Акрополь

Украина

Ноябрь 2004 г.

Афінський Акрополь почав забудовуватись ще у 2 тисячолітті до н.е. під час греко-персидських війн (480-479) роки до н.е.) він був повністю зруйнований, пізніше під керуванням скульптора і архітектора Фідія почалось його відновлення і реконструкція. Акрополь відносять до таких місць, по які говорять що вони бездоганні і неповторні. Але не питайте чому. Ніхто вам не зможе відповісти. Його можна виміряти, можна навіть перерахувати навіть усі його камені. Стіни Акрополя круті і обривисті Акрополь – великий подовгуватий горб, що возвеличується над містом і храмами що його вінчають, присвяченими покровительниці міста Афіні – богині мудрості и праці. Як всяка справжня архітектура, комплекс Акрополя органічно пов’язаний з навколишнім ландшафтом. Єгипетські піраміди добрі тим, що вони у пустелі. Афінський Акрополь прекрасний у співвідношенні з простором Середземного моря і блакитними силуетами архіпелагу.

Побудований заново в епоху Перікла, тобто вже після закінчення греко-перських війн, Акрополь був і святилищем і укріпленням, і загальним центром; тут зберігалась державна казна, поміщалась бібліотека і картинна галерея.

На свято в честь Афіни (так звані Великі Панафінеї) після кінних і гімнастичних змагань, після змагань співаків і музикантів наступав самий величний момент – всенародний похід на Акрополь.

Йшли вершники на конях, шли воїни в латах, молоді атлети.

Дівчата і юнаки вели жертовних тварин, везли з собою модель священного панафінейського корабля прикріпленим до його щогли розкішний пеплосом – покривало що призначався в дар Афіні. Свято закінчувалось загальним святом на Акрополі.

Чотири великих творів стоять і понині там на горбі зі скелястими схилами. Широка зигзагоподібна дорога веде від підніжжя гори до єдиного входу. Це Пропілеї монументальні ворота з колонами в доричному стилі з широкими сходами. Їх спорудив архітектор Мнесікл у 437-432 роках до н.е. Але перш ніж зайти у ці величні ворота, кожен поневолі оглядається в право. Там, на високому п’єдесталі бастіону, що колись охороняв вхід у Акрополь, велечіє храм богині перемоги Ніки Аптерос, – Безкрилій Перемозі, що прикрашена іонічними колонами. (Ніка – крилата діва ототожнює перемогу, - рахувалась одним з атрибутів Афіни; тут афіняни побажали зобразити її безкрилою, щоб вона не змогла полетіти з міста). Це справа рук архітектора Каллікрата (друга половина 5 ст. до н.е.). Храм – легкий, повітряний, надзвичайно прекрасний – виділяється своєю білизною на синьому фоні неба. Храм Ніке стоїть на виступі скали. Він ледь повернутий в сторону Пропілей і грає роль маяка для процесій, огинаючих скелю.

Пройшовши через Пропілеї, процесія опинялась на великій площі, тут перед нею возвеличувалась восьмиметрова статую Афіни-Войовниці з бронзи, відлита скульптором Фідієм. Вона була центром всього ансамблю, блиск її списа, відбивали сонячні промені, виднілися здалеку з моря і це був першим привітним сигналом кораблям, що наближався до афінського порту. В середині, справа, ті, що заходили на площу бачили Парфенон.

Парфенон – головна і сама більша споруда Акрополя присвячена Афіні Парфенос – Афіні Діві. Історія зберегла імена цих зодчих – Іктин і Каллікрат, вони збудували Парфенон в 447-438 р. до н.е. Весь з світлого мармуру, в оточенні сорока шести дорійських колон, Парфенон дійсно являється втіленням незайманої чистоти і строгості. Від Пропілей він видний з кута, так що зразу сприймається не фасадне, а як об’ємне пластичне ціле; видно дві його сторони – коротка, увінчана фронтоном з скульптурами що зображували спор Посейдона і Афіни, і довга, що йшла по діагоналі, що манила глядачів до східного входу в храм, де знаходився вівтар Афіни. Процесія рухалась вздовж довгої стіни Парфенона і скрізь його колонаду бачила таку ж процесію на рельєфі фризу, там також скакали вершники, йшли дівчата, що несли дари. Цей фриз, як і фронтони і статуї, як всі скульптурні прикраси Акрополя виконувався по задуму Фідія ним самим і його учнями. Північний портик Ерехтейона вів у святилище Афіни, де зберігалася священна статуя богині, що ніби то впала з неба. Двері з святилища відкривалося в маленький дворик, де росло єдине у всьому Акрополі священне оливкове дерево, яке піднялося, коли Афіна доторкнулась в цьому місці своїм списом Через східний портик можна було попасти в святилище Посейдона, де він ударив по скелі своїм тризубцем, залишивши борозни з дзюрчачою водою. Тут же знаходилося святилище Ерехтея, що шанували нарівні з Посейдоном. Центральна частина храма – прямокутне приміщення ( 4,1 на 13,1метрів). У храмі також знаходилась могила і святилище першого легендарного царя Аттіки Кекропа.

Наближуючись до головного святилища, колона глядачів проходила навкруг Ерехтейона – другого храму що стоїть ближче до північного схилу вершини. Ерехтейон будувався пізніше, вже в останній чверті 5 століття до н.е., але згідно з загальним задумом і плануванням. По контрасту з простим і строгим Парфеноном Ерехтейон виглядає майже дивним. Кожний з чотирьох його фасадів оформлений по різному. На західному фасаді шість тонких, струнких іонічних півколом що стоять на високому цоколі. Північний портик видається вперед, що видно в профіль одночасно з західним. Його колони стоять на високому цоколі. разом з західним, що стоять прямо на землі. Довга південна стіна храму, гладенька складена з маленьких квадратів служить фоном для маленького зсунутого до заходу, портика каріатид, де роль ко