Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі

Національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут міжнародних відносин

Реферат на тему:

Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі.

Виконав:

Студент І курсу МВ, 2група

Яременко Олексій

План:

1. Основні методи пізнання соціально-економічних процесів.

2. Загальні основи соціально-економічного розвитку.

3. Проблема вибору національної економічної політики України.

4. Етнічність як фактор економічного розвитку.

5. Релігійність як фактор економічного розвитку.

6. Економічна політика української держави.

7. Криза економічної влади в Україні.

8. Ставлення населення України до економічних перетворень.

Основні методи пізнання соціально-економічних процесів.

Для пізнання соціально-економічних процесів використовують загальнонаукові та спеціальні для економічної теорії методи.

Серед загальнонаукових методів можна виділити структурно-функціональний метод, який передбачає розгляд будь-якого економічного явища як системного з обов’язковим аналізом функцій взаємодіючих елементів. Так, за цим методом можна визначити склад сучасних продуктивних сил будь якої держави, простежити зміни які в ній відбуваються, визначити роль і місце кожного елемента цих продуктивних сил.

Одним із засобів пізнання соціально-економічних процесів є поєднання якісного та кількісного аналізу і визначення на цій основі математичних методів в економічних дослідженнях. Кількісні характеристики є невідемною частиною будь-якого економічного дослідження. Необхідність володіння прийомами математичного аналізу зумовлена розвитком об’єкта досліджень – багатовимірного світу економіки.

До спеціальних прийомів дослідження економічної теорії виділяють метод наукової абстракції. Він полягає у виділенні найсуттєвіших характеристик процесу, що вивчається.

Також до спеціальних методів дослідження відносять соціально-економічний експеримент, кількісний метод та ін.

Загальні основи соціально-економічного розвитку.

1. Поєднання факторів виробництва.

Функціонуванню і взаємодії факторів виробництва передує їхнє поєднання. Процес виробництва передбачає об’єднання людей певним чином між собою та з відповідними речовими факторами виробництва. У характері поєднання факторів виробництва відображається сукупність важливих соціально-економічних рис тієї чи іншої економічної системи, її виробничих відносин. У характері відбивається соціально-економічне, а у способі – організаційно-трудове поєднання факторів виробництва.

Поєднання факторів виробництва –це не стигла система, а динамічне явище. Серед проблем, які виникають у процесі поєднання факторів виробництва, виділяють такі:

· забезпечення збалансованого розвитку засобів виробництва і трудових ресурсів, їхньої взаємної якісної та кількісної відповідності;

· формування і підтримка мотивації до впровадження більш прогресивних засобів виробництва;

· забезпечення заміни ручної, малокваліфікованої праці на технічно та технологічно оснащену, що дає змогу значно зменшити витрати всіх ресурсів на одиницю створеного продукту;

· досягнення доцільних пропозицій при формуванні техніко-технологічної базивиробництва і підготовці сучасного працівника;

· пошук і впровадження нових, прогресивних форм включення працівників у виробничий процес;

· створення і утримання на належному рівні механізму економічного управління процесом поєднання і використання факторів виробництва, за якого б досягався найбільший результат при найменших витратах.

2. Результативність виробництва.

Результативність використання речових та особистих факторів виробництва може бути відображена категорію ефективності виробництва, яка може бути підвищена за рахунок як збільшення використаних факторів, так і повнішого їх використання, тобто екстенсивним або інтенсивним шляхом. У реальному процесі виробництва обидва шляхи переплітаються при переважній ролі одного із них.

Практика засвідчує, що інтенсифікація факторів виробництва залежить від змін у характері їхнього поєднання. Більшість економістів світу вважають, що приватизація виробництва не може тотальною. Важливо активізувати і державні його фактори через корпоратизацію та комерціалізацію їхнього використання. Водночас слід невпинно поширювати масштаби поєднання працівників з приватними, орендованими, акціонерними та змішаними видами використання засобів виробництва.

Найбільший виробничий ефект досягається тоді, коли користувачі факторів водночас є їх власниками. Однак таке поєднання навряд чи може бути загальним або навіть широкомасштабним, оскільки це означає, що всі члени суспільства повинні бути не тільки номінальними, а й функціонуючими власниками, тобто виконавцями оперативних розпорядчих функцій.

3. Ефективність суспільної праці.

Умовою соціально-економічного прогресу в будь-якому суспільстві є підвищення результативності витрат живої і уречевленої в засобах виробництва праці.

Для визначення застосування у виробництві суспільної праці важливого значення набув узагальнюючий показник ефективності використання всієї, як

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать