП складала величина 857, а станом на 1.10.2001 року ця величина складала822.

Разом із тим, за даними ІІІ кварталу 2001 року, процентне співвідношення кількості ТЦП за регіонами залишилось майже без змін.

Таблиця 1.10 Обсяги виконаних угод по регіонах у відсотковому відношенні до загального обсягу виконаних угод по періодах

2000 рік 2001 рік

Назва регіону І кв. ІІ кв. ІІІ кв. ІV кв. І кв. ІІ кв. ІІІ кв.

Київ та

Київська обл. 45,48 52,7 47,8 51,6 52,47 60,38 56,8

Дніпропетровська обл. 8,64 23,71 29,7 21,8 17,24 12,83 21,1

Донецька обл. 3,61 4,8 7,9 11,6 11,57 10,85 10,1

Харківська обл. 9,72 5,48 4,48 5,48 3,86 4,79 3,1

Запорізька обл. 4,18 7,14 3,31 2,5 4,94 5,26 2,69

Одеська обл. – – 1,55 2,52 3,84 2,2 2,25

Миколаївська обл. – – – – 2,30 - -

Полтавська обл. - - - - - - 1,42

За даними таблиці 1.10 можна спостерігати як змінюються обсяги виконаних угод по звітних періодах серед регіонів - "лідерів". У порівнянні з ІІ кварталом 2001 року у процентному відношенні збільшили обсяги виконаних угод лише торговці цінними паперами Дніпропетровського регіону.

Значно зменшився цей показник у порівнянні з ІІ кварталом 2001 року по Київському, Харківському та Запорізькому регіонах.

Аналізуючи обсяги виконаних угод у ІІІ кварталі 2001 року, можна зробити висновок, що майже 81% ТЦП, що здійснювали діяльність зосереджені у семи регіонах України. На їхню долю припадає майже 97,46% обсягів виконаних угод, а на вісімнадцять інших регіонів припадає 2,54% від загального обсягу виконаних угод. Дані таблиці 12 дають можливість співставлення кількості працюючих торговців, зареєстрованих у регіоні та обсяги виконаних ними угод по кварталах 2001 року.

Аналізуючи таблицю 1.10 слід звернути увагу на те, що у ІІІ кварталі 2001 року значно збільшився обсяг виконаних угод одного середньостатистичного торговця цінними паперами, ця величина складала 27,78 млн.грн. а у ІІ кварталі цього ж року обсяг виконаних угод на одного торговця цінними паперами припадав лише 21,38 млн.грн. Особливо цей показник збільшився по Дніпропетровському регіону, так на одного ТЦП припадає 62,65 млн.грн., що у 2,1 раза більше ніж у ІІ кварталі поточного року.

Збільшення обсягів на одного торговця цінними паперами відзначалось також по Київському, Донецькому та Одеському регіонах. Зменшився показник по обсягах виконаних угод на одного торговця цінними паперами по Харківському та Запорізькому регіонах.У ІІІ кварталі 2001 року до "регіонів - лідерів" вперше увійшов Полтавський регіон. Значно відрізняється величина обсягу виконаних угод по семи зазначених регіонах на одного середньостатистичного торговця цінними паперами (33,5 млн.грн.) від такої ж величини по 18 інших регіонах (3,54 млн.грн.).

Аналізуючи наведені дані можна зробити висновок, що на фондовому ринку зменшується кількість виконаних угод і поступово збільшуються обсяги виконаних угод, тобто зменшуються дешеві замовлення та зменшується кількість угод по викупу цінних паперів у фізичних осіб.

Протягом грудня 2001 року на організаторах торгівлі було укладено угод із купівлі-продажу цінних паперів на суму 2505,492 млн.грн., що на 1636,862 млн.грн. більше ніж у попередньому періоді. Обсяги торгів фінансовими інструментами у 2001р. можна побачити з таблиці 1.11

Таблиця 1.11 Обсяги торгів на організованому ринку за фінансовими інструментами (млн. грн.)

Органі

затори

торгі

влі Первинний Вторинний Разом

Акції Век

селі Облі

гації Усього

первин

ний Акції Векселі Інвес

тиці

йні

серти

фіка

ти ОВДП Дерива

тиви Усь

ого

вторин

ний

УФБ 1,08 1,085 0 2,165 0,004 0 0 0 0 0,004 2,168

КМФБ 3,364 0 0 3,364 0 0 0 0 0 0 3,364

ДФБ 0 0 0 0 0,0435 0,028 0 0 0 0,071 0,071

ПФБ 0,100 0 0 0,100 0,015 0 0 0 0 0,015 0,115

УМВБ 0,00006 0 0 0,00006 0 0 0 0 0,032 0,032 0,032

УМФБ 0 0 0 0 8,696 0 0 0 0 8,696 8,696

КФБ 0,505 0 0 0,505 0 0 0 0 0 0 0,505

ПФТС 3,961 0 0 3,961 189,247 0,891 0 2288,427 0 2486,58 2490,541

ПТІС 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0

Усього 9,01 1,085 0 10,095 198,004 8,935 0 2288,427 0,032 2495,397 2505,492

Малюнок 1.5 Структура торгів на первинному ринку

Малюнок 1.6 Структура торгів на вторинному ринку

1.5.4 Загальна характеристика учасників ринку цінних паперів Одеської області

За даними Одеського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку:

– Акціонерних товариств, зареєстрованих на території області - 1317, у т.ч.: ВАТ - 571, що складає 43,3% від загальної кількості АТ, ЗАТ - 746 або 57,7%.

– Торговців цінними паперами - 32.

– Інвестиційних компаній - 4, інвестиційних фондів - 3.

– Зберігачів - 4, у т.ч. 3 комерційні банки, 1 торговець цінними паперами.

– Незалежних реєстраторів - 16, філій незалежних реєстраторів - 5.

– Емітентів, що мають дозвіл на право ведення власного реєстру - 53 .

– Кількість та обсяг зареєстрованих емісій акцій за 2001р. - 72 на суму 195 543,617 тис. грн.

– Кількість акціонерних товариств, що зареєстрували випуск акцій - 926, із них: 504 - відкритих, що складає 54,5% від загальної кількості, 422 - закритих, що складає - 45,5%.

З 829 акціонерних товариств, які визначилися з формою випуску акцій станом на 01.01.2001р.: документарну форму випуску акцій обрали 706 емітентів або 85,2%, бездокументарну - 123 або 14,8%. Не визначились з формою випуску акцій 555 акціонерних товариств, що пояснюється фінансовими труднощами, порушенням справ про банкрутство.

Із 799 акціонерних товариств, які ведуть реєстри: передали ведення реєстрів до незалежних реєстраторів 732, що складає 91,7%, самостійно ведуть власні реєстри 67 акціонерних товариств, що складає 8,3% .

У тому числі із 427 відкритих акціонерних товариств: - 380 передали ведення реєстрів до незалежних реєстраторів, що складає 89,0%, - самостійно ведуть власні реєстри 47 відкритих акціонерних товариств, що складає 11,0%, із 372 закритих акціонерних товариств: - 352 передали ведення реєстрів до незалежних реєстраторів, що складає 94,7%, - самостійно ведуть власні реєстри 20 закритих акціонерних товариств, що складає 5,3%.

Кількість та обсяг зареєстрованих емісій акцій - 49 на суму 178 178,024 тис. грн.

Кількість акціонерних товариств, що зареєстрували випуск акцій - 975, із них: 520 відкритих, що складає 53,4% від загальної кількості, 455 - закритих, що складає 46,6%.

Із 869 акціонерних товариств, які ведуть реєстри: передали ведення реєстрів до незалежних реєстраторів 816, що складає 93,9%, самостійно ведуть власні реєстри 53 акціонерних товариств, що складає 6,1%.

В тому числі із 462 відкритих акціонерних товариств: - 427 передали ведення реєстрів до незалежних реєстраторів, що складає 92,5%, - самостійно ведуть власні реєстри 35 акціонерних товариства, що складає 7,5%, а із 407 закритих акціонерних товариств: - 389 передали ведення реєстрів до незалежних реєстраторів, що складає 95,6%, - самостійно ведуть власні реєстри 18 акціонерних товариства, що складає 4,4%.

Не привели діяльність з обліку прав власності на іменні цінні папери до вимог чинного законодавства 106 акціонерних товариств.

Із 899 акціонерних товариств, які визначились з формою випуску акцій: - документарну форму обрали 761, що складає 84,7%, - бездокументарну форму - 138 або 15,3%.Протягом 10 місяців поточного року 21 емітенту області проведено обмін свідоцтв про реєстрацію випуску цінних паперів, із них: 19 обрали документарну форму випуску акцій, 2 - бездокументарну.

В Одеському територіальному управлінні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку питанню звернень громадян приділяється значна увага, забезпечується кваліфікований та своєчасний розгляд звернень громадян і юридичних осіб, керівництвом теруправління здійснюється особистий прийом.

Торгівля цінними паперами на фондовому ринку Одеській області

Торгівля цінними паперами на фондовому ринку Одеської області протягом 11 місяців 2001 року здійснювалась на фондових біржах та позабіржовому ринку.

На території Одеської області діє Південно-Українська філія УФБ та Одеська міська філія УФБ.

Весь біржовий обіг Південно-Української філії УФБ складали аукціонні торги з продажу державних пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації.

Обсяг торгів за 2000 рік склав 8 284 002,01 грн., кількість проданих акцій - 40 314 225 шт. акцій.

Протягом 2000 року на Південно-Українській філії УФБ було придбано 24 пакета акцій відкритих акціонерних товариств, із них: за номінальною вартістю - 6 пакетів; вище номінальної вартості - 1 пакет; нижче номінальної вартості - 17 пакетів.

Обсяг торгів станом на 01.11.2001 р. склав 3 111 835,96 грн., кількість проданих акцій - 22 199 771 шт. акцій.

Протягом 10 місяців 2001 року на Південно-Українській філії УФБ придбано 7 пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, із них: за номінальною вартістю - 2 пакета; нижче номінальної вартості - 5 пакетів. Фізичними особами придбано - 3 пакета. Юридичними особами - 4.

Торги на Одеській міській філії УФБ не відбувались протягом останніх 3 років у зв'язку з чим, загальними зборами акціонерів ЗАТ "Українська фондова біржа", які відбулись 25 травня 2001 року, було прийняте рішення про припинення діяльності та ліквідацію Одеської міської філії УФБ.

Інвестиційний клімат Одеської області

Одним із приоритетних напрямків розвитку економіки та залучення інвестицій до Одеської області на 2002 рік має бути приватизація санаторно-курортних комплексів, будинків відпочинку, дитячих таборів та готельних комплексів.

В Одеський області розташовано біля 40 (сорока) санаторно-курортних комплексів, 15 (п'ятнадцяти) пансіонатів та будинків відпочинку, 15 (п'ятнадцяти) оздоровчих дитячих таборів, 30 (тридцяти) готельних комплексів, які в більшості знаходяться на балансах фінансово-неспроможних підприємств та установ. У зв'язку із скрутним фінансовим становищем ці підприємства та установи не мають можливостей на утримання підвідомчих закладів, що в свою чергу призводить до розкрадання майна, виділення ділянок під приватне будівництво та надання приміщень в оренду комерційним структурам (бари, ресторани, казино, сауни та інше). Таким чином, санаторно-курортні комплекси, пансіонати, будинки відпочинку, оздоровчі дитячі табори, готельні комплекси використовуються комерційними структурами не за призначенням.

В цьому випадку було б необхідно розробити спеціальну програму приватизації для вищезазначених закладів з обов'язковим урахуванням таких питань щодо залишення за державою (в особі Облдержадміністрацій) контрольних пакетів акцій, із можливістю створення Державної холдінгової компанії, аукціонного продажу акцій на умовах інвестиційних зобов'язань, збереження профілю закладів не менш ніж 20-50 років.

Специфіка Одеського регіону зумовлена геополітичним становищем, яке обумовлено наявністю 7 портів, що сприяє розвитку торгівлі, економічних відносин та залученням фінансових потоків. Важливим напрямком розвитку фондового ринку може буди залучення грошових коштів від фізичних осіб банками під конкретні інвестиційні проекти (це може бути будування транспортних магістралей напрямку Рені- Ізмаїл - Одеса - Київ, що дасть змогу більшому вантажному потоку на території України з портів до центру та в інші регіони України і дозволить створити додаткові робочі місця). Але ж, з метою досягнення суттєвих результатів в цьому напрямку та подальшого розвитку зазначеного проекту він повинен бути регламентований на законодавчому рівні, бути прозорим з моменту залучення коштів до моменту їх використання та виконання обов'язків перед інвесторами (фізичними особами).

Враховуючи те, що Одеський регіон - це регіон, в якому існують всі сприятливі умови для розвитку овочева - переробної (консервної) промисловості, доцільно було б здійснювати інвестування саме в цьому напрямку. Для цього необхідним є виділення пільгових кредитних коштів для оновлення основних засобів та відродження виготовлення традиційних видів продукції.Для сприяння розвитку молочної та м'ясної промисловості в регіоні необхідно усунути недоліки, які призводять до розвалу цих видів промисловості. В зв'язку з тим, що в пілотному проекті приватизації м'ясної та молочної промисловості не було враховано перспективи майбутнього розвитку, підприємства приватизовані цілими виробничо-промисловими комплексами, що включають у себе декілька об'єктів. При цьому, великі інвестиції у молочну та м'ясну промисловості Одеської області залучені не були. Методика реорганізації шляхом поділу чи виділення дуже ускладнена і це перешкоджає розвитку інвестиційного бізнесу кожного окремого об'єкту.

На економіку регіону значно впливають такі великі підприємства як ВАТ "Ексімнафтопродукт" та ВАТ "Лукойл" - Одеський нафтопереробний завод", ЗАТ "Синтез - Ойл" які мають питому вагу за обсягами виробництва та є інвестиційна - привабливими підприємствами.

Емісія облігацій місцевих позик може забезпечити можливість зниження вартості обслуговування внутрішнього боргу, залучення до економіки регіону коштів іноземних інвесторів та, що більш важливо, сприяє заощадженню коштів населення в інвестиції.

Кошти, які залучені від муніципальних облігацій, можуть бути спрямовані на конкретні програми (дешеві кредити працюючим підприємствам, будівництво нових підприємств і т.д.), що сприятиме створенню нових робочих місць, збільшенню податкових надходжень, зменшенню соціальної напруги та розвитку інфраструктури фондового ринку регіону.

Крім емітентів (місцевих органів влади) зацікавленими учасниками виступають інвестори та посередники, включаючи інфраструктурних учасників - депозитарії, біржі, торгівельні системи.

Залучення інвестицій за 2000 рік

Загальний обсяг інвестицій становить 351 386,71 тис.грн.

З них:

Промисловість - 284 200, 89 тис. грн., що складає 80,9 % від загальної суми

Агропромисловий комплекс - 14 775,71 тис. грн., що складає 4,2 %

Банки - 32 895 тис. грн., що складає 9,4 % від загальної суми

Страхові компанії - 1 436,40 тис. грн., що складає 0,4 % від загальної суми

Транспорт - 22 522 грн., що складає 0,1 % від загальної суми

Будівництво - 160 736 грн., що складає 0,5 % від загальної суми

Інше (оптово-роздрібна торгівля, науково-дослідницька діяльність і т.п.) - 162 461 грн., що складає 4,6 % від загальної суми.

Залучення інвестицій за 2001 рік

Загальний обсяг інвестицій становить 547 172,9 грн.

З них:

Промисловість - 114 770,15 грн., що складає 21 % від загальної суми

Агропромисловий комплекс - 8 553,6 грн., що складає 0,2 %

Банки - 307 575 грн., що складає 56,2 % від загальної суми

Страхові компанії - 2 930,15 грн., що складає 5,4 % від загальної суми

Інше (оптово-роздрібна торгівля, науково-дослідницька діяльність і т.п.)- 9 46 708,9 грн., що складає 17,3 % від загальної суми

1.6 Внутрішні джерела збільшення інвестицій в економіку України

Одним із головних факторів зростання ВВП є рівень обсягу інвестицій в економіку. За останній період існування СРСР (1980-1990 рр.) питома вага реальних капіталовкладень у валовому національному доході перевищувала 30%, що таким чином забезпечувало середньорічний.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать