Аграрна політика в системі суспільних відносин

РЕФЕРАТ

на тему:

«Аграрна політика в системі суспільних відносин»

Вступ

Під терміном «політика» (від грец. Politika – державні або суспільні справи) розуміють діяльність у сфері відносин між соціальними групами населення і класами, а також участь у справах держави, визначення форм, завдань та змісту його діяльності. Ядро політики – набуття, утримання і використання державної влади. Державі як керуючої системі суспільства належить вирішальна роль у визначенні пріоритетів, цілей і завдань суспільного розвитку, а також у розробці та реалізації системи конкретних заходів по їх досягненню. Розрізняють зовнішню і внутрішню політику, за допомогою яких вирішується завдання збереження і спрощення існуючої в державі системи суспільних відносин. Нормальний розвиток суспільства можливе тільки на основі тісної та гармонійної взаємодії основних сфер життєдіяльності – політичної, економічної, соціальної та духовної. Економіці належить виняткова роль у забезпеченні життя суспільства як сфері виробництва і відтворення, матеріальних благ. Економічне життя суспільства розвивається за специфічними законами, проте відносини з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання, матеріальних благ в історії людства завжди мали соціально – політичного забарвлення. Це змушувало державну владу в тій чи іншій мірі втручатися в економічні процеси, здійснювати їх корегування і регулювання, тобто розробляти та здійснювати економічну політику.

1. Аграрна політика як складова частина економічної політики

Економічна політика – це поведінка держави відносно національної економіки, певна система дій, спрямованих на заохочення або зміна економічних процесів. Для економічної політики характерні позитивний і нормативний підходи. Позитивний підхід служить базою для аналізу і наукового прогнозування. Нормативний підхід сприяє виправленню ситуації шляхом розробки відповідних рецептів, політико-правових нормативів, обов'язкових для виконання.

Складність економічної політики полягає в тому, що на шляху до досягнення певної мети вона зачіпає численні господарські сфери: фінанси, кредит, грошовий обіг, податкову систему, промисловість, сільське господарство, зовнішню торгівлю та ін

В рамках кожної сфери економічна політика конкретизується і реалізується як фінансово-кредитна, податкова, бюджетна, структурна, зовнішньоекономічна, промислова, аграрна і т.д. Це підсистеми загальної економічної політики держави. Як показує вітчизняний і світовий досвід, кожна підсистема в структурі економічної політики може стати потужним засобом впливу на економічну систему й суспільне життя в цілому.

Економічна політика держави покликана вирішувати конкретні завдання:

– Стимулювати макроекономічне зростання та стабільність;

– Створювати і підтримувати на належному рівні необхідну для нормального розвитку ринку інфраструктуру;

– Коригувати рівновагу ринку в тих ситуаціях, коли механізм його саморегуляції дає «збої».

Аграрна політика – складова частина економічної та загальної політики держави.

В економічній літературі представлені два принципових підходи до розуміння сутності аграрної політики.

1. У вузькому сенсі слова під аграрною політикою розуміють систему цілей та заходів, спрямованих на розвиток аграрного сектора економіки.

2. У широкому сенсі слова в аграрну політику включають:

– Політику розвитку аграрного сектору;

– Продовольчу політику, що стосується споживання продуктів харчування основними групами і верствами населення;

– Агропромислову політику, пов'язану з проблемами обслуговування сільського господарства;

– Зовнішньоторговельну аграрну політику.

У зв'язку з цим аграрна політика може бути визначена як сукупність принципів і дій, які проводить держава у розв'язанні комплексу проблем, пов'язаних з функціонуванням агропромислового комплексу (власне сільськогосподарського виробництва, структур агробізнесу, ринку сільгосппродукції, споживання, розвитку сільських громад і т.д.).

2. Предмет і методи аграрної політики

При розробці аграрної політики вкрай важливо враховувати:

– Відносини, що виникають з приводу володіння, розпорядження та користування землею та іншими факторами сільськогосподарського виробництва;

– Попит та пропозиція на матеріально-технічні ресурси, сільськогосподарську продукцію, сировину і продовольство;

– Стан інфраструктури ринку;

– Співвідношення цін на продукцію сільського господарства та промисловості;

– Співвідношення доходів сільськогосподарських товаровиробників та інших груп населення;

– Розвиток виробничої та соціальної інфраструктури на селі;

– Необхідність забезпечення фізичної та економічної доступності продовольства для основних соціально – демографічних і територіальних груп населення.

Предмет аграрної політики – це ті сторони соціально – економічних відносин в АПК, які не можуть бути відрегульовані механізмами ринкової економіки і вимагають для свого рішення участі держави.

Методи аграрної політики – це прийоми (інструменти) державного регулювання економіки АПК.

Завданнями державного регулювання АПК є:

– Стабілізація і розвиток агропромислового виробництва;

– Забезпечення продовольчої безпеки країни;

– Формування та регулювання ринків сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства;

– Поліп

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать