Планування і прогнозування національної економіки

УКООПСПІЛКА

Полтавський університет споживчої кооперації України

Реферат на тему:

Планування і прогнозування національної економіки

Полтава 2009

зміст

Вступ. 3

1. Сучасний підхід до проблеми планування і прогнозування національної економіки. 4

2. Методологічні принципи прогнозування. 6

Висновок. 8

Вступ

Національна економіка є системою суспільного відтворення країни, що історично склалася, взаємозв'язаною системою галузей і видів виробництв, що охоплює форми суспільної праці, що існують в народному господарстві. Національна економіка складається з ряду крупних сфер: матеріальне і нематеріальне виробництво, невиробнича сфера.

Найважливішою складовою частиною національної економіки є матеріальне виробництво, в якому створюються необхідні для життя і розвитку суспільства засобу виробництва і предмети споживання. У матеріальне виробництво входять такі галузі, як промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, торгівля, зв'язок. Найбільшою галуззю матеріального виробництва є промисловість, що складається з двох груп галузей, - добувною і оброблювальною.

Світовий досвід показує, що при становленні ринкової економіки відбувається структурна перебудова національної економіки, міняється її збалансованість. Тому розробляються і здійснюються заходи по плануванню національної економіки, виходячи з їх раціональності, доцільності по відношенню до народного господарства в цілому або окремим економічним структурам. У макроекономічному плануванні особливу роль грає економічне прогнозування, оскільки дає можливість вірогідного бачення досліджуваного об'єкту в майбутньому. Економічний прогноз може стати надійною основою для ухвалення державних рішень. Державне регулювання економічних процесів обумовлене об'єктивною необхідністю забезпечення суспільного контролю за розвитком соціально економічних процесів і положенням держави як носій законодавчої і адміністративної влади.

1. Сучасний підхід до проблеми планування і прогнозування національної економіки

Впродовж багатьох десятиліть макроекономічне планування зарубіжними дослідниками протиставлялося централізованому плануванню, а ринок - плану. Вважалося, що для розвинених капіталістичних країн, що використовують систему ринкових відносин, властиво макроекономічне планування, а радянській економіці - централізоване. При цьому особлива роль централізованого планування бачилася в тому, що за допомогою складання і реалізації поточних і перспективних планів в життя утілювалися пріоритети і вирішення державних органів управління і директив правлячих партій. Не дивлячись на те, що за останні роки відбулися радикальні зміни в економіці і політиці колишніх соціалістичних країн, відношення до централізованого планування залишилося тим самим: воно ототожнюється з командно-адміністративною системою господарювання. Перехід до ринкової структури економіки асоціюється з обов'язковим руйнуванням системи централізованого планування. Це рекомендують країнам, перехідним до ринкової економіки, і МВФ, і Міжнародний банк реконструкції і розвитку. Причому ці рекомендації перетворюються на обов'язкові умови у разі звернення за кредитами. Уряди даних країн приймають документи і програми реформ, по яким координуючим і регулюючим механізмом економіки повинні стати ринок, а не план.

У сучасній ринковій економіці немає єдиної моделі планування, яка була б придатна для всіх економічних систем. Ключові чинники, що визначають вид планування, залежать від співвідношення державного і приватного впливу на суспільно-політичні і соціально-економічні процеси. У сучасній зарубіжній літературі виділяються наступні типи макроекономічного планування: директивне (адміністративно-командне), индирективное, регулятивне, індикативне і стратегічне.

Регулятивне планування характерне для змішаної економіки. На господарській арені в даному випадку виступають два головні суб'єкти: держава і приватний сектор економіки. При цьому долі державної і приватної власності або однакові, або один з секторів є переважаючим, але урізаний іншим сектором. У такій системі взаємодіють план і ринок, при цьому державний сектор спланований централізований, а приватний - індивідуально. Державний сектор впливає на приватний і направляє його розвиток за допомогою податкової і кредитної систем. Приватний сектор надає сприяння державному у виконанні планових нормативів. Взаємодія між державним і приватним секторами може здійснюватися як на основі обов'язкового дотримання важелів економічного механізму, так і на договірних принципах.

Стратегічне планування. Воно орієнтоване на довгострокову перспективу і визначає основні напрями соціально-економічного розвитку країни. При цьому уряд вибирає пріоритети розвитку національної економіки, що веде роль в реалізації яких повинно грати державу. При цьому метою стратегічного планування можна вважати забезпечення економічного потенціалу країни, достатнього для стійкого розвитку національної економіки. У промислово розвинених країнах стратегічне планування виявляється у великій увазі до розвитку освіти, науки, наукоємких галузей промисловості.

Економічне прогнозування є системою наукових досліджень про можливі напрями майбутнього розвитку економіки і її окремих сфер. У макроекономічному плануванні воно грає особливу роль, бо дає можливість імовірнісного бачення досліджуваного об'єкту в майбутн

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать