Виробництво цукру в Україні проблеми і перспективи конкурентноздатності даної галузі

УДК 664.1(477)

Н.В. Мица, ст. викладач, ПВНЗ «ХЕУ»

О.А. Дросенко, магістрант, ПВНЗ «ХЕУ»

Виробництво цукру в Україні: проблеми і перспективи конкурентноздатності даної галузі

В статті розглянуто причини незадовільного стану конкурентоздатності українського цукру та перспективи виходу з кризового стану шляхом з мін и стратегії і тактики формування ринкових відносин у цукробуряковому виробництві .

Постановка проблеми. Існує істотний брак багатьох ресурсів, необхідних для розвитку української цукрової промисловості. Це, насамперед, капітал, енергія та добрива. За кожен КВт енергії, кожну тонну добрив, витрачені на виробництво цукру, треба заплатити, і їх уже не можна буде використати в інших галузях. Те саме стосується й кожної гривні інвестицій. Виграє чи програє Україна від того, що ці обмежені ресурси буде використано саме на виробництво цукру, а не на інші цілі, залежить від відносної конкурентоспроможності виробництва цукру.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні, методологічні та прикладні питання ринку цукру знайшли відображення в працях вітчизняних учених Андрійчука В.Г., Богатиренка О.С., Борщевського П.П., Варченко О.М., Дудара Т.Г., Коденської М.Ю., Лиськова В.В., Шаповала М.П., Шевчука Г.В., Шпичака О.М, Фурси А.В. та багатьох інших й зарубіжних учених - Боєва В.Р., Зельднера А.Г., Клюкача В.А., Ушачова І.Г.Однак ця проблема багатогранна і динамічна в часі, а економічна криза в цій галузі триває багато років, що й зумовило необхідність проведення подальших досліджень, ґрунтуючись на розробках вітчизняної і зарубіжної науки та практики, з урахуванням змін та тенденцій розвитку світового бурякоцукрового виробництва.

Невирішені раніше частини. Цукровий буряк є основною сировинною базою вітчизняних цукрових заводів України, то конкурентоспроможність цукру є одним з найбільш важливих елементів у проблемі підтримки та збереження всього цукрового маркетингового ланцюжка. Слід звернути увагу не лише на ефективність виробництва цукру, а й на державну підтнимку цьго сектору.

Постановка завдання. Об’єктивне та грунтовне дослідження конкурентноспроможності цукрової галузі в Україні, можливості та перспективи її розвитку, аналіз проблем та можливі шляхи їх вирішення.

Виклад основного матеріалу. Сприятливі агрокліматичні умови, які переважають в Україні безперечно автоматично не гарантують конкурентоспроможності цукру. По-перше, високі врожаї цукрових буряків самі по собі не є достатньою умовою для конкурентоспроможності виробництва цукру, бо кінцевий продукт – цукор – являє собою поєднання вирощування цукрового буряку та його переробки. Без ефективної переробної промисловості, навіть найкращі врожаї буряку не принесуть користі[5, с. 316].

Виробництво цукру в Україні буде конкурентоспроможним лише тоді, коли доходи від продажу цукру на міжнародному ринку перевищуватимуть сумарні витрати на виробництво цього цукру, оцінені у світових цінах. Більше того, при оцінці фактичних економічних витрат виробництва цукру слід враховувати знос обладнання на цих заводах[3, с. 341].

Середні витрати на виробництво тонни цукру в 2009 році становили 5500 грн. з ПДВ (688 $ США). Вищі чи нижчі ці оціночні витрати за світові ціни на білий цукор? Єдиної світової ціни на цукор не існує.

Широко застосовується такий показник світової ціни на цукор, як так звана ціна ІSА. Ціна ІSА – це середня величина декількох цін на цукор. Оскільки український цукор через його низьку якість на світових ринках можна реалізувати лише із знижкою, ці ціни являють собою верхню межу на світовому ринку, а ціна ІSА, яка переважно, буває нижчою на 2-3 центи за фунт, є нижньою межею.

Збільшення світового виробництва цукру у даний період відбувається за рахунок більш швидких темпів зростання виробництва цукру із цукрової тростини. Основними виробниками цукру із тростини є Бразилія, Куба, Таїланд, Австралія. США виробляє як буряковий, так і цукор із тростини.

Країни, що вирощують цукрову тростину, постають перед необхідністю забезпечити зберігання та експорт величезних обсягів цукру кожного сезону. У той час, як виробництво (рафінування) білого цукру є досить енергоємним технологічним процесом, найбільші виробники цукрової тростини експортують, в основному, цукор-сирець (вміст домішок у якому становить 2-4%), а не білий цукор.

Нинішня ситуація, що характеризується надлишковою пропозицією на світових ринках, ще більше ускладнилася б, якби Україна істотно збільшила експорт цукру, тим самим додатково збільшивши тиск на ціни в бік їх зниження.

За останні роки цукрове виробництво в Україні істотно скоротилось. Цукрові заводи працюють збитково, а доходи від експорту цукру зійшли практично нанівець. На 2010/11 рік прогнозується посівна площа під цукровими буряками на рівні 400 тис. га, урожайність 35 т/га, у заліку 30 т/га, валовий збір –12 млн. т, виробництво цукру – 1500 тис. т, плюс тарифна квота СОТ 267,8 тис. т. На 2011/12 рік – посівна площа повинна збільшитись до 450 тис. га, урожайність до 39,4 т/га, у заліку 35 т/га, валовий збір до 16 млн. т, виробництво цукру до 1920 тис. тонн [1, с. 113].

Рівень державних субсидій на виробництво цукрових буряків в Україні недостатній: в 2008 році - 750 грн./га, в 2009 році по 750 грн./га було задекларовано, але не виплачено. Науково обґрунтованою є субсидія 1500 грн./га