Теорії Т. Мальтуса відносно народонаселення та економічного зростання

Тема: ТЕОРІЇ Т. МАЛЬТУСА ВІДНОСНО НАРОДОНАСЕЛЕННЯ ТА ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

з дисципліни «Історія економіки та економічної думки»

Харків – 2011

Економічні теорії Т. Мальтуса трактуються сучасними західними економістами-теоретиками як революційні для свого часу. Це стає зрозумілим, коли порівнювати ці концепції з поглядами його попередників. Важливе місце в економічній концепції Мальтуса посідає теорія народонаселення. Вивчаючи її, слід звернути увагу на те, що ця теорія та її автор стали об’єктами нищівної критики. Мальтуса не безпідставно звинувачували в зайвому песимізмі. Однак ця критика мала дещо однобічний характер: цілком ігнорувалась та обставина, що теорія народонаселення була для Мальтуса лише передумовою для розроблення цілої низки економічних та соціальних доктрин. Отже, не варто шукати основоположних ідей учення Мальтуса лише в його праці «Нарис про закон народонаселення у зв'язку з майбутнім удосконаленням суспільства». Проте навіть і тут міститься кілька положень, що заперечують твердження Сміта про трудове походження суспільного багатства.

У своїх виданнях «Нарису про закон народонаселення» та інших працях питання впливу демографічних зрушень на стабільність суспільного розвитку Мальтус зв'язав із проблемами взаємозалежності економічних та природних факторів. Він визнав, що зовнішні, позаекономічні чинники значною мірою обумовлюють суспільне відтворення, впливають на економічну рівновагу. До таких чинників Мальтус відносив і народонаселення, розглядаючи його, як один із природних ресурсів – факторів економічного розвитку.

Виходячи з кількісних характеристик, Мальтус намагається показати, як процес відтворення населення впливає на економічні процеси в суспільстві. У природі, за Мальтусом, відповідність між чисельністю населення і кількістю засобів існування досягається епідеміями, голодом, війнами, непосильною працею, що винищує величезну масу людей [2, с. 105].

Т. Мальтус сприйняв тезу А. Сміта про те, що зростання багатства може відбуватись необмежено, однак проблему бачив у іншому ракурсі: економічне зростання обмежене небезпекою більш швидкого зростання населення, ніж це допускається зростанням виробництва предметів споживання. Передбачаючи майбутні заперечення, Т. Мальтус не один раз повторював, що він не заперечує проти зростання чисельності населення, але пропонував «встановити між населенням і продовольством таке співвідношення, яке б не викликало боротьби між ними», тобто досягти стану економічної рівноваги суспільства [1, с. 355].

Процес саморегулювання приросту населення Мальтус ілюструє з допомогою прикладу. За сприятливих умов (якщо будуть викоренені війни, хвороби, бідність) населення, збільшуючись за принципом геометричної прогресії, буде подвоюватися кожні 20—25 років, а виробництво їжі та інших необхідних предметів існування, збільшуючись в арифметичній прогресії, не зможе примножуватися такими темпами. Він доводив, що оскільки розмір Землі не змінюється, а такий фактор, як праця, збільшується, то кількість продуктів споживання може зростати лише в арифметичній, а не геометричній прогресії (порівняйте 1, 2, 3, 4, ... з 1,2, 4,8,...): через два століття народонаселення відносилось би до засобів існування як 256 до 9; через три століття — як 4096 до 13 [5,с. 106].

Мальтус уважає, що суспільство, знаючи наслідки процесу зростання народонаселення, може й мусить втручатись і регулювати цей процес, оскільки воно не здатне забезпечити безмежного приросту засобів існування, у збільшенні яких бере участь і природа. Визнаючи, що людські ресурси є одним з найважливіших факторів економічного розвитку, Мальтус указує на необхідність їх якісного відтворення і у зв'язку з цим різко засуджує державні програми підтримки бідних. Адже, оскільки чисельність населення зростає швидше, ніж продовольчі ресурси, то, на думку Мальтуса, породжуються злидні, зменшується тривалість життя, тому треба регулювати народжуваність [4, с. 108].

Будь-яка державна чи приватна благодійницька допомога стає на заваді саморегулюванню, тобто природноекономічному обмеженню зростання населення. Крім того, ця допомога підриває дію стимулів у економічній сфері.мальтус теорія населення продовольство

Мальтус насамперед не приписував собі ідею про те, що зростання чисельності населення завжди повинно підтримуватися на нижчому рівні, ніж зростання засобів існування, але ніхто із дослідників, на його думку, не аналізував конкретно ті фактори, які підтримують цей рівень.

Своєю заслугою щодо вивчення біологічної природи людини Т. Мальтус називає два постійно діючі закони:

1) продовольство необхідне для існування людини;

2) пристрасть між статями необхідна і вічна.

Ці два закони слугують для Мальтуса, на думку російського вченого С. Ковальова, головним аргументом проти твердження про шляхи покращення людини і суспільства [3, с. 35].

Подальший розвиток економічної думки був пов'язаний з критикою теорії народонаселення Т. Мальтуса. На думку більшості дослідників, його теорія Т. Мальтуса має наступні істотні недоліки:

1) зосередженість його досліджень лише на біологічній природі людини, про що він сам стверджував. Проте із найвідоміших філософів світу лише Д. Феєрбах вважав природну сторону людини домінуючою щодо соціальної сторони;

2) Т. Мальтус не зумів всебічно оцінити навіть біологічну природу людини і, що найважливіше у цьо

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать